Музична і театральна культура XVII-XVII ст

групи Г
Спеціальність 5.01010201
“ Початкова освіта ”
КВНЗ ЗПК ЗОР
Сапешко Людмила Сергіївна

провідне місце займав театр.
Шкільна драма, що набула значного поширення,

за своїм характером залишалася в основному релігійно-повчальною. Одночасно вона зверталася і до історико-патріотичної тематики. Студенти Ккєво-Могилянської академії, Харківського, Чернігівського та Переяславського колегіумів ставили:
трагікомедію Ф. Прокоповича «Володимир»,
історичні драми М. Козачинського,
«Комедійну дію» М. Довгалевського.

шкільної драми. В них зображалися сцени з життя селян, козаків»

міщан, дворян, висміюли поведінку зажерливих панів. Мова акторів була насичена прислів'ями та приказками. У другій половині XVIII ст. інтермедії перетворилися в самостійні одноактні комедійні п'єси, які витіснили на другий план шкільну Драму.

вистави, як правило, супроводжували торги, ярмарки, свята. Популяризації театру-вертепу в

народі сприяли мандрівні дяки — студенти Києво-Могилянської академії.

народної драми та шкільного театру. До його репертуару входили твори

українських та іноземних авторів, п'єси, інтермедії. Зокрема, мала успіх п'єса Г. Кониського «Воскресіння мертвих».

Дальший розвиток сценічного мистецтва привів до виникнення нової форми народного театру, в якому ярмаркові вистави переносились до своєрідної конструкції приміщення-балагана.

магнати створили кріпацький театр. У театральних видовищах, які влаштовували у

своїх маєтках феодали, акторами виступали кріпаки. Кріпацькі трупи ставили п'єси українською і російською мовами, до їх репертуару входили оперні та балетні вистави. Все це свідчило про розвиток народного сценічного та хорового мистецтва.

Першим постійним театром був Харківський, заснований у 1798 р. В

його репертуарі були «Недоросток» Д. Фонвізіна, «Мельник-чаклун» О. Аблесимова, «Наніна» Вольтера та ін. Подібні професійні трупи виникли і в інших містах. Звичайно, виконавська майстерність акторів не завжди була високою, але їх діяльність створювала відповідний грунт, на якому відбувався дальший розвиток українського професійного театру.

народній музиці удосконалювались:
пісенні і танцювальні жанри;
поширення набули обрядові, родинно-побутові та

ліричні пісні;
народні танці — метелиці, гопаки, козачки тощо.

лірники, сопілкарі, цимбалісти часто об'єднувалися в ансамблі (троїсті музики) для

виступів на святах, весіллях.

професійні цехи музикантів. У 1652 р. Б. Хмельницький видав універсал

про створення цеху музикантів на Лівобережжі. Аналогічні універсали видавали й козацькі полковники.
Об'єднані в цехи музиканти обслуговували різноманітні урочисті церемонії, військові походи, панські розваги, їх репертуар включав військові марші, народну танцювальну та інструментальну музику.

для розвитку культової музики. Особливо відчутним був їх вплив на

один із хорових жанрів — партесний концерт.

Календа та ін. У професіоналізації музичного мистецтва значну роль відіграла фахова

освіта. Вона здійснювалася на основі теоретичних праць композитора М. Дилецького, зокрема його «Граматики музикальної», яка узагальнювала практику партесного співу і композиції. Підготовку музикантів-виконавців, регентів, педагогів-теоретиків, композиторів здійснювали Києво-Могилянська академія та Харківський колегіум, а також музичні школи, які існували при монастирях і духовних семінаріях. З метою підготовки освічених музикантів, а також задоволення потреб царського двору в 1738 р. у м. Глухові на Чернігівщині була створена спеціальна музична школа. Вона підготувала велику кількість музикантів, серед яких всесвітньо відомий композитор Дмитро Степанович Бортнянський (1751—1825 рр.). Саме з його ім'ям пов'язаний новий етап у розвитку української професійної музики.

Видатний український композитор і теоретик партесного жанру М. Дилецький (1650—1723 рр.) обстоював метод створення духовних гімнів на основі мелодії світської пісні, наводячи як приклад мелодію поширеного тоді канта «Радуйся, радость свою воспіваю».

інструментальним супроводом — пісня-романс, а також кант — побутова пісня

для триголосного ансамблю або хору. Видатними творцями таких пісень були:

С. Климовський

І. Бачинський

та ін.