Олег Ольжич, Олена Теліга — поети і герої. Огляд життя і творчості

і творчості.

поетів Олександра Олеся (Кандиби) народився 8 липня 1907р. у Житомирі.

Навчався в Пущі-Водиці під Києвом.

п'ять — написав п'єсу на три дії. Вже у 8

років хлопчик починає писати вірші, потім - коротенькі оповідання про тварин (одне з них, «Рудько», нинi часто друкується у хрестоматіях для дітей).

для Олександра Олеся неможливим життя на Батьківщині. Тікаючи від жахів

громадянської війни, О. Олесь опиняється за кордоном. 1919 року стає культурним аташе в Будапешті, тоді як дванадцятирічний син з матір'ю Вірою Антонівною терпляче очікують на вирішення їхньої долі. В цей час Олег навчається в київській Українській трудовій школі. Завдяки безнастанним домаганням батька у січні 1923 року Олег з мамою прибувають до Берліна, а згодом їдуть у Чехо-Словаччину. Оселяється родина за п'ятдесят кілометрів від Праги у Горніх Черношицях, потім іще далі - в Ржевницях. 

університету в Празі - одного з найстаріших вузів Європи. Там

обдарований юнак захоплюється археологією та теорією мистецтвУ 23 роки Олег Кандиба здобуває докторський ступінь від філософського факультету Карлового університету за серію праць, присвячених неолітичній мальованій кераміці Галичини.

посаду доцента в Гарвардському університеті (США), і в 1938 році

заснував там Український науковий інститут. Тоді ж під час наукової поїздки до Риму познайомився з головою Проводу українських націоналістів полковником Євгеном Коновальцем і вступив до ОУН.

«Бронза» (1932), «Залізо» (1932) відбивають зміну епох у житті людства.

Перша збірка «Рінь» (Львів, 1935 р.) представила громадськості поетично зрілого,  своєрідного митця, викликала багато відгуків у пресі. У збірці звучать мотиви слов'янської праісторії, античної Греції, Риму, «золотого віку» людської доби.

постає як неокласик (поезії «Міф», «Монастир»,«Робітня»). Чи не найяскравіше історіософські

ідеї втілює митець у поемі «Був же вік золотий», написаній гекзаметром, у якій відображене поетове розуміння чотирьох основних епох історії людства: віку золотого, срібного, мідного і бронзового.

культурну референтуру ОУН - 15 комісій державного планування, зокрема фінансову,

шкільну, сільськогосподарську, промисловості й торгівлі, використання природних багатств. За дорученням ОУН Ольжич брав участь у проголошенні демократичної Карпатської України, окупованої угорськими фашистами.

критики називають збіркою революційної лірики, з якої О. Ольжич постає

неоромантиком, котрому характерні висока напруга почуттів, строга й лаконічна мова. Сучасне й майбутнє України болить поетові:
Товаришу, любий мій брате,
Дивися у вічі рабам.
Як будете так воювати —
Вкраїни не бачити вам.

воякові». Перша написана під враженням дійсних фактів про напад групи

української військової організації ОУН на пошту, щоб роздобути гроші для організації.

поет висловлює свою віру у високу мету задля України, спрямовує

патріотичну молодь до жертовності, до виконання святого обов'язку для своєї землі за найекстремальніших обставин.

куренем і прибув до Києва з поетами Оленою Телігою та

Іваном Ірлявським. Період діяльності О. Ольжича в окупованому фашистами Києві оповитий ореолом романтики й героїзму.

Він належав до конкретного політичного середовища й пишався тим, що

є членом ОУН під керівництвом А.Мельника. Проте більшість націоналістів, повстанців, національно свідомої інтелігенції сприймали О. Ольжича як визначного українця, одного з провідників національно-визвольного руху.

збори Української національної ради. Серед 130 членів УНРади були оунівці,

гетьманці, безпартійні, представлено було всі верстви й професії, а також національні меншини. Але вже 27 листопада за наказом з Берліна УНРаду було заборонено, почалися арешти.

Відомо, що трагедія сталася влітку 1944 року. У Львові на

конспіративній квартирі по вулиці Личаківській, 32, Ольжича схопили гестапівці. Як особу особливо небезпечну для Рейху, його одразу ж було направлено на допит у Берлін, а згодом - до концентраційного табору Заксенхаузен.

них, зокрема, був син Й. Сталіна Яків Джугашвілі. Проте найбільше

тут сиділо українців, майже весь Провід ОУН — Бандера, Мельник, Стецько т.і. У концтаборі О. Ольжич зазнав страшних поневірянь. Випробувавши на ньому всі свої звірячі методи катування, фашисти так і не змогли довідатися про підпільні структури ОУН. 9 червня 1944 року О. Ольжич загинув у в’язниці, прикутий до бетонної підлоги. Тіло героя спалили в крематорії.

третя поетична збірка «Підзамча» (1946), котра, як і перша, сповнена образів-символів,

за допомогою яких автор проектував свою поетичну думку з подій минулих у сучасне, втілюючи романтичні мотиви у вишукану форму класичного вірша.

Він, знаючи 9 європейських мов і почуваючи себе в лабіринтах

сюжетів української та всесвітньої історії як вдома, піднімав українську поезію на нову духовну височінь так блискуче, як до нього це вдавалось, можливо, лише Лесі Українці та Іванові Франку (вірші «Ганнібал в Італії», «Галли», «Готи», цикл «Люкреція», «Дон Хозе», «Вікінг», «Дон Кіхот» та десятки інших).

1932», де Ольжич створив філософсько-естетичну модель ідеальної людини-борця, як він

собі уявляв її.

погляду її зеленкуватих очей потрапляли навіть, здавалося б, невиліковно байдужі

чоловіки. Та взаємністю відповіла хіба двом. Один із них жив у селі Заліси, що на Ратнівщині. Серце Олени Теліги, Українки з великої літери, тієї, кого називатимуть Божим перстом, зупиниться на тридцять шостому році. Похоронять без останньої сповіді, без труни. А відтак згадуватимуть як про ту, яка разом з Лесею Українкою – “найвизначніша жіноча постать в українській літературі”.

1907р. в сім'ї інженера-гідротехніка професора І. Шовгенева .У 1917 р.

після Лютневої революції родина Шовгеневих повернулась до Києва, де батько став міністром Української Народної Республіки. Протягом 1917—1919 pp. Олена навчалась у гімназії Дучинської. У 1919р. після наступу більшовиків Центральна Рада змушена була залишити Київ, а разом з нею виїхав І. Шовгенів, який оселився з родиною в Чехії, згодом ставши ректором Української господарської академії в Подєбрадах.

інституту ім. М. Драгоманова, того ж року вийшла заміж за

кубанського козака Михайла Телігу. Саме тодi, пiсля гучного весiлля, вона i стає Оленою Телiгою. В Чехii вiдбувається її становлення як поетки, публiциста-лiтературознавця.

працювала у Варшаві, беручи активну участь у громадському житті. У

1932р. Олена почала активно співпрацювати з «Вісником» Д. Донцова.        У 1939—1941 pp. у Кракові вона очолювала літературно-мистецьке товариство «Зарево» і під керівництвом О. Ольжича працювала у Проводі ОУН (організації українських націоналістів).

ОУН Олена Теліга поїхала до Києва, де, незважаючи на небезпеку,

взяла участь у заснуванні Української національної ради. О. Теліга як член референтури культурної комісії створила «Спілку письменників», заснувала і редагувала журнал «Літаври» (1941 —1942), який знаходився під постійним наглядом фашистів.

іншими даними 21 лютого 1942р., Олену Телігу разом із Михайлом

Телігою, редактором Іваном Рогачем і поетом Іваном Ірлявським було розстріляно німецькими фашистами у Бабиному Яру в Києві.

за своєю сутністю і публіцистичною спрямованістю, характерною для поетів «празької

школи».

відбулись після її вступу на історико-філологічний факультет Українського педагогічного інституту

ім, М. Драгоманова в Празі, де вона близько познайомилась із Н. Лівицькою-Холодною, Ю. Дараганом, Є. Маланюком, Л. Мосендзом, О. Ольжичем та іншими талановитими письменниками «празької школи». За своїм духом вічного бунту, заклику до боротьби її поезія нагадує поетичні твори Олега Ольжича.

то визначальний орієнтир її життя і творчості, тісно пов'язаних із

боротьбою за національне визволення рідного народу.
  О. Теліга розвивала кращі
традиції української літератури.,
зокрема Лесі Українки,
що не раз відзначала
емігрантська критика.

головних тем лірики О. Теліги. Жінка, на думку поетеси, —

це не квола істота, не рабиня, а помічник і надійний тил чоловіка-воїна, це новий тип особистості — вольової і цілісної.

маніфест Олени Теліги. Поетеса в цьому вірші підкреслює свій естетичний

і громадянський зв'язок з Лесею Українкою / вірш « Мріє не зрадь»/. Але цей вірш несе більше особистіших почуттів, ніж філософські роздуми Л.Українки. Вірш " Сучасникам" - зразок високої інтелектуальної лірики О.Теліги. Цей вірш дуже багатий художніми тропами. Поетеса використала багато метафор, епітетів, порівнянь, афоризмів, що характерні українській класичній літературі.

і суворий.
Не плутай душу у горіння тіла,
Сховай свій біль.

Зломи раптовий порив.
Але для мене у святім союзі:
Душа і тіло , щастя з гострим болем.
Мій біль бринить , зате коли сміються,
То сміх мій рветься джерелом на волю!
Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може в цьому й є моя сміливість:
Палити серце в хуртовині сніжній,
Купати душу у холодній зливі.
Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, - я тверда й сувора!
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.

жодної власної збірки, всі вони вийшли після, «На чужині» (1947),

збірка «Олена Теліга» (1977), «Дороговказ. Поезії О. Теліги та О. Ольжича» (1994), збірник «О краю мій» (1999), а більша частина її віршів, на жаль, загубилася.              Основні твори:     Поезії «Сучасникам», «Радість», «Пломінний день», «Поворот», «Мужчинам», «Чоловікові», «Життя», «Відповідь» «Напередодні», «Літо», «Вечірня пісня».

талановита поетка, вона мала велику особисту привабливiсть й чисто жiночий

чар. ...У нiй бачили нову Лесю Українку. Скромна, дуже проста в поведiнцi, дуже товариська, вона легко здобувала симпатiю."
Н. Павлова