Органічна хімія, частина 1 доц. Гевусь О.І

органічної хімії.
Основні напрямки розвитку сучасної органічної
хімії.
3. Теорія

будови органічних сполук.

закладів. - Львів: Центр Європи, 2000. – 864 с.
Чирва В.Я.,

Ярмолюк С.М., Толкачова Н.В., Земляков О.Є. Органічна хімія: Підручник.-Львів: БаК, 2009. – 996 с.
Бобрівник Л.Д., Руденко В.М., Лезенко Г.О. Органічна хімія. К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002. – 544 с.
Черних В.П., Зименковський Б.С., Гриценко І.С. Органічна хімія.- (в трьох книгах).- Харків.-“Основа”-1996.
Домбровський А.В., Найдан В.М. Органічна хімія.-К.:Вищ.шк. 1992.
Петров А.А., Бальян А.В., Трощенко А.Т. Органическая химия.-М. Высш.шк. 1981.
Нейланд О.Я. Органическая химия.-М. Высш. шк. 1990.
Терней А. Современная органическая химия I , II том. Пер. с анг.-М.:Мир. 1981.
Ковтуненко В.О. Загальна стереохімія – К.: “Кондор”, 2005. – 364 с.
Сайкс. Механизмы реакций в органической химии.

Література для вивчення курсу органічна хімія

є хімічні сполуки ї їхні взаємоперетворення.
Сьогодні існує більше 18

млн різноманітних. хімічних сполук, кожен рік одержується ще 300-400 тис. нових сполук.
Біля 80% з них це сполуки елементу Карбону (С) з елементами
органогенами: H, O, N, S, P, галогенами F, Cl, Br, I
Ці сполуки складають основу організмів рослин та тварин і за своїми властивостями суттєво відрізняються від властивостей сполук інших елементів.
Такі сполуки отримали назву «органічні сполуки».

властивості, методи синтезу та реакції органічних речовин.

період – від початку цивілізації до IV (III) cт.н.е.
Алхімічний період

– від IV (III)cт.н.е. до XVI cт.н.е.
запропоновано класифікацію речовин на землисті, рослинні та тваринні
(Закарія-ар-Раді)
Період cтановлення (об’єднання) (XVII- XVIІІ ст.)
Ю.Валеріус - Поділ сполук на “органічні” та “неорганічні” (1747 р.)
Т.Бергман – неорганічні речовини та сполуки рослинного та тваринного світу
Парацельс-віталістична теорія
Я.Берцеліус – ввів визначення “органічна хімія – та частина фізіології, яка описує склад живих тіл хімічними процесами, що там відбуваються”
З листа Ф. Велера Я.Берцеліусу
“Органічна хімія може кого завгодно звести з розуму. Вона нагадує темний ліс, непроглядну хащу повну дивовижних речей, з якої неможливо знайти вихід і куди не насмілишся увійти”

про валентнiсть елементiв, як властивiсть приєднувати тiльки певну кiлькiсть атомiв

інших елементiв.

А. Кекуле, А. Купер i Г. Кольбе висунули принцип чотиривалентностi вуглецю.

Період класичної хіміі: 1860 г. – кінець XIX ст.

Період сучасної хімії

Основні етапи розвитку хімії.

стали дослідження сполук ціану (Гей-Люссак, 1815).

При ряді хімічних перетворень

група з декількох атомів переходить без змін із молекули однієї речовини в молекулу іншої, так як переходять із молекули в молекулу атоми елементів.

Група атомів, що називається радикалом, відіграє роль одного атому

вуглецю можуть з`єднуватися в ланцюги, а А.С.Купер запропонував сучасне написання

структурних формул.

О.М.Бутлеров (1861 р.) запропонував “Структурну теорію будови органiчних речовин”:

певній послідовності, відповідно до їх валетності.

2. Природа органiчної

речовини визначається якiсним i кiлькiсним складом її молекул, а також хiмiчною будовою (структурою).

3. Хiмiчна будова - це певний порядок у якому атоми сполучені між собою в молекулах органічних речовин.

4. Оскільки властивості речовини залежать від її будови, то вивчаючи властивості, можна визначити будову речовини.

5. Речовини, що мають однаковий якiсний i кiлькiсний склад, але рiзну будову i, як наслiдок, рiзнi властивостi - називаються ізомерами.

“Структурна теорія будови органічних речовин”:

зв’язків.
Чому атоми утворюють один з одним хімічні зв’язки і яка

природа цих зв’язків?
В атомах стабільними є тільки ті енергетичні рівні, які повністю забудовані електронами.

Зовнішній енергетичний рівень буде стабільним, якщо у нього забудовані s- та p-підрівні, оскільки d-підрівень забудовується електронами тільки після забудови s-підрівня наступного енергетичного рівня і таким чином зовнішній рівень буде знову недобудованим.
Отже кожний атом намагається набути стабільної електронної конфігурації свого зовнішнього енергетичного рівня - 2s2, 2p6 ( крім атома Гідрогену, для якого стабільною буде конфігурація 1s2).

ПРИРОДА ТА ТИПИ ХІМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

що не вистачає до октету, на зовнішній рівень; 2) віддати

всі електрони з зовнішнього рівня, тоді зовнішнім стає другий із зовні рівень, що вже забудований електронами; 3) об’єднати електрони свого зовнішнього рівня з електронами іншого атома. При реалізації перших двох шляхів, між атомами утворюються йонні зв’язки, а при реалізації третього шляху - ковалентні

ПРИРОДА ТА ТИПИ ХІМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

зарядженими йонами.

Йони утворюються, як правило, внаслідок переходу електронів від

одного атома до іншого. Розглянемо утворення йоного зв’язку на прикладі взаємодії натрію з флуором.
Атом натрію віддає фтору єдиний електрон 3s-підрівня, перетворюючись на катіон Na+ з електронною оболонкою попереднього інертного газу (Ne)
Na - 1 e-  Na+
1s2 1s2
2s2 2p6 2s2 2p
3s1 3s0

ПРИРОДА ТА ТИПИ ХІМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

аніон F¯ з електронною оболонкою наступного інертного газу (Ne): 
F

+ 1 e-  F- 1s2 1s2 2s2 2p5 2s2 2p6
Унаслідок електростатичного притягання катіони натрію притягуються до аніонів флуору, утворюючи йонний зв`язок Na+ F- .
Йонний зв’язок утворюється, переважно, між активним металом і активним неметалом  

ПРИРОДА ТА ТИПИ ХІМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

результаті утворення спільної електронної пари, яка належить їм обом.

Наприклад, зв`язок

у молекулі водню утворюється внаслідок усуспільнення двох електронів, кожен з яких до утворення зв`язку належав окремому атому Гідрогену

Якщо зв’язок утворився між атомами одного елементу, то спільна електронна пара буде в рівній мірі належати обом атомам; заряди на атомах не виникають і такий зв’язок буде неполярним

ПРИРОДА ТА ТИПИ ХІМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

пара буде належати одному з цих атомів в більшій мірі,

ніж іншому. Один з атомів, що буде сильніше притягувати до себе спільну електронну пару, набуде часткового негативного заряду (-), а інший - часткового позитивного (+).

Такий зв’язок називається полярним ковалентним зв’язком. Здатність атома притягувати до себе валентні електрони називається електронегативністю.
Отже, полярність ковалентного зв’язку визначається різницею електронегативностей атомів, що його утворили.

Полярність коваленнтного зв’язку буде тим більшою, чим більшою буде різниця електронегативностей атомів, що його утворили.

ПРИРОДА ТА ТИПИ ХІМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

перекривання, розрізняють - та -ковалентні зв`язки.

Якщо обіталі перекриваються так, що

максимальне електронна густина (місце перекривання) знаходиться на лінії, що з’єднує ядра атомів, то такий зв’язок називається -зв’язком, наприклад

Такий спосіб перекривання орбіталей є найвигіднішим. Тому першим зв`язком, який утворюється між атомами, завжди буває саме -зв’язок

Природа та типи хімічних зв’язків.
КОВАЛЕНТНИЙ ЗВ’ЯЗОК

що з’єднує ядра, утворюється -зв’язок:
Природа та типи хімічних зв’язків.
КОВАЛЕНТНИЙ

ЗВ’ЯЗОК

Такий тип зв’язку є менш енергетично вигідний, ніж -зв’язок.
Тому -зв’язок утворюється лише після того, як між атомами вже утворився -зв’язок. Отже, другий і третій ковалентні зв’язки між двома атомами бувають зв’язками -типу.
Ковалентний тип зв’язку здебільшого характерний для неметалів, оскільки в результаті утворення цього зв’язку обидва атоми добудовують свій зовнішній енергетичний рівень

один атом (донор) надає пару електронів, а другий (акцептор) —

вільну атомну орбіталь. Схема утворення донорно-акцепторного зв’язку, як це показано на прикладі утворення йону амонію із аміаку та протону, виглядає так:

За своїми властивостями донорно-акцепторний зв’язок є звичайним ковалентним зв’язком. Його відмінність від розглянутих вище ковалентних зв’язків полягає лише у способі утворення спільної електронної пари.
Тому останнім часом говорять про донорно-акцепторний механізм утворення ковалентного зв’язку.

Природа та типи хімічних зв’язків.
ДОНОРНО-АКЦЕПТОРНИЙ (КООРДИНАЦІЙНИЙ)
ЗВ’ЯЗОК

з високою електронегативністю, електронна хмара атома Гідрогену сильно зміщується до

цього атома. В результаті атом електронегативнішого елементу набуває значного ефективного негативного заряду, а ядро атома Гідрогену (протон) майже втрачає свій єдиний електрон. Тобто, має місце протонізація атома Гідрогену. Такий протонізований атом Гідрогену буде притягатися до будь-якого іншого атома, що має надлишок електронної густини. В результаті між ними виникає електростатична взаємодія, яка зумовлює утворення водневого зв'язку

Природа та типи хімічних зв’язків.
ВОДНЕВИЙ ЗВ’ЯЗОК

асоційовані у ланцюги за рахунок утворення міжмолекулярного водневого зв'язку:
Асоціація молекул

спричиняє аномально високі температури плавлення і кипіння фтороводню порівняно з водневими сполуками інших елементів головної підгрупи VII групи

Природа та типи хімічних зв’язків.
ВОДНЕВИЙ ЗВ’ЯЗОК

може брати участь в утворенні чотирьох водневих зв'язків, в результаті

кожен атом кисню зв'язується з чотирма атомами водню (з двома - ковалентними звязками, а з двома іншими – водневими):

Природа та типи хімічних зв’язків.
ВОДНЕВИЙ ЗВ’ЯЗОК

важливу роль при асоціації молекул, кристалізації, розчиненні, утворенні кристалогідратів, електролітичній

дисоціації, у хімії полімерів, білків тощо.

Ще раз підкреслю, що в органічних сполуках водневі зв`язки можуть утворювати тільки ті атоми водню, що зв`язані з Оксигеном або Нітрогеном, тобто з атомами, що характеризуються високою електронегативністю

Природа та типи хімічних зв’язків.
ВОДНЕВИЙ ЗВ’ЯЗОК

правило, вимірюється в нанометрах (1нм = 10-9м) і дорівнює сумі

ковалентних радіусів атомів, що його утворили;
енергія — робота, яку треба виконати, щоб розірвати зв’язок; або енергія, що виділяється при утворенні зв’язку з атомів, вимірюється в кДж/моль;
полярність — визначається величиною часткових зарядів на атомах, що утворили зв’язок. Вона буде тим більшою, чим більшою буде різниця електронегативностей атомів, що його утворили. Більш електронегативний атом набуде часткового негативного заряду (-), а інший - часткового позитивного (+). Якщо різниця електронегативностей менша від 1,7, то зв’язок слід розглядати як ковалентний, а якщо більша, то такий зв’язок в більшій мірі нагадує йонний, ніж ковалентний. Отже, йонний зв’язок можна розглядати, як крайній випадок поляризації полярного ковалентного зв’язку;

Основні характеристики хімічного зв’язку:

залежить від рухливості електронних хмар, що приймають участь в утворенні

зв’язку та від способу їх перекриття. Так, -зв`язки поляризуються значно легше, ніж -зв`язки, оскільки електронна хмара -зв`язку значно рухливіша, ніж .
Напрямленість зв’язків у просторі - зумовлює просторову структуру молекули

Основні характеристики хімічного зв’язку:

високими температурами топлення та кипіння. Вони – сильні електроліти, добре

розчиняються в полярних або йонних розчинниках. Для таких речовин характерні реакції, які супроводжуються гетеролітичним розривом хімічного зв’язку з утворенням катіона та аніона. До них відносяться солі, нітросполуки, деякі елементоорганічні речовини.

Прояв природи хімічного зв’язку у властивостях органічних речовин.

температурами топлення та кипіння.
Це пов’язано зі значно слабшою міжмолекулярною

взаємодією, ніж у сполук з йонним зв’язком. Такі речовини погано розчиняються в полярних розчинниках, але добре в неполярних. Для них характерні реакції, підчас яких відбувається гомолітичний розрив хімічних зв’язків з утворенням вільних радикалів – частинок з неспареним електроном.
Прикладом сполук з неполярними ковалентними зв`язками можуть слугувати різні вуглеводні.

Прояв природи хімічного зв’язку у властивостях органічних речовин.

випромінювання один електрон з 2s-підрівня переходить на 2p-підрівень, в результаті

чого на зовнішньому рівні Карбону з'являються 4 неспарених електрони. 2p-орбіталями

Основний стан (С) Збуджений стан (С*)
2s22p2 2s1 2p3

При такій електронній конфігурації Карбон міг би утворити 4 ковалентних зв'язки і один з них, а саме той, що утворений 2s-орбіталлю буде відрізнятись від трьох інших, утворених

рівноцінні зв'язки з чотирма атомами водню.

Цей факт був пояснений

на основі такого поняття, як гібридизація атомних орбіталей (Л.Полінг 1931 р).

Термін гібридизація означає усереднення, змішування або вирівнювання атомних орбіталей

Відомі такі типи гібридизації атомних орбіталей Карбону

електрону, тому вони взаємно відштовхуються і намагаються так розташуватись в

просторі, щоб відстань між ними була максимальною.

sp3-Гібридизація (перший валентний стан)

співпадає з ядром атома Карбону Валентні кути (кути між осями

будь-яких двох гібридизованих орбіталей) дорівнюють 109о28’.

і р-орбіталі, але за рахунок ефективнішого перекривання з іншими орбіталями,

гібридні утворюють міцніші зв'язки.
Отже енергія, що необхідна для переміщення електронів з атомних орбіталей на гібридні, з надлишком компенсується енергією утворення ще двох нових міцніших -зв`язків і при цьому загальна енергія молекули зменшується

утворює чотири σ-зв'язки з чотирма іншими атомами.

кут 120o.
Негібридизована р-орбіталь атома вуглецю розміщена перпендикулярно до цієї

площини.

атом Карбону утворює три σ і один -зв’язки. Це означає,

що Карбон у sp2 – гібридному стані утворює структури типу

Розглянемо будову молекули етену (Н2С = СН2).
У цій молекулі кожен атом вуглецю витрачає по дві sp2-гібридні орбіталі на зв’язки з двома атомами водню, а третю - на зв’язок із сусіднім атомом Карбону. Всі атоми молекули, а також всі σ-зв’язки лежать в одній площині. Валентні кути складають 120 о

кожен атом вуглецю витрачає по дві sp2-гібридні орбіталі на зв’язки

з двома атомами водню, а третю - на зв’язок із сусіднім атомом вуглецю. Всі атоми молекули, а також всі σ-зв’язки лежать в одній площині. Валентні кути складають 120 о
Негібридизовані 2р-орбіталі обох атомів вуглецю також перетинаються між собою, утворюючи -зв’язок. Причому площина -зв’язку перпендикулярна до площини, в якій розташовані всі атоми молекули. Таким чином, в молекулі етену між атомами вуглецю утворюється подвійний зв’язок, що складається з одного - та одного -зв’язків.

sр-гібридні орбiталi розташовані вздовж однієї прямої і напрямлені різні боки

(пiд кутом 180о), а двi негiбридизованi 2р-орбiталi перпендикулярні одна до одної і до цієї прямої. Такий тип гiбридизацiї називається третім валентним станом i характерний для сполук з потрiйним зв`язком -С  С-, -С  N- або для сполук з кумульованими подвійними зв’язками типу алену