Організація амбулаторно-поліклінічної допомоги

к.мед.н Федорків Наталія Борисівна
Івано-Франківський

національний медичний університет
Кафедра соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров'я

Лекція з соціальної медицини та організації охорони здоров'я:

структура, управління.
Значення поліклініки в системі медичної допомоги населенню. Її завдання,

функції, структура, методика аналізу діяльності. Сучасні погляди на розвиток поліклініки.
Зміст, організація, документація та аналіз роботи дільничних лікарів (сімейних, загальної практики).
Профілактична робота поліклініки.
Відділення профілактики міської поліклініки, його значення, зміст роботи, структура, показники діяльності.
Протиепідемічна робота поліклініки. Роль кабінету інфекційних захворювань. Зв’язок із СЕС.
Денний стаціонар і стаціонар вдома, їх місце в системі лікувально-профілактичної допомоги, організація і оцінка роботи.
Основна обліково-оперативна і звітна документація поліклініки. Показники, що характеризують діяльність поліклініки, методика їх аналізу.

вторинну лікувально-профілактичну допомогу міському населенню за дільнично-територіальним принципом.

або лікарями загальної практики і передбачає просту діагностику і лікування

основних найпоширеніших захворювань, профілактичні заходи, направлення пацієнта для надання спеціалізованої і високо спеціалізованої допомоги.
Спеціалізована (вторинна) лікувально–профілактична допомога надається лікарями, які мають відповідну спеціалізацію і можуть забезпечити більш кваліфіковану діагностику, профілактику і лікування, ніж лікарі загальної практики.

населення) – первинна профілактика.
Первинна профілактика – це система державних, громадських

і медичних заходів, які направлені на попередження захворювань шляхом усунення причин і умов їх розвитку, підвищення реактивності організму.
Об’єкт первинної профілактики – здорові люди.
Мета первинної профілактики – збереження здоров’я людей та гармонійного фізичного розвитку через відвернення негативного впливу різних етіологічних чинників і чинників ризику.

проживання) - первинна профілактика.
3. Протиепідемічна робота:
а)

щеплення - первинна профілактика;
б) раннє виявлення інфекцій і нагляд СЕС, організація ізоляції хворих, поточної дезинфекції.
4. Диспансеризація (огляди і спостереження):
а) здорових і осіб з факторами ризику (Д1)- первинна профілактика;
б) практично здорових (Д2) – вторинна профілактика;
в) хворих на хронічні захворювання (Д3) – вторинна профілактика.

раннє виявлення захворювань, ефективне лікування, попередження рецидивів, прогресування і ускладнення.
Об’єкт

вторинної профілактики – хворі особи.
Мета вторинної профілактики - усунення причин і умов, що призводять до негативних тенденцій у перебігу захворювань.

протязі всього життя, динамічне спостереження за здоров’ям кожної людини (здорової

чи хворої) та середовищем, в якому вона перебуває. Це дає змогу вивчати та оцінювати стан суспільного здоров’я, моделювати і прогнозувати його в залежності від дії умов, що на нього впливають, розробляти комплексні профілактичні заходи.

здоровими і хворими людьми з метою раннього виявлення, взяття на

облік і раціонального комплексного лікування захворювань, запобігання виникненню і поширенню хвороб та їх негативних наслідків (втрати працездатності чи смертності шляхом впливу на внутрішні і зовнішні етіологічні чинники та фактори ризику.

збереження та зміцнення здоров’я населення, попередження розвитку захворювань, зниження захворюваності,

продовження активного довголіття на підставі динамічного спостереження за станом здоров’я населення.

і облік контингентів, що диспансеризуються;
систематичне спостереження за виявленими хворими та

забезпечення їх кваліфікованою медичною допомогою, патронаж;
групова та індивідуальна профілактика, санітарна просвіта і виховання громадської активності.

населення;
дообстеження (при потребі) із застосуванням всіх сучасних методів діагностики;
виявлення осіб,

які мають чинники ризику, що сприяють виникненню та розвитку захворювань;
вивчення умов та факторів виробничого і побутового середовища;
виявлення захворювань в ранніх стадіях;
типізація диспансерезованих на групи спостереження, взяття їх на облік;
розробка та впровадження комплексних медико-соціальних заходів, спрямованих на первинну профілактику захворювань, зниження захворюваності та її вторинну профілактику;
оцінка обсягу, якості та ефективності диспансеризації.

вузів, науково-дослідних інститутів;
міністерства, відомства, підприємства, установи, організації;
громадські організації, товариства Червоного

Хреста та Червоного Півмісяця;
медико-профілактичні заклади (СЕС, Центри здоров’я і інші);
спеціалізовані диспансери (міські, районні, міжрайонні, обласні, протитуберкульозні, шкірно-венерологічні, онкологічні, кардіологічні тощо);
лікуючий лікар;
особа, що підлягає диспансеризації.

проведення диспансеризації населення регіону;
визначаються необхідні ресурси (сили, засоби ...);
забезпечують участь

всіх лікувально-профілактичних закладів в медоглядах;
формують бригади спеціалістів;
інформують населення про мету і завдання диспансеризації, порядок її проведення.

Заклади мережі первинної медико-санітарної допомоги організовують облік населення, що проживає на території обслуговування та виділяють групи осіб, що підлягають обов’язковим медичним оглядам.

і другого року життя; діти дошкільного віку в організованих колективах

і ті, що відвідують дитячі дошкільні заклади; школярі до 15 років.
Підлітки: школярі; учні професійно-технічних училищ; середніх спеціальних закладів; працюючі підлітки у віці 15-17 років.
Студенти вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.
Працівники різних галузей народного господарства: промисловості, будівництва, транспорту, зв’язку тощо.
Учасники, інваліди та ветерани війни, військовослужбовці, ліквідатори та особи, що постраждали від аварії на ЧАЕС.
Особи, що стоять на диспансерному обліку з приводу хронічних захворювань; вагітні жінки.

В диспансерних оглядах приймають участь всі типи амбулаторно-поліклінічних закладів,

використовуючи різноманітні форми їх проведення:
бригадами спеціалістів безпосередньо на підприємствах;
при зверненні населення в амбулаторно-поліклінічний заклад;
активний виклик осіб для медогляду на базі відділення профілактики поліклініки;
відвідування лікарями поліклініки вдома хронічних хворих та осіб старшого віку;
виїзними бригадами спеціалістів в сільській місцевості;

цільові та комплексні.
За місцем проведення – одноетапні та багатоетапні, децентралізовані

і централізовані.

які проводяться при поступленні на роботу, дітей в ясла, садок,

школу, при зарахуванні в технікум, інститут, училище.
Проводяться з метою оцінки придатності особи за загальним станом здоров’я виконувати певні функції.

Періодичні медичні огляди

обстеження певних контингентів населення, які об’єднані умовами праці або фізіологічними ознаками. Проводяться регулярно.
Проводяться з метою раннього виявлення можливого впливу виробничих шкідливостей чи інших факторів та їх усунення, а “декретовані” контингенти населення – з метою охорони здоров’я населення.

або професійних груп населення, спрямовані на виявлення одного захворювання: туберкульозу,

злоякісних новоутворів, венеричних, серцево-судинних та інших.

Комплексні медичні огляди

включають в себе використання двох та більше методів дослідження та огляди лікарями декількох спеціальностей з метою оцінки індивідуального фактичного здоров’я, виявлення захворювань або змін з боку окремих органів та систем.

роботи, навчання тощо) бригадою лікарів із направленням при необхідності на

додаткові дослідження (лабораторні, рентгенологічні та інші).

Багатоетапні медичні огляди

проводяться в три етапи. На першому етапі в одному з медичних закладів здійснюють відбір хворих, які мають симптоми того чи іншого захворювання, а на другому та третьому етапах в інших закладах – ретельно дообстежують хворих.

облікових документах: “Карті профілактично оглянутого” (ф. 047/о),”Медичній карті амбулаторного хворого”

(ф. 025/о), “Історії розвитку дитини” (ф. 112/о);
На підставі лікарів-спеціалістів дільничний терапевт (педіатр, акушер-гінеколог) чи цеховий лікар визначає кожному оглянутому його групу здоров’я (групу диспансерного спостереження):
Д І – здорові і особи з факторами ризику;
Д ІІ – практично здорові;
Д ІІІ – хворі на хронічні захворювання (з компенсованим – А, субкомпенсованим – Б і некомпенсованим – В перебігом).
На всіх хворих, які взяті під диспансерний нагляд заповнюють “Контрольну карту диспансерного спостереження” (ф. 030/о).

активне лікарське спостереження за здоров’ям населення, що включає медичні огляди,

лікування та оздоровчі заходи, корекцію чинників середовища, вдосконалення режимів праці та відпочинку, соціологічні опитування, накопичення та аналіз інформації.

ІV період диспансеризації – оцінка повноти, якості та ефективності диспансеризації

(в тому числі домашній стаціонар);
надання екстреної допомоги (при необхідності);
направлення хворих

на:
а) стаціонарне лікування;
б) санаторно-курортне лікування;
відновлювальне лікування (реабілітація) – третинна профілактика;
Третинна профілактика – включає в себе попередження втрати функції, а також відновлення втраченої функції (реабілітації).
експертиза втрати працездатності (тимчасової і стійкої).

(демографічні показники, показники захворюваності, інвалідності).
Показники:
а)

доступності;
б) обсягу амбулаторно-поліклінічної допомоги.

спеціалістів встановлено згідно наказу МОЗ України №33 від 23.02.2000 р;
кількість

лікарів на 10 тис. населення (норматив 13,0);
кількість відвідувань на 1 жителя (норматив 6);

терапевтичної – 1700-2000 чол.; педіатричної – 700 – 800 чол.;

сімейного лікаря – 1200 – 1500 чол.;
робочий тиждень (скорочений робочий час – 36 годин); п’ятиденний робочий тиждень – в день 6 годин, з них – 3 години амбулаторного прийому, 3 години прийому вдома, (в році 280 робочих днів);
норма навантаження 5-6 пацієнтів на амбулаторному прийомі, 2 пацієнта вдома;

:

5 х 3 = 15 – амбулаторний прийом
2 х 3 = 6 – прийом вдома
21 відвідування в день.
21 х 280 = 6000 відвідувань за рік.
Організація роботи лікаря-спеціаліста
принцип роботи – дільничний;
робочий тиждень 36 годин;
норма навантаження від 5 до 9 пацієнтів на амбулаторному прийомі в залежності від спеціальності, 1,25 пацієнта вдома.

засобів профілактики, діагностики, лікування, а також організаційних форм і методів

роботи.
Організація та забезпечення підвищення кваліфікації медичного персоналу.

а) кабінет долікарського прийому;

б) анамнестичний кабінет;
в) оглядовий жіночий кабінет;
г) кабінет обліку і контролю диспансеризації;
д) кабінети профоглядів (5-6);
ж) кабінет профілактичних щеплень;
з) кабінет гігієнічного виховання населення.

спеціалізованої допомоги (18 – 20 спеціальностей, в т.ч. відділення або

кабінет хірургії одного дня, КІЗ).
2.4. Відділення відновлювального лікування:
а) фізіотерапевтичний кабінет;
б) кабінет лікувальної фізкультури;
в) кабінет масажу;
г) кабінет голкотерапії;
д) басейн.
2.5. Денний стаціонар.
2.6. Кабінет невідкладної допомоги.

б) лабораторія;
в) кабінет функціональної діагностики;

г) кабінет ультразвукового дослідження.
4. Інші підрозділи:
а) адміністрація;
б) кабінет мед статистики;
в) господарська частина.

які ведуть амбулаторний прийом.
2. Завдання реєстратури:
довідково-інформаційне забезпечення;
попередній та

невідкладний запис на прийом і викликів до дому;
регулювання інтенсивності та рівномірності потоку людей;
оформлення та зберігання медичної документації;
своєчасний підбір і доставка до лікарських кабінетів медичної документації.

посада якого встановлюється в поліклініці, яка обслуговує 30 тисяч і

більше дорослого населення;
лікарі інших спеціальностей залучаються до роботи, виділяючи в їх графіку певний час для проведення профілактичних оглядів;
на постійні основі працює переважно середній медперсонал.
2. Основні завдання:
проведення профілактичних медичних оглядів з метою раннього виявлення хворих і осіб з високим ризиком захворювань;
організація, облік і контроль за проведенням диспансеризації;
участь у розробці заходів первинної і вторинної профілактики;
пропаганда гігієнічних знань.

змінним графіком із фіксованим початком часу прийому кожного дня тижня.
2.

Основні завдання лікаря-терапевта (сімейного лікаря):
надавати кваліфіковану, в тому числі невідкладну медичну допомогу в обсязі кваліфікаційної характеристики;
в показаних випадках забезпечити консультування хворих;
проводити підготовку хворих до госпіталізації та своєчасне направлення на стаціонарне лікування;
використовувати сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації, виявлення факторів ризику, ранніх та скритих форм захворювання;

(сімейного лікаря):
диспансеризація населення (виявлення, взяття на облік, проведення лікувально-оздоровчих заходів);
санітарно-протиепідемічна

і санітарно-просвітня робота на дільниці;
експертиза працездатності;
підвищення кваліфікації;
ведення облікової, оперативної та звітної документації;
забезпечувати консультування населення дільниці з медико-соціальних та медико-психологічних питань, питань планування сім’ї;
організовувати надання допомоги населенню у екстремальних ситуаціях.

організація їх лікування;
надання консультативної допомоги хворим з метою уточнення діагнозу,

вирішення питання про місце лікування, призначення лікування та визначення профілактичних заходів;
диспансерне спостереження за реконвалесцентами, облік хворих, бактеріо- і паразитоносіїв;
організація профілактичних щеплень;
надання консультативної допомоги лікарям з діагностики та лікування інфекційних захворювань;
підвищення кваліфікації медичного персоналу з питань інфекційної патології;
аналіз інфекційної захворюваності;
розробка заходів профілактики інфекційних хвороб.

лікаря;
палати;
процедурний кабінет;
кімната для прийому їжі;
кабінет психологічного розвантаження і відпочинку хворих.

хворих, які часто та тривало хворіють;
прийом деяких медикаментів, що потребує

спостереження за станом пацієнта протягом певного часу;
внутрішньовенне крапельне введення ліків;
підготовка хворого до складного діагностичного обстеження;
розширення обсягу хірургічних втручань;
надання невідкладної допомоги з приводу раптового погіршення стану під час перебування в поліклініці.

та методики лікування;
соціальна підтримка;
корекція харчування.