Організація ЦЗ України в сучасних умовах

держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та

майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Розділ I ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Глава 1. Загальні положення Розділ II ЄДИНА ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ Глава 2. Єдина державна система цивільного захисту та її складові Глава 3. Функціонування єдиної державної системи цивільного захисту Розділ III ПОВНОВАЖЕННЯ СУБ’ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ Глава 4. Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, завдання та обов’язки суб’єктів господарювання, права та обов’язки громадян України у сфері цивільного захисту Глава 5. Сили цивільного захисту

Розділ IV ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ Глава 6. Оповіщення та інформування суб’єктів забезпечення цивільного захисту Глава 7. Укриття населення у захисних спорудах цивільного захисту та евакуаційні заходи Глава 8. Інженерний захист територій, радіаційний і хімічний захист Глава 9. Медичний, біологічний і психологічний захист, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення Глава 10. Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях Розділ V ЗАПОБІГАННЯ НАДЗВИЧАЙНИМ СИТУАЦІЯМ Глава 11. Державне регулювання діяльності суб’єктів господарювання з питань цивільного захисту Глава 12. Забезпечення техногенної безпеки Глава 13. Забезпечення пожежної безпеки Глава 14. Державний нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки

Розділ VI РЕАГУВАННЯ НА НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТА ЛІКВІДАЦІЯ ЇХ НАСЛІДКІВ Глава 15. Організація робіт з реагування на надзвичайні ситуації Глава 16. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій Глава 17. Відшкодування матеріальних збитків та надання допомоги постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації Розділ VII НАВЧАННЯ ОСІБ РЯДОВОГО І НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА РЯТУВАЛЬНИКІВ, КЕРІВНОГО СКЛАДУ, ФАХІВЦІВ, ДІЯЛЬНІСТЬ ЯКИХ ПОВ’ЯЗАНА З ОРГАНІЗАЦІЄЮ І ЗДІЙСНЕННЯМ ЗАХОДІВ З ПИТАНЬ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ, ПІДГОТОВКА ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ ТА СИЛ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ Розділ VIII ФІНАНСОВЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХОДІВ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Розділ IX КОМПЛЕКТУВАННЯ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ ТА СИЛ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ, ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ Розділ X СОЦІАЛЬНИЙ ТА ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ОСІБ РЯДОВОГО І НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ, ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ ТА СИЛ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ І ОСІБ, ЗВІЛЬНЕНИХ ІЗ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ Розділ XI ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА Глава 30. Додаткові функції суб’єктів забезпечення цивільного захисту Глава 31. Міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту Глава 32. Контроль у сфері цивільного захисту Глава 33. Відповідальність за порушення законодавства у сфері цивільного захисту Розділ XII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

сфері цивільного захисту здійснюється єдиною державною системою цивільного захисту, яка

складається з функціональних і територіальних підсистем та їх ланок. Функціональні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту (далі - функціональні підсистеми) створюються центральними органами виконавчої влади у відповідній сфері суспільного життя. Територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту (далі - територіальні підсистеми) діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій

території чи території суб’єкта господарювання загрозу життю або здоров’ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище; відновлювальні роботи - комплекс робіт, пов’язаних з відновленням будівель, споруд, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, які були зруйновані або пошкоджені внаслідок надзвичайної ситуації, та відповідних територій;

повідомлень органів управління ЦЗ про загрозу та виникнення НС, аварій,

катастроф, епідемій, пожеж тощо до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та населення; Система оповіщення - комплекс організаційно-технічних заходів, апаратури і технічних засобів оповіщення, апаратури, засобів та каналів зв’язку, призначених для своєчасного доведення сигналів та інформації про виникнення НС до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та населення.

НС полягає у своєчасному доведенні такої інформації до органів управління

ЦЗ, сил ЦЗ, суб’єктів господарювання та населення.

масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, функціонує

у режимах: 1) повсякденного функціонування; 2) підвищеної готовності; 3) надзвичайної ситуації; 4) надзвичайного стану.

повсякденного функціонування єдиної державної системи цивільного захисту встановлюється за умов

нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної, техногенної та пожежної обстановки та за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій. Стаття 13. Режим підвищеної готовності. У разі загрози виникнення надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється режим підвищеної готовності.

разі виникнення надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України,

Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється режим надзвичайної ситуації. Стаття 15. Режим надзвичайного стану Режим надзвичайного стану для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється у межах території, на якій введено правовий режим надзвичайного стану відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану".

загрозу або виникнення НС;
2. Інформування у сфері ЦЗ;
3. Укриття населення

у захисних спорудах;
4. Заходи з евакуації;
5. Інженерний захист території;
6. Радіаційний і хімічний захист населення і територій;
7. Медичний захист, забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення;
8. Біологічний захист населення, тварин і рослин;
9. Психологічний захист населення;
10. Навчання населення діям у НС.

ЗУ від 2.10.12. № 5403_VI “Кодекс ЦЗ України”.

питань НС
Голова комісії з питань НС
Керівник
об’єкту
Евакокомісія
Штатний працівникз питань

ЦЗ ОГД

Голова евакокомісії

Охорони
громад. порядку

Медич
на

РХЗ

Авто
тран-спортна

МТЗ

Проти-пожежна

Інженер-но-технічна

Енерге
тики

Опові-щення і зв’язку

Комуна
льно-технічна

Об’єктові невоєнізовані формування та формування загального призначення

Ф о р м у в а н н я с л у ж б ЦЗ о б’ є к т а

Рятувальні загони
(команди, групи)

Зведені загони,
команди, групи, пости

цивільного захисту;
2) аварійно-рятувальні служби;
3) формування цивільного захисту;
4) спеціалізовані служби цивільного

захисту;
5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини);
6) добровільні формування цивільного захисту.

20.09.2004р. №65
Оперативно-рятувальна служба ЦЗ (далі – Служба) – спеціальне

воєнізоване формування, на яке покладається проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення НС техногенного, природного і військового характеру, участь у заходах територіальної оборони, а також міжнародних рятувальних та інших гуманітарних заходах.

їх наслідків в ЄДС ЦЗ населення і територій. Вона виконує

аварійно-рятувальні роботи самостійно або у взаємодії з іншими аварійно-рятувальними формуваннями, що входять до складу сил МНС, та силами інших центральних органів виконавчої влади.
Служба діє на принципах єдиначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності, її особовий склад та працівники виконують обов'язки на професійній основі.

– структурний підрозділ (департамент) центрального апарату МНС України.
2. Загони

центрального підпорядкування:
Спеціальний аварійно-рятувальний загін Служби
(м. Ромни Сумської області);
Центральний аварійно-рятувальний загін Служби
(м. Київ);
Аварійно-рятувальний загін Служби (м. Мелітополь);
Аварійно-рятувальний загін Служби (м. Дрогобич);
Аварійно-рятувальний загін Служби (с. Мазанка Сімферопольського району АРК);
Навчальний центр Служби (м. Мерефа Харківської обл.);

реагування на надзвичайні ситуації в акваторії Азовського та Чорного морів;

Спеціальний авіаційний аварійно-рятувальний загін (м. Ніжин). Має завдання щодо своєчасного реагування на НС, які виникають внаслідок аварій з літальними апаратами, надання допомоги постраждалим, забезпе-чення своєчасного прибуття рятувальників в зону НС;

Мобільний рятувальний центр (мобільний госпіталь м. Київ). Має завдання щодо проведення пошуково-рятувальних заходів в місцях їх виникнення та надання медичної допомоги постраждалому населенню;

Вузли зв'язку.

ТА ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ
Зони відповідальності
Спеціальних регіональних центрів АРС

сил складають Аварійно-рятувальні загони спеціального призначення (АРЗ СП). Вони створюються,

в першу чергу, в тих областях, в яких ліквідовані частини Цивільної оборони. АРЗ СП мають завдання щодо реагування на НС регіонального рівня.
Крім АРЗ СП основу сил Служби в гарнізонах складають пожежно-рятувальні підрозділи, які створені на підставі Закону України «Про пожежну безпеку».
До таких підрозділів належать:
самостійні Державні пожежні частини (СДПЧ);
професійні пожежні частини (ППЧ);
державні пожежні частини (ДПЧ);
окремі пости (ОП).

створені самостійні Державні пожежні частини (СДПЧ) або професійні пожежні частини

(ППЧ) під керівництвом міських або районних відділів ГУ (У) МНС України в областях.
На об’єктах економіки підвищеної небезпеки та на закритих об’єктах створюються державні пожежні частини (ДПЧ), які утримуються за рахунок коштів цих об’єктів і підпорядко-вуються ЗДПО (загін державної пожежної охорони) або відділам організації пожежно-профілактичної роботи на закритих об’єктах.

сукупність організаційно об'єднаних органів управління, сил та засобів, які призначені

для вирішення завдань щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та окремих їх наслідків, проведення пошукових, ава-рійно-рятувальних та інших невідклад-них робіт.

склад якої працює на постійній основі, а рятувальники цього складу

на професійній основі, яка передбачає спеціальну фізичну та психологічну підготовку особового складу.

Спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба – професійна АРС, заснована на принципах єдиноначаль-ності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності.

Спеціалізована аварійно-рятувальна служба – професійна АРС, що має підготовлений і споряджений особовий склад для ліквідації окремих класів і підкласів НС (гасіння газових фонтанів, надання медичної допомоги потерпілим, водолазні роботи тощо) та відповідні аварійно-рятувальні засоби.

як професійні.

Типовий статут державної аварійно-рятувальної служби затверджений постановою КМУ

від 17.08.2001р. №1058.

Комунальні АРС створюються як професійні для аварійно-рятувального обслуговування територій та об’єктів комуналь-ної власності за рішенням органів місцевого самоврядування, у тому числі за пропозиціями обласних держадміністрацій.

АРС громадських організацій створюються об’єднаннями та спілками об’єднань громадян.

На підприємствах, в установах, організаціях із шкідливими та небезпечними умовами праці та підвищеним ризиком виникнення аварій можуть створюватися спеціалізовані об’єктові аварійно-рятувальні служби з працівників цих підприємств, установ та організацій за погодженням з державною чи комунальною АРС, що обслуговує це підприємство, установу та організацію.

громадських організацій здійснюється за погодженням з МНС. Державна реєстрація цих

служб здійснюється МНС. Ці служби діють на основі своїх статутів, які затверджуються їх засновниками.
Об’єктові АРС діють на основі положень про них, що затверджуються органами управління відповідних підприємств, установ, організацій за погодженням з МНС.

цивільного захисту, пожежно-рятувальні та аварійно-рятувальні підрозділи МНС;

Державні пошуково-рятувальні та аварійно-рятувальні

формування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади нарахо-вують більше 125 формувань загальною чисель-ністю понад 14 тис. осіб до яких входять:

політики;

газорятувальні об'єктові служби та формування Міністерства промислової політики;

воєнізовані газорятувальні формування

нафтога-зової та нафтопереробної промисловості Міністер-ства палива та енергетики;

аварійно-рятувальні команди в аеропортах та Морська аварійно-рятувальна служба Міністерства Інфраструктури;

регіональний спеціалізований загін Міністерства внутрішніх справ;

формувань у складі більше 3 тис. осіб:

відновлювальні поїзди Укрзалізниці;
державний аварійно-технічний

центр Державного департаменту ядерної енергетики;
аварійно-відновлювальні бригади нафтогазової та нафтопереробної промисловості Міністерства палива та енергетики;

державні аварійно-ремонтні бригади у складі підпри-ємств з обслуговування автодоріг, об'єктів електро-зв'язку, електроенергетики, трубопровідного транспор-ту, комунального та водного господарства:
аварійно-ремонтні бригади у складі підприємств Міністерств: інфраструктури; палива та енергетики; промислової політики; будівництва, архітектури та житлово-комунального госпо-дарства; Державного комітету по водному господарству;

сільські протипожежні команди;
добровільні пожежні дружини і команди на підприємствах;

служба охорони

громадського порядку: установ Міністерства внутрішніх справ;

Державна служба медицини катастроф та підрозділи санітарно-епідеміологічної служби;

військові частини у випадках, передбачених законодавством.

аварійно-рятувальних служб є:

забезпечення готовності своїх органів управління, сил і засобів до дій за призначенням;
пошук і рятування людей на уражених об'єктах і територіях, надання у можливих межах невідкладної, у тому числі медичної, допомоги особам, які перебувають у небезпечному для життя й здоров'я стані, на місці події та під час евакуації до лікувальних закладів;
ліквідація особливо небезпечних проявів надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіаційного та бактеріального зараження та інших небезпечних проявів;
контроль за готовністю об'єктів і територій, що ними обслуговуються, до проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій.

служби медицини катастроф” на базі існуючих медичних закладів у межах

виділених на їх утримання коштів утворена Державна служба медицини катастроф (ДСМК).
До складу формувань і закладів ДСМК входять:
Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф;
територіальні центри екстренної медичної допомоги та медицини катастроф;
медичні бригади постійної готовності першої черги (570 бригад швидкої медичної допомоги);
спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги (190 позаштатних формувань, які утворені на базі державних та комунальних закладів охорони здоров'я);
ліжковий фонд закладів охорони здоров'я, який передбачений для роботи під час ліквідації медичних наслідків НС (понад 14,5 тис. ліжок);

МОЗ. Положення про нього затверджене наказом МНС і МОЗ від

20.12.2002 р. № 327/478.


У відповідності з Положенням про державну службу медицини катастроф, затвердженим постановою КМУ від 14.04.97 р. № 343 завданнями ДСМК є:

надання постраждалим в екстремальних ситуаціях безоплатної екстренної медичної допомоги на догоспітальному та госпітальному етапах, насамперед силами спеціалізованих бригад постійної готовності служби;

організація і проведення комплексу санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у районах надзвичайних ситуацій.

аварійно-рятувальні служби у разі здійснення заходів щодо запобігання виникненню і

ліквідації надзвичайних ситуацій та окремих їх наслідків мають право:

обстежувати з метою профілактики виникнення надзвичайних ситуацій об'єкти і території, що ними обслуговуються;
надавати власникам підприємств, установ та організацій, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування пропозиції щодо поліпшення протиаварійного стану об'єктів і територій та усунення виявлених порушень вимог безпеки;
скасовувати власні погодження планів реагування на надзвичайні ситуації або їх окремі позиції у разі невідповідності фактичному стану безпеки об'єкта чи території;

зв'язку, транспорту та інші матеріально-технічні ресурси підприємств, установ та організацій

для рятування людей та виконання термінових заходів;
безоплатно і безперешкодно одержувати від підприємств, установ та організацій, органів виконав-чої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для виконання покладених на аварійно-рятувальну службу завдань;
безперешкодного доступу на об'єкти і території з метою виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій;
вимагати від усіх осіб, які знаходяться в зоні надзвичайної ситуації, додержання правил, запровад-жених встановленими заходами безпеки;
брати участь у роботі комісій з розслідування причин виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах і територіях, що ними обслуговуються.

терито-рії, а також підприємства, установи та організації незалежно від форми

власності, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.
Постійному та обов'язковому обслуговуванню аварійно-рятувальними службами підлягають:
підприємства, організації з видобутку і переробки твердих, рідких та газоподібних корисних копалин, експлуатації продуктопроводів, а також ті, що будують, експлуатують або ліквідують підземні виробки та споруди різного призначення;
споруди транспортних підприємств, організацій з підвищеними вимогами до рівня безпеки експлуатації (морські та річкові порти, аеродроми та аеропорти, метрополітен тощо);

пожежонебезпечні та інші підприємства, організації із шкідливими та небезпечними умовами

праці, а також ті, що застосовують у своєму виробництві або зберігають сильнодіючі отруйні речовини;
рекреаційні зони та інші території у період масового відпочинку людей або занять промислом, який не суперечить законодавству, в тому числі місця туристичної активності, райони відповідальності України за організацію обслуговування повітряного руху;
водні об'єкти України, у тому числі в зоні відповідальності України в Чорному та Азовському морях, на річках Дніпрі та Дунаї.

комунальними і аварійно-рятувальними службами громадських організацій, визначаються центральним органом виконавчої

влади з питань надзвичайних ситуацій, органом місцевого самоврядування, що створюють ці служби, та законодавством.

надавати за договорами на платній основі додаткові послуги, що не

суперечать та не заважають їх основній діяльності, такого характеру:
протиаварійного призначення, що потребують застосування умінь рятувальників, спеціальних засобів захисту та оснащення;
з розроблення, виготовлення і впровадження обладнання для проведення аварійно-рятувальних робіт.

їх статутами чи положеннями, які погоджуються з центральним органом виконавчої

влади з питань надзвичайних ситуацій та затверджуються згідно з законодавством.

ешелоноване угрупування сил і засобів.

До складу першого ешелону включаються сили

та засоби з терміном готовності до 40 хв., морських суден – до 1 години.

До складу другого ешелону включаються сили та засоби з терміном готовності до 2 годин, морських суден – до 6 годин.

До складу третього ешелону включаються усі інші сили та засоби, що залучаються до ліквідації НС відповідно до планів реагування підсистем, термін готовності до дій яких становить більш як 2 години.

аварійно-рятувальних служб і типову форму контракту.

підготовки основного складу аварійно рятувальних служб і типову форму контракту.

та професійної підготовки основного особового складу аварійно-рятувальних служб, створених

на професійній основі, а також вимоги до професійного відбору рятувальників.
2. Основний особовий склад аварійно-рятувальних служб комплектується на контрактній основі. Перелік категорій та посад працівників аварійно-рятувальних служб, які приймаються на роботу за контрактною формою трудового договору, визначається відповідно до спеціалізації служби органами, що створюють такі служби, або до сфери управління яких вони належать.
3. Комплектування основного особового складу аварійно-рятувальних служб здійснюється відповідно до їх профілю або спеціалізації діяльності. Професійна придатність рятувальників за станом здоров'я визначається попередніми та періодичними медичними оглядами.
4. Особливості комплектування основного особового складу аварійно-рятувальних служб визначаються положення-ми про проходження служби основним особовим складом, затверджуваними органами, що створюють такі служби, або до сфери управління яких вони належать.

(стажування) осіб, прийнятих до основного особового складу аварійно-рятувальних служб;

2. спеціальна підготовка;

3. підвищення кваліфікації основного осо-бового складу аварійно-рятувальних служб.

робіт в засобах захисту органів дихання і тіла в непридатній

для дихання атмосфері;

- вивчення організації протиаварійного захисту об'єктів, що обслуговуються, а також маршрутів руху відділень до місць НС згідно з планом ліквідації аварій (ПЛА);

- удосконалення професійної майстерності і готовності до виїзду на аварію, НС, до виконання оперативних завдань з розвідки аварійних об'єктів, зон, територій, до застосування аварійно-рятувального оснащення, до надання першої медичної допомоги;

- підтримання фізичної працездатності і теплової стійкості організму людини, а також покращання психофізіологічних показників.

рятувальників.

11 Закону України "Про аварійно-рятувальні служби".

2. Порядок розповсюджується на державні,

комунальні, об'єктові і аварійно-рятувальні служби громадських організацій та рятувальників.

З метою підвищення зацікавленості рятувальників та командирів відділень в удосконаленні професійної майстерності вводиться класність по професії згідно "Порядку атестації аварійно-рятувальних служб і рятувальників, ведення реєстру аварійно-рятуваль-них служб і тимчасового зупинення діяльності неатестованих аварійно-рятувальних служб і рятувальників", затвердженого наказом МНС від 19.06.03 р. №201.

комісія (далі-ЦМАК);
Територіальна (обласна) міжвідомча атестаційна комісія (далі-ТМАК);
Відомча (галузева) атестаційна комісія

(далі-ВАК).

робіт.
Атестованим рятувальникам - видається сертифікат на право ведення

певних видів аварійно-рятувальних робіт, посвідчення та жетон рятувальника.
Служби підлягають атестації за умов, що рятувальники, які безпосередньо беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, атестовані на право ведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

атестація Служб буває:
Первинна атестація проводиться при створенні служб

після їх державної реєстрації, а також при реорганізації чи їх перепрофілюванні.
Періодична (чергова) атестація служб проводиться не рідше ніж один раз на 5 років.
Позачергова атестація служб проводиться у випадках, визначених пунктом 26 цього Порядку.

програмою підготовки рятувальника та відповідну атестацію.
Звання "рятувальник 3 класу" присвоюється

рятувальнику, який має стаж роботи рятувальником не менше двох років і який підтвердив класність при проходженні атестації.
Звання "рятувальник 2 класу" присвоюється рятувальнику, який має стаж роботи рятувальником 3 класу не менше двох років і який підтвердив класність при проходженні атестації.
Звання "рятувальник 1 класу" присвоюється рятувальнику, який має стаж роботи рятувальником 2 класу не менше двох років і який підтвердив класність при проходженні атестації.
Звання "рятувальник вищого класу" присвоюється рятувальнику, який має стаж роботи рятувальником 1 класу не менше двох років і який підтвердив класність при проходженні атестації.

населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
(назва

атестаційної комісії)
СЕРТИФІКАТ
на право ведення аварійно-рятувальних робіт та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій

Видано (повна назва служби)
Рішенням атестаційної комісії від “__“________ 20__ р. протокол №
дозволяється організовувати і проводити аварійно - рятувальні роботи та ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій наступних типів:
Термін дії сертифікату встановлюється до “__“____ 20__ р.
Голова комісії:
(Підпис) (Ініціали, прізвище)
Секретар комісії:
(Підпис) (Ініціали, прізвище)
Сертифікат зареєстровано у реєстрі за №____
М.П. “___“ ________ 20___

Петрович
Всім органам влади і громадянам сприяти
володарю цього

посвідчення у виконанні
ним службових обов'язків!
Видано:
(найменування атестаційної комісії)
(підпис голови атестаційної комісії)
М.П.

під захистом Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року і

додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 р. (протокол № 1)
(посада, прізвище, ініціали керівника служби) м.п.
(підпис) Примітка: посвідчення ламінується

Коуаі К.К. 0(1)КН +7658436728
Група крові
Ідентифікаційний код

Глобальною програмою вирішення питань захисту населення та територій у сфері

попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного характеру є «Концепція безпеки міста Києва» затверджена рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 616/776, в який розділом 2 «Життєво важливі інтереси міста Києва» передбачено створення Київської міської служби порятунку, розвиток та підтримка у постійній готовності сил і засобів для ліквідації надзвичайних ситуацій

1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні

та пункту 2.4 рішення Київради від 15.04.04 № 157/1367 та для виконання заходів передбачених Концепцією безпеки міста Києва, в травні 2004 року Київська міська рада затвердила Міську програму створення комунальної аварійно-рятувальної служ-би «Київська служба порятунку» на 2004 – 2006 роки, а в квітні 2007 року Міська програму розвитку комунальної аварійно-рятувальної служби «Київська служба порятунку» на 2007-2011 роки

та стале функціонування мобільної, технічно оснащеної аварійно-рятувальної служби постійної готовності

для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, мінімізації їх наслідків та захисту населення і територій міста Києва шляхом вирішення організаційних, фінансових та матеріально-технічних проблем.
Пріоритетними напрямами у сфері діяльності «Київської служби порятунку» є надання реальної, своєчасної допомоги мешканцям міста Києва, які потрапили у надзвичайну або аварійну ситуацію, їх пошук та рятування.

техногенного та природного характеру, в тому числі:
наявність в навколишньому середовищі

отруйних речовин – 933;
деблокування постраждалих в будівлях – 2303;
аварії з викиданням небезпечних хімічних речовин – 6;
вибухи – 104;
аварії на транспорті (ДТП) – 202;
нещасні випадки на воді – 52;
метеорологічні НС – 245;
геологічні – 6;
нещасні випадки – 96;
обстеження на наявність вибухонебезпечних предметів часів Великої Вітчизняної війни – 1503;
екологічний контроль – 54;
інші НС – 1387.