Основы понятия

підприємства.

2. Облік та оцінка основних засобів підприємства.

3. Знос основних засобів.

Види зносу. Амортизація основних засобів й методи її нарахування.

4. Показники руху і ефективності використання основних засобів.

5. Резерви підвищення ефективності використання основних засобів.

праці людини та визначених засобів виробництва. Останні по своєму матеріально-речовинному

змісту складають виробничі фонди підприємства, всю сукупність яких ділять на основні та оборотні.

Склад та взаємозв’язок засобів виробництва

Основні засоби – це засоби праці, які мають вартість та функціонують у виробництві довгий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретним трудом на вартість виготовляємої продукції (на платні послуги) частками по мірі зносу;
Оборотні фонди – частина виробничих фондів у вигляді визначеної сукупності предметів праці. Елементи яких повністю споживаються у кожному виробничому циклі, тобто міняють або повністю втрачають натуральну форму та переносять усю свою вартість на вартість продукції (платних послуг).

кодексу України (ПКУ), згідно з яким визначено, що основні засоби

– це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин, наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (п. 14.1.138 ПКУ).

ПКУ вже не оперує таким поняттям як “основні фонди”. Класифікація ОЗ в податковому обліку тепер передбачає 16 груп замість звичних 4-х. Мінімальний строк корисного використання будівель становить 20 років, а транспортних засобів – 5 років.
Якщо ОЗ придбані у фізичних осіб – платників єдиного податку, то в податковому обліку витрати, понесені на їх придбання, НЕ АМОРТИЗУЄТЬСЯ І НЕ ВКЛЮЧАЮТЬСЯ до витрат (п. 139.1.12 ПКУ).

характеризує питому вагу основних фондів окремих галузей в загальній вартості

основних фондів галузей промисловості і відображає значення тієї або іншої галузі промисловості в загальному обсязі промислового виробництва.

Виробнича структура основних засобів являє собою співвідношення різних груп фондів в їх загальній вартості. Частка кожної групи основних фондів в їх загальній вартості залежить від особливості галузі.

Укрупнена структура основних виробничих засобів
у фармацевтичній галузі

собою вартість засобів по фактичних витратах на їх створення, тобто

в момент придбання або будівництва фондів. Повна первинна вартість включає вартість обладнання з урахуванням витрат по доставці, зберіганню і монтажу на місцях функціонування, а також вартість будівельних робіт по діючих в момент створення фондів цінах:

Фперв = Фпридб + Фдост + Фмонт +Фін ,

де Фперв – ціна придбання устаткування;
Фдост – транспортні витрати на його доставку;
Фмонт – витрати, пов’язані з монтажем устаткування;
Фін – інші витрати, пов’язані з введенням основних фондів у дію.

2. Відновна вартість визначає вартість діючих основних засобів в момент їх оцінки, тобто в сучасних умовах відтворювання засобів. Необхідність оцінки основних засобів по відновній вартості визначається тим, що в певний момент часу величина вартості основних засобів визначається не тими витратами праці, які були суспільно необхідними при створенні засобів, а тими, які необхідні в даний час. Відновна вартість основних засобів – це сучасна вартість відтворювання засобів, яка визначається шляхом переоцінки всіх засобів.
3. Дооцінена вартість основних засобів – вартість після їх дооцінки.

частину вартості, яка до даного моменту збереглася в основних фондах

після певного періоду їх функціонування. Залишкова вартість основних фондів використовується при розрахунку ефективності їх зміни:

Фзал = Фперв – А + Фк.р. ,

де А – вартість зносу (амортизації);
Фк.р. – вартість капітальних ремонтів за весь час експлуатації основних фондів.

5. Ліквідаційна вартість основних засобів (Флікв)– вартість, яку підприємство очікує отримати від їх ліквідації (продажу) по закінченню терміну корисного використання за мінусом витрат, що пов’язані з процесом їх ліквідації (продажу).

6. Амортизована вартість основних засобів – вартість спрацювання основних фондів:

Фам = Фперв – Флікв

на кінець розрахункового року:

Фбал = Фп.р. + Фвв+ Фк –

Фвиб – А ,

де Фп.р. – балансова вартість основних засобів на початок року, що передує звітному року;
Фвв – витрати на введених нових основних засобів;
Фк – вартість капітального ремонту;
Фвиб – вартість виведених з експлуатації основних засобів упродовж року, що передував звітному;
А – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.

Середньорічна вартість основних засобів

де Фп..р. – вартість основних засобів на початок року;
Фвв – вартість знов введених основних засобів;
Фвиб – вартість вибулих основних засобів;
Твв – кількість місяців до кінця року, протягом яких будуть функціонувати знов введені основні засоби;
Твиб – кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних засобів.

засобами своєї вартості. Розрізняють фізичний і моральний знос.

Фізичний знос – це втрата основними засобами своїх споживчих якостей під впливом природних сил, внаслідок експлуатації. Вимірювачем фізичного зносу є коефіцієнт фізичного зносу основних засобів:

де Фкап.рем. – вартість капітальних ремонтів обладнання від початку служби, грн;
Фперв – первісна вартість основних засобів, грн;
А – сума амортизаційних відрахувань від початку служби, грн.

Фізичний знос у відсотках обчислюється за формулою:

де Тф, Тн – відповідно фактичний та нормативний строк служби основних засобів, роки.

закінчення строку фізичної служби) знецінення основних засобів, обумовлене або здешевленням

відтворення основних фондів (моральний знос першого роду), або використанням більш продуктивних засобів праці (моральний знос другого роду).
Моральний знос першого роду – це втрата основними засобами своєї вартості при збереженні фізичної придатності і споживчої вартості. Коефіцієнт морального зносу першого роду:

де Фв – відновна вартість основних засобів.
Моральний знос другого роду – це повна втрата основними засобами своєї вартості незалежно від втрати споживчої вартості (при збереженні фізичної придатності). Коефіцієнт морального зносу другого роду :

де Фперв.с - первісна вартість старого обладнання;
ПС, ПН – річна продуктивність старого та нового обладнання.
Загальний коефіцієнт зносу основних засобів (Кзаг. знош) визначається:

перенесення вартості основних фондів на вартість готової продукції з метою

нагромадження коштів для повного їх відновлення.
Грошовим вимірювачем розміру амортизації є амортизаційні відрахування, які визначаються по нормах.
Норма амортизації – встановлений щорічний розмір відрахувань у відсотках до вартості основних фондів, який використовується для визначення суми амортизаційних відрахувань. Норма амортизації для певної групи обладнання визначається за формулами:

або

де Тсл – термін служби основних засобів, який визначається технічною документацією.

ліквідований традиційно-звичайним податковим методом нарахування амортизації. Тепер відповідно до ПКУ

в податковому обліку методи нарахування амортизації повністю відповідають бухгалтерським методам, що перелічені в п. 26 П(С)БО 7 “Основні засоби”. П. 145.1.5 ПКУ визначає такі методи нарахування амортизації ОЗ.

Методи нарахування амортизації

засобів на собівартість готової продукції за однаковими нормами амортизаційних відрахувань

протягом всього амортизаційного періоду (нормативного строку служби).
Сума амортизації визначається як добуток балансової вартості основних засобів за станом на початок звітного періоду та встановленої для відповідної групи норм амортизації:

де Ар – сума амортизаційних відрахувань.

Роки

накопичення капіталу, прискорення оновлення та модернізації машин та обладнання з

метою підвищення конкурентоспроможності на світових ринках.
Нарахування прискореної амортизації не розповсюджується на машини та обладнання з нормативним строком експлуатації до трьох років, на унікальну техніку, що призначена лише для виробництва обмеженого кола виробів, а також на підприємствах, що випускають продукцію, ціни на яку встановлюються та регулюються державою, або які визнані такими, що займають монопольний стан на ринку.
2. Метод зменшення залишкової вартості. За цим методом амортизаційні відрахування визначаються за допомогою фіксованого (постійного) відсотка від залишкової вартості основних фондів (але у межах його амортизованої вартості).
Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання і подвоюється. Річна сума амортизації визначається за формулою:

3. У методі прискореного зменшення залишкової вартості нарахована сума подвоюється

першій половині амортизаційного періоду і поступовим їх зниженням у другій

половині.

– Обчислюється річна сума амортизації множенням кумулятивних коефіцієнтів на первісну вартість основних фондів.

де Кк – кумулятивний коефіцієнт, який розраховується за формулою:

де Тзал – кількість років, які залишаються до кінця терміну служби об’єкта;

– загальна кумулятивна сума років служби обладнання.

тому, що в процесі її нарахування враховується не термін експлуатації

обладнання, а фактичний обсяг продукції виробленої на цьому обладнанні.
Місячна сума амортизації (Авирміс) дорівнює:

де Qфак – фактиний обсяг продукції, виробленої за аналізований період (місяць);
НА – виробнича норма амортизації, яка розраховується за формулою:

де Qпроект – максимальний обсяг продукції, який може бути вироблений на обладнанні за проектом.

амортизуються прямолінійним та виробничим методами (п. 145.1.6 ПКУ).

На ОЗ груп

1 та 13 амортизація е нараховується (п. 145.1.7 ПКУ).

Малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди (групи 10 та 11) бухгалтер можна амортизувати на свій розсуд одним з цих методів:

у першому місяці використання об’єкта в розмірі 50% вартості, яка амортизується, та решта 50% – у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом;
або в першому місяці використання об’єкта в розмірі 100% його вартості (п. 145.1.6 ПКУ).

введення об'єкта ОЗ в експлуатацію, протягом троку корисного використання об'єкта,

що встановлюється наказом по підприємству в момент визнання цього об'єкта активом (при зарахуванні його на баланс). А цей строк не повинен бути меншим, ніж визначено в п. 145.1 ПКУ (п. 146.2 ПКУ).
При визначені строку корисного використання засобу слід враховувати наступні моменти:
очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
фізичний та моральний знос, що передбачається;
правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори (п. 145.1.3 ПКУ).
Нарахування амортизації призупиняється на періоди виводу об'єкта з експлуатації – це може бути реконструкція, модернізація, добудова, дообладнання, консервація або інші причини. При цьому необхідні підтвердні документи, що засвідчують факт виведення цих об'єктів з експлуатації (п. 146.2 ПКУ).
В разі зміни очікуваних економічних вигод від використання ОЗ, строк експлуатації доречно переглянути, але все ж із дотриманням вимог п. 145.1 ПКУ. І вже потім нараховувати амортизацію, виходячи з нового строку, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (це правило не діє при застосуванні виробничого методу нарахування амортизації) (п. 145.1.4 ПКУ).
Закінчується нараховуватися амортизація лише тоді, коли залишкова вартість засобу дорівнює його ліквідаційній вартості (умовно ліквідаційна вартість = 0) (п. 145.1.4 ПКУ).
Метод амортизації на підприємстві визначається наказом про облікову політику і може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного з місяцем прийняття рішення про зміну амортизації (п. 145.1.9 ПКУ).

Порядок нарахування амортизації

Показники ступеня зносу основних засобів:

– коефіцієнт зносу основних засобів (Кзн.), який характеризує ступінь зносу та відшкодування витрат на формування основних фондів :

– коефіцієнт придатності (Кприд.) – відображає можливість подальшого використання, ступінь невідшкодування витрат на формування основних засобів:

:

де Фвв – вартість введення протягом року основних фондів;

Фк.р. – вартість основних фондів на кінець року.

Вартість основних засобів на кінець року (Фк.р.):

де Фп.р. – вартість основних засобів на початок року;
Фвиб. – вартість виведення з експлуатації основних засобів протягом року.

- коефіцієнт вибуття основних засобів (Квиб.) – показник, що визначає частку вибулих у звітному періоді засобів у загальній їх вартості на початок цього ж року:

вибуттям у звітному році визначається розрахунком коефіцієнта їх приросту (Кпр):

– швидкість оновлення (Тонов.) основних засобів характеризує період повного оновлення всіх основних засобів:

– виручка від реалізації, грн.
Фсер – середньорічна

вартість основних засобів, грн.
– фондомісткість (ФМ), яка є оберненим показником до фондовіддачі:

- фондоозброєність праці (ФО):

де Чпвп – середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу.
– технічна озброєність праці (ТО) визначається відношенням активної частини основних зсобв (ОФак) до максимальної чисельності працюючих у зміну (Чмах):

від звичайної діяльності.
Цей показник відображає рівень окупності

використаних у виробництві основних засобів.

– рентабельність виробництва (Рвир.):

де НОЗ – середня величина оборотних засобів, що нормуються.

екстенсивного використання обладнання (Кекс) :

де ТД, Тном – фактичний

і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період;

де Фк – календарний фонд часу;
Твих, Тсв – вихідні та святкові дні;
tзм – тривалість зміни;
Сзм – кількість змін роботи обладнання на добу.

фактична продуктивність обладнання;
Пнорм – нормативна продуктивність обладнання.

–

коефіцієнт інтегрального використання основних засобів (Кінтег):

– коефіцієнт змінності роботи обладнання (Кзм):

де ФД – дійсний фонд часу роботи всього обладнання;

– дійсний фонд часу роботи всього обладнання під час однозмінної роботи.

де М1, М2, М3 – кількість одиниць устаткування, працюючого в першу, другу, третю зміни;
Мвст. – загальна кількість встановленого устаткування.