Особливості економічного, соціального та політичного розвитку Латинської

ХХ – на поч. ХХІ ст.

до антигітлерівської коаліції.
Внаслідок зростання попиту на сільськогосподарські товари і промислову сировину

на світовому ринку економіка латиноамериканських країн у період війни помітно пожвавилася.

електростанції;
зростало цементне виробництво.

промисловому устаткуванні та машинах, країни Латинської Америки витрачали величезні суми

на імпорт.
За цих умов виникла ідея імпортзамінної індустріалізації, тобто створення власного машинобудування та інших галузей промисловості для задоволення потреб економічного ррзвитку.
Для впровадження цієї ідеї в життя здійснювалося одержавлення значної частини економіки через викуп або пряму націоналізацію приватних підприємств, а також будівництво підприємств державного сектора.

президент Аргентини провів часткову націоналізацію, сплатив борги країни, домігся самозабезпечення

держави основними промисловими товарами.
У період його правління в Аргентині було створено перший у Латинській Америці реактивний літак, але під тиском США, виробництво його припинили.

до Латинської Америки.
Для здійснення цього США робили ставку на

військово-політичне співробітництво з країнами Латинської Америки. 
30 квітня 1948 р. укладено угоду про колективну безпеку і створено Організацію американських держав (ОАД).
Американці переозброїли місцеві армії та сформували нову воєнну еліту, яка пройшла підготовку у США.
Дозволено вживати всі заходи проти комуністичної небезпеки.

Загострився дефіцит державного бюджету. Через амбіційні проекти, які призвели до

інфляції:
1)У1957 р. Бразилії розпочалося будівництво нової столиці - Бразиліа в центрі країни, подалі від перенаселеного Ріо-де-Жанейро. Нова столиця мала стати символом майбутнього розквіту країни. (грошова одиниця Бразилії – крузейро скоротилася у 5 разів)
2) Мексика домоглася права проведення у своїй столиці Мехіко Олімпійських ігор 1968 р., що спричинило значну реконструкцію багатомільйонного міста.

рр. Здійснювалися військові перевороти, створювалися уряди військових – хунти
( Еквадорі,

Гватемалі, Гондурасі, Домініканській Республіці, Бразилії).
Ліві сили прийшли до влади на Кубі, в Чилі та Нікарагуа.

американського ставленика Батісти розпочали молоді революціонери Рауль Кастро та Че

Геваре на чолі з Фіделем Кастро, які організували напад на казарму Монкада 26 липня 1953 р.

ФідельКастро

Че Геваре і Рауль Кастро

Фідель Кастро

під керівництвом Кастро висадився на узбережжя Куби у провінції Ор'єнте.

Озброєну боротьбу проти режиму Батісти Кастро продовжував до 1 січня 1959 р.
1 січня 1959 р. революція перемогла. Ф. Кастро став прем'єр-міністром Куби.
17 травня 1959 р. на Кубі проведено аграрну реформу, згідно якої іноземні володіння ліквідовувалися, в одні руки віддавалося максимум 400 га землі.
Перемога революції на Кубі загострила стосунки між США та СРСР.

Америка”, за яким виділялися коштина створення соціального прогресу у цих

державах.
У березні 1961 р., Кенеді прийняв стратегію "Союз заради прогресу«, яка містила програму, за якою США надавали цим країнам позики на суму 20 млрд доларів строком на 10 років.
Зокрема, передбачалися щорічне збільшення валового національного доходу на душу населення на 3,6%, здійснення аграрної реформи, ліквідація неграмотності до 1970 р. і т. ін.
У цілому з 1950 р. по 1975 р. внутрішній національний продукт країн Латинської Америки зріс у 4 рази. Регіон з аграрного, сировинного перетворився на аграрно-індустріальний.

реформа, яка передбачала передачу землі від латинфундистів (землевласників) селянам та

державі.
Ця реформа не була підтримана поміщиками, тому розпочалися масові виступи, путчі.
За таких умов Ліндон Джонсон 2 травня 1965 р. проголосив право США на збройне втручання у будь-які країни Західної Півкулі.
Тому у державах Латинської Америки продовжувалися державні перевороти і до влади приходили вигідні для США диктатори.

владу захопив Августо Піночет.

У ІІ пол. 70 рр. у державах

Латинської Америки
посилюються протести проти диктаторських
режимів: Нікарагуа, Еквадор,Перу,Уругвай,
Парагвай.

економічному плані).
У грудні 2006 р. ЦАІС (центрально інтеграційна система), яка

заснована у 1991 р. передбачала введення спільних паспортів.
З січня 1994 р. між США, Канадою, Мексикою діє Північно-американська зона вільної торгівлі:
1) відміна мита на всі товари;
2) захист північно-американського ринку від європейських та азіатських компаній.
Для того, щоб знизити поширення впливу $ на Латиноамериканський континент, у січні 2010 р. введено віртуальну грошову одиницю – сукре.