Особливості виховання гіперактивної дитини. Причини гіперактивності у дітей : -

в основному по лінії батька

- Органічні ураження головного мозку (несприятливий

перебіг вагітності; недоношеність; черепно-мозкові травми і інтоксикації дитини)

- Несприятливі умови соціальної ситуації розвитку (в родині, школі)

- Морфологічні особливості головного мозку, особливо лобових відділів

нервозністю дитини, дратівливість, плаксивість, порушеннями сну.

У 3-4 роки вже може

спостерігатися порушення дрібної моторики, імпульсивність, агресивні прояви.

Слід виокремити одну характерну рису гіперактивних
дітей.

фізичний і розумовий розвиток. Такі діти раніше своїх однолітків починають

ходити, говорити. Часом
складається враження, що це дуже здібна, навіть обдарована дитина, від якої можна багато очікувати в майбутньому.
Однак уже в дошкільному віці, й особливо в перші роки навчання у школі, батьки виявляють, що за розумовим розвитком їхня дитина не виділяється із середовища однолітків
і навіть може відставати.

сидить на місці, віддає перевагу
рухливим іграм над пасивними (пазлами, конструкторами),

якщо зацікавити, може й книжку з мамою почитати, і пазл зібрати.
2Швидко й багато говорить, ставить безліч запитань.
3 Для неї порушення сну й травлення (кишкові розлади) —
скоріше винятки.
4 Активна не всюди. Наприклад, неспокійна й непосидюча вдома, але спокійна у дитсадку, в гостях, у малознайомих людей.
5 Неагресивна. Тобто випадково або в запалі конфлікту
може й дати здачі, але сама рідко провокує скандал.

контролювати, тобто, навіть стомившись, продовжує рухатися, а знесилившись остаточно, плаче

і кричить.
2 Швидко й багато говорить, ковтає слова, перебиває, не
дослуховує. Ставить мільйон запитань, але рідко вислуховує відповіді на них.
3 Її неможливо вкласти спати, а якщо вона спить, то неспокійно. У неї часто бувають кишкові розлади, не рідкість
усілякі алергії.

4Дитина некерована, абсолютно не реагує на заборони
й обмеження. І в будь-яких умовах (дім, магазин, дитсадок, дитячий майданчик) поводиться однаково активно.
5Часто провокує конфлікти. Не контролює свою агресію — б’ється, кусається, штовхається, причому пускає
в хід підручні засоби: палиці, каміння.

не може навіть короткий період усидіти або встояти на одному

місці;
3 часто агресивна;
4 «перескакує» з одного заняття на інше, неуважна й жодну справу не доводить до кінця;
5 її важко заспокоїти;
6 завжди погано спить;
7 має низьку самооцінку;
8 все чіпає руками, плутається під ногами;
9 страждає на затримку мовлення або, навпаки, дуже балакуча;
10 має поганий апетит і відчуває постійну спрагу;
11 робить небезпечні вчинки, не усвідомлюючи наслідків;
12не любить змін;
13 має проблеми зі здоров’ям, найчастіше це запалення
вуха або постійні респіраторні захворювання, екзема, гастрит;

наступними ознаками:
Розкосі вузькі очі.
Шкірна набряклість.
Голова маленького розміру, що має округлу

форму.

Тонке, рідке волосся.

Тонкий ніс, товсті губи.

Язик не поміщається в роті, тому часто висунутий назовні. Він покритий поперечними борозенками.

Статеві органи слабо розвинені, від чого здатність до розмноження відсутня.

Товсті і короткі пальці. Мізинці дуже маленькі і загнуті всередину.

Нижче норми зростання.

Повна відсутність інтелекту.

не є хворобою. Слово "синдром" означає певний набір ознак, або

особливостей. Причиною, яка викликає синдром Дауна, є зайва хромосома. Кожна клітина людського тіла зазвичай містить 46 хромосом. Хромосоми несуть в собі ознаки, які успадковує людина від батьків, і розташовані вони парами - половина від матері, половина від батька. У людей з синдромом Дауна в 21-й парі присутня додаткова хромосома, тобто має місце так звана трисомія, тому в клітинах організму виявляється по 47 хромосом.