Павло Загребельний (1924-2009)

творчого неспокою В.Земляк

Наша проза немислима без романів Павла Загребельного.

Страшно й подумати, наскільки б вона збідніла, коли б у ній не з'явилося того, що з'явилося з-під пера Загребельного О.Сизоненко

Сам він – невтомний шукач, експериментатор, вигадник, людина різносторонніх інтересів, майже фотографічної пам'яті, дотепного розуму, полемічного обдарування, що засвідчує вся його творчість
В.Фащенко

1941р

сучасності, про людей, які прагнуть від життя дива, шукають його

і знаходять, втрачають або нівечать і – що найважче – творять його в муках любові
В.Фащенко

( О. Довженко)

художнє дослідження духовно-історичних витоків нашого народу, його сучасності. Його цікавило

питання духовного родоводу мистецтва, одвічне й неминуче творче начало, що народжується в глибинних шарах історії, живе в них, передається від покоління до покоління дорогоцінною естафетою невмирущого народного генія.

ще Володимир Великий, а Ярослав Мудрий завершував батьків проект. Проте

традиційно історія споруди пов’язується все-таки з іменем Ярослава Мудрого. «Св.Софія Київська в її первинному вигляді була величавим собором, — писав Г.Вернадський. — У плані вона являла собою квадрат, внутрішній простір ділився колонами на нефи. Собор мав п’ять апсид — всі на східній стороні — і тринадцять куполів; величезний — у центрі і дванадцять менших — довкола нього. Собор був чудово оздоблений усередині настінними розписами, мозаїками та іконами».

я дав читачеві певну поживу, розширив «географію», залучив до сюжету

деякі реальні історичні події. Скажімо, осліплення тисячі болгар — це факт, записаний у хроніках. Я, до речі, був у Македонії, в тих місцях, де все це відбувалося. І взагалі, я бував майже скрізь, де бували мої герої. То в час війни, то як турист, то в складі письменницьких делегацій...»
Автокоментар Павла Загребельного

Сюжет великого обсягом роману, отже, опирається на багату й захопливу подієву інтригу, що дає змогу «переселити» читача в далеке ХІ століття, відтворене в усьому багатстві історичної інформації.

зробити спробу реконструкції епохи, не просто відтворити процес будівництва Софійського

собору аж до вигадування автора цієї величної споруди, імені якого, як і безлічі інших дорогих для нас імен, історія, на жаль, не донесла до наших часів. Ішлося про більше. Хотілося показати нерозривність часів, показати, що великий культурний спадок, полишений нам історією, існує не самодостатньо, а входить у наше життя щоденне, впливає на наші смаки й почування, формує в нас відчуття краси й величі, ми ж платимо своїм далеким предкам тим, що ставимося до їхнього спадку з належною шанобою, оберігаємо й захищаємо його». (П.Загребельний про творчий задум роману «Диво»)

з урочистим співом і радістю,…але піднявся він у тій землі,…яку

називали землею багатьох городів, …і…вознеслося рожеве кам’яне диво: небаченої величі й краси храм, який …не мав рівних у цілому світі»
П.Загребельний

творі охоплює майже ціле тисячоліття, відбите у трьох часових площинах

1037 рр. ) -
майстер Сивоок і князь Ярослав Мудрий

Друга світова війна
(1941 — 1942 рр) -
історія професора Отави, якому доводиться рятувати Київську Софію

1965 — 1966 рр. -
історія Бориса Отави, який повірив у батькову гіпотезу про майстра Сивоока

гідність
Збереження історичної пам’яті
Моральна відповідальність
Митець і влада
Добро і

зло

Людина і вибір

Любов і ненависть,
життя і смерть

Процес самопізнання і самоствердження людини

більшу увагу, чому?
Яке перше враження на Сивоока справили церкви?

Чому Сивоок таки насмілився ввійти в християнську церкву, хоч і зробив це з внутрішнім жахом?
Яким було життя хлопця до знайомства з християнством?
Хто першим спрямував Сивоока у світ мистецтва?
Як вплинули жінки на формування світогляду Сивоока?
Чому образ Софії є значущим?
Чи знадобився Сивооку дідів талант при будівництві Софії?
Чому в романі Софію будує саме колишній язичник?
Як у душі хлопця поєдналося язичництво і християнство?

яких умовах працював Сивоок?
Чого вчив уникати Агапіт Сивоока?
Як

ви розумієте значення діалогу між князем і Сивооком , коли князь сказав,що йому під куполом дихати важко, а Сивоок відповів, що він і не дихає.
Яким побачив мистецтво Сивоока князь?
Як розуміє Сивоок причинно-наслідкову природу речей, їхню обов’язкову взаємопов’язаність?
Як розуміє він суть мистецтва?

Києва», «поставити посеред багна золотистий храм». Що вибрав Ярослав? Чому?

Свою думку вмотивуйте.
«Ніхто з них не знав, що то очі художника». Чим же очі художника відрізняються від очей звичайної людини?
Чому загинув Сивоок?
Як відбулося освячення Софії? Чи не здається вам символічним це освячення?
Умотивовано чи не вмотивовано творить митець образ Сивоока?
Як формувався характер Сивоока?

слова, якими закінчується роман: «І диво це ніколи не кінчається

і не переводиться». Що є дивом для автора?
Що лишає нам історія, пройшовши через частоколи століть?
Що саме, принесене нею, живе в нашому дні, ставши духовним активом сучасників?
Все можна змінити… та душу народові не виймеш, не вставиш йому іншу, чужу». Чи актуальні ці слова сьогодні? Які моральні проблеми розкриваються в романі?
Чому ім’я творця храму не згадується в жодному документі, що дійшли до нас, жодного натяку немає й на стінах собору?
Яким же повинен був бути зодчий, щоб створити це диво?

оберталося навколо собору, якщо він стоїть тисячу років — так

само наша історія, так само наше життя крутиться навколо минулих подій, як довкола собору. ...Замкнене коло історії — ось це я мав на увазі».
Йдеться, отже, про тісну поєднаність часів, про повторюваність явищ в історії і незнищенність людського духу, явленого у мистецькій красі.

в цьому плані сторінки, на яких ідеться про барви світу,

що їх відкриває для себе майбутній майстер Сивоок. Сприйняття кольору Сивооком відтворене надзвичайно цікаво: його душа переймається здивуванням-захопленням, з якого, зрештою, й постає диво Київської Софії.

народу
Талант
Диво, краса
Вічність
Єднання з богом
Мистецька досконалість

сучасності, символ вічності, невмирущість народу, що зумів створити це диво

і пронести його крізь віки. Це пам’ятник Людині, її творчому генію.

житті людини

людського духу
Людина, що зуміла створити такий храм
Сильні духом люди ті,

хто оберігав і зберіг цю красу

самодостатності. Це та свобода, яку дарує людині її геній. І

ніхто відібрати її не в силі. Митця можна позбавити життя (як це, зрештою, й робить князь Ярослав), але не свободи. Отож дивом у романі є не тільки Софія, а й талант Майстра, який її створив.

й до смерті, він показаний у розвитку, внутрішньому зростанні. Здавалося

б, такий далекий час зображено в романі, а ми постійно опиняємось близько. Зовсім віч – на – віч із привабливим, лобатим, натхненним і талановитим своїм пращуром.
Над багатьма складними проблемами б’ється зодчий Сивоок, якому випало здійснити згодом великий творчий подвиг – вимріяти і подарувати людям диво дивнеє землі Руської – Софію Київську.

і влада». Влада намагається підкорити волю митця, адже талант несе

в собі виклик, бунт, загрозу всемогутності можновладця. Тому й з’являється спокуса впокорити талант, поставити його на службу своїх, княжих, інтересів. Такої зваби не уник і Ярослав Мудрий, герой Павла Загребельного. «Тримається держава на князеві, а тому повинні підкорятися йому всі людове в державі, — міркує князь. — Хто не кориться — ворог або підозрілий чоловік. Тоді хто ж Сивоок? Один раз нагнув князя в свій бік, тепер знов, і так, видно, націляється чинити й далі... Непокірливий...»

дав притлумити свій природний хист релігійно-християнським канонам, розірвав усі ланцюги,

які могли сковувати його творчий геній, і тим піднявся над віками. Славнозвісний шедевр – Софія – плід творчості нашого далекого предка-слов’янина, представника народних мас.
Сивоок побував у багатьох чужих землях , почитав силу-силенну старовинних фоліантів і замислюється над тим, що ми сьогодні називаємо філософією мистецтва.

9 позначає
«ВСЕ»

краси,таємничості і барв світу)
Рік 1004. Весна. Київ
(пригоди друзів у

Києві, краса полонила душу Сивоока)

Рік 1004. Радогость (свідоме прагнення служити красі)

Рік 1014. Літо. Болгарське царство (суцільна темінь і неволя)

Рік 1014. Осінь. Константинополь (зіткнення двох художніх світів)

Рік 1026. Константинополь (для Сивоока мистецтво – це чаклунство)

Рік 1028. Теплінь. Київ (збувається заповітна мрія Сивоока)

Рік 1032. Київ (Сивоок зводить собор)

Рік 1037. Сонцеворот. Київ (Сивоок ,звівши собор, йде у вічність)

- Михаїла
Наївна щирість, чистота душі, вроджене поетичне світосприйняття. Змалку вбирав

у себе барви рідного краю, набирався снаги в своїй землі.
У діда Родима спостерігав, куди, яка краска кладеться. У Сивоока «між рукою і оком є те, чого нема ні в кого з людей». Вразливе серце художника зазнає великої втрати – смерть забирає діда Родима, згодом - Лучука.
Не вагаючись стає в ряди полонених монахів, щоб розділити з ними хресний шлях.
Виявляє надзвичайну мужність перед катом, залишається живим і зрячим.
Пройшов різні мистецькі науки в чужих краях, але душа залишилася незайманою.
Добрий, людяний, має високе почуття гідності. Ніколи й нікому не корився, гордо заявляючи, що художник – не раб. Керувався у своїх учинках лише покликом серця. Так підказали йому любов і честь.
Створив храм, який став продовженням землі київської, «гучним її криком, її співом, мелодією, барвою».

мистецької уваги — психологія людини влади загалом. За логікою автора,

перебування на вищих щаблях керівної верхівки держави може стати джерелом внутрішньої конфліктності, двоїстості. У романі князь Ярослав постає саме таким — внутрішньо конфліктним. «Княже» й «людське» перебувають у вельми складному психологічному «діалозі». Мудрість уживається із майже деспотичною жорстокістю. З одного боку, князь має неабияку силу державця, з другого ж — він часто не належить самому собі, оскільки постійно мусить зважати на обставини й оточення.Влада — страшна ноша. Вона, зрештою, душевно висушує людину: історія Ярослава Мудрого в романі «Диво» промовляє саме про це. У його монологах час від часу звучить ідея корисності жорстокого державного примусу. «А що таке мудрість? — міркує князь Ярослав. — Це правда. Правда ж милостивою не буває. Вона тверда й жорстока. Багато прочитав я книг, всі віки і всі народи там списані, скрізь було багато жорстокості, але тільки вона доводила народи до розквіту. Завжди, щоб держава могла розквітати й піднялася вище за всіх, народ повинен згодитися на деякі пожертви й нестатки. Сам він на це ніколи не піде, його треба примусити». Князь Ярослав у П.Загребельного, як бачимо, є прихильником жорсткої влади. Його слова про примус як джерело державного розквіту легко проектуються на реалії минулого століття, підтверджуючи думку письменника про «замкнене коло історії».

все для її зміцнення й утвердження.
Мудрий і далекоглядний правитель,

освічений книжник
Жорстокий тиран з холодним серцем.
Самовпевнений і пихатий самодержець, тиран і деспот.

в другій половині 60-х років ХХ ст. однією з прикмет

літературного процесу якраз і було те, що зламувались глухі перегородки між темами сучасності й історії, розгорталася розмова про духовні й моральні джерела людини, нове й старе в національному характері, ставлення до минулого, спадкоємність поколінь. Актуальним є це і сьогодні.

власне, могутню течію часу, в якому все взаємопов’язано і переплетено.

У «дзеркалі» ХІ століття вгадуються риси століття ХХ-го; історія князя й митця виламується з рамок конкретного часу, переходячи у сферу вічності

премією ім..Т.Г.Шевченка…
3. Цикл історичних романів про Київську Русь …
4. Роман

про Софію Київську називається …
5. Події, описані в романі «Диво», розкриваються у … часових вимірах.
6. «… з ніг до голови загорнуті в звірині шкури, самі теж наїжачені, мов дики з пущі» прийшли до Києва …

барв …рідної землі,… знов йому
перед очі стала» …
8.

Сивоок зводить Софію Київську за задумом …
9. Шукав у барві не бога, а людину …
10. Прадавня семантика кореня слова «диво»…
11. «В нього між оком та рукою є те, чого нема ні
в кого з людей, а саме цим і визначається той,
хто може вичарувати з небуття новий світ
богів і візерунків», - так про Сивоока сказав …
12. Сивоока убив …

«Смерть у Києві», «Євпраксія»
4. «Диво»
5. Трьох


6. Сивоок і Лучук
7.

Церква Богородиці
8. Ярослава Мудрого
9. Сивоок
10. «Світити»
11. Ярослав
12. Ситник