Переддень війни

Англо-франко-радянські переговори 1939 р.
Радянсько-німецький пакт від 23 серпня 1939

р. та таємний додатковий протокол до нього.
Вплив угоди на подальший розвиток подій у світі.

війни
Показувати на карті територіальні зміни
Правильно застосовувати та пояснювати на прикладах

поняття та терміни
Характеризувати позиції сторін та роль політичних діячів
Оцінювати значення та наслідки переговорів того періоду

в економічному й політичному аспектах виявилася залежною від гітлерівської Німеччини.

Президентом республіки був Е. Гаха. Чеські політичні партії припинили існування. Було створено єдину партію фашистського ґатунку – «Національну єдність». 14 березня 1939 р. словацький сейм проголосив незалежність Словаччини на чолі з католицьким священиком І. Тісо, з якою Німеччина підписала договір. За таких обставин Гітлер викликав Гаху і зажадав підписання акта про ліквідацію республіки та передання долі чеського народу до рук Німеччини, погрожуючи, в разі відмови, бомбардуванням Праги. 15 березня Гаха виконав волю фюрера і, всупереч конституції, ліквідував державну незалежність країни.

березня на територію Закарпаття, яка проголосила автономію були введені угорські

війська.

В'їзд німців в Брно, березень 1939

Гітлер викликав чехословацького президента Еміля Гаха до Берліна і запропонував йому ухвалити німецьку окупацію Чехії, погрожуючи бомбардуванням Праги.

вступили в Моравію та Богемію, а об 11-ій годині того

ж дня вони в’їхали на територію Праги.

оголошені протекторатом Німеччини. Е. Гаха було збережено як технічного голову

держави «протекторат Богемія і Моравія» на посаді Державного Президента. Угорські війська окупували частину Словаччини та Закарпатську Україну.

місто Клайпеду (Мемель), передане Литві у 1919 році.

року, Клайпеда (Мемель) була передана Райху.

Гданськ (Данциг).
Німецька преса нагнітала антипольські настрої, звинувачуючи Варшаву у дискримінації

німецької меншини.

активної протидії нацистській агресії. Англія надала гарантії безпеки потенційним жертвам

Адольфа Гітлера: Польщі Румунії Греції Туреччині. До гарантій приєдналася і Франція.
СРСР на літо 1939 року опинився у дуже зручній ситуації — по всьому західному кордону він був захищений від Німеччини своєрідним "кордоном" з країн, які отримали англо-французькі гарантії.

травня по 2 серпня 1939 року.

— генерал армії Жозеф Думенк,
від Великобританії — адмірал П.

Дракс,
від СРСР — маршал Кпим Ворошилов.

Позиція Польщі та Румунії
Лондон та Париж не могли дати дозвіл Москві, у випадку агресії Німеччини, вступити в Польщу та Румунію, бо Варшава та Бухарест, як самостійні держави, самі могли б надати такий дозвіл.
Уряди Польщі та Румунії побоювалися, що дозвіл на прохід через їх територію Червоної Армії може привести їх до окупації Радянським Союзом.

до міністра закордонних справ Німеччини Ріббентропа, який виклав свої погляди

на розвиток радянсько-німецьких відносин і запропонував обмінятися думками більш конкретного порядку.

3 серпня німецький посол у Москві Ф. Шуленбург відвідав В. Молотова – нового наркома закордонних справ і заявив: «Німеччина має намір поважати інтереси СРСР у Балтійських країнах. Що стосується Польщі, то Німеччина не має наміру робити щось, що суперечить інтересам СРСР».

Радянсько-німецький пакт від 23 серпня 1939 р. та таємний додатковий протокол до нього.

1939 р. Шуленбург, відвідавши Молотова, зачитав інструкцію, яка оголошувала, що

«Німеччина готова укласти з СРСР пакт про ненапад».
У відповідь Молотов від імені радянського уряду дав згоду на приїзд Ріббентропа до Москви 26-27 серпня і передав проект договору, складеного радянською стороною. Отримавши звістку про це, Гітлер був надзвичайно задоволений.
20 серпня він звернувся до Сталіна з особистим посланням, наполягаючи на приїзді Ріббентропа до Москви 22 або, найпізніше, 23 серпня. Сталін теж надіслав Гітлеру особистого листа, де дав згоду на приїзд Ріббентропа 23 серпня.

і Драксом, отримав від Сталіна записку: "Климе!..., згортай шарманку".

Вранці, 23

серпня в Москву прибув міністр закордонних справ Німеччини Иоахим Ріббентроп.

Через годину його прийняли в Кремлі. Переговори з Ріббентропом 23–24 серпня вели Сталін і Молотов. Єдиною проблемою, що виникла під час переговорів, була вимога Сталіна визнати за ним право на балтійські порти Лібава (Лієпая) та Віндава (Вентспілс), хоча доти про них мови не було. Гітлер без вагань погодився на це.

та Німеччини, В'ячеслав Молотов та Иоахим Ріббентроп у присутності Иосифа

Сталіна, поставили підписи під текстом пакту та таємним протоколом до нього.

гучно вигукнув: «Вони у мене в руках! Вони у мене

в руках!»

союзах направлених проти Німеччини або СРСР.
Таємний протокол встановлював кордони "життєвих

інтересів" Німеччини та СРСР від Литви до Бессарабії.

договір унеможливлював продовження англо-франко-радянських переговорів та участі СРСР у боротьбі

проти нацистських агресорів. Згідно з секретним протоколом, Фінляндія, Латвія, Естонія, Литва віддавалися на поталу Сталіну, північний кордон Литви було визначено межею сфер інтересів Німеччини і СРСР.

Дуже чітко було визначено долю Польщі: вона практично прирікалася на загибель, мала бути розділена між Москвою та Берліном. Просування Німеччини на схід було визначено межею вздовж рік Нарев–Вісла–Сан. За СРСР визнавалися інтереси в Бессарабії.

в тому числі стратегічної та продовольства на 200 млн. марок.