Планування діяльності

та технологія планування діяльності підприємства 3. Інформаційні аспекти планування діяльності підприємства

підприємства усіх галузей, у тому числі фармацевтичної галузі є складовою

підвищення ефективності виробництва та розподілу ресурсів і товарів. Планування діяльності підприємства передбачає досягнення раціонального використання кадрового потенціалу, матеріальних запасів, виробничих фондів, робочого часу, технологічних методів, грошових засобів, інформаційних можливостей тощо. Сутність планування діяльності підприємства міститься в обґрунтуванні цілей його розвитку та засобів досягнення ціх цілей на основі виявлення комплексу завдань і робот, а також визначення ефективних методів, способів і ресурсів усіх видів, які необхідні для виконання поставлених завдань та встановлення їх взаємодії. Головною метою планування діяльності підприємства є досягнення максимального прибутку і конкурентоспроможності на тривалу перспективу. Планування є основою сучасного маркетингу, виробничого менеджменту і в цілому всієї системи господарювання підприємства. У зв’язку з цим планування діяльності підприємства передбачає системне рішення виробничих проблем. Першим аспектом планування діяльності підприємств є збільшення масштабу господарських завдань. Складність призводить до розподілу загальної задачі на складові роботи, виконання кожної з якої вносить внесок у рішення загальної задачі. Другий аспект планування – це збільшення значення часу, тобто будь–які продукти, а особливо лікарські засоби, повинні бути надані та використані у певний проміжок часу. Особливо актуальна проблема додержання часового інтервалу при освоєнні нової продукції, що пов’язано з загрозою виходу на ринок потенційних конкурентів.

в умовах ринкової економіки є досягнення максимального використання наявних ресурсів.

При цьому план повинен бути розроблений таким чином, щоб обмежені ресурси оптимально використовувалися та ними можна було маневрувати. Четвертий аспект – необхідність мінімізації витрат, пов’язаних з процесом планування діяльності підприємства та випуском готової продукції і постійного контролю за ними. П’ятий аспект планування діяльності підприємства – наявність ризику в реалізації цілей підприємства, що пов’язано з ускладненням господарчих задач, зростаючих витрат виробництва, росту цін та складності економічної ситуації. Шостий аспект планування діяльності підприємства пов’язаний з тим, що на досягнення цілей планування впливають різні фактори зовнішнього середовище. Сьомий аспект – обумовлений тим, що досягнення цілей підприємства залежить від внеску кожного працівника. Восьмим аспектом є перманентна зміна складу виконавців, а також зміна в керівництві підприємства. Методологія планування діяльності підприємства охоплює сукупність теоретичних навичок, загальних закономірностей, наукових принципів, економічних положень, сучасних вимог ринку, методів розробки планів. Методика планування характеризує склад застосовуваних на тому чи іншому підприємстві методів, способів і прийомів обгрунтування певних планових показників, а також зміст, форму, структуру та порядок розробки плану. Кінцевим результатом планування діяльності підприємства є очікуваний економічний ефект, що визначає в загальному вигляді ступінь досягнення заданих планових показників.

планування були обґрунтовані А. Файолем.

До них відносяться: - необхідність; - єдність; - безперервність; - гнучкість; - точність. Принцип необхідності планування розуміє обов’язкове застосування планів при виконанні будь–якого виду трудової діяльності. Дуже важливий цей принцип є в умовах ринкової економії. Принцип єдинства передбачає розробку загального або зведеного плану соціально–економічного розвитку підприємства. Принцип безперервності міститься у взаємоув’язуванні на кожному підприємстві принципів планування, організації та управління виробництвом, а також необхідності їх постійного здійснення. Принцип гнучкості планів тісно пов’язаний з безперервністю планування та передбачає можливість коригування встановлення показники та координації планово–економічної діяльності підприємства. Принцип точності визначається багатьма факторами як внутрішніми, так і зовнішніми.

діяльності підприємства, як: - системність; - цілеспрямованість; - комплексність; - ефективність; - науковість; - оптимальність; - пріоритетність; -

збалансованість; - зайнятість; - директивність; - самостійність; - рівноспрямованість; - конкретність; - адекватність. При цьому поєднання принципів координації і інтеграції забезпечує ефект важеля, відповідно з яким, чим більше елементів і рівней в системі, тим вигідніше одночасне і взаємозалежне планування. Характеристику окремих принципів планування діяльності підприємства наведено на рис. 1.

Планування діяльності підприємства здійснюється за допомогою різних методів. Вибираючи ці

методи, необхідно виходити з визначених вимог до них. Методи планування повинні: по-перше, бути адекватними до зовнішніх умов господарювання, особливостей різних етапів процесу становлення і розвитку ринкових відносин; по-друге, як можна повніше враховувати профіль діяльності об'єкта планування і різноманітні засоби досягнення основної підприємницької мети — збільшення прибутку; по-третє, відповідати видовим ознакам розроблюваного плану. До них слід віднести: експериментальний; нормативний; балансовий; системно–аналітичний; програмно–цільовий; економічно–математичний; інженерно–економічний. Широке застосування в плануванні знайшов метод економічного аналізу. Він використовується при аналізі підсумків виконання плану й у процесі розробки плану. До найважливіших методів планування відносяться - балансовий і нормативний методи. Балансовий метод – головний метод координації і взаємного ув'язування всіх завдань плану між собою і з показниками інших, виробництв і сфер діяльності підприємства.

частин. Балансовий метод необхідний для узгодження виробництва та розподілу основних

видів продукції. Балансовий метод заснований на нормативному. Але останній має і самостійне значення, коли планування діяльності підприємства не супроводжується розробкою балансу Економічні баланси можна розділити на групи: а) матеріальні; б)трудові; в)фінансові. Матеріальні баланси в свою чергу, поділяються на продуктові, галузеві, міжгалузеві, районні, матеріальні баланси підприємства і складаються по усіх видах матеріальних цінностей. Матеріальні баланси окремих продуктів розробляються в натуральному виразі. У загальному вигляді схема балансу являє собою таблицю, у лівій частині якої представлені ресурси певного виду продукції, а у правій – їх розподіл. Нормативний метод і його використання пов'язано з необхідністю забезпечення пропорційності у розвитку виробництва. Важливим методом планування є також техніко-економічне обґрунтування планів необхідними розрахунками. Крім того, застосовуються методи різноманітних розрахунків (послідовних наближень), економіко-математичні, статистичні методи і методи оптимізації планових рішень. У практиці планування всі ці методи тісно пов'язані між собою. Існують такі види планів: стратегічний; тактичний; оперативний; поточний. Стратегічний план – це процес формування цілей підприємства вибір специфічних стратегій для визначення і отримання необхідних ресурсів та їх розподілу з метою забезпечення ефективної роботи підприємства в цілому. Він забезпечує основу управлінських рішень. Тактичне планування – процес планування на перспективу, на цьому етапі планується управлінська політика функціонування підприємства. Оперативний план деталізує завдання виконавцям на певний короткостроковий період (місяць, тиждень, добу) за комплексом робіт.

діяльності включає декілька етапів або стадій, головне призначення яких складається

з:
- формулювання складу майбутніх планових проблем, визначенні системи очікуваних безпек або передбачуваних можливостей розвитку підприємства;
- обґрунтування стратегій, цілей, завдань, які планує здійснити підприємство у очікуваний період;
- планування основних засобів досягнення поставлених цілей та завдань, вибір або створення необхідних засобів для досягнення бажаного у майбутньому;
- визначення потреби в ресурсах для планування, їх структури і термінів надходження;
- проектування, впровадження розроблюваних планів і контроль за їх виконанням.
Наведений порядок планування діяльності широко розповсюджений на американських фірмах. На вітчизняних підприємствах частіше застосовується подібна технологія планування, яка містить три головні етапи:
1) складання планів, прийняття рішення щодо майбутніх цілей підприємства та засобів їх досягнення;
2) організація виконання планових рішень, оцінка реальних показників діяльності підприємства;
3) контроль та аналіз кінцевих результатів, коригування фактичних показників і вдосконалення діяльності підприємства.

потреби у плануванні; - формулювання завдань планування; - визначення критеріїв оцінки розроблених

планів ; - аналіз і визначення альтернатив; - оцінка фізичної реалізуємості плану; - оцінка економічної реалізуємості плану; - перевірка фінансової реалізуємості плану; - оптимізація плану, оцінка та вибір найкращого рішення; - реалізація плану; - встановлення зворотних зв’язків та управління виконання плану. Вибір оптимального виду, змісту та технології планування має суттєве значення не лише для обґрунтування цілей і планів, а і для підвищення ефективності виробництва та якості продукції. Технологія планування діяльності підприємства містить у собі: 1. Визначення й обґрунтування основної задачі планування. 2. Установлення конкретних показників і завдань, необхідних для виконання поставленої задачі. 3. Деталізацію задач по видах і обсягах робіт, конкретних робочих місцях і термінах виконання. 4. Детальні розрахунки витрат і отриманих результатів на весь період планування.

включає прогнозні та маркетингові дані, і внутрішня інформація. Як вихідні дані

для складання планів підприємства використовуються: - державні замовлення та контракти; - господарські договори з підприємствами на виготовлення продукції; - господарські договори на постачання сировини, матеріалів і інших ресурсів на планований рік; - виявлений попит споживачів; - можливий обсяг реалізації продукції; - основні напрямки розвитку підприємства, завдання зі створення, освоєння та впровадження нової техніки і технології, а також винаходи та передовий досвід; - виявлені можливості і резерви виробництва; наявність і структура виробничих потужностей; - чисельність і склад працівників; - наявність і потреба в оборотних засобах; - норми використання усіх видів ресурсів (матеріальних фінансових, трудових). Складання плану діяльності підприємства починається з підготовки проекту окремих його частин: – плану виробництва та реалізації продукції; – плану матеріально–технічного забезпечення; – плану по кадрах і зарплаті; – перспективного плану з освоєння нової техніки і технології; – фінансового плану. План виробництва і реалізації продукції є основою, на підставі розробляються всі інші частини загального плану підприємства і його підрозділів. Після розробки частин плану відбувається їхнє узгодження і збалансування як по матеріально-фінансових ресурсах, так і за часом виконання.

плани з використанням наступних показників: 1. Номенклатура і кількість продукції,

що випускається, у натуральному виразі. 2. Обсяг реалізації (продажів) продукції (послуг) у вартісному виразі. 3. Собівартість одиниці продукції. 4. Прибуток підприємства. 5. Чисельність персоналу по категоріях. 6. Фонд оплати праці і середній рівень заробітної плати. 7. Запаси матеріалів, незавершеного виробництва і готової продукції на складі підприємства. 8. Розмір оборотних засобів. 9. Розмір капітальних вкладень за напрямками. 10. Окремі заходи щодо впровадження нової техніки і технології. 11. Інші (за необхідністю). Основні показники за видами планування діяльності фармацевтичного підприємства наведено в табл. 1. План підприємства, що враховує роботу людей і рух ресурсів (матеріальних і фінансових), має силу наказу для зазначених у ньому осіб і структурних одиниць. У плані чітко та докладно повинні визначатися: 1) мета діяльності підприємства і його структур на плановий період, кількісно виражена системою встановлених показників із указівкою конкретних видів продукції та характеру роботи; 2) засіб досягнення мети; 3) методи і терміни ув'язування засобів з метою; 4) етапи і терміни виконання робіт; 5) виконавці плану по термінах і видам робіт; 6) методи, етапи та засоби контролю виконання плану.

перспектив розвитку підприємства галузей і регіонів, що споживають продукцію підприємства.

Саме в цій основі формуються загальні цілі розвитку підприємства і його окремих підрозділів. Як елемент планування, прогнозування безпосереднє пов'язування з маркетингом і приймає форму ринкової стратегії підприємства. 2. Постановка задач. Формування загальних задач підприємства відбувається на базі прогнозу та припускає встановлення приблизних термінів їх виконання і визначення ресурсного забезпечення. 3. Коригування плану. На цій стадії відбувається конкретизація термінів, виконання плану здійснюється ув'язування окремих стадій програми, виробничих і збутових операцій. 4. Складання плану, відбувається в цифровому виразі, причому баланс доходів і витрат складається як у грошовому, так у натуральному виразі. До основного виду планів відносяться: план доходів і витрат, кошторис витрат матеріалів, кошторис капітальних витрат, касовий бюджет (план надходження та витрат) і цілий ряд інших. На цій основі визначаються конкретні функції кожного підрозділу та виконавця, відповідального за окремі операції. 5. Конкретизація плану – завершальний етап планування, на якому здійснюються розробка конкретних заходів щодо поширення прийнятих рішень на нижчі ланки.

На першому етапі аналізується ринок, на якому підприємство планує працювати.

Аналіз повинний бути двояким, тобто необхідно виявити та проаналізувати позитивні моменти функціонування підприємства у певному сегменті ринку, а також можливі негативні наслідки діяльності підприємства. Слід також враховувати зміну потреби і попит споживачів, впровадження нових досягнень науки і техніки, рівня розвитку виробництва, кон’юнктури ринку та стратегії конкурентів, виникнення фінансових труднощів тощо. Тому на стадії стратегічних проблем необхідно прогнозувати діяльність підприємства на період від одного до п'яти років і визначити, чи зможе підприємство адаптуватися у певному ринковому середовищу. 2. Прогноз майбутніх умов діяльності підприємства Для здійснення прогнозу необхідно визначити внутрішні можливості підприємства. Для цього доцільно провести ретельний аналіз слабких і сильних сторін підприємств з урахуванням зміни ринкового середовища. За допомогою подібного аналізу визначаються недосяжні цілі. Після цього визначені завдання коригуються та залишаються лише ті з них, що не доступні для огляду час можливо вирішити і які є першорядними. 3. Вибір оптимального варіанта розвитку підприємства. На третьому етапі визначаються всі матеріальні й організаційні засоби розвитку підприємства на підставі розробленого каталогу. Особливу увагу слід звернути на аналіз найважливіших показників: місця знаходження підприємства на ринку; приналежності підприємства до певної галузі; асортиментної структури виробничих програм. Цей етап є самим складним, тому що він включає всю інформацію, яка отримана на перших двох етапах, і вміщає в собі аналіз усіх можливих аспектів функціонування підприємства та виробляє оптимального варіанту розвитку. Другий і третій етапи вимагають залучення додаткових фахівців у випадку недостатньої компетенції керівництва в питаннях управління, організації та планування виробництва.

відомостей, які є об’єктом збирання, реєстрації, зберігання, передачі та перетворення.

Інформація є одним із ресурсів, який може накопичуватися, реалізуватися, поновлюватися буде придатним для колективного використання та у процесі споживання не втрачає властивостей і якостей. Інформація - це головний елемент будь-якої із функції управління. Володіння повною, достовірною, актуальною та оперативною інформацією надає ринкових переваг, знижує фінансовий ризик, ефективно підтримує прийняття рішень. Для процесу планування діяльності підприємства необхідна велика кількість знань та інформації. Знання про закономірності, відносини, мету, обмеження, ринки, товари, альтернативи дії, наслідки дії або людей є основою планування. На підприємствах існують відділи, що систематично готують інформацію. До них належать виробничий відділ, відділ збуту, маркетингу, матеріально–технічного забезпечення, розвитку, аналітичний та інформаційний відділ. Інформація, що надається цими відділами, використовується для складання планів. За стадіями управління розрізняють прогнозну, планову, облікову, нормативну інформацію, інформацію для аналізу господарської діяльності та оперативного управління. Нормативна інформація виникає і використовується на стадіях технічної підготовки виробництва, а також у випадках для формування цін, тарифікації тощо. Вона містить норми та нормативи, ціни, розцінки, тарифи, а також деякі інші дані, табличні величини. Нормативну інформацію можна умовно поділити на нормативно-правову та нормативно-довідкову.

(закони, постанови, акти), які регулюють економічну діяльність підприємства. Нормативно-довідкова інформація -

це норми та нормативи, які визначаються керівництвом підприємства (наприклад, норми витрат матеріалів). До довідкової належить така інформація: назва підприємства, міністерства, відомства, штатний розклад, список постачальників і покупців тощо. Перед пошуком інформації підприємство повинно визначити коло запитів по кожному з елементів внутрішнього та зовнішнього середовища. Найбільша частина інформації надходить із внутрішніх джерел, використовуються дані оперативного, бухгалтерського та управлінського обліку, тощо. Збір інформації відбувається постійно (бухгалтерська, податкова статистична звітність), або епізодично (у разі потреби). Збір епізодичної інформації потребує розробки спеціальних процедур проведення обстежень, одержання індивідуальних і групових оцінок. Обліково-аналітична інформація є основою для прийняття рішень з організації, планування та регулювання господарської діяльності підприємства. Особливості облікової інформації залежать від видів обліку (оперативного, бухгалтерського, статистичного); форм бухгалтерського обліку (таблично-автоматизованої, діалогової, безпаперової); джерел і методів формування змінної та умовно-постійної інформації та алгоритму їх обробки. Облікові дані відбивають фактичний стан виробничо-господарської діяльності підприємства і є інформаційною моделлю виробництва.

вибірки, спостереження, поглиблені перевірки. Джерелом вибіркових даних є поточний бухгалтерський

облік і первинна документація. До позаоблікових даних належать матеріали зборів трудових колективів, бесід з працівниками підприємства. Значна кількість інформації отримується з питань організації праці, виробництва і фінансового стану. Таким чином, кожна особа, яка відповідає за прийняття рішень, одночасно є і користувачем (інформантом) і джерелом інформації (інформатором). Перелік інформаційних характеристик внутрішнього середовища наведено в табл. 2. Зовнішньою інформацією для планування є інформація про постачальників, конкурентів. Джерелами такої інформації можуть бути: законодавча база, офіційна бухгалтерська та статистична звітність, публікації, інформаційна індустрія; самостійні маркетингові дослідження. Джерела інформації мають різнорідний характер: легальний; не легальний. Класифікація джерел інформації наведено на рис. 2.

планування діяльності підприємств різних форм власності. В умовах ринкових відносин основою

наукового обґрунтованого планування є нормативна база. Нормативна база планування складається із системи норм і нормативів. В основу покладено економічні норми та нормативи - науково-обґрунтовані величини, що характеризують кількісну та якісну ступінь витрат робочого часу, матеріалів і грошей. Норми - це максимально припустима величина абсолютної витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, витрати праці для виготовлення одиниці продукції (чи виконання роботи) обумовленої якості в умовах виробництва планового року. Нормативи - це показники, що характеризують відносну величину використання знарядь і предметів праці, їх витрати на одиницю площі, ваги, обсягу. Норми та нормативи повинні бути обґрунтованими, прогресивними, динамічними й охоплювати всю сукупність використовуваних ресурсів. Норми повинні мати системний характер та забезпечувати раціональне використання живої та уречевленої праці. Система норм і нормативів охоплює десять основних напрямків: ефективність суспільного виробництва; витрати та запаси сировини, матеріалів, палива та енергії; витрати трудових ресурсів і заробітної плати; використання виробничих потужностей і тривалість їх освоєння; капіталовкладення і капітальне будівництво; використання у обладнання; фінанси; витрати на виробництво; соціально-економічні норми; охорону навколишнього середовища. Класифікація норм і нормативів підприємства наведена на рис. 3.

на: – перспективні норми та нормативи, які використовуються для розробки стратегічних

планів, їх величина розраховується основі виробленої стратегії з урахуванням перспектив технічного розвитку. – оперативні норми та нормативи діють у певний момент і використовуються для оперативно-виробничого планування. За ними видаються у цеха матеріали на конкретний місяць, декаду, зміну та на основі встановлюються розцінки по заробітній платі. Норми є динамічною величиною та переглядаються в наслідок впровадження організаційно–технічних заходів. За характером розповсюдження норми та нормативи бувають: – цехові, заводські - розробляються на підприємстві; – міжзаводські - розробляються для однотипного виробництва; – галузеві - регламентують витрати всіх підприємств галузі; – міжгалузеві - розробляються на визначені види робіт і процесів, які характерні та здійснюються приблизно в однакових умовах на підприємствах різних галузей промисловості, транспортні операції тощо. За ступенем агрегованості продукції норми розподіляються на: – подетальні (поопераційні), які характеризують витрати матеріалів чи витрати праці, необхідні для виготовлення деталі чи на виконання окремої операції відповідно до креслень і технічних умов; – вузлові - характеризують витрати ресурсів для виготовлення визначеного вузла; – індивідуальні - встановлюються на певний вид готової продукції чи робіт; – групові - визначаються середньозважені величини та встановлюються на групу однойменної продукції у натуральному або вартісному виразі.

матеріалу на виробництво одиниці виробу; – зведені — складаються за укрупненою

номенклатурою матеріалів. Головними методами розробки норм є: – розрахунково-аналітичний метод, який ґрунтується на вивченні факторів впливу величин витрат ресурсів на рівень норми та передбачає ретельне вивчення технологічного і трудового процесів виготовлення продукції, досвіду економії ресурсів, проведення необхідних розрахунків. – дослідно-статистичний метод нормування праці полягає у встановленні норм на основі фактичних даних про витрати праці або матеріалів на одиницю продукції у минулий період. Він є неточним, тому що на практиці відбувається значне відхилення фактичних витрат від планових, що обумовлено не використанням внутрішньовиробничих резервів і не врахування факторів, які впливають на оптимізацію витрат ресурсів. Тому дослідно-статистичний метод може використовуватися при орієнтованих і укрупнених розрахунках. – комбінований метод нормування - спосіб розробки індивідуальних норм витрат сировини, матеріалів, палива й енергії з використанням одночасно двох або трьох методів: розрахунково-аналітичного, дослідного і дослідно-статистичного.