ПРЕДМЕТ І ЗНАЧЕННЯ КУРСУ СОЦІОЛІНГВІСТИКА. МЕТОДИ СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИХ

Предмет і значення соціолінгвістичних досліджень.
2. Напрями соціолінгвістичних досліджень.
3. Методи соціолінгвістичних

досліджень.
4. Історія соціолінгвістики (на самостійне опрацювання).

прийдешній. – К.: Вид. дім „КМ Академія”, 2001
Масенко Л. Т. Нариси з

соціолінгвістики. — К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2010. — 242 с.
Мацюк Г.  Сучасна соціолінгвістика: тенденції в розвитку теорії та завдання [Електронний ресурс] / Г. Мацюк //Мова і суспільство. - 2010. - Вип. 1. - С. 5–20. – Режим доступу:  http://nbuv.gov.ua/UJRN/mis_2010_1_4
Прадід Ю.Ф. У царині лінгвістики і права. – Сімферополь: Еліньо, 2006.

що вивчає вплив суспільних явищ і процесів на виникнення, розвиток,

соціальну й функціональну диференціацію й функціонування мов, а також зворотний зв’язок мови і соціуму (О. Селіванова).
Соціолінгвістика – міждисциплінарний напрям, що об’єднує зусилля вчених різних спеціальностей – лінгвістів, етнографів, соціологів – і вивчає суспільну зумовленість виникнення, розвитку й функціонування мови, а також комплекс двобічних зв’язків мови і суспільства (О. Гришаєва).

вивчає соціальну природу мови, її суспільні функції, взаємодію мови і

суспільства (Л. Масенко).
Соціолінгвістика (соціологічна лінгвістика) – 1) розділ мовознавства, який вивчає причинні зв’язки між мовою і фактами суспільного життя; 2) розділ мовознавства, що вивчає соціальну диференціацію мов, т.б. різні її соціальні діалекти (О. Ахманова).

вивчає функціонування мови в суспільстві (макросоціолінгвістика), а також варіативність і

зміни в мові, пов’язані з соціальними чинниками (мікросоціолінгвістика). Завдання макросоціолінгвістики – вивчення функціональної стратифікації мови; мікросоціолінгвістики, наприклад, - варіювання норми вимови звуків різними віковими групами (Васильєва Н., Виноградов В., Шахнарович О.).

соціолінгвістики

сфери» - часовий фактор: уявлення про предмет з плином часу

змінюється і розширюється.
Суб'єктивна причина – різне авторське бачення кола аналізованих питань, що аналізуються.

як перелік запитань: хто і що говорить, з ким і

якою мовою, за яких соціальних обставин, з якою метою, які наслідки мовного акту.

в суспільстві.
Б. М. Головін виділяє сім площин соціальної диференціації

мови: диференціація за територією, яка виражається в наявності місцевих, територіального діалектів; диференціація за матеріальним втіленням мови (усна і писемна форми мови); диференціація за структурою мовного процесу (діалогічні та монологічні варіанти мови); диференціація за типами діяльності соціуму (функціональні стилі); диференціація за соціальними групами людей (професійні, станові, класові варіанти); диференціація за авторами словесних творів (особистісні варіанти варіантів);

в суспільстві. Зокрема Л. Б. Нікольський

акцентує увагу на проблемі мовних ситуацій, куди включаються питання взаємодії різних мов і їх варіантів, формування та становлення національної літературної мови;

чинників на структуру мови. О. Швейцар наполягає на необхідності дослідити двобічний

характер зв'язків між мовою та суспільством, вивчити такі суб'єктивні чинники, як соціальні установки та цінності носіїв мови.

виділяють два напрями: соціолінгвістика і соціологія мови. Дж. Фішман:
1) соціолінгвістика

на перший план висуває вивчення соціально модельованої варіативності мовного вживання;
2) соціологія мови має справу з соціальною організацією мовної поведінки, включаючи не тільки вживання мови, але й ставлення до мови тих, хто нею користується. У межах соціології мови виділяються: а) дескриптивна соціологія мови, яка вивчає соціальну організацію мовного вживання в певних спільнотах, виявляє вживані мовні норми для великих і малих спільнот; б) динамічна соціологія прагне дати відповідь на запитання, чим пояснити різниця в темпах змін соціальної мовної поведінки в соціумі; в) прикладна соціологія мови – мовне планування, запобігання мовним конфліктам та їх розв’язання.

зумовлює виділення окремих дисциплін на її ґрунті, зокрема, інтерлінгвістики, соціофонетики,

соціальної діалектології, екологічної лінгвістики, тендерної лінгвістики тощо. Головними векторами досліджень С. залишаються проблеми мовної ситуації, мовного колективу, суспільних функцій мови, форм її існування в соціумі, соціальної диференціації мов залежно від різноманітності соціальних шарів (стратифікаційна) і соціальних ситуацій (ситуативна), двомовності, полілінгвізму, мовної політики, норми і т. ін.» (О. Селіванова).

виокремлюються синхронна С., об'єктом якої є форми існування мови та

співіснування мов у суспільстві в певний історичний період його розвитку, та діахронічна С., що вивчає соціальні чинники мовного онтогенезу, соціально-історичні типи мов, історію розвитку мов, становлення певної мовної ситуації та зміни мовної політики тощо» (О. Селіванова).

розвиваються зараз в Україні? Чому?

2. Провести соціолінгвістичне дослідження (протягом вивчення

дисципліни «Соціолінгвістика»). Етап І (на перше практичне заняття). Сформулювати предмет, мету і завдання дослідження.

найбільш істотні закономірності мовного розвитку й доказ їхньої соціальної природи

(поряд з такими закономірностями, які зумовлені саморозвитком мови);
2) досліджує соціальну зумовленість функціонування мови, залежність її використання в різних сферах спілкування від соціальних і ситуативних змінних;

яких визначальне значення мають такі чинники, як набір соціальних ролей,

виконуваних учасниками комунікації, соціально-психологічні умови реалізації тих чи інших мовних актів, їх іллокутівная сила, вміння мовців переключатися з одного коду на інший тощо;
4) вивчає взаємодію та взаємовплив мов в умовах їхнього існування в одному соціумі; проблеми інтерференції і запозичення елементів контактної мови; теоретичне обґрунтування процесів формування проміжних мовних утворень - інтердіалекти, койне, піджини.

достатньо вагомі й об'єктивні дані про мовному поведінку людей або

про інші аспекти мовного життя суспільства. Такі дані повинні характеризувати різні соціальні групи, що утворюють мовне співтовариство. Отже, потрібні надійні інструменти експериментального дослідження, випробувана методика його проведення, навчені інтерв'юери, здатні неухильно реалізовувати намічену програму експерименту, і, нарешті, правильно обрана сукупність інформантів, від яких треба отримати дані.

іноземним мовам, яке найбільш ефективне тоді, коли в методиці його

викладання, у навчальній літературі враховуються не тільки власне лінгвістичні правила і рекомендації, але й різноманітні «зовнішні» чинники (мовна ситуація);

заходів, що становлять мовну політику держави, одним з інструментів якої

є закони про мови. Хоча їхня розробка в цілому - компетенція юристів: саме вони повинні чітко і несуперечливо формулювати положення, що стосуються, наприклад, статусу державної мови, її функцій, захисту монопольного використання державної мови в найбільш важливих соціальних сферах, регламентації застосування "місцевих" мов тощо, - створення лінгвістично грамотних законів про мову можливе лише на основі всебічного знання функціональних властивостей мови, знання специфіки мовної ситуації.

того, щоб мовознавство було адекватним своєму об'єкту вивчення, воно має

бути наукою соціологічною».

до мови за Є.Д. Полівановим:
1) визначення мови як соціально-історичного феномену;
2)

опис мов і діалектів з соціологічного погляду;
3) оцінний аналіз мови як знаряддя спілкування;
4) вивчення причинних зв'язків між соціально-економічними і мовними явищами;
5) оцінний аналіз мови (і окремих її складових) як засобу боротьби за існування;
6) створення загальної типологічної схеми еволюції мови у зв'язку з історією культури;
7) прикладні питання соціальної лінгвістики: мовна політика.

і соціологічних процедур і мають на меті визначення функціональної залежності

мовних явищ від соціальних чинників.

яке може стимулювати інформантів до природної комунікації чи свідомої орієнтації

на еталон.

(за участю спостерігача-дослідника). Включене спостереження використовують як найбільш ефективний спосіб

корекції і перевірки анкетного опитування. Воно дозволяє детально описати мовну поведінку носіїв мови в різноманітних, зокрема, особистих ситуаціях.

в якій інформанти - представники різних соціальних груп - продукують

зіставлювані за заданими параметрами тексти або слова певного семантичного поля, що цікавлять експериментатора. Під час аналізу соціолінгвістичних даних розглядаються можливі способи установлення кореляцій між соціально-демографічними характеристиками інформантів (напр., професією, освітою, віком, статтю, національністю батьків) і лінгвістичними даними (фонетичними, синтаксичними тощо), специфічними для їхнього мовлення.

3. Методи соціолінгвістичних досліджень

Він може бути двоспрямованим. З одного боку, мовні семантичні та

стилістичні особливості є відображенням ідеології певного часу, в тексті можуть поєднуватися два чи кілька світобачень, при цьому вони сприймають на рівні мовних стилістичних протиставлень. З іншого боку, текст може розглядатися з погляду виконання ним певних соціально-комунікативних функцій. За такого підходу соціолінгвіст ставить перед собою завдання виявити інваріантну структуру, яка стає основою різних типів тексту, що функціонують у даній мовній спільноті, описати варіативні елементи і структури, продемонструвати позамовні фактори, що зумовлюють цю варіативність.

3. Методи соціолінгвістичних досліджень

мови: кількість носіїв, кількість та наклад періодичних видань, використання мови

у закладах освіти тощо.

3. Методи соціолінгвістичних досліджень

географічному й соціальному просторі, моделі мовленнєвої поведінки з урахуванням соціальних

статусів і ролей).

3. Методи соціолінгвістичних досліджень

соціаль­них параметрів. Для опису використовують різноманітні таблиці, графіки залежностей, математично-статистичні

методи.

3. Методи соціолінгвістичних досліджень

експе­риментальні методики аналізу. Один з найпопулярніших методів, який використовують при

вивченні двомовних соціумів, розробив у 1960-ті роки У. Ламберт на основі праць американського психолога Ч. Осґуда. Він має назву «тест підібраних масок» (matched guise test). Методика проведення експерименту така. Записують кількох дво­мовних осіб, які читають той самий текст спочатку однією мовою, потім іншою. Фрагменти записаних текстів компонують у зміша­ній послідовності так, щоб під час прослуховування здавалося, ніби наступний фрагмент читала інша людина. Після цього респондентам пропонується прослухати записи й оцінити читців (за п’яти- чи семибальною шкалою) за різними ознаками, як-то: приємність, інтелігентність, чесність, працьовитість, авторитетність, самовпевненість тощо. Якщо один і той самий читець у різних «масках» тобто в прочитаних ним різними мовами текстах, оцінюється по-різному, то це означає, що причина розбіжності полягає у різному ставленні до відповідних мов» (Л. МАСЕНКО).

3. Методи соціолінгвістичних досліджень

(на перше практичне заняття). Визначити методи, які необхідно використати для

реалізації мети дослідження.

3. Методи соціолінгвістичних досліджень

про необхідність дослідження мови в контексті її функціонування в суспільстві,

відноситься до 17 ст. і належить викладачеві Саламанкського університету в Іспанії Гонсало де Корреасу: “Слід зазначити, що мова має, крім діалектів, поширених у провінціях, деякі різновиди, пов’язані з віком, положенням і майном жителів провінцій: існує мова сільських жителів, простолюдинів, міщан, знатного панства і придворних, вченого-історика, старця, проповідника, жінки, чоловіка й навіть малих дітей”.