Розлука

первых дней, И ворвалась серебряная ива Седым великолепием ветвей. Нам, исступленным, горьким и

надменным, Не смеющим глаза поднять с земли, Запела птица голосом блаженным О том, как мы друг друга берегли.

розлук нежданих сиві далі Враз застали матір і дітей.
І сльоза

вже застила дорогу, Хоч і сонце посила привіт. Не прийде ніхто на допомогу. Плаче серце матері у світ.
Ой, розлуки, що ж ви наробили? Світ заполонили докінця. Матері так рано посивіли, Так тривожно б’ються їх серця.
І сивіє Всесвіт від розлуки, Дні стають подібні до ночей. Матері до неба тягнуть руки, Щоб оберігало їх дітей.

зимою, Ішли по вулиці щасливі, Ще зовсім юні і красиві.

У парі добре,ми це знали І ранок разом зустрічали, Були хорошими стосунки, Розмови теплі,поцілунки. Весною квіти дарував, Тебе ласкаво обнімав. Високо в небі зорі ясні Недовго сяяли і гасли. Пливли у човнику рікою, Заснули тихо під вербою. І схожий сон приснився нам, Що ми заходимо у храм. У ньому тиша,світло ясне, Палає свічка і не гасне. І гарний ангел нам сказав: ПОБУДТЕ ТУТ,Я ВАС ЧЕКАВ. ©

людину щасливою.
 Кохання - це здатність жертвувати заради коханого всім, у

тому числі собою.
 Кохання - це вміння ставитися до коханої людини без керування нею й без використання її для своїх бажань.

такий великий, що одному в ньому стає якось не по

собі. (У нескінченному просторі будь-які відстані однакові у своїй незначності.) Саме тому кожний прагне знайти своє Кохання.
 Кохання є бачення таємниці коханого.
 Кохання - це сама велика сила. І воно ж - сама велика слабкість...
 Кохання може довго терпіти, кохання не заздрить, кохання не звеличується, не пишається, не бешкетує, не шукає свого, не дратується, не мислить зла, не радується неправді, а радується істині; все покриває, усьому вірить, усього сподівається, все переносить. Кохання ніколи не перестає!