Сучасні тенденції Мовна освіта

утверджує людину як найвищу соціальної цінність, проголошує благо людини як

вищу мету освітньої діяльності. Відтак освіта повинна забезпечити вільний і всебічний розвиток особистості, діяльну участь індивіда в житті суспільства, задовольнити різноманітні освітні потреби, забезпечити пріоритетність загальнолюдських цінностей, гармонію стосунків людини і навколишнього середовища, суспільства і природи

студента в просторі сучасної культури, створення у ВНЗ гуманітарної сфери,

що сприяє розкриттю творчого потенціалу особистості, формування ноосферного мислення, ціннісних орієнтацій і моральних якостей з наступною їх актуалізацією в професійній та суспільній діяльності”

передбачає переоцінку всіх компонентів педагогічного процесу, в широкому розумінні означає

вияв поваги до школи, вчителів, викладачів, до особистості учня, студента, довіру до них, прийняття їхніх особистісних цілей, інтересів і потреб

зв'язку зі структурою людського світогляду, в якій обов'язковим повинен бути

гуманістичний компонент;
із розкриттям, ствердженням сил і творчих здібностей людини, з пробудженням її індивідуальної неповторності, творчої самобутності й самостійності;

їй гуманістичних якостей, як любов, повага, розумна вимогливість, милосердя, товариство,

добро, відчуття співпричетності

орфоепічним, граматичним, синтаксичним), а також якостям, які свідчать про її

комунікативну досконалість.

вважати її змістовну спрямованість. Оскільки комунікативна ( професійна ) діяльність

одночасно є й мистецтвом, то фахівець повинен мати й певні здібності.

– голос, дикція, темп, інтонація – визначаються як акустична система

відтворення людини людиною.
Вони виконують важливі функції: створюють імідж людини, виявляють її психічну індивідуальність, визначають її емоційний стан.

мовної культури провідна роль приділяється загальній мовній підготовці (мовна компетенція

фахівця), на другому – професійній (професійна мовна компетенція).
Педагогічна, асистентська практики забезпечують формування професійної компетенції.

до вивчення іноземної мови, інтерес до ділової мови та процесу

професійного спілкування;

мови;
операційний: професійні уміння здійснювати комунікативну діяльність засобами іноземної мови;

володіння культурою мови та технікою мовлення (дикція, темп, інтонація, паузи);

відповідності процесу розв’язання комунікативних завдань оптимальним мовним зразкам.
психофізіологічний: властивості та

здібності, які забезпечують іншомовну діяльність, здібність керувати власною комунікативною поведінкою та поведінкою інших, активність та саморегуляція.

допомагають визначити рівень теоретичних знань студентів із професійної мови.
II

група – критерії, які допомагають визначити рівень практичного застосування знань.

понятійним апаратом; розуміє значення понять; досконало володіє технікою мовлення; має

високий рівень знань, вмінь та навичок із ділової іноземної мови; має яскраво виражену потребу в самовдосконаленні, програму самовдосконалення, робить конкретні кроки у цьому напрямі.

коло понять обмежене; є труднощі в оперуванні поняттями на іноземній

мові; володіє технікою мовлення; має середній рівень сформованості іншомовних знань, вмінь та навичок

професійної мови; слабо володіє технікою мовлення; має низький рівень сформованості

ЗВН із ділової мови; не має програми самовдосконалення і не працює над цим.