Тема 6 Управлыння активами.ppt

оборотними активами
3. Управління необоротними активами

ефективно менеджмент здійснює управління активами, які довірені йому власниками компанії.

Для виявлення тенденцій використання ресурсів компанії використовується ряд коефіцієнтів, які основані на співвдношенні товарообороту та величини ресурсів, які необхідні для забезпечення такого обсягу операцій.
Основні показники управління активами:
Оборотність активів
Оборотність ТМЗ
Оборотність дебіторської заборгованості
Оборотність кредиторської заборгованості

досить наближена, оскілки балансова вартість активів часто не має нічого

спільного з їх реальною вартістю. Така різниця посилюється в умовах інфляції і при завищенні вартості активів.
Викривлення реального стану може бути пов'язано з різними видами діяльності компанії. При аналізі, по можливості, варто намагатися розмежовувати показники по різних видах діяльності або видам продукції. Тоді коефіцієнт оборотності активів разом з іншими фінансовими показниками допомагає визначити достовірні результати діяльності.

Показники оборотності : XX рік XY рік
Оборотність активів 1.76 1.82
Оборотність поточних активів 3.63 4.68
Оборотність чистих активів 2.70 2.79

обертаються протягом звіного періоду. Чим вище показник оборотності ТМЗ тим

краще: низький рівень запасів зменшує ризик , повязаний з неможливістю реалізувати продукцію, і вказує на ефективність використання капіталу.

Варіанти розраункових формул:

протягом яких здійснюється продаж або їх використання. Для обрахунку цього

показника необхідно календарну кількість днів періоду (наприклад, рік – 365 днів) розділити на показник оборотності ТМЗ за цей період.

статті з чистим обсягом продажів.
Аналогічну характеристику надає показник середнього

строку покашення дебіторської заборгованості:

році; 4.37 періодів, або 83.6 дні в XY році.
Висновки:
Оборотність дебіторської заборгованості

в цілому досить низька, і вона має тенденцію до погіршення в XY році.
Високе значення періоду оборотності дебіторської заборгованості свідчить про ліберальні умови кредитування своїх покупців або підприємство не вимагає від покупців своєчасного погашення згідно контрактних умов.
Низька оборотність дебіторської заборгованості «вимиває» грошові кошти із підприємства, вимагаючи від фінансового менеджера постійного пошуку нових джерел фінансування зростаючої дебіторської заборгованості.
Інколи, це може бути забезпечено за рахунок постачальників підприємства. Проте, часто використовують дорогі банківські кредити.

статі із величиною матеріальних витрат в собівартості проданих товарів:
Оборотність кредиторської

заборгованність на підприємстві
3.80 періодів, або 96.1 дні в XX році;
5.45 періодів, або 67.0 дні в XY році.
Наведені дані свідчать про збільшення оборотності кредиторської заборгованості , що є насідком зменшення кредиторської заборгованості на кінець XY року.

і закінчується в момент надходження коштів від покупців за відвантажену

продукцію. Він визначається як сума періоду обороту дебіторської заборгованості і запасів та за мінусом періоду обороту кредиторської заборгованості.

Зменшення значення фінансового циклу є критерієм ефективності управління фінансами підпрємства.

рік Період погашення Дт заборгованості 62.1

83.6 Період обороту запасів 11.3 16.9 Період виплати Кт заборгованості 96.1 67.0 Фінансовий цикл (22.7) 33.5

Висновки:
В XX році період фінансового циклу компанії був від'ємний. Це сталося в результаті дуже низького значення періоду обороту ТМЗ на початок ХХ року з однієї сторони та достатньо високого значення кредиторської заборгованості з іншої.
В XY році ситуація значно погіршилася. Період фінансового циклу став позитивним і суттєво. Це сталось в наслідок значного зниження величини кредиторської заборгованості та на кінець року та, що призвело до значного вимивання грошей із підприємства – підприємство почало відчувати потребу в залученні додаткових грошових коштів для фінансування оборотних активів.

та фізичних осіб, які мають прямі взаємовідносини з підприємством:
Заборгованість за

реалізовані товари;
Заборгованість по лізинговим контрактам;
Заборгованість по інвестиційній діяльності;
Дивіденди і проценти до отримання

кредитів при продажу товарів, а саме системи знижок та строки

кредиту..
Визначення гарантій, під які надається кредит.
Визначення надійності покупця.
Визначення суми кредиту, кожному конкретному покупцю, основану на аналізі ризику і мінімізації можливості понесення втрат.
Визначення політики збору дебіторської заборгованості. Наприклад, передача за визначену суму права на отримання коштів по дебіторській заборгованості спеціалізованій фірмі.

протягом одного року або будуть використані з метою виробництва і

реалізації продукції підприємства. Для торгівельних підприємств ТМЗ – це товарні запаси; на виробничих підприємствах існують три основні статті ТМЗ:
запаси сировини та матеріалів,
запаси незавершеного виробництва,
запаси готової продукції.
Існує три ключеві питання при характеристиці ТМЗ:
проблема обліку запасів,
проблема оцінки запасів і
проблема відображення запасів у звітності.

записують прямо на рахунок ТМЗ, а їх продаж – включається

у собівартість готової продукції,
система періодичного обліку запасів залишається незмінною протягом певного періоду часу, а усі закупки відображаються на окремому рахунку «закупки»; величина кінцевих запасів визначається шляхом фізичної інвентаризації, а собівартість реалізованої продукції розраховується в кінці періоду за формулою:


Принципово ці системи приводять до однакової собівартості готової продукції. В той самий час на практиці результати можуть не співпадати по різним причинам. Наприклад, у випадку псування чи недостачі запасів.

Собівартість = Початкові запаси + Закупки – Кінцеві запаси

одні і ті ж матеріали, які використовуються підприємством змінюється протягом

року. Ця проблема вирішується за допомогою одного з чотирьох методів:
метод специфічної ідентифікації,
метод середньої собівартості,
метод FIFO (First-in – First-out) і
метод LIFO (Last-in – First-out).

обсяги комплектуючих деталей.

одиниці запасів продані (передані на виробництво), а які залишилися.
Нехай, для

прикладу, фінансовий менеджер відправив на продаж 40 деталей по 1,35 за одиницю і 110 по 1,52. Тоді розрахунок собівартості товарів виглядає наступним чином.

даного періоду має однакову вартість. Розрахунок середньої собівартості оснований на

сумарній вартості всіх запасів підприємства протягом місяця (включаючи залишки ТМЗ на початок місяця та закупки ТМЗ протягом місяця).

порядку, в якому вони були закуплені: “перший прийшов – перший

пішов”. Таким чином кінцеві запаси складаються із останніх по часу закупівель, і для розрахунку їх собівартості береться собівартість останніх надходжень запасів.

за часом закупки першими йдуть на продаж (надходять у виробництво):

останній зайшов – перший пішов. Кінцеві запаси, таким чином будуть складатися із перших по часу закупівлі.

часу більше одного року. Основні засоби можна представити у вигляді

трьох частин:
Матеріальні активи,
Нематерільні активи,
Довгострокові фінансові інвестиції.
По суті, всі основні засоби представляють собою довгострокові інвестиції підприємства в цінності, які будуть приносити йому прибуток.

придбання – використання в нормальному процесі функціонування компанії, а не

для подальшого перепродажу.
Тривалісь періоду використання, який становить більше одного року з розподіленням їх вартості (нарахування зносу) протягом цього періоду.
Наявність матеріальної (фізичної) форми на відміну від нематеріальних активів.
Базовими складниками основних матеріальних активів є земля, будівлі, споруди, машини та обладнання. На усі засоби, за виключенням землі, нараховується амортизація.

на собівартість готової продукції. Для вирішення цієї проблеми необхідно розглянути

наступні питання:
Визначення початкової вартості активу,
Визначення методу нарахування амортизації,
Відображення витрат, пов'язаних з утриманням основних засобів (ремонт, підтримка в робочому стані, модернізація),
Відображення вибуття основних засобів із числа активів.

сборов, невозмещаемых налогов, а также затрат, прямо относящихся к приведению

основных средств в рабочее состояние (монтаж, подготовка участка, доставка и т.д.).
Начисление амортизации – это распределение стоимости объекта основных средств на период его полезного использования. В этом процессе используются следующие понятия:
первоначальная стоимость,
накопленная амортизация (накопленный износ),
остаточная или балансовая стоимость,
ликвидационная стоимость – оценочная стоимость при выбытии,
стоимость, подлежащая распределению по времени списания.

подходов: прямолинейная амортизация и ускоренная амортизация.
Рассмотрим различие между подходами

к начислению амортизации на следующем конкретном примере. Пусть компания приобретает актив, оценив его основные элементы следующим образом:
первоначальная стоимость – 120,000,
ликвидационная стоимость – 10,000,
срок полезного использования – 5 лет.
Метод прямолинейного списания состоит в том, что стоимость основного средства списывается равными долями в течение срока полезного использования основного средства. Для рассматриваемого примера амортизируемая стоимость равна 110,000 и ежегодно будет списываться по 110,000/5=22,000.

следующих методов: метода суммы лет и метода снижающейся балансовой стоимости.
Метод

суммы лет основан на использовании специальных коэффициентов списания, различных для каждого года. Коэффициент списания равен отношению оставшегося срока полезного использования актива, включая текущий год, к сумме лет.
Метод снижающейся балансовой стоимости состоит в том, что норма амортизации метода прямолинейной амортизации умножается на некоторый коэффициент акселерации. Достаточно часто используется удвоенная норма износа, и тогда этот метод называется методом удвоенного снижения балансовой стоимости:

Износ = 2 * Норма износа * (Начальная стоимость – Накопленный износ)

состоит в стремлении сохранить максимальное количество денежных ресурсов в первые

годы использования актива путем экономии на величине налога на прибыль.

использования,
способностью приносить доход.

К числу нематериальных активов относятся
патенты,
авторские права,
торговые марки

и товарные знаки,
лицензии, привилегии и технологии,
организационные расходы,
гудвилл,
затраты на исследования и разработки,
отложенные расходы.