Урок української літератури в 7 класі

Дніпропетровську. Після закінчення в 1955 році Московської консерваторії дебютував на

сцені Українського театру опери та балету. З 1965 року і до останніх днів викладав у Київській консерваторії. У 1973 році став солістом Київської філармонії. У репертуарі співака арії з опер, пісні та романси російських, українських і зарубіжних композиторів, українські народні пісні.
Жив у Києві. Помер 12 грудня 1999 року. Похований на Берковецькому кладовищі.

2013 року.
Походження – з родини хліборобів.
Місце народження – село Шатрище

на Житомирщині.
Освіта – вища,Київський університет.
Перша збірка – 1958 рік збірка для дітей «Жива криничка».
Збірки поета: «З березнем по землі», «Архіпелаги», «Вогневиця». «Поступ», «Сонце в долонях». «Я родом із пісні» та інші.
Вірші- пісні: «Чорнобривці», «Безсмертник», «Полісяночка», «В краю дитинства», «Сонце в долонях», «Розляглося наше поле».

22 роки, у 1960–му. До речі, варіантів тексту було декілька:

в одному з них були такі рядки: «Як на ті чорнобривці погляну, то далеко їх видко. Бачу руки твої, моя мамо, чую ласку твою, українко». Але для милозвучності композитор Володимир Верменич, автор музики до пісні, наполіг на римі «старенька» — «рідненька».
Слухачі почули цю пісню лише через рік: сталося так, що якраз у цей час на екрани вийшов фільм «Літа молодії», де прозвучала «Пісня про рушник», яка одразу ж стала хітом, і на «Чорнобривці» ніхто не звертав уваги. «Наша пісня «лягла» років на два, доки всі не наспівалися «Рідна мати моя», — згадував сам Сингаївський в одному з інтерв’ю. — «Пісня про рушник» прекрасна, просто так збіглося».
Невідомо скільки б іще «вилежувалася» пісня, але допоміг випадок: одного разу, рибалячи на Жуковому острові з відомим співаком Костянтином Огнєвим, Верменич показав йому партитуру нової пісні, і той одразу погодився взяти її до свого репертуару. І заспівав так, що пісня одразу ж пішла в народ. І стала народною.

символічний образ чорнобривців.
Ідея – возвеличення синівської любові до рідної матері,

рідної хати, рідного краю.
Жанр – пісня.

розмежування заспіву та приспіву (рефрен),
виразна ритмізація, музичність звучання, синтаксичний паралелізм,
проста синтаксична будова.

поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку,

ідею, почуття. 

поступового наростання чи спадання їх семантичних якостей або їх ваги

у певному висловлюванні.