Велика сімка

минулому G6 (Група Шести) та G8 (Група Восьми) — міжнародний

клуб урядів семи високорозвинених країн світу (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада).

і намагаються узгоджувати свою економічну політику. Крім них у зустрічах

бере участь Європейський Союз, проте без права голосувати та проведення щорічних зборів. Щороку група проводить зустріч глав урядів та численні допоміжні зустрічі і політичні дослідження. Міністри країн G7 зустрічаються протягом року. Зокрема, міністри фінансів G7 проводять зустрічі чотири рази на рік. Також відбуваються щорічні зустрічі міністрів з питань зовнішньоекономічної політики та міністрів з питань охорони навколишнього середовища.

Країна-президент групи змінюється щороку у такому порядку: Франція, Сполучені Штати, Великобританія, Німеччина, Японія, Італія та Канада. Головуюча країна приймає на своїй території учасників щорічних зборів та оголошує порядок денний. Останнім часом Великобританія та Франція, висловлюють бажання розширити групу та включити до неї п'ять розвиткових країн, так звану «Групу +5»: Бразилію, Китай, Індію, Мексику та Південну Африку. Це обумовлено зростанням політичного впливу цих держав. Ці країни у попередніх зустрічах брали участь як гості, такі зустрічі називають «G7+5». Станом на 2014 рік жодна з них не приєднана до G7. Через це вплив «Великої сімки» зменшується. Натомість частіше відбуваються зустрічі «Великої двадцятки», яка більш реально відображає стан політико-економічного життя світу.

після нафтової кризи 1973 року та подальшого глобального спаду. У

1974 Сполучені Штати сформували Бібліотечну Групу, неформальну зустріч керівників фінансових відомств Сполучених Штатів, Західної Німеччини, Японії та Франції для обговорення економічних проблем.
У 1975 французький президент Валері Жискар д'Естен запросив очільників урядів Західної Німеччини, Італії, Японії, Великобританії та Сполучених Штатів до саміту в Рамбульє і запропонував регулярні зустрічі. Учасники погодились на щорічні зустрічі, організовані керівництвом, яке щорічно змінюється по циклу. Це формування отримало назву Велика Шістка, або Група Шести (G6). На саміті в Пуерто-Ріко 1976 року за пропозицією президента США Джеральда Форда та канцлера Німеччини Гельмута Шмідта до групи приєдналася Канада, що змінило назву організації на Велика Сімка (Група Семи, G7). З 1977 зустрічі також відвіУ 1991, після закінчення холодної війни, СРСР, а потім Росія, почали зустрічі з G7. З саміту 1994 року в Неаполі група стала відомою як P8 (Політична вісімка) або «G7 плюс 1». За ініціативою президента США Білла Клінтона Росії дозволили брати повнішу участь починаючи з 1997, коли група отримала назву Велика Вісімка (Група Восьми або G8). Економіку Росії Міжнародний валютний фонд станом на квітень 2012 року зараховував до тих, «що розвиваються».[1]

почали зустрічі з G7. З саміту 1994 року в Неаполі

група стала відомою як P8 (Політична вісімка) або «G7 плюс 1». За ініціативою президента США Білла Клінтона Росії дозволили брати повнішу участь починаючи з 1997, коли група отримала назву Велика Вісімка (Група Восьми або G8). Економіку Росії Міжнародний валютний фонд станом на квітень 2012 року зараховував до тих, «що розвиваються»
У 2014 через військову агресію Росії щодо України держави G7 призупинили підготовку до саміту Великої вісімки в Сочі, запланованого на червень 2014

країни-однодумці, але тепер ми не можемо говорити про країни-однодумці, коли

одна країна анексує частину іншої» — сказав глава Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу і нагадав, що члени «сімки» вирішили провести свій саміт у Брюсселі в ті ж дні, коли повинен був відбутися саміт «вісімки» в Сочі.
У спільній заяві на саміті в Брюсселі 4 червня 2014 лідери G7 засудили Росію за порушення суверенітету України. Вони також заявили, що готові запровадити нові санкції проти Росії через її дії в Україні

у неї немає адміністративної структури, на відміну від інших міжнародних

організацій, таких як ООН чи Світовий Банк. Група G7 не має постійного секретаріату чи кабінетів для учасників.
Після саміту на той час Великої вісімки 2008 року, група могла би змінити назву на G9, оскільки президент Єврокомісії брав участь як рівний учасник у всіх заходах саміту.
Президентство у групі ротується серед країн-учасниць на річний термін, що починається з 1 січня. Країна-президент групи відповідає за планування та проведення серій зустрічей на міністерському рівні, керує на саміті голів урядів, що проводиться посеред року

складають взаємний або глобальний інтерес. Обговорюються теми: здоров'я, втілення у

життя законів, праці, економічного та соціального розвитку, енергетики, навколишнього середовища, зовнішньоекономічних відносин, правосуддя та питань внутрішньої політики, тероризму та торгівлі. Також проводилися окремі серії зустрічей, так звані «8+5» (на той час), започатковані у 2005 році на саміті у Шотландії, які відвідували міністри фінансів та енергетики усіх восьми (на той час) країн-учасниць групи, а також Бразилії, Китаю, Індії, Мексики та Південної Африки.

Федерації на самміті в Сі-Айленді (шт. Джорджія, США) визначили перелік

тих питань, над якими організація буде працювати найближчим часом. До них увійшли питання: виробництва зброї масового ураження; міжнародний тероризм; транспортної безпеки; миротворчої діяльності; проблема бідності; проблема поширення СНІДу; проблема поширення поліомієліту; проблема голоду; демографічна проблема; проблема державного втручання в економіку; питання кліматичних змін і глобального потепління.

були запрошені лідери Алжира, Бахрейну, Йорданії, Тунісу, Йомена та інші.

На сьогоднішній день уже набув чинності договір між главами зазначених держав про надання гуманітарної допомоги населенню країн, що розвиваються. Також “Велика сімка” пропонує власний план залучення до цих держав іноземних інвестицій для створення додаткових робочих місць.
Як відомо, у деяких країнах, що розвиваються, на СНІД хвора майже четверта частина усього населення держави. Країни “Великої сімки” за участі благодійних організацій фінансують відповідні програми запобігання подальшого поширення “чуми ХХ століття”. Причому в даному випадку Росія виступає не як країна, що надає допомогу іншим, а як та, що її одержує. За програмою “Великої сімки” у Росії створена благодійний фонд PAS (Protect AIDS Siberia), яка фінансується США, Німеччиною, Канадою та їх благодійними організаціями.

сімка” застосовує на території своїх держав та держав – пунктів

кінцевого призначення (особливо у авіаперевезеннях) посилені заходи транспортної безпеки. Як не дивно, провідну роль у вирішенні транспортного питання посідає Росія, яка після захоплення заручників у Беслані суттєво збільшила охорону в аеропортах, тривалість та якість перевірок та вперше в світі ввела систему “рентгену” (щоб не піддавати пасажирів необхідності особистого огляду, дозволяється перевірити особу на апараті, схожому на рентгенівський, що дає такі ж результати, як і подібний огляд багажу, котрий практикується в усіх аеропортах десятиліттями).
“Велика сімка” в 2004 році розробила Протокол про зменшення викидів до атмосфери шкідливих речовин. Але даний протокол набуде чинності тільки в тому випадку, якщо його ратифікують 55 держав, причому серед них повинні бути країни, що відповідають за 55 % викидів парникових газів (основний парниковий газ – СО2, на його долю припадає близько 80 % парникового ефекту, приблизно 20 % дає метан (СН4), внесок решти газів: N2O, HFCs, PFCs, SF2 – 2-2,5 %). Частка Росії складає близько 17 %. Згідно із Протоколом розвинуті країни, що ратифікують його, зобов’язані до 2008 – 2012 рр. скоротити свої викиди парникових газів не менше, ніж на 5 % від рівня 1990 року. При цьому існує диверсифікація держав за рівнем їх викидів – зокрема, самі країни “Великої сімки” та деякі країни-учасниці Євросоюзу повинні досягти зменшення на 8 % від рівня 1990 року.

сімки”. Його ще інколи називають “старінням золотого мільярду”. Ця проблема

є однією з причин спаду темпів росту економік промислово розвинених країн у зв’язку із поступовим зменшенням працездатного населення. Заходом, до якого вдалось керівництво держав “Великої сімки”, є стимулювання зростання народжуваності шляхом збільшення соціальних виплат на утримання дитини та пропаганди в засобах масової інформації. Для запобігання можливого зменшення працездатного населення уряди країн домовились про пом’якшення умов в’їзду на їх територію іноземців, котрі прибули в пошуках роботи.
Для боротьби із міжнародним тероризмом, а відповідно для перекриття можливих шляхів його фінансування, щорічно група з фінансових операцій країн “Великої сімки” FATF (Financial Action Task Force) опублікувала чорний список, що складається з держав, які не хочуть співпрацювати з іншими країнами у боротьбі з відмиванням грошей. Є ряд країн, котрі потрапляють до цього списку щорічно: Гватемала, Домініка, Єгипет, Ізраїль, Індонезія, Острови Кука, Ліван, Маршальські Острови, М’янма, Науру, Нігерія, Ніуе, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Крістофер і Невіс, Філіппіни та інші. Для порівняння нагадаємо, що кілька років тому особливу увагу в документах FATF було приділено Росії, з якої лише 1998 року, за даними FATF, через офшорні банківські рахунки в Науру переведено $70 млрд. Відтак “Велика сімка” змусила Росію ухвалити законопроект для боротьби з відмиванням грошей. Зокрема відповідно до цього законопроекту всі операції на суму, яка перевищує 600 тисяч рублів, підлягають обов’язковому контролю. Україна свого часу також була включена до чорного списку. Тоді FATF висунула вимоги щодо збільшення відкритості української економіки. На сьогоднішній день США вважає, що Україна не виконала ці вимоги повністю, що є однією із причин впровадження по відношенню до українців, котрі підозрюються у корупції, додаткових санкцій (заборона в’їзду на територію США, замороження усіх рахунків цих осіб у США тощо). Як бачимо, не завжди країни “Великої сімки” дотримуються загальних правил, інколи санкції вводяться в односторонньому порядку без узгодження з іншими членами “Великої сімки”. Це пов’язано у першу чергу із тим, що підписання угод в рамках “Великої сімки” не перешкоджає державі керуватись власними інтересами і приймати власні рішення.

пропозицією США (за наявності неспростовних доказів) щодо країни-розробника застосовуватимуться санкції

економічного характеру аж до можливості економічної блокади на зовнішньому ринку
На думку експертів країн “Великої сімки” для їхньої економіки характерною та актуальною залишається проблема втручання держави у механізм ринкових відносин

відсотках від рівня 1992 року.
Франція
Німеччина
Італія
Японія
Британія
США
Канада з 1976