Виховання як цілеспрямована педагогічна система

інформатики
Нактініс Борис Олегович

людської особистості.
3)Суб’єкт і об’єкт виховання.
4)Зміст виховного процесу.
5)Форми і методи

виховання.

слова chovati — вирощувати. В українській народній педагогіці воно спочатку вживалося

у значенні «оберігати (ховати) дитя від небезпеки — хвороби, каліцтва, смерті, шкідливого впливу». Згодом це слово набуло значення «вирощувати дітей, навчати правил доброї поведінки». З поняттям «виховувати» у народній педагогіці тісно пов’язане поняття «навчати».

допомогою якого передається суспільно-історичний досвід: знання, вміння, навички. Інакше кажучи,

навчання є найважливішою складовою частиною виховання, яке є поняттям значно ширшим, об’ємнішим і охоплює розвиток особистості, її навчання й освіту. 

із найважливіших компонентів вихованості людини, відіграє провідну роль у її

розвитку, проте не визначальну. Отже, освіта — це один з об’єктів педагогічного дослідження. Педагогіка інтегрує, синтезує людинознавчі науки, тому її нерідко називають синтетичною наукою. 

переважно під впливом рідних, близьких для неї людей. Формування її

здійснюється такими засобами, як казка, гра, перші елементи праці, засвоєння звичаїв, традицій тощо на основі життєвих прикладів. На цьому етапі розвитку особистості провідне місце належить народній, життєвій педагогіці.

особистості, до виховання яких прагне суспільство.

узагальненій формі. Вона об'єктивно відображає вимоги конкретного суспільства, що визначаються

рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Зі зміною продуктивних сил і виробничих відносин змінюється і мета виховання.

Ідеал цивілізованого суспільства діє впродовж століть,починаючи з афінської системи виховання,де

й народилося розуміння гармонійності людини.

є педагог. Він - суб’єктом виховання. Крім того, кожний педагог

у міру своїх можливостей має бути психологом.

до суспільства, себе й інших людей, до праці. Деякі стосунки

відповідають структурі психічних якостей особистості й охоплюють сферу її потреб, знань, почуттів, вольових дій і вчинків.

й принципи, зміст, технології, методи, прийоми та форми, спрямовані на

реалізацію мети й завдань виховання.

стимулюють певне ставлення особистості до себе й інших, до суспільства,

до праці. Виховання, як розвиток і навчання, - безперервний процес.

суспільно-історичного досвіду, цінностей культури і використовується для потреб виховного процесу,

тобто це система цінностей світової і національної культури, яку учні повинні засвоїти, зберегти і розвинути відповідно до поставленої мети і завдань виховання.

зразків культури, організації різних видів спільної діяльності (пізнавальної, суспільно корисної,

трудової, художньої, декоративно-прикладної, правової, екологічної, туристсько-краєзнавчої, фізкультурно-спортивної та ін.), яка залучає кожного учня до активної взаємодії із сучасною культурою.

в навколишній реальності. Але ця можливість є потенційною. Для того,

щоб вона стала актуальною, необхідна допомога вихователя в осмисленні і середовища, і діяльності, і себе як "я", що володіє внутрішнім автономним світом.

на свідомість учнів, їх волю і почуття з метою формування

у них певних переконань і навичок.

лекція, диспут, метод прикладу); методи організації діяльності і формування досвіду

суспільної поведінки особистості (привчання, метод створення виховуючих ситуацій, педагогічне вимога, інструктаж, ілюстрації і демонстрації) ; методи стимулювання і мотивації діяльності і поведінки особистості (змагання, пізнавальна гра, дискусія, емоційний вплив, заохочення, покарання тощо); методи контролю, самоконтролю та самооцінки у вихованні; 

і методи конкретного виховного процесу.

колективні); за часом (короткочасні, тривалі), по виду діяльності (навчальна, трудова,

спортивна, художня та ін), за типом форм виховної роботи ( словесно-логічні, образно-художні, трудові, ігрові, психологічні).