Завданням уроку :

щастя».

Завданням уроку:

обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним

фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.
Ознаки новели:
лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів;
строга й усталена конструкція;
наявність строгої та згорненої композиції з яскраво вираженим композиційним осередком (переломний момент у сюжеті, кульмінаційний пункт діл, контраст чи паралелізм сюжетних мотивів і т.д.);
перевага сюжетної однолінійності, зведення до мінімуму кількості персонажів;
персонажами новели є особистості, як правило, цілком сформовані, що потрапили в незвичайні життєві обставини;
автор у новелі концентрує увагу на змалюванні внутрішнього світу героїв, переживань і настроїв;
сюжет новели простий, надзвичайно динамічний, містить у собі момент ситуаційної чи психологічної несподіванки.

Теорія літератури

Про демобілізацію думає, не інакше. Бо всі в ці дні

живуть лише думками про те, що скоро додому, а там кожного очікує любов. З радості він гогокає на все горло. У голову лізе всяке, що чув про любощі фронтові, про знайомства в медсанбаті. А він знав тільки гармату, за боями ніколи на дівчат озиратися.

полум'я. …Волосся темніє, вільно спадаючи на плечі. Блищать загорілі ноги.

Жінка … весело всміхається …,
ніби під'юджує,
припрошує до себе.

«Ніщо не боялось його, все ніби ждало цієї миті, цієї

зустрічі з ним, ніби навіть довгожданим». Вказала на глечик — напийся, мовляв. Солдат не став, почав питати, як її звати. Відповідала, що Лорі, Лариса. Золоту соломинку знічев'я крутила в руках.

життя чекала саме його. У чорній хвилі волосся побачив срібну

нитку сивини. З якого горя, якого смутку вона? «І сповнився ще гарячішим почуттям до неї, бажанням оберегти, прихистити її». Руку не хотілося випускати зі своєї, безодня очей зваблювала, а густо-вишневі губи були так довірливо близькі. Солдат припав до них. А вона ніби й чекала цього пориву, «віддарювала його жаркими поцілунками спраглості, вдячності й відваги».

них наближалася смерть у вигляді незнайомого, чорного, в жилетці, з

блискучим серпом у руці чоловіка. Це був її чоловік, наближався він з почуттям несамовитої правоти, з божевільною каламуттю в очах. Діденко згадав, що бачив недавно, як один їхній солдат лежав на винограднику затоптаний,з перерізаним горлом. І вихопив важкий трофейний пістолет. Пролунав постріл.

Перший, хто його допитував, був упевнений, що причиною всьому —

вино, але солдат сказав, що це дійсно хміль, та не той, про який вони думають. І замовк.

ув'язненого. Передавали йому й цигарки, і їжу, слухали безкінечні розповіді

про його Ларисочку І вже спільно відтворювали легенду її життя: віддано за нелюба, напевно, безприданниця. Зав'язав старий жмикрут світ молодій. От і збурунилась її душа, коли побачила цього білявого артилериста. «Чули раніше хлопці, що любов змінює людину, що в коханні душа людська розквітає, а тут це диво відбувалося на їхніх очах. Був, як усі, їхній друг і ось враз — із звичайного став незвичайним, став щедрим, багатим, багатшим за царів, королів! І це був їхній Сашко Діденко! Наче напоєний чарами, тільки й жив він тепер своїми золотими видіннями, отими снопами, її красою, тільки й чекав, коли вийде з гауптвахти та знов гайне до своєї циганочки (так він свою мадярочку називав)».

шлюб з іноземками. Старий ревнивець помер у лікарні, і справа набула

широкого розголосу в країні. Говорили про безчинства окупаційних військ. Йшли депутації, вимагали винуватцеві найвищої кари. А тут ще й вибори. Лариса кричала, що це її провина, але тільки заступництво священика врятувало її від самосуду.

ув'язненого нікого не допускали.

Приходила Лариса, але їй теж не

дозволили наблизитися. Тільки в інші зміни вдалося зустрітися закоханим. Бійці без сліз і розчулення не могли дивитися на це побачення.

Вирок подали на апеляцію, але надійшла відповідь — усе залишається в силі. Комбату доручили вислухати останнє слово. Діденко сказав, що ні про що не жалкує.

пронизливий жіночий скрик сколихнув тишу над виноградниками.

Дива не трапилося.
Сталося все, що мусило статися.

радянського бійця, молодого хлопця, й страшної розплати за мить щастя.

й сили почуття кохання.

і смерть;
Людяність і гуманізм;
Політичні, моральні, етичні закони, якими керувався СРСР

у повоєнний період

(А.де Сент-Екзюпері)

перемагає любов” (1987 р.), знятого за мотивами новели О. Гончара

“За мить щастя”.
Порівняйте художнє осмислення краси людських почуттів та філософії миті людського щастя письменником і режисером.

У ролі Сашка Діденка – актор Костянтин Шафоренко, Лорі – Олена Костіна.