Здоров’я – стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не

не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів (ВООЗ, 1946 г.)

Здоров’я

є безцінним багатством людини. «Здоров’я – гонорар мудреців» (П. Беранже). «Здоров’я – дар молодості і тільки в молодості воно дається задарма». «Здоров’я необхідно заробити. Його неможливо купити. Ніхто не продасть його вам» (Поль Брегг, 1991)


Здоров’я популяції оцінюється медико-статистичними показниками: народжуваність, фізичний розвиток, средня тривалість життя, захворюваність, смертність.

та функції організму під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів при

мобілізації його компенсаторно-пристосувальних механізмів. Хвороба характеризується загальним зниженням пристосованості до середовища і обмеженням свободи життєдіяльності хворого (ВООЗ, 1947)

“habilis” – здатність, “rehabilis” – відновлення здатності (властивостей).

Ціль реабілітації

– ефективне та раннє повернення хворих та інвалідів до побутових і трудових процесів, в суспільство, відновлення особистісних властивостей людини.

ВООЗ (1983), реабілітація - це "система державних, соціально-економічних, медичних, професійних, педагогічних, психологічних та інших заходів, направлених на попередження розвитку патологічних процесів, що призводять до стійкої втрати працездатності, на эфективне та раннє повернення хворих та інвалідів (дітей та дорослих) в суспільство і до суспільно-корисної праці“.

хвороби (етіологічного фактора) та механізмів розвитку хвороби (патогенеза).
Медична реабілітація

- це система медичних і медико-соціальних заходів, направлених на активацію механізмів саногенеза (одужання) і відновлення фізіологічних функцій в максимально повному об’ємі.

є відновна терапія і реконструктивна хірургія з наступним (за необхідності)

протезуванням.
Відновна терапія проводиться, в першу чергу, за допомогою медикаментозного лікування, фізичної реабілітації (ЛФК, масаж, фізіотерапія), психологічних методів (групова та індивідуальна психотерапія).

до кінцевих його наслідків;
Послідовність та безперервність лікування на всіх етапах;
Комплексний

характер реабілітаційних заходів;
Індивідуальність реабілітаційних заходів;
Доступність;
Повернення до активної праці;
Продовження лікування після повернення до соціально-корисної праці;
Необхідність реабілітації в колективі разом з іншими пацієнтами.

що проводять реабілітацію (МОЗ, Міністерство праці і соц. політики);
Закладів (служб)

реабілітації (реабілітаційно-лікувальні, лікувально-профілактичні, реабілітаційно-оздоровчі, реабілітаційно-протезні заклади);
Реабілітаційних програм;
Об’єкта реабілітації

– лікарняний (стаціонарний)
Післялікарняний період включає 2 етап – поліклінічний, санаторний

і 3 етап – диспансерний.
Програма реабілітації повинна бути складена вже на 1 етапі, одразу після встановлення діагнозу!!!

(для пацієнтів зі стійкою втратою працездатності – інвалідів).

хворому індивідуально розробляється реабілітаційний маршрут: перелік спеціалістів та підрізділів, які

і в якій послідовності необхідно пройти пацієнту у відповідності з етапами реабілітаційного процеса.

оточуючого макро та мікросередовища);
Оцінити структурно-функціональні можливості організму пациєнта для

процесу реабілітації;
Визначити стратегію і тактику, цілі та методи, їх послідовність та комплексність в процесі реабілітації;
Визначити і створити необхідні умови для успішної реабілітації;
Організувати ефективний поетапний контроль результатів.

Лікар-реабілітолог повинен володіти базовими знаннями анатомії людини, нормальної та патологічної фізіології, гігієни і санітарії, психології, соціології і права. Крім того, він повинен знати лікувально-діагностичні основи клінічних дисциплін (терапії, хірургії, психіатрії), базові діагностичні принципи, методи функціональної діагностики та відновної медицини (ЛФК, физіо- и бальнеотерапію, фіто- і медикаментозну терапію, психотерапію та ін.).

хворого
- Режим рухової активності (в стаціонарах – ліжковий, палатний,

загальний; в санаторіях – щадний, щадно-тренувальний, тренувальний, інтенсивно-тренувальний)

(повітрям, водою, сонячні ванни)

імпульсні струми, електросон, діодінамотерапія, ампліпульстерапія, флюктуоризація, електростимуляція, дарсонвалізація, УВЧ-терапія, індуктотермія,

ультратонотерапія, мікрохвильова терапія, ММ-терапія)

випромінювання, лазерне випромінюваняя);
Інгаляційна терапія (аерозольтерапія, аероіонотерапія)

дозована ходьба (терренкур), прогулянки, ближній туризм, заняття на тренажерах);
Масаж (масаж

руками (класичний, сегментарно-рефлекторний, сегментарний, точковий); апаратний масаж (вібраційний, масаж водяним струменем, пневмомасаж); гігієнічний масаж, спортивний масаж).
Мануальна терапія;
Механотерапія.