Польща. Чехословаччина

державності, розкрити основні риси розвитку країни у міжвоєнний період. Показати

роль Ю. Пілсудського в історії Другої Речі Посполитої; охарактеризувати процес становлення Чехословаччини; розкрити основні риси розвитку країни у міжвоєнний період; показати роль Т. Масарика в історії ЧСР; пояснити причини ліквідації ЧСР; закріпити навички аналізу історичного матеріалу; виховати учиш у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

рр.
2. Польща в другій половині 1930-х рр.
3. Проголошення

республіки. Становлення ЧСР. Конституція 1920 р.
4. Розвиток ЧСР у 1920–1930-ті рр.

на чолі з І. Гашинським; проголошення Польської республіки.
11 листопада 1918

р. – передача Ю. Пілсудському військової влади.
18 листопада 1918 р. – за розпорядженням Ю. Пілсудського – формування нового уря­ду на чолі з Є. Морачевським; введення громадянських свобод; оголошені вибори до сейму; установлено 8-годинний робочий день; Ю. Пілсудського оголошено тимчасовим начальником держави.

Листопадова революція 1918 р. в Німеччині»

 
1. Перша світова війна і «польське питання». Польща в 1920-х рр.
Революції в Росії, Австро-Угорщині, Німеччині створили сприятливі умови для відновлення незалежності Польщі.
 

укладення Варшавського договору між представниками УНР та Польщі: уряд Ю.

Пілсудського відмовлявся від претензій розширити кордони Речі Посполитої і визнавав територію Наддніпрянської України, яка була окупована більшовицькими військами, за УНР; досягнуто домовленість про спільні воєнні дії проти більшо­виків на території України та про підпорядкування збройних сил УНР польському командуванню.

форсування р. Збруч та витіснення червоноармійських частин із Житомира, Бердичева

та Козятина.
6 травня 1920р. – вступ польської армії і УНР до Києва.
14–26 травня 1920 р. – початок контрнаступу ЧА.
12 червня 1920 р. – захоплення Києва більшовицькими війсь­ками.
Липень 1920 р. – відступ польсько-українського війська, перенесення військових дій на тери­торію Польщі та Галичини;
Серпень-вересень 1920 р. – контрнаступ польських військ, Червона армія залишила Польщу та Західну Україну; початок переговорів про укладення перемир'я
12 жовтня 1920 р. – підписання радянсько-польського перемир'я, що означало розрив Польщі з УНР; 18 березня 1921 р. – укладення Ризького мирного договору між Польщею, РСФРР та УСРР: Західна Україна (Східна Галичина) та Західна Білорусія ввійшли до складу Польщі; Польща визнала існування УСРР.

парламентсько-демократичний лад, задекларовано демократичні свободи, запроваджено двопалатний парламент (верхня палата

– Сенат, нижня – Сейм). Глава держави – президент – мав представницькі повноваження.

«Форма державного правління Польщі за конституцією 1921 р.»

Парутовича.
• Боротьба за владу двох політичних сил – ендеків і

прихильників Пілсудського.
• Загострення боротьби унаслідок виборів до парламенту у листопаді 1922 р., на яких перемогу здобули ендеки, християнські. Орієнтація на демократичний розви­ток країни, консолідацію польської.
• Прихильники Пілсудського надавали перевагу авторитарним ме­тодам управління.
Економічний розвиток:
• 1923-1924рр. – реформи уряду В. Грабського, які сприяли ста­білізації.
• Переважання с\г, в якому зайнято 70% населення.
• Розвинуті галузі промисловості – вугільна і текс­тильна.
• Відставання за рівнем економічного розвитку східних районів, де проживали українці, білоруси та литовці.
• Велика залежність, економіки Польщі від іноземного капіталу.

часта зміна урядів правих і центристських партій; політична нестабільність; загострення

соціально-економічних проблем: зростання безробіт­тя, скорочення зарплат і пенсій; активізація сил, Ю. Пілсудського.
Хід подій
12 травня 1926 р. – початок походу на Варшаву військ, Пілсудському. 14 травня 1926 р. – виступ робітників, який пере­ріс у загальний страйк. Склали повноваження президент С. Войцеховський та уря­д В. Вітоса. Призначений главою уряду професора К. Бартеля, пре­зидентом І. Мосцицького (за вказівкою Пілсудського).
Результати: Пілсудський відхилив пропозицію посісти посаду президента, він обійняв посаду військового міністра; фактичне керівництво Пілсудським внутрішньою та зовнішньою політикою країни; значне обмеження можливостей парламенту контролювати діяль­ність уряду; перебування Пілсудського на посту прем'єр-міністра (1926-1929 рр. та 1930-1935 рр.).

спря­мований на консолідацію нації, держави шляхом досягнення балансу різних верств.
Прихід

Пілсудського до влади в умовах часткової стабілізації зумовило вливання іноземного капіталу, створення нових картелів, підвищення рівня промислового виробництва, скорочення безробіття, послаблення соціальних конфліктів, посилення економічних проблем в умовах економічної кризи 1929-1933 рр. Пілсудський прагнув централізувати управління країною, спираючись на військову силу, Перемогу на виборах до Сейму 1928 р. отримала опозиційна партія, а на виборах 1930 р. – прихильники Пілсудського. Намагався Пілсудський на початку 30-х рр. зміцнити свою вла­ду, покращити міжнародне станови­ще країни. Здійснював репресивні акції щодо українського населення, придушував ук­раїнський національно-визвольний рух. 1935 р. прийнято нову конституцію, яка зміцнила авторитар­ний режим.

Чеської держави.
30 жовтня 1918р. – заява Національної ради Словаччини про

відокремлення Словаччини від Угорщини і про приєднання до Чехії.
14 листопада 1918р. – проголошення Національними зборами, Чехословаччини республікою.
Глава першого уряду – К. Крамарж (лідер Національно-демок­ратичної партії); перший президент республіки – Т. Масарик.

Народна Рада, створена представниками ужгородської, пряшівської і хустської рад, проголосила

об'єднання Закарпаття з Чехословаччиною че­рез неможливість приєднатися до УНР.
10 вересня 1919 р. – перехід Закарпаття до Чехословаччини за рі­шенням Паризької мирної конференції на основі Сєн-Жерменського мирного договору, згідно з яким Закарпаттю гарантувалися права автономії. Виділення Закарпаття в окремий адміністративний край – Підкарпатська Русь, зволікання з наданням краю автоно­мії.
Результати й наслідки:
– Позитивні зміни в розвитку Закарпаття: більш сприятливі умови для економічного розвитку, хоча капіталовкладення недостатні; намагання вирішити проблеми в аграрному секторі шляхом передачі селянам окремих земель угорських поміщиків; заснування українських шкіл, гімназій; діяльність «Просвіт»; створення українських театральних осередків, хорів.

проголошувалися основні демократичні свободи, глава держави – президент, який обирався

Національними збо­рами терміном на 7 років, разом з урядом він здійснював виконавчу владу, законодавча влада – двопалатні Національні збори, надання виборчого права усім громадянам з 21 року.

економічно розвинутих країн Європи; кінець 1923 р. – подолання післявоєнної

економічної кризи; завоювання чеським капіталом багатьох ринків, особливо в Цен­тральній Європі; переважання в Словаччині та Закарпатті аграрного сектору, низь­кий рівень життя у цих регіонах; надходження у Чехословаччину іноземних інвестицій з Франції, Великобританії, США, Бельгії та інших країн, співробітництво з Австрією та Італією; випуск лідером чехословацької економіки – заводами «Шко­да» – автомобілів, авіамоторів, літаків; провідні позиції у світі з експорту взуття, бавовняної тканини, цукру, виробів зі скла; складне становище Чехословаччини в умовах світової економіч­ної кризи 1929-1933 рр.

лівоцентристських партій, які об'єдналися навколо президента Т. Масарика; національні проблеми

– обмеження прав національних меншин 1927 р., здійснення управління в Словаччині і Підкарпатській Русі губернаторами, призначеними з Праги; 1935р. – обрання президентом Чехословаччини Е. Бенеша, со­ратника Т. Масарика, який намагався продовжувати політику свого попередника.

Президент Чехословаччини Е. Бенеш»

зовнішній політиці на Францію, участь у створенні Малої Антанти.
Мала

Антанта – військово-політичний «тиловий» союз у Східній і Цен­тральній Європі, створений за ініціативою Франції з придунайських країн Чехословаччини, Югославії, Румунії.

р. між Чехословаччиною та СРСР договору про взаємну допомогу.
Мюнхенська угода

1938р.: договір про поділ Чехословаччини, підписаний прем'єр-міністром Франції Е. Даладьє, прем'єр-мініс­тром Великобританії В. Чемберленом, А. Гітлером та Б. Муссоліні. Ця змова пере­дбачала передачу Німеччині Судетської області і прикордонних районів з Австрією, а також задовольнила територіальні претен­зії Польщі та Угорщини.
Унаслідок цієї угоди Чехословаччина втратила 1\3 своєї території з населенням 5 млн. чоловік, потужні прикордонні укріплення і 40 % промислового
5 жовтня 1938р. – відставка президента Чехословаччини Е. Бенеша на знак протесту проти політики диктату і розчленування Чехословаччини.