Проблеми та перспективи екологічної політики в Україні

головний консультант Потапенко В.Г.

суспільства і держави, спрямовану на охорону, невиснажливе використання та відтворення

природних ресурсів, оздоровлення довкілля, ефективне поєднання функцій природокористування та охорони природи, забезпечення норм екологічної безпеки.

середовища України шляхом інтеграції екологічної політики до соціально-економічного розвитку України

для гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров’я населення, впровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження природних екосистем.
Закон України Про Основні засади (стратегію)
державної екологічної політики України на період до 2020 року, 2011

Орхуської конвенції;
відсутність системи екологічної освіти «дитсадок-школа-університет-підвищення кваліфікації»
відсутність розмежування управління природокористування

та контролем за станом навколишнього природного середовища;
інформування експертів та громадськості з екологічних питань, зокрема припинено випуск Національних доповідей про стан навколишнього природного середовища України;

на основі сучасних технологій;
проблеми нового обстеження та відновлення економічної

діяльності на територіях, які в минулому столітті були віднесені до постраждали в результаті аварії на Чорнобильській АЕС;
проблеми відновлення інфраструктури житлово-комунального господарства населених пунктів, перш за все великих міст;
екологічні проблеми з небезпечними відходами, зруйнованими сховищами, знятими з експлуатацією шахтами та кар’єрами та іншим спадками радянської індустріалізації часів середини минулого століття;

екологічно недбайливої експлуатації;
руйнація природного середовища унікальних рекреаційних регіонів – Криму

та Карпат в результаті несистемної і часто безконтрольної господарської діяльності;
адаптація економіки України до глобальних змін клімату;
гармонізація національної системи обліку та контролю звітності господарчих суб’єктів різної форми власності з екологічних та економічних показників до стандартів ЄС та ООН.

громадськістю;
відсутність екологічної складової в політичних програмах владної та парламентських опозиційних

партій;
витратність для держави і суспільства.

конвенції;
Призупинення механізмів Кіотського протоколу.

“чорнобильських” громадських організацій;
тиск громадських організацій щодо каналу “Дунай - Чорне

море”

України на період
з 2011 до 2015 року.
Обсяг фінансування

цього плану становитиме 4,2 млрд. гривень.

шкідливої активності старих підприємств;
інвестувати в нові «зелені» галузі господарства

сталого розвитку та викорінення бідності» Узагальнююча доповідь для представників владних

структур. Програма ООН з навколишнього середовища (2011р.)
Глобальний новий зелений курс Програма ООН з навколишнього середовища. Ініціатива з “зеленої економіки” (2009р.)

трансформацію господарства” з метою зміни характеру розвитку та спрямування потоків

державного та приватного капіталу на зменшення викидів вуглецю і ефективне використання ресурсів
план дій на період після 2012 року, коли набагато більш розумне управління природним і людським капіталом цієї планети змінить, нарешті, і процес створення матеріальних благ, і напрямок розвитку нашого світу.

витрачає мінімум енергії, не використовує штучних засобів захисту і живлення

рослин, ГМО

води
Відтворення лісів та заповідних територій

у розподілі обмежених ресурсів
Вирішення питань розподілу землі та планування

землекористування
Впровадження нових сільськогосподарських технологій
систему фінансового регулювання, що гарантувала забезпечення базових потреб більшості людей

- показник ВВП має бути доповнений індикаторами природних послуг та

збереження біорізноманіття;
введення податок на вуглецевий газ при імпорті продукції;
глобальна система безпеки з втручанням у справи “країн, що невідбулися”;
інвестиції у інституціоналізм, оптимізацію системи управління та прийняття рішень

Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до

2020 року»
Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища України на період з 2011 до 2015 року.

та господарської діяльності з використання природних ресурсів;
імплементація європейських екологічних норм

і стандартів;
екосистемне планування;
впровадження економічних механізмів стимулювання екологічно орієнтованих структурних трансформацій;
збалансованість соціально-економічних потреб та збереження навколишнього природного середовища;
розвиток екологічно ефективного партнерства між державою, суб’єктами господарювання та громадськістю,
поширення екологічних знань.

кола:
державні та місцеві органи управління;
промисловці та підприємці;
науковці та

освітяни;
громадські організації,
які готові добровільно взяти на себе відповідальність за реалізацію стратегічних рішень.

групу «Адаптація економіки України до нового «зеленого» курсу ООН» Комітету

з економічних реформ при Адміністрації Президента України