Олександр 2

одержав ім'я «Визволитель».
Поразка Російської імперії у Кримській війні 1853—1856, криза економічного розвитку

країни, національно-визвольний рух поневолених народів, примусили Олександра ІІ провести ряд реформ: відміна кріпосного права 1861, земельна, судова, міська та ін.

кріпацтва, але звільнення селян мало наступити тільки через два роки.

У маніфесті селян названо “тимчасово зобов'язаними”, а самий стан — переходовим. Селяни діставали персональну свободу, незалежність від дідича та двір із садибною землею, але орну землю мали одержати тільки через 20 років, після викупу її у дідича. Наслідком реформи було катастрофічне збільшення числа малоземельних селянських господарств; що мали до 3-х десятин. На Лівобережній Україні таких господарств було 43,3%, на Південній Україні— 27,6%.

запровадження земського (місцевого самоврядування.
Земства поділялися на розпорядчі – збори гласних

і виконавчі – земські управи.
земства займалися місцевим господарством, розподілом державних податків, місцевими
зборами, медичним обслуговуванням населення тощо.
Земства не мали політичних функцій.

була найбільш послідовною. Згідно неї :
судді ставали незалежними (не підкорялися

місцевій адміністрації).
Суддю призначав уряд, але зняти з посади міг тільки суд.
Суд оголошувався гласним (судовий процес відбувався відкрито, привселюдно.
Суд носив змагальний характер між прокурором і адвокатом.
Долю обвинувачуваних вирішували присяжні засідателі.
Запроваджувався єдиний для всього населення всестановий суд.

Судова реформа

створений Державний банк
Міністерство фінансів стало розпорядником усіх доходів і витрат
Проведено

скасування відкупної податкової системи.
Але податкові привілеї, як і раніше мали представники дворянства та духовенства.

якої
розпорядницькі функції в містах покладали на міські думи, а

виконавчі функції – на міські управи.
Виборче право мали власники майна, старші за 25 років, які сплачували податки.
Міські органи влади займалися питанням впорядкування міст, розвитком торгівлі, промисловості, освіти.

військових округів
В країні замість рекрутських наборів була загальна військова повинність

для чоловіків від 21 року.
Відбулося скорочення терміну військової служби в сухопутних військах до 6 років, на флоті до 7 років.
Звільнення від служби отримували за родинних обставин.
Закон про призив не поширювався на народи Середньої Азії, Кавказу, Крайньої Півночі.
Для поліпшення підготовки офіцерів засновувалися військові училища та академії.
Приділялася увага переозброєнню армії і флоту.

славу і гордість царювання імп. Олександра II. Благо Батьківщини ще

не стало однаково близьким і дорогим для всіх, але все ж з цієї пори відкрилася можливість такого подання в майбутньому.