Слайд 1Тарас Григорович Шевченко
балада “Причинна”
Слайд 2Історія написання
«Причи́нна» — романтична балада Тараса Шевченка, написана
орієнтовно в 1837 році в Петербурзі, один з ранніх творів
поета.
Слайд 3 Балада — жанр ліро-епічної поезії фантастичної,
історико-героїчної або соціально-побутової тематики з драматичним сюжетом.
Слайд 4Сюжет
Розвиток сюжетної лінії починається з ліричного відступу
й пейзажів в романтичному дусі. Буря на Дніпрі. Горами зіймаються
величезні хвилі, гнуться від вітру високі верби. А на березі, біля гаю, ходить дівчина. Ворожка зробила її причинною, аби менше сумувала за молодим козаком, який пішов у похід і не повертався.
Слайд 5 Тим часом з води виринають русалки — душі
нехрещених дітей. Вони й залоскотали дівчину. Вранці з діброви виїжджає
козак. Біля дуба він бачить тіло дівчини і спочатку думає, що вона заснула. А коли бачить, що кохана мертва, у відчаї «зареготавсь, розігнався — та в дуб головою!».
Слайд 6 Невдовзі біля дуба проходили дівчата. Побачили
коня, козака з дівчиною, хотіли їх злякати, але зрозуміли, що
ті мертві,— і перелякані втекли. Козака і дівчину, як сиріт, поховали громадою. Насипали край дороги дві могили в житі, посадили над козацькою могилою явір та ялину, а над дівчиною — червону калину. На гілках сдерев півають птахи, а коли сходить місяць — з Дніпра виходять русалки.
Слайд 7Значення деяких слів
Причинна — та, якій «спричинено» душевну
хворобу (божевільна);
в Шевченковій баладі героїня, зачарована
ворожкою, стає сновидою.
Слайд 8 Китайка —густа, переважно синя шовкова тканина, яку
завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина місцевого виробництва. За
козацьким звичаєм, тіло померлих козаків покривали червоною китайкою, про що згадано в численних народних піснях і думах
Слайд 9 «Не розплете довгу косу, хустку не
зав’яже...» — весільний звичай, що символізував перехід дівчини у статус
молодиці
Слайд 10Міфологія
Русалки — це образи української демонології, що становлять собою богинь
водоймищ.
Слайд 11 «Ух! Ух! Солом’яний дух, дух! Мене мати породила,
Нехрещену положила...» — до балади введено рядки народної пісні, яку,
за повір’ям, співають народжені на землі русалки, коли виходять з води на всю Зелену неділю. Зелений, або Русальний, тиждень припадає на останню третину травня або першу третину червня.
Слайд 12 «Ще треті півні не співали...» —
одна з найважливіших функцій півня як провісника в східнослов’янській та
християнській міфології — часова: його спів визначає межі нічного часу доби, коли діють темні бісівські сили. Своїм співом опівночі півень розганяє нечисть до наступної ночі. Спів третіх півнів — знак рівної відстані від півночі до вранішньої зорі — свідчить про закінчення дії нечистих сил
Півні
Слайд 13 «Сичі в гаю перекликались...» — сич
(сова, пугач) — народнопоетичний символ смерті, пітьми. Крик сича віщує
пожежу, смерть, біду взагалі
Сичі
Слайд 14 «Поховали громадою. Як слід,
по
закону…» Насипали край дороги Дві могили в житі... — самогубство,
за приписами церкви, вважалося тяжким гріхом. Тому самогубців ховали поза цвинтарем, земля якого була освячена.
Місце поховання
Слайд 15 Явір, ялина, калина — багатозначні фольклорні символи.
Явір — символ суму, журби, безсмертя (тому явір садили на
могилах); може уособлювати парубка. Калина — в баладі символ загиблої дівчини
Явір, ялина та калина
Слайд 16Розгортання події
У землеробську епоху смерть ототожнювалась із скошуванням
трави чи злаків (звідси образ смерті з косою),поховання–із посівом злаків,
саджанням дерев тощо. Отже, недаремно подія в баладі “Причинна” відбувається в серпні, оскільки саме серпень –це місяць серпа, тобто жнив
Слайд 17Річка
Вода у фольклорі обов’язково таїть у
собі семантику загрози, небезпеки. Річка
частіше за все –це ворожий
топос, який з’єднує світи. Річку завжди
супроводжує місяць, який
Приходить разом з діями потойбічних сил
Слайд 18 У цьому творі перед нами наочно протиставляється верх
– вічне життя та
низ – зона смерті. Дівчина,шукаючи свого коханого,спочатку
залазить на дуб, а потім злазить з нього прямо в руки русалок.
Слайд 19Море
Море у міфологічних текстах асоціюється зі стоячою водою, відтак воно
етимологічно пов’язане зі смертю, мороком. Саме за синє море від’їжджають
козаки, герої творів
Т.Шевченка.
Слайд 20 Лісовий простір – перехідна зона між
світами. У часовій площині фольклорний ліс має суто нічну природу.
У “Причинній” згадується “темний гай”,де,можливо,ночує козак.А також важливим є те,що саме “із діброви козак виїжджає”, коли повертається додому. В образі лісу зберігається відтінок загрози для героя, оскільки ліс – це завжди якась перешкода, це межа між “своїм” та “чужим”, це символічний образ невідомого чи минулого.
Ліс
Слайд 21 Голуб - це символ духовності, ніжності, щирої любові, злагоди
і миру. Це також знак творчої сили, що здатна врятувати
світ.
В духовному змісті згідно Біблії голуб - це символ Святого Духа від нашого творця, це символ милості Божої усьому світу.
Голуб
Слайд 22 Дуб - це святий знак Божого люду й
справедливості. Дуб - символ сили, захисту , довголіття, чоловічої мужності,
вірності. Це дерево пов'язане з богами-громовержцями і громом та вважається емблемою богів, неба та плодючості. твердості у вірі
Дуб
Слайд 23Публікація
Наприкінці 1838 року Шевченко передав баладу разом з
кількома іншими творами Євгену Гребінці для публікації в альманасі «Ластівка».
Пізніше
«Причинну» надруковано в «Кобзарі» за 1860 рік, де її подано за «Ластівкою» з кількома незначними варіантами.