Траєкторія частинки вже не є замкнутим колом, оскільки радіус кривизни в верхній частині кожного витка більший, ніж у нижній. При кожному оберті частинка описує петлю і пересувається на певну відстань Δх. Після кількох обертів траєкторія буде нагадувати доріжку вздовж осі х, сплетену із петель. Такий рух – магнітний дрейф, швидкість якого є малою порівняно із ларморівським обертанням.
1. – швидкість частинки перпендикулярна магнітному полю.
Радіус кривизни ρ в точці М:
де ds – елемент довжини траєкторії; знак “–” відповідає зменшенню кута α при збільшенні ds.
ликої складової швидкості, що є перпендикулярною до магнітного поля.
Поява появи сили Лоренца появи дрейфової швидкості, що є перпендикулярною до площини рисунка (паралельно вектору ):
2. – швидкість частинки паралельна магнітному полю.
В загальному випадку рух зарядженої частинки в неоднорідному магнітному полі є суперпозицією наступних рухів:
Позитивно і негативно заряджені частинки дрейфують в протилежних напрямках.
Обертання по ларморівському колу із швидкістю
.
Руху центра ларморівського кола вздовж силової
лінії із швидкістю ( ).
Дрейфового руху центра ларморівського кола із
швидкістю .
1. Однорідні поля.
В перпендикулярній до площині частинка буде рухатись по колу радіусом:
Вздовж осі z рух буде рівномірно прискореним (сповільненим):
В результаті траєкторія частинки буде відповідати гвинтовій лінії із змінним кроком.
Замість x введемо нову змінну , де u – постійна. Нова система координат рухається відносно x з швидкістю u. Перепишемо рівняння руху:
Вибираємо постійну u у вигляді:
Траєкторія руху – трохоїда, а при нульовій початковій швидкості v0 = 0 – циклоїда.
Якщо початкова швидкість направлена вздовж осі x і рівна v0 = сЕ/Н, трохоїда вироджується в пряму, оскільки в системі координат (x1, y) частинка є нерухомою.
Результуючий рух складається з двох простих рухів – в площині xy і вздовж осі z. Проекція траєкторії на площину xy – трохоїда, а вздовж осі z частинка рухатиметься рівномірно прискорено (сповільнено).
Траєкторія руху – спіраль, радіус якої зростає ~ t. Енергія частинки зростатиме ~ t2. В результаті зіткнень енергія переходить в теплову.
Метод нагріву плазми, що вперше був здійснений на токамаку ТМ-3 (Курчатовський інститут, 1971).
Якщо зіткнення відбуваються рідко (низька густина та висока температура плазми), частинки є “прив’язаними” до силових ліній. Така плазма називається замагніченою.
Мірою замагніченості є відношення λ/ρН , де λ – довжина вільного пробігу, ρН – ларморівський радіус.
λ >> ρН (рідкі зіткнення, сильне поле) – траєкторія частинки на довжині λ встигає згорнутися в гвинтову лінію; – несуттєві зміщення поперек поля.
λ << ρН (висока густина плазми, слабке поле ) – рух частинок буде ізотропним, тобто вплив магнітного поля на властивості плазми буде несуттєвим.
, оскільки
Плазма замагнічена, якщо:
У високотемпературній або достатньо розрідженій плазмі замагніченими є як електрони, так і іони. Такою є плазма в магнітних термоядерних пастках, у верхніх шарах іоносфери, сонячній короні та газових розрядах при низькому тиску.
Для плазми з
n ~ 1010 – 1014 см-3 ,
Те = Ті ~ 106 – 107 К
при Н ~ 10 ∙ 103 е параметр замагніченості
для електронів:
а для іонів водню:
Ефективна термоізоляція гарячої
плазми сильним магнітним полем
Однак такий стан плазми не є рівноважним. Завдяки кулонівським зіткненням плазма за певний час розповсюдиться по всьому об’єму камери.
Если не удалось найти и скачать доклад-презентацию, Вы можете заказать его на нашем сайте. Мы постараемся найти нужный Вам материал и отправим по электронной почте. Не стесняйтесь обращаться к нам, если у вас возникли вопросы или пожелания:
Email: Нажмите что бы посмотреть