Архітектура 17 – 18 ст

культури
Заснована у 1615
змушені назвати колегією
Започаткував викладання усіх предметів латинською

мовою, як у європ. Університетах
Відряджені до університетів Європи викладачі братських шкіл стали запроваджувати європ. С-му освіти

Могила
Розвиток духовної культури України нерозривно пов’язаний з історією КМА
Академія дала

багатьох громадських, політичних, церковних, державнтх діячів, вчених, поетів, художників, композторів,
Творча діяльність композиторів та художників справила значний вплив на розвиток мистецького життя країни

Л.Тарасевич, М.Карновський

1817 – академію закрили

як драматична арена боротьби протилежностей
Зароджується в італії у 16 ст.

В Укпаїні збігається з часом гетьманської держави
Прославлення військових подвигів та лицарських чеснот
Людської жертовності
Перемоги життя над смертю

смвол квітучого саду

земель – під Росією
Батурин і Глухів – адмін. Центри
Будівництво у

давніх містах: Київ, Чернігів, Переяслав, Новгород Сіверський, Ніжин
Розвиваються Путивль, Охтирка, Лебедин

турків і татар – оборонне призначення – на другий план
Бастіонна

с-ма
Палаци – з відкритим плануванням у поєднанні з великими парками
Провідне місце – симетрія
Змінюється просторова концепція міст та їх силует
З 2 пол. 17 ст. у міста, монастирях, селах резиденціях козацької старшини почали будувативеликі муровані храми, а з поч. 18 ст. – високі дзвінниці (Київ, Чернігів, переяслав, Полтава, Почаїв)

та мурованого будівництва:
Київ, Лівобережжя, Слобожанщина – муровані, світські житлові

та адміністративні будівлі, навчальні заклади, трапезні

Першочергове значення фасаду:
Декоративні рельєфні мотиви виступають на кольоровому тлі стіни

пластика стін з рельєфними сандриками, розкреповані кутові пілястри, ступінчасті карнизи
Емоційний вплив всупереч класичним пропорціям та стриманості

бароко)
Давні традиції – у деревяній архітектурі
Галичина – майже все муроване

будівництво – шляхта, католики, уніати
Придніпровя – збільшується кількість цивільних споруд – палаців, учбових, адмін. будівель; нові риси – симетрія, розвинуті фронтони, ордерна система
Київ – українські архітектори І.Григорович-Барський, С.Ковнір

бароко у Галичині та придніпровї відрізнялися
1-ший період – 2 пол.

17 – поч. 18 ст.
2-и п-д – 1720 – 1770 рр.

створено значних мурованих споруд
Розвивається архітектура Києва, Лівобережної, Слобідської України
Основні типи

мурованої архітектури:
Житлові та господарчі (гетьманські палаци, будинки козацької старшини, міщан)
Адміністративні (магістрати, будови иійськових установ)
Учбові
Культові (церкви, сборои, трапезні – їдальні монастирів)

в Седневі (кін. 17 ст.)
буд. Кочубея у Батурині

1677 – 1676
Шедевр укр. Архітектури

17 ст. Такого типу
Трапезна Видубицького монастиря (1696-1701)

будівництві
Харківський двоповерховий Покровський собор 1689

– центр, Слобідська Україна)
Укріплення монастриів:
Києво-Печерська лавра
Спаський м-р у Новгороді Сіверському
Дівочий

м-р у Глухові
Густинський м-р

давніх арітектурних комплексівз новим виявленням звязку архітектури з рельєфом, введенням

у композицію висотних споруд

Монастирські ансамблі
Палац гетьмана та будинок малоросійської колегії у Глухові
На Волині – палацові комплекси за західно-європ. Зразками:
Симетрія палацово-паркових комплексів
Розвиток садово-паркового мистецтва

того часу

Фронтон Митрополичого будинку

р. Архітектором Й.Шеделем
На кошти митрополита Заборовського

Нові принципи композиції світських будинків
Царський 1755 р., проект Растреллі
Кловський

1754 – 1758 арх. П.Неєлов,

зародження і розвитоктаких типів споруд:
Учбові заклади
Будинки міського самоврядування

Європи. Її започаткування асоціюється передусім із іменем Петра Могили, котрий

1615 року заснував Братську школу при Братському монастирі. головний храм монастиря, Богоявленський собор, зводив на кошти гетьмана Мазепи у 1690-1693 роках московський зодчий Осип Старцев. Храм знесли державні атеїсти в 30-тих роках XX століття.
В 1632 київську Братську школу бути об'єднано з Лаврською школою і вона стала йменуватися Києво-Могилянською колегією. Тут викладали відомі просвітники - Йов Борецький, Мелетій Смотрицький, Сильвестр Косів, Інокентій Гізель та чимало інших професорів. Київській колегії надавав матеріальну підтримку гетьман Б. Хмельницький (універсали від 11.1.1651 і 9.1.1656).
З 80-х рр. XVII століття колегія набула всіх рис вищого учбового закладу, проте юридичні права й титул академії вона отримала лише 1701 року.
А будівництво самого навчального корпусу розпочалося 1704 року. Він був закладений гетьманом Іваном Мазепою, що відомий своїми щедрими пожертвами на храми та учбові заклади. Будова так і значилася в документах: «Корпус Мазепин». Первісний проект будівлі, ймовірно, належав московському архітектору О. Д. Старцеву. Цей проект зокрема зображений на гравюрі славетного майстра, вихованця Академії Івана Щирського. Цей витвір мистецтва, в якому групу студеїв та лицаря у повному обладунку зображено на тлі двоповерхової будівлі з галереєю та колонадою, було подаровано Прокопію Калачинському, тодішньому ректорові (1697-1701). Але таким, на жаль, корпус звести не вдалося: на ту пору цар Петро І заборонив будувати в Україні кам'яні споруди. Камінь і цегла йшли на будівництво Петербурга та, хіба що, - Печерської фортеці в Києві. Фактично вибудували тільки перший поверх: таким корпус зображено на іншій гравюрі - Івана Мигури (1713). Будівля мала 6 класів і троє сіней. Вікна кожного класу виходили на відкриту галерею, яку утворювали 6 арок. По центру - типовий бароковий фронтон. Трохи пізніше, в 1732-1740, над корпусом попрацював відомий київський архітектор Йоган-Готфрид Шедель. Він добудував другий поверх та увінчав бароковим куполом академічну Благовіщенську церкву (в наш час її відновлено; до речі, тут чудовий хор). 1868 надвірний фасад будівлі було значною мірою змінено, коли замурували лоджію й галерею з подвійними колонами. В 1822-25 у південній частині садиби архітектор А. І. Меленськиій за проектом архітектора Л. І. Шарлеманя побудував новий - триповерховий корпус. Збереглися й інші будівлі - колишня трапезна (побудовано в 40-х рр. XVII століття; описана в 1653 арабським мандрівником Павлом Халебським), двоповерхова трапезна (початок XVIII століття; перебудовано в 1824-26 і в 1863-64), архієрейські палати, сонячний годинник (кінець XVIII століття, за проектом викладача математики француза Брульона).
http://serg-klymenko.narod.ru/Kyiv/Kyiv.Podil.htm

на зразок сільського житла
Етап переходу до складніших за формою споруд

– Ковнірівський корпус

18 ст.
Водогін, 1748–1749 роках на Подолі. Її частиною був фонтан-запобіжник,

над яким зодчий збудував вишуканий цегляний павільйон. На даху павільйону було встановлено статую апостола Андрія. Вода витікала з посудини, яку тримав янгол. Вже на початку 19 століття янгол поступився місцем Самсонові, що роздирає пащу леву.

Близько 1760 проводив будівельні роботи у Кирилівському монастирі на околиці Києва. Наново декорував стародавню Кирилівську церкву, збудував монастирську огорожу, а також триярусну дзвіницю з брамою та невеликою церквою на другому ярусі. Провів реконструкцію ще однієї пам'ятки часів Київської Русі — церкви Богородиці Пирогощі, де був старостою його батько.
З наявних нині будівель Григоровича-Барського привертає особливу увагу Покровська церква (1766) на однойменній вулиці. На зодчого справив враження славетний петербурзький архітектор Растреллі, за чиїм проектом зводилася Андріївська церква.
на Подолі збереглася й Набережно-Микільська церква (1772–1775) на вулиці Григорія Сковороди. Щоправда, вигляд будівлі було дещо змінено пізнішою перебудовою бані у візантійському стилі. Зберігся, хоч і дуже перебудований, «городской магазин» — колишній хлібний склад по вулиці Братській, 2. А старий гостинний дім біля Межигірської вулиці та житлової оселі Грецького монастиря і Юрія Драчеві, що стояли на Контрактовій площі, давно втрачено. Кілька гарних споруд традиційно приписують зодчому через близькість до його стильової манери — зокрема, дзвіницю Ближніх печер лаври, залишки церкви Костянтина й Олени на розі вулиць Щекавицької та Костянтинівської (Фрунзе) тощо.
Добра слава про Івана Григоровича-Барського лунала по всій Україні, тож доводилось йому час від часу працювати за межами Києва (у Межигір'ї, Козельці, Золотоноші) і теж надзвичайно плідно.

Київського козацького полку Юхима Дарагана за проектом і під керівництвом

архітектора А.Квасова. У виконанні ліпного декору брав участь архітектор І. Григорович-Барський. У 1765-1781 рр. містилася канцелярія Київського козацького полку[1], а після скасування полкового устрою в 1781 р. — Козелецький магістрат.

композицію фасадів ордерної системи
Андріївська ц. у Києві, арх. Мічурін за

проектом Растреллі

– високі дзвінниці
Ставились, як правило, у мурованих стінах огорожі
Мурована

дзвінниця Софійського собору у Києві поч. 18 ст. – одна з перших і найхарактерніших для архітектури 1 пол. 18 ст. Пізніше надбудована Шеделем
Без застосування ордерів
Особливо виразна пластика 1, 2 ярус
Висота бл. 100 м

цей період перебудовують та декорують верхні частини будинків – фронтони,

барабани бань, самі бані (Софійський, Михайлівський, Кирилівський, Успенський соб. У Києві)

Слава, голови купідонів, фігури тварин, птахів
Гетьмани й старшина замовляли фамільні

герби на спорудах, у будівництві яких брали участь (Мазепа, Миклашевський, Скоропадський)
Царська корона, двоголові орли

і замків запрошував фахівців з інших країн
Мурована архітектура Поділля, Галичини

та частково Волиніу 18 ст. Певною мірою відбивала панівні у зах. Європі стильові течії, переважно бароко

назване мазепинським або козацьким
Іван Мазепа – видатний меценат, фундатор 12

новобудованих та 20 реконструйованих храмів

ц. на Печерську
Троїцька і головна ц. Лаври
Братська на Подолі
Всіх святих

над Економічною брамою Лаври
Вознесенську у Переяславі

і набули барокових форм (цибулясті бані):
Софія Київська
Михайлівський Золотоверхий
Головна соборна ц.

Успіння Києво-Печерської Лаври
Троїцька Надбрамна ц.

м-ря біля Лубен
Ц. Спаса Мгарського м-ря біля Лубен

Будинок Колегії та

дзвінниця Борисо-Глібської ц. у Чернігові

Будинків в Україні – ратушу у Бучачі (арх. Бернард Меретин)

вис. бл. 30 м.

ФОРМОЮ НЕФІВ АБО ОВАЛЬНІ В ПЛАНІ

Фр. Кульчицький

проектом М.Урбаніна