Бронхообструктивний синдром

Данила Галицького
Кафедра педіатрії
2017р

клінічних проявів , що виникає в результаті генералізованого звуження просвіту

бронхів різної етіології.

, секреція переважно в'язкого мокротиння , відносна вузькість дихальних шляхів

, недостатність місцевого імунітету , особливості будови діафрагми.

преморбідний фон:
обтяжений алергологічний анамнез , спадкова схильність до атопії , перинатальна патологія центральної нервової системи , рахіт , гіпотрофія , гіперплазія тимуса , раннє штучне вигодовування.

фактори навколишнього середовища:
несприятлива екологічна обстановка і пасивне куріння .

в’язкого слизу,
бронхоспазм,
гіперплазію слизової оболонки бронхів;

2) органічні (незворотні) зміни:
вроджені стенози бронхів,
структурну

перебудову бронхів (ремодуляцію) –
фіброз і склероз,
облітерація бронхів.

діагноз обструктивний бронхіт.

Рентгенограма (пряма)
Комп`ютерна томографія (пряма і бокова)

+ дозований аерозольний інгалятор (ДАІ); сальбутамол, фенотеролу гідробромід (беротек).

2. М-холінолітики

або комбіновані препарати.
М-холінолитики (якщо намає поліпшення протягом 1 години) : іпратропіуму бромід (атровент – 5–20 крапель до 3–4 разів на день).
Комбінований препарат: іпратропіуму бромід + сальбутамол (беродуал) – 0,5 мл до 3 разів на день.

3. Внутрішньовенні β2-агоністи – ефективним доповненням може бути раннє введення сальбутамолу (вентилор) внутрішньовенно (в/в) 15 мкг/кг з подальшою в/в інфузією 0,2 мкг/кг на хвилину.

4. Еуфілін – препарат резерву, призначається у випадку неефективності β2-агоністів короткої дії та у мікстурі в дозі 5–10 мг/кг на добу за 4 прийоми, а при тяжкому БОС – в/в крапельно у добовій дозі до 16–18 мг/кг за 4 введення.
Внутрішньом’язово дітям вводити не рекомендується у зв’язку з болючістю і можливістю посилення бронхообструкції.

стенозуючого ларинготрахеїту (псевдокрупу),
кашлюку.
Термін лікування – короткий курс 2–3 тижні.

У

дітей з атопією і рецидивним БОС ІГКС
зменшує ризик формування персистуючого процесу в ранньому віці.
У період загострення перевага надається
небулайзерній терапії ІГКС. Дозування ІГКС залежить від тяжкості стану і віку хворого – здебільшого низькі та середні дози.

зменшення в’язкості бронхіального слизу та його евакуації з дихальних шляхів

у комплексній терапії БОС застосовуються різні відхаркувальні засоби (експекторанти).

Протикашлеві препарати уповільнюють очищення дихальних шляхів від секрету і погіршують аеродинаміку респіраторного тракту, що потребує вкрай виваженого підходу при їх застосуванні.
При БОС вони протипоказані

термопсис, іпекакуана та ін.) - посилюють секрецію слизу і значно

збільшують об’єм мокротиння, підвищують блювотний і кашльовий рефлекси, що не бажано при БОС.

Аніс, солодка і душиця мають досить виражений послаблювальний ефект, що обмежує можливість їх використання у дітей раннього віку .

Крім того, у дітей з алергічною реактивністю рослинні експекторанти можуть спровокувати загострення алергічного процесу, що також обмежує їх застосування при БОС.

в’язке мокротиння шляхом зміни структури слизу .
Проте ферментні препарати,

представлені білками, є потенційними алергенами і протипоказані при бронхіальній астмі

Гвайфенезин, який посідає за ефектом проміжне місце між секретомоторними і муколітичними препаратами і має добрі розріджуючі властивості, водночас збільшує секрецію слизу в бронхах, в зв’язку з чим його використання при БОС недоцільне.

Ацетилцистеїн і його аналоги, які мають виражений муколітичний ефект, можуть провокувати бронхоспазм у хворих на бронхіальну астму, що зумовлено зниженням функціональної активності β2-агоністів

мелаболіт амброксол, що виявляють як виражену відхаркувальну, так і мукокінетичну

дію – підвищують мукоціліарний транспорт і підсилюють секрецію глікопротеїнів.

Амброксол має виражену секретолітичну і секретомоторну дію, що робить його препаратом вибору в лікуванні БОС у дітей незалежно від їх віку.
Препарат характеризується протизапальним, протинабряковим і антиоксидантним ефектом. Він інгібує алергічне запалення і зменшує кісти у слизовій оболонці бронхів.

Цей засіб можна вводити перорально, інгаляційно і внутрішньовенно. Слід зазначити, що у разі внутрішньовенного введення амброксолу для запобігання утворення великої кількості рідкого мокротиння і посилення дихальної недостатності препарат доцільно призначати за титрованим методом, починаючи з найнижчих доз.

Показаннями до призначення амброксолу є гострі і хронічні бронхолегеневі захворювання, пов’язані з порушенням секреції та виділенням мокротиння 

післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м.Київ.\МЛ№1 (67) 2010р.\ «Синдром бронхіальної

обструкції у дітей: диференційна діагностика та лікування».
Методичні матеріали ТДМУ, кафедра педіатрії ФПДО: «ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА ОБСТРУКТИВНОГО СИНДРОМУ У ДІТЕЙ»
Наказ МОЗ України від 13.01.2005 № 18 «Протокол надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча пульмонологія». – 27 с.