Діалектика як теорія розвитку та метод пізнання

теорія розвитку
Закони діалектики
Категорії діалектики

сущого та філософський метод пізнання. Виокремлюють об'єктивну діалектику (діалектику природи)

та суб'єктивну діалектику (діалектика процесу мислення людини).
Основний зміст діалектики як теорії розкриваються через діалектичні принципи, категорії та закони, які адекватно відображають процес розвитку.
Основними принципами діалектики є: принцип універсального зв'язку та взаємодії; принцип історизму, принцип системності (означає, що світ не хаотичний а упорядкований), та причинності ( означає наявність таких зв'язків , де одні породжую інші)
Основними законами є: закон єдності та обумовленості протилежностей, закон переходу кількісних змін в якісні та закон заперечення заперечення

, стабільна система певних характеристик та зв'язків предмету, сукупність суттєвих

властивостей.
Кількість - це зовнішня характеристика предмету (величина, обсяг, вага тощо)
Міра – єдність кількості та якості. Будь-яка якість має свою міру. Порушується міра – порушується якість.
Стрибок - це перерва в поступальності розвитку. Процес докорінної зміни даної якості
За певних кількісних змінах обов'язково змінюється якість

відмінність, протилежність, єдність протилежностей, протиріччя.
Тотожність означає, що дане явище характеризується

стабільністю
Відмінність указує на зміни даного явища
Явища характеризуються єдністю тотожності та відмінності, що забезпечує стан, коли явище, змінюючись, зберігає себе в певних параметрах якості.
Відмінність може розвиватися до протилежності
Виникнення протилежностей веде до появи протиріччя
Діалектичне протиріччя характеризується єдністю та взаємообумовленістю протилежностей

тим виключають одна одну – це і є протиріччя
Даний закон

виражає таку послідовність: тотожність – відмінність – протилежність - протиріччя – діалектичний стрибок ( поява нової якості)
Єдність та боротьба протилежностей – внутрішнє джерело руху та розвитку усього сущого.

поступальність
Діалектичне заперечення передбачає момент народження нового (момент розвитку). Це не

деструктивне, а конструктивне заперечення
Подвійне заперечення характеризується принципом тріади: теза – антитеза - синтез.
Циклічність розвитку означає повернення “ нібито до старого ”, але на більш високій стадії розвитку
Наступність характеризує послідовність циклів, які складають ланцюг розвитку у вигляді спіралі
Поступальність означає спадкоємний зв’язок між попереднім та наступним станом, де останній набуває нової (вищої) якості

як властивості , так і закономірності розвитку буття
Основними

діалектичними категоріями є:
Одиничне-загальне, форма-зміст, сутність-явище, причина-наслідок, можливість – дійсність, необхідність - випадковість

від одного; це окремий предмет, явище, факт
Загальне – це те

спільне, що властиве безлічі одиничних предметів
“О” та “З” існують в єдності. “З” існує в “О” як його момент, елемент, сторона.
О. за змістом багатше від З., яке є абстрактним. А З. глибше розкриває зміст та сутність речі
Особливе – це проміжна категорія між О. та З.
Ці категорії співвідносні, вони виражають взаємний перехід процесів та явищ буття

утворюють даний предмет
Форма – це організація змісту, спосіб зв'язку частин,

елементів, які складають даний предмет. Це зовнішнє виявлення змісту,спосіб існування змісту
Ці категорії означають, що ніде в світі немає таких предметів, у яких були б відсутні зміст і форма
З. та Ф. існують в єдності та взаємної обумовленості: будь-який зміст оформлений, будь-яка форма змістовна
Абсолютизація форми веде до формалізму

зв'язки
Явище фіксує зовнішні сторони дійсності, виражає форму прояву сутності. Явище

багатше ніж сутність, тому що містить в собі і випадковість
С. та Я. нерозривно пов'язані: немає сутності, яка б не проявлялась, як і не може бути явище без сутності.
Сутність являється, а явище суттєве
Пізнання рухається від явища до сутності, це процес нескінченого заглиблення від одного рівня сутності до іншого

часом та є необхідною передумовою, або основою другого.
Усе в світі

має свою причину, або усі явища в світі причино обумовлені виявляє закон причинності. Даний закон характеризується принципом детермінізму
Механістичний детермінізм ( Лаплас) виключає можливість випадковості, тобто якщо є причина, то наслідок передбачається однозначно.
Існують як динамічні (однозначні), так і вірогідні (статистичні) причинно-наслідкові зв'язки та відношення

випливає із його сутності, відображає загальне, внутрішнє в ньому. Це

внутрішня закономірність у зв'язках між явищами. Це те , що неодмінно має статися у даних умовах
Випадковість - це такий тип зв'язку явищ з світом, який характеризується зовнішніми причинами, поверхневими, несуттєвими зв'язками. Це те, що може статись або не статись.
Демаркаційна лінія між Н. та В. не є абсолютною. Ці категорії між собою пов'язані: необхідність проявляє себе через випадкове, у випадковому. Н. пробиває собі дорогу через масу випадковостей. Тому випадковість є формою прояву необхідності
Розділяють як динамічні закономірності як форма необхідного зв'язку, коли між причиною та наслідком є однозначний зв’язок, так і статистичні закономірності як єдність необхідних та випадкових ознак

виникнення предмета, зумовленого закономірністю. Це те, що потенційно може бути.

Будучи реалізованою вона перетворюється в дійсність.
Дійсність – реалізована можливість, наявне буття, все актуально існуюче
Розвиток – це діалектична єдність можливості і дійсності. Вони взаємопроникають, адже можливість це потенційна дійсність