Державна служба України з надзвичайних ситуацій Надзвичайні ситуації мирного та

часу, їх вплив на життєдіяльність населення України.

Послідовність та основні етапи проведення АРНР в зоні НС.

4. Захист

населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій.

жовтня 2012 року № 5403-VI «Кодекс ЦЗ України».

1. Наказ МНС

від 22.04. 2003 № 119 “Про затвердження Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій”
(Віднесення надзвичайної події за пороговими значеннями до НС).

2. Державний класифікатор НС ДК 019-2001.
Введений наказом Держстандарту України від 19.11.2001 р. та чинний від 01.03.2002 р. (Класифікація НС за походженням. НС техногенного, природного, соціально-політичного, воєнного характеру).

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004р. №368 “Про порядок класифікації НС”.
(Класифікація НС за рівнем. НС державного, регіонального, місцевого, об‘єктового рівня).

вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних

хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйну-вання споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.
НС природного характеру - небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.
Соціальні НС - пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту, викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.
Воєнні НС - пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження.

Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.
Вулканізм.

Сукупність явищ, обумовлених проникненням магми з глибини землі на її поверхню. Процеси грязьового вулканізму локалізовані у південній частині території України. Вони спостерігаються на Керченському півострові та прилеглій акваторії Азовського моря, на заході та півдні Севастополя в акваторії Чорного моря.
Селі – раптово сформовані, внаслідок різкого підйому води в руслах гірських річок, грязьові потоки. Кількість ураження селевими потоками складає від 3 до 25% території України. В Криму вони поширюються на 9% території, в Закарпатській області - на 40%, в Чернівецькій – 15%, в Івано-Франківській - 33%.
Карст. На 60% території України розвиваються карстові процеси. Це явище, яке пов`язане з розчиненням природними водами гірських порід. Найбільш розвинутий відкритий карст – 27 % на території Волинської області на площі 594 км2, Рівненської – 214 км2, Хмельницької – 423 км2.

більше. На глиняних грунтах при надмірному зволоженні вони можуть виникати

і при крутизні 5-7о. Швидкість руху зсуву складає від 0,06 м/рік до 3 м/с. Площі зсувонебезпечних процесів за останні 30 років збільшились у 5 разів. Найбільшого поширення вони набули у Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Миколаївській, Одеській, Харківській областях та в Криму.

Обвали. Відрив і катастрофічне падіння великих мас гірських порід, їх дроблення і скачування з круч, урвищ та схилів.

Абразія. Це процес руйнування хвилями прибою берегів морів, озер та водосховищ. Абразійний процес найбільш поширений на Чорноморському узбережжі. У береговій зоні Криму щорічно зникає 22 га, між дельтою Дунаю та Кримом - 24 га, у північній частині Азовського моря - 19 га. Абразії підпадає до 60% берегів Азовського та до 30% - Чорного морів. Швидкість абразії становить в середньому 1,3 - 4,2 метри на рік.

стихійних явищ найбільш частими сильні дощі (зливи). Вони спостерігаються щорічно

і поширюються на значні території.
Частіше за все вони бувають у Карпатах та горах Криму.
Град – це атмосферні опади у вигляді частинок льоду неправильної форми. Найчастіше град випадає у гірських районах Криму та Карпат. Великий град відмічається в період з кінця серпня до середини вересня у АРК, у Полтавській, Чернівецькій, Тернопільській областях.
Сильна спека. В степовій зоні щорічно буває сильна спека з темпера-турою вище 30оС, причому, в деякі роки вона перевищує 40оС. Менше вона буває в зонах Полісся та лісостепу.
Суховії – це вітри з високою температурою і низькою відносною вологістю повітря. Найбільш зазнає дії суховіїв степова зона, а також частково зона лісостепу.
Посухи. Тривала та значна нестача опадів, частіше при підвищеній температурі та низькій вологості повітря, В більшості випадків мають локальний характер і дуже рідко займають площі до 30-50% території України.
Ураганні вітри. Ураган – це вітер силою 12 балів за шкалою Бофорта. На
більшій частині території України вітри зі швидкістю більше 25 м/с бувають
майже щорічно. Найчастіше - в Карпатах, горах Криму та на Донбасі.

в атмосфері з мінімумом у центрі. В Азово-Чорноморському басейні виділяються

своїми руйнівними наслідками осінні циклони. За своїми властивостями, походженням та наслідками вони схожі на тропічні урагани. На Азовському морі циклони часто призводять до штормів, які супроводжуються місцевим підняттям рівня моря, що призводить до великих збитків.
Шквали. Найчастіше шквали бувають в степовій, лісостеповій зоні та Поліссі.
Це різке короткочасне (хвилини і десятки хвилин) посилення вітру, іноді до 30 – 70 м/с із зміною його напрямку, Штормовий (шквальний ) вітер на території України спостерігається дуже часто, а його швидкість буває, в основному, від 20 до 29 м/с, а іноді і більше 30 м/с. У гірських масивах Криму і Карпат, західних і північно–західних областях країни швидкість вітру досягає 40 м/с.
Смерчі. Найменш досліджене, але найбільш руйнуюче явище. Це атмосферний вихор, що виникає у грозовій хмарі та розповсюджується у вигляді темного рукава або хоботу (частіше декількох) за напрямком до поверхні суші або моря.
Він супроводжується грозою, дощем, градом і якщо досягає поверхні землі, майже завжди наносить значні руйнування, вбираючи у себе воду та предмети, що зустрічаються на його шляху, піднімаючи їх високо над землею і переносячи на значні відстані. Руйнівну дію цієї стихії можна порівняти з дією ударної хвилі ядерної зброї.

території
України є: у північних регіонах - басейни річок Прип'ять,

Десна, та їх
приток. Площа повені лише в басейні р. Прип`ять може досягти 600-800
тис. га; у західних регіонах - басейни верхнього Дністра (площа може
досягти 100-130 тис. га), річок Тиса, Прут, Західний Буг (площа можливих
затоплень 20-25 тис. га) та їх приток; у східних регіонах - басейни р. Сівер-
ський Донець з притоками, річок Псел, Ворскла, Сула та інших приток
Дніпра; у південному і південно-західному регіонах - басейни приток ниж-
нього Дунаю, р. Південний Буг та її приток. На значній території України
(Карпати, Крим) річки мають виражений паводковий режим стоку. В сере-
дньому за рік тут буває 6-7 повеней. Вони формуються в будь-який сезон
року і часто мають катастрофічні наслідки, ведуть до масових руйнувань
та загибелі людей. Яскравим прикладом таких повеней можуть бути снігові
та дощові повені на річках Закарпаття. Такі катастрофічні повені
трапляються в середньому один раз на 5-10 років. Тривалість повеней
(затоплень) може досягти від 7 до 20 діб і більше. При цьому можливе за-
топлення не тільки 10 – 70 % сільгоспугідь. Високі повені більш властиві річкам Дніпро, Дністер, Дунай та Сіверський Донець.

розповсюдження вогню та розмірів пошкодження лісу розрізняють чотири категорії лісових

пожеж: низові (або низинні); верхові (або повальні); підземні (торф`яні або грунтові) та пожежі дуплистих дерев.

Найбільш розповсюджені низові пожежі, доля яких складає близько 80% з усіх випадків можливих пожеж. Частіше за все пожежонебезпечні умови складаються в Степовій, Поліській та Лісостеповій зонах, горах Криму.

Найбільш поширеними є лісові та торф'яні пожежі, бо ліси і торфовища займають більше 10 млн. га території України. 31% лісів розташовано в північному регіоні, 17% - в східному, 10% - в південному, 8% - в південно-західному і 32% - в західному регіоні. Лісовий фонд України майже на 50% складається з хвойних лісів.
Найбільш пожежонебезпечними є ліси Херсонської, Миколаївської, Луганської, Донецької, Полтавської областей, Автономної Республіки Крим.

транспортом загального користування понад 900 мільйонів тонн вантажів,
і понад

3 мільярди пасажирів. На долю залізничного транспорту припадає
близько 60% вантажних перевезень, автомобільного - 26%, річкового і морського - 14%. Аварійні ситуації при перевезеннях залізницею радіаційних речовин і небезпечних хімічних речовин (НХР) найбільш небезпечні.
Морський та річковий транспорт. В світовому морському транспорті щорічно зазнають аварії понад 8000 кораблів і гине з них понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 чоловік, з яких приблизно 2000 гине.
Авіаційний транспорт. максимальне число постраждалих може складати: на літаку АН-2-12 чоловік, на АН-24 - 47 чоловік, на Як-42 - 113 чоловік, ТУ-154- 168 чоловік, ІЛ-86 - 324 чол.
Дорожньо-транспортні події (ДТП). До надзвичайних ситуацій віднесені ДТП з автотранспортом, наслідком яких загинуло 3 та більше чоловік, або кількість постраждалих 5 та більше чоловік. В середньому на дорогах України гине 6,5 – 9,5 тис. чоловік протягом року.

(виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені

проектом для нормальної експлуатації радіаційно-небезпечних об`єктів, в кількостях більше установленої межі їх безпечної експлуатації.

РНО - атомні електростанції (АЕС), підприємства по виготовленню ядерного палива, по переробці ядерного палива і похованню радіоактивних відходів; науково–дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами. На території України діють 4 АЕС з 15-ма енергетичними ядерними реакторами, 2 дослідних ядерних реактори та 4-ри реактори на Чорнобильській АЕС. На території України розташовано понад 8000 різних установ та організацій, діяльність яких призводить до утворення радіоактивних відходів.

Урановидобувна і переробна промисловість (приблизно 66 млн. тон РР).

Збирання, транспортування, переробка і тимчасове зберігання радіоактивних відходів - “Радон” (накопичено більше 5 000 м3 РР).

Зона відчуження Чорнобильської АЕС (понад 1,1 млрд м3 РР).

Регістром, у світі в промисловості, сільському господарстві і побуті використовується

близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. з яких у великих кількостях виробляються більше 500 речовин, які відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР - НХР) - найбільш токсичних для людей.
Усього в Україні функціонує орієнтовно 1800 об`єктів господарю-вання, на яких зберігається або використовується в виробничій діяльності майже 300 тис. тон НХР.

Ці об`єкти розподілені по ступеням хімічної небезпеки:

І - у зонах можливого хімічного зараження мешкає більше 75 тис. чол.;
ІІ - у зонах можливого хімічного зараження мешкає від 40 до 75 тис. чол.;
ІІІ - у зонах можливого хімічного зараження мешкає менше 40 тис. чол.;
ІV - зони можливого хімічного зараження не виходять за межі об`єкту.

Всього в зонах можливого хімічного зараження від цих об`єктів мешкає близько 20 млн. чол.

України діє понад 1200 великих пожежо- та вибухонебезпечних об`єктів, на

яких зосереджено понад 13 млн. тонн твердих і рідких пожежо- та вибухонебезпечних речовин.

По території України (без врахування продуктопроводу «Одеса-Броди») протяжність магістральних газопроводів складає більше 35,2 тис. км, магістральних нафтопроводів - 3,9 тис. км. Їх роботу забезпечує 31 компресорна нафтоперекачувальна і 89 компре-сорних і газоперекачувальних станцій. Протяжність продукто-проводів складає 3,3 тис. км. Потреба в оновленні лінійної частини магістральних газопроводів становить 500 км на рік. Фактичне виконання робіт по капітальному ремонту та реконструкції газотранспортної системи майже у 10 разів нижче від потреби.

даними Держкомгеології підтоплено близько 800 тис. га. земель, що дорівнює

15% території (у тому числі 200 тис. га в зонах зрошення). В зону підтоплення потрапляють 240 міст і селищ міського типу, 138 тисяч приватних будинків.

Характерним для катастрофічного затоплення при руйнуванні гідроспоруд є значна швидкість розповсюд-ження (до 25 км/год), висота (10 м) та ударна сила (5 – 10 т. с/м2) хвилі прориву, а також швидкість затоплення всієї території. У разі руйнування гребель на всіх гідро-спорудах Дніпровського каскаду територія катастро-фічного затоплення складає біля 700 тис. га з населенням майже 1.5 млн. чоловік. Може бути виведено з ладу до 270 промислових підприємств, 14 електростанцій, 2000 км ліній електропередач.

здатний миттєво знищити або вивести з ладу незахищених людей, відкриту

техніку, споруди й різні матеріальні цінності. Основними вражаючими факторами ядерного вибуху є: ударна хвиля; світлове випромінювання; проникаюча радіація; радіоактивне зараження місцевості; електромагнітний імпульс.
Ударна хвиля це сильно стиснуте повітря, що поширюється з великою швидкістю в усі сторони від центру вибуху. За перші 2 секунди ударна хвиля проходить близько 1000 м, за 5 сек. - 2000 м, за 8 сек. - близько 3000 м.
Світлове випромінювання - потік променевої енергії, що включає ультрафіолетове, видиме й інфрачервоне випромінювання. Опіки першого ступеня проявляються в поверхневому ураженні шкіри: почервоніння, припухлості, хворобливості. При опіках другого ступеня на шкірі з'являються пухирі. При опіках третього ступеня спостерігається омертвіння шкіри й утворення виразок.

що випускаються із зони ядерного вибуху, які іонізують атоми й

молекули, що входять до складу клітин і приводять до порушення життєвих функцій окремих органів і систем. Доза опромінення (радіації) 1 р – утворення в одному кубічному сантиметрі повітря приблизно 2 мільярдів пар іонів. Залежно від дози випромінювання розрізняють три ступені променевої хвороби.
Перша (легка) – доза від 100 до 200 Р. Загальна слабкість, легка нудота, короткочасне запаморочення, підвищення потовидівлення.
Друга (середня) - 200-300 Р. Головний біль, підвищення температури, шлунково-кишковий розлад - проявляються більш різко й швидко, особовий склад в більшості випадків виходить із ладу.
Третя (важка) - доза понад 300 Р; важкі головні болі, нудота, сильна загальна слабкість, запаморочення; нерідко приводить до смерті.

хмарі, що утвориться після вибуху. Ураження в результаті внутрішнього опромінення

з'являються при надход-женні радіоактивних речовин усередину організму через органи дихання й шлунково-кишковий тракт. У цьому випадку радіоактивні випромінювання всту-пають у безпосередній контакт із внутрішніми органами й можуть викликати сильну променеву хворобу.

Електромагнітний імпульс впливає насамперед на радіоелектронну й електронну апаратуру (пробій ізоляції, псування напівпровідникових приладів, пере-горяння запобіжників і т.п.). Електромагнітний імпульс являє собою виникаюче на дуже короткий час потужне електричне поле.

синильна кислота, фосген.
Зарин - рідина безбарвного або жовтого кольору

майже без запаху. Симптоми - слиновиділення, рясне потовиділення, блювота, запаморочення, втрата свідомості, напади сильних судом, параліч і, сильне отруєння, смерть.
Зоман - рідина безбарвна і майже без запаху. За своїми властивостями Дуже схожа на зарин. Діє приблизно в 10 разів сильніше.
V-гази являють собою малолетючі рідини з дуже високою температурою кипіння, їх стійкість у багато разів більше, ніж стійкість зарину. V-гази в 100-1000 разів токсичніше інших ОР нервово-паралітичної дії.
Фосген - безбарвна, легколетюча рідина із запахом прілого сіна або гнилих яблук. Через 4 - 6 годин в ураженого швидко розвиваються синюшні відтінки губ, щік, носа; з'являються загальна слабість, головний біль, сильно виражена задуха; болісний кашель із відділенням рідкої, пінистої, рожевого кольору мокроти вказує на розвиток набряку легенів. Процес отруєння фосгеном досягає кульмінаційної фази через 2 - 3 доби.
Синильна кислота – безбарвна рідина зі своєрідним запахом, що нагадує запах гіркого мигдалю. Симптоми - болісна задуха, судоми, смерть.

натуральної віспи і ін.
Для ураження тварин і птахів: збудники

ящура, чуми, сапу, і ін.
Для знищення рослин: збудники іржі хлібних злаків, фітофтороза картоплі й ін., а також комахи - шкідники сільськогосподарських рослин і різні хімічні речовини (гербіциди й дефоліанти).
Бактерії - одноклітинні мікроорганізми - викликають такі інфекційні захворювання, як чума, холера, туляремія, бруцельоз, сибірська виразка, сап.
Віруси - це дрібні організми, у сотні й тисячі разів менше бактерій. Віруси викликають ряд захворювань - натуральну віспу, жовту лихоманку, енцефаліти, поліомієліт.
Рикетсії за розмірами займають проміжне місце між бактеріями й вірусами.
Як і віруси, вони живуть і розвиваються тільки в тканинах уражених ними органів. Рикетсії викликають захворювання висипним тифом, лихоманкою.
Токсини являють собою найсильніші яди, що утворюються в процесі життєдіяльності хвороботворних мікробів. Токсин ботулізму вважають одним з видів бактеріальних засобів, застосування якого противником найбільш ймовірно.

організації взаємодії міністерств і відомств при вирішенні питань, пов'язаних з

надзвичайними ситуаціями, створено Державний класифікатор надзвичайних ситуацій (далі ДКНС), затверджений та введений в дію наказом Держстандарту України від 19.11.2001 р. та чинний від 01.03.2002 р.
За формою викладу ДКНС складається з блоку ідентифікації і блоку назв класифікаційних угруповань.
Блок ідентифікації має ієрархічну систему класифікації з трьома рівнями класифікації: клас, підклас і група та цифровим кодом з довжиною 5 розрядів. В ДКНС прийнято метод послідовного кодування.
Загальна структура кодового позначення ДКНС відповідає схемі:
X XX XX
1_ група
підклас
клас
Кодування НС на нижчому класифікаційному рівні -група- здійснюється за фасетною схемою, в якій фасети також структуровані. Це забезпечує стійкість структури ДКНС у процесі його ведення, оскільки оперативні зміни об'єктів класифікації відбуваються на цьому рівні.

з викидом (загрозою викиду) небезпечних та шкідливих речовин;
Аварії на транспорті

з викидом (загрозою викиду) БНР.
У цьому класифікаторі використовують нормативні посилання на такі стандарти:
ДСТУ 2272-93 Система стандартів безпеки праці. Пожежна безпека. Терміни та визначення;
ДСТУ 3041-95 Система стандартів у галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використовування ресурсів. Гідросфера. Використання і охорона води. Пожежна безпека. Терміни та визначення;
ДСТУ 3513-97 Метеорологія. Терміни та визначення основних понять;
ДСТУ 3517-97 Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять;
ДСТУ 3891-99 Безпека у надзвичайних ситуаціях. Терміни та визначення основних понять;
ДСТУ 3994-2000 Безпека у надзвичайних ситуаціях. Чинники фізичного походження. Терміни та визначення.

Третє питання:
Послідовність та основні етапи проведення АРНР в

зоні НС.

можливого ураження або порогових значень, залежно від виду НХР;
оперативні заходи

щодо оповіщення і збору всього особового складу органів управління або відповідних груп, приведення у готовність засобів зв’язку і пунктів управління;
оперативні заходи з приведення у готовність до дій за призначенням сил і засобів реагування;
уточнення (прогнозування) обстановки на об’єкті (районі або зоні лиха) і можливого її розвитку;
уточнення розрахунків потреби в силах, засобах, матеріально-технічних засобів і ресурсів;
підготовка пропозицій до рішення щодо оперативного реагування на надзвичайну ситуацію і ліквідацію її наслідків;
підготовка проектів організаційних і директивних документів;
організація забезпечення заходів.

Незважаючи на специфіку розробки і реалізації планів дій у НС, незалежно від рівня і характеру, їх структура ідентична, тому саме типовий план має братися за підставу визначення порядку дій і конкретних обов’язків.

себе безпосередньо керівництва органами управління і силами реагування відповідного рівня,

підготовка пропозицій щодо нормалізації обстановки;
підсилення оперативно-чергової служби;
підсилення спостереження і контролю за станом природного середовища і обстановкою на потенційно небезпечному об’єкті, прогнозування вірогідності виникнення НС та її масштабів;
вжиття заходів щодо захисту населення, природного середовища і підвищення сталості функціонування потенційно небезпечних об’єктів;
приведення у стан готовності сил і засобів, призначених для ліквідації наслідків НС, уточнення планів і порядку дій.

НС та її ліквідації. Основні заходи, що здійснюються при цьому

режимі:
організація захисту населення;
визначення меж зон НС;
застосування груп управління, сил і засобів для ліквідації НС;
ліквідація НС;
організація робіт з першочергового життєзабезпечення потерпілого населення;
контроль за навколишнім середовищем і обстановкою.

Порядок ліквідації НС і послідовність втручання у процес органів управління сил та засобів вищого рівня повинні відповідати принципу необхідної достатності і максимального використання ресурсів для рятування людей, матеріальних цінностей і протидії чинникам катастрофічного руйнування.

і порядок дій його посадових осіб у НС;
перелік і розташування

пунктів управління;
характеристику сил і засобів, які залучаються до ліквідації надзвичайних ситуацій;
порядок і засоби оповіщення, приведення в готовність сил і засобів, призначених для ліквідації наслідків НС, пошуку і рятування;
порядок маневру сил і засобів та їх зосередження в зонах НС;
завдання і функції конкретних формувань, посадових осіб, а також порядок взаємодії при ліквідації НС.

етапи АРР:

1. Розвідка зони НС (наземна, радіологічна, хімічна, інженерна, пожежна,

медична, біологічна, ветеринарна, повітряна, водя-на, підземна).
2. Пошук потерпілих (візуальний, акустич-ний, прочісування місцевості, за слідами, за допомогою собак).
3. Деблокування потерпілих та надання невідкладної допомоги.
4. Транспортування потерпілих та надання невідкладної допомоги.

проїздів в завалах та на зараженій території.

2. Локалізація аварій на

комунально-енергетичних об’єктах (водопостачання, каналізаційних мережах, газопостачання, теплопостачання, електричних мережах, лініях зв'язку та транспортних комунікаціях).

механізації АРР:

1. Великогабаритні засоби механізації (машини розгородження, шляхопрокладальники, підйомні крани,

екскаватори, погрузчики, бурові установки, електростанції, компресори тощо).

2. Засоби малої механізації (домкрати, розтискачі, пневмопідйомники (до 67т), лебідки, інструмент ручний аварійно-рятувальний - ІРАР, тощо).

3. Спеціальна аварійно-рятувальна машина
(САРМ) - (Наказ МНС від 25.04.2007 № 281).

Я К У Ю З А У В

А Г У !