Девіантна поведінка у молодіжному середовищі

форма)
Колесник О. С.
Дніпропетровський національний університет імені Олеся

Гончара

молодіжному середовищі;
засвоїти основні теорії девіантної поведінки, її прояви і

типи; формування уявлень про негативну та позитивну девіантну поведінку та відсутність чітко вираженого розмежування між ними.
Завдання:
скласти уявлення про девіантну поведінку;
розглянути основні теорії девіантної поведінки;
порівняти 2 рівні девіантної поведінки – індивідуальний та груповий;
розкрити характеристики різних типів девіантної поведінки серед молоді;
з'ясувати основні причини девіантної поведінки.

в даній сфері;
синонімічну термінологію у суміжних сферах, що описують

поведінкові особливості у молоді;
особливості різних типів девіантної поведінки у молодіжному середовищі;
основні групи причин, що призводять до проявів такої поведінки.

суб'єктивні причини виникнення девіантної поведінки;
у процесі роботи зі структурованою інформацією,

відповідно до визначеної мети діяльності, виявляти зв’язки між елементами інформаційного матеріалу на підставі отриманих відомостей;
у виробничих умовах під час усного та письмового спілкування з особами, поведінка яких має девіантні риси, правильно обирати теми для спілкування, контролювати інтонації, уникати образливих для свого співбесідника порівнянь та “штампів”.


Провідна форма викладу матеріалу - лекція.
За характером логіки пізнання впроваджуються аналітичний, індуктивний та дедуктивний методи.

поведінки
Причини девіантної поведінки

ввів французький соціолог Еміль Дюркгейм. Під девіантною поведінкою розумів таку,

яка не збігається з загальноприйнятими в суспільстві цінностями та нормами.

своєї групи та суспільства;
груповому рівні, коли та чи інша група

відмовляється від встановлених суспільством правил.

підвищенням рівня її організованості, подоланню застарілих, консервативних чи реакційних стандартів

поведінки;
н/д дисфункціонує, дезорганізовує систему,
підриваючи часом
її основи.

девіації?
Будь-яке суспільство виробляє певні “правила гри”: як повинна людина

виглядати і чим займатись, що говорити, кому і в якій послідовності. Чи можна розцінювати намагання виділитися із “сірої маси” проявом девіантної поведінки?

поведінки
Причини девіантної поведінки

для позначення сукупності патологічних змін в організмі внаслідок непомірного споживання

алкоголю.
Поняття алкоголізм вживається у 2 аспектах:
медичному (хронічне захворювання, що характеризується патологічним потягом до спиртних напоїв);
соціально-правовому (форма девіантної поведінки).

осіб, що становить 14% від усіх смертей.
Початок тютюнопаління для більшості

курців припадає на молодий вік – до 18 років, у т. ч. перші спробивживання тютюну у чверті з них – на вік до 10 років.

становище, яке скорочує
можливості підлітків для
задоволення своїх інтересів
і бажань;
конфлікти

з батьками,
вчителями;
психічні розлади.

призводить до патологічного ваблення до нього (психічної залежності), зміні толерантності

до наркотичного засобу з тенденцією до збільшення доз і розвитком фізичної залежності.
Мотиви:
спрага задоволень;
бажання випробувати гострі відчуття;
ейфорія;
психологічне задоволення.

7 повія – неповнолітня;
 людина, що займається проституцією, байдужа до особистості

людини, бажаючої вступити з нею в статеві відносини.

пристрасть до азартних ігор, які, відповідно до сучасної класифікації хвороб,

вважаються психічним розладом та вимагають лікування.

Термін “ігроманія”, по-ангійськи “геймблінг” (похідне від “геймбл” – гра з поганими наслідками), увійшов в американську класифікацію психічних хвороб лише в 1980 р.

включає
суїцидальні думки,
суїцидальні приготування,
суїцидальні наміри,
суїцидальні спроби,
акт суїциду.
Суїцид – акт самогубства,

скоєний у стані сильного душевного розладу або під впливом психічного захворювання; усвідомлений акт самоусунення з життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій, при яких власне життя як вища цінність втрачає значення.

та соціологів, а їх завдання полягає не лише у дослідженні

девіації та формуванні конкретних шляхів її запобігання, боротьбі з нею, а й у повсякденній практичній роботі по створенню суспільства, де пріоритетними будуть гуманістичні цінності.

можна розглядати як молодіжну субкультуру, що виконує функцію втечі від

реальних проблем, труднощів, невлаштованості в світ міражів та ілюзій”?

Коли ігроманію почали вважати психічним захворюванням?

Термін “алкоголізм” запропонував…

поведінки
Причини девіантної поведінки

безробіття;
доступність тютюну
та алкоголю та ін.

стосунки з учителями, адміністрацією навчальних
закладів;
низький соціальний статус дитини в

колективі;
неорганізована позашкільна діяльність.

субкультури;
збільшення впливу неформальних асоціальних груп;
пропаганда та реклама в ЗМІ

“західних” та “богемних” стереотипів поведінки.

(підвищений рівень тривожності);
потреба вийти із стресової
ситуації;
задоволення
почуття цікавості.

роботи гормон.
та ферментативної
системи організму;
мозкові дисфункції
внаслідок враження

головного мозку;
ускладнення після тяжкої хвороби або перенесеної травми.

формою протесту.

існують теоретичні підходи до пояснення соціальних девіацій?
Яка специфіка соціальних девіацій

в сучасному українському суспільстві?

це результат розриву між цілями суспільства та схвалюваними засобами їх

досягнення?
теорія “навішування ярликів;
теорія аномії;
культурологічна теорія.
Аномія – це:
масові заворушення, страйки, акції протесту;
небажання значної части населення голосувати на виборах за певного кандидата або політичну силу;
стан сус-ва, в якому значна частина його членів, знаючи про існування зобов'язальних норм, ставиться до них негативно або байдуже.

контроля / Я. И. Гилинский. – М.: ИС РАН, 1992.

– 385 с.

Змановская Е. В. Девиантология (Психология отклоняющегося поведения): Учеб. Пособие / Е. В. Змановская. – М.: Изд. центр «Академия», 2003. – 288 с.

Перегуда Є. В. Соціологія: навчальний посібник / Є. В. Перегуда та ін. – К.: КНУБА, 2012. – 140 с.