Слайд 1ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»
ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ І
МЕНЕДЖМЕНТУ
КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
Навчальна дисципліна
МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ
Лектор: ЯЦЕНКО Ольга Миколаївна
доктор економічних наук,
професор
кафедри міжнародної торгівлі
e-mail: yacenko_olga@ukr.net
Слайд 2Тема 2. Система показників розвитку
міжнародної торгівлі
2.1. Структура системи показників
розвитку міжнародної торгівлі та сфери їх застосування
2.2. Обсягові, результуючі та
структурні показники міжнародного торговельного обміну
2.3. Показники інтенсивності, ефективності та динаміки розвитку міжнародної торгівлі
2.4. Індикатори глобалізації розвитку міжнародного торговельного обміну
Слайд 3статистичні джерела для розрахунку показників розвитку міжнародної торгівлі;
сфери можливого застосування
індикаторів міжнародної торгівлі;
2
4
Слайд 4характеризувати стан зовнішньої торгівлі країни за показниками платіжного балансу;
розраховувати показники
інтенсивності міжнародної торгівлі;
2
4
розраховувати індикатори економічної ефективності експорту та імпорту.
5
Слайд 52.1. Структура системи показників розвитку міжнародної торгівлі та сфери їх
застосування
обсягові (абсолютні),
результуючі,
структурні,
інтенсивності,
ефективності,
динаміки,
зіставлення
Сукупність показників розвитку міжнародної
торгівлі можна поділити на сім груп:
Слайд 6Рис. 2.1. Система показників розвитку міжнародної торгівлі
Слайд 7
СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
Таблиця 2.1
Слайд 82.2. Обсягові, результуючі та структурні показники міжнародного торговельного обміну
експорт,
реекспорт,
імпорт,
реімпорт,
зовнішньоторговельний обіг,
генеральна торгівля,
спеціальна торгівля,
фізичний обсяг торгівлі.
Основою
системи показників розвитку міжнародної торгівлі є група обсягових індикаторів, до складу якої входять:
Слайд 9Експорт (від. лат. exportare – вивозити) – вивезення товарів, робіт,
послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в т. ч. виключних прав на них,
з митної території країни за кордон без зобов’язання їх зворотного ввезення.
За визначенням статистичної комісії ООН, експорт – це вивезення з країни товарів:
1) вироблених, вирощених або добутих у країні;
2) раніше ввезених з-за кордону та:
перероблених на митній території;
перероблених під митним контролем;
3) реекспорт – вивезення (експорт) товарів:
раніше ввезених, але не перероблених у країні (з міжнародних товарних аукціонів, товарних бірж, консигнаційних складів тощо);
з територій вільних зон;
з приписних складів.
Слайд 10Рис. 2.2. Зростання обсягів світової торгівлі товарами і ВВП, 2005-12
(Щорічна
зміна у відсотках)
Слайд 11
НАЙБІЛЬШІ ЕКСПОРТЕРИ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ НА СВІТОВИЙ РИНОК*
Таблиця 2.2
*Розраховано за
даними World Trade Report 2009, Prospects for 2010. — С.
10-13
Слайд 12
ОБСЯГИ СВІТОВОГО ТОВАРНОГО ЕКСПОРТУ В 1960-2010 рр.*,
У ПОТОЧНИХ ЦІНАХ, ФОБ,
млрд дол.
Таблиця 2.3
Слайд 13Імпорт (від лат. importare – ввозити) – ввезення товарів, робіт,
послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в т. ч. виняткових прав на них,
на митну територію країни з-за кордону без зобов’язання про зворотне вивезення.
За визначенням статистичної комісії ООН, імпорт –
це ввезення до країни товарів:
1) іноземного походження з країни-виробника або країни-посередника з метою:
кінцевого споживання;
переробки для вивезення або для кінцевого споживання;
2) для переробки під митним контролем;
3) з територій вільних зон і приписних складів;
4) реімпорт – ввезення товарів, раніше вивезених, але не перероблених.
Слайд 14
ОБСЯГИ СВІТОВОГО ІМПОРТУ В 1960–2010 рр.,*
У ПОТОЧНИХ ЦІНАХ, CIФ,
млрд дол.
Таблиця 2.4
*Розраховано за даними «Statistical Year book» та «Monthly
Bulletin of Statistics» за відповідні роки.
Слайд 15Згідно з торговельною традицією, країною експорту вважається країна призначення товару,
а країною імпорту — країна походження товару.
Країною походження товарів може
бути:
країна виробництва;
країна відвантаження;
країна продажу.
Країною призначення товарів може бути:
країна споживання;
країна поставки;
країна купівлі.
Слайд 16Статистична комісія ООН рекомендує при обліку країн-контрагентів користуватися методом «країна
виробництва – країна споживання», а якщо це неможливо, то методом
«відвантаження – поставка».
Країна-виробник – та, де товар виробляється або суттєво переробляється, але при великій кількості країн, що беруть участь у виробництві продукту, країною виробництва вважається країна кінцевої (останньої) переробки продукту; за часткової участі країн – країна, що внесла найбільшу частку у вартість продукту.
Країною-споживачем є та, де продукт споживається відповідно до його споживацьких властивостей.
Під країною поставки (відвантаження) розуміється перша країна, до якої товар було відвантажено, навіть якщо під час транспортування мали місце перевантаження товару, його складування, перефасування, пересортування, але без здійснення комерційних угод стосовно до цих товарів.
Слайд 17
За прямої торгівлі країна походження може бути одночасно країною виробництва,
продажу та відвантаження, а країна призначення – країною купівлі, поставки
та споживання.
Кожна країна має фізичну територію, розмір якої і кордони фіксуються у відповідних міжнародних документах, а також митну територію, на якій контроль за ввезенням товарів здійснює єдина державна митна установа. Проте існують випадки незбігу митної території з територією власне країни:
у разі утворення між двома або більше країнами митного союзу (зони), тобто міждержавного формування, в межах якого значно знижені тарифи на пересування товарів і встановлено спільний митний тариф, що забезпечує однакові для всіх членів утвореної зони умови прийому товарів з інших держав;
у випадках, коли встановлення митного контролю на прикордонній території є неможливим або незручним через географічні причини;
за існування в країні вільних зон.
Слайд 18Митний контроль – це процес здійснення митними органами необхідних дій,
спрямованих на дотримання учасниками зовнішньоторговельної діяльності встановлених законів і правил,
які регулюють порядок ввезення, вивезення або транзиту вантажів, транспортних засобів, валюти та валютних цінностей.
Вільною зоною вважається будь-яка спеціальна зона (морський порт, аеропорт, склад тощо), теоретично винесена за межі митної території держави. Вільні зони відомі ще під назвами
«порто-франко»,
«вільні склади»,
«вільні порти»,
«зони вільної торгівлі»,
«зони міжнародної торгівлі».
Відповідно до законодавства України вільною економічною зоною „вважається частина території України, на якій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони можуть запроваджуватися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів.”
Слайд 19Загалом усі операції на території вільних зон можна поділити на
три групи:
операції зі стимулювання національного виробництва, особливо експортного, що здійснюються
шляхом надання пільг при імпортуванні (зниження сум страхування на товари, розміщені в зоні; необов’язковість оплати мита і податків одразу після прибуття товару; можливість зберігання товару в зоні певний час та вивозу партіями необхідних розмірів; можливість підготовки сировини, товарів для подальшої переробки, а іноді і зменшення ввізного мита за рахунок зміни товарної позиції тощо);
операції зі стимулювання реекспорту, що ґрунтуються на дозволі національним фірмам імпортувати основні частини, агрегати, складові продукції, а кінцевий продукт виробляти на території вільної зони з подальшим його експортом без сплати мита і податків;
операції з поліпшення задоволення потреб внутрішнього ринку (у вільній зоні товар може бути вироблений, зібраний, перевірений, полагоджений, відібраний, перемаркірований, перепакований, очищений, змішаний, оброблений, відкладений тощо).
Слайд 20Спільним для обліку обсягів експорту та імпорту є те, що
у вартість товарного як експорту, так і імпорту, як правило,
входять: вартість поставок комплектного обладнання та матеріалів, включаючи вартість технічних послуг; вартість прокату за кордоном теле- та кінофільмів; ліцензійні відрахування та деякі інші послуги.
До складу товарного експорту та імпорту не включаються:
поставки, що здійснюються на безоплатній основі (гуманітарна допомога, дари тощо);
товари, що поставляються в рахунок внесків до фонду технічної допомоги ООН та інших міжнародних економічних організацій;
вартість транзитних товарів;
особистий багаж фізичних осіб та посилки приватного характеру.
Слайд 21
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ
ЩОДО ОБСЯГІВ ЕКСПОРТУ ТА ІМПОРТУ
Таблиця 2.5
Слайд 22Зовнішньоторговельний обіг – сума вартості експорту та імпорту країни або
груп країн за певний період: рік, квартал, місяць. Зовнішньоторговельний обіг
показує загальні обсяги зовнішньоторговельної діяльності, тобто експорту та імпорту в цілому:
ЗТО = Е + І,
де ЗТО – зовнішньоторговельний обіг;
Е – обсяг експорту (у вартісних одиницях);
І – обсяг імпорту (у вартісних одиницях).
Слайд 23Світовий товарообіг – сума вартості експорту та імпорту всіх країн
світу (вартість усіх товарів, що перетинають державні кордони).
Вартість світового
експорту завжди менша (приблизно на 3– 6 %) за вартість імпорту на суму фрахту на страхування внаслідок того, що майже всі країни оцінюють експорт за цінами ФОБ, а імпорт більшості країн обліковується за цінами СІФ (FOВ < CIF).
Слайд 24
ЕКСПОРТ, ІМПОРТ І ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИЙ ОБІГ УКРАЇНИ
ТА ДЕЯКИХ КРАЇН СВІТУ
В 2009 та 2010 р.р.,млрд дол.*
Таблиця 2.6
*Розраховано за даними «Statistical
Year book» та «Monthly Bulletin of Statistics» за відповідні роки.
Слайд 25
ДИНАМІКА СВІТОВОГО ТОВАРООБІГУ У ПОТОЧНИХ ЦІНАХ, млрд. дол.
Таблиця 2.7
*Розраховано за
даними «Statistical Year book» та «Monthly Bulletin of Statistics» за
відповідні роки.
Слайд 26Генеральна (загальна) торгівля – прийняте у міжнародній статистиці позначення зовнішньоторговельного
обігу з урахуванням вартості транзитних товарів. Показує загальне зовнішньоторговельне «навантаження»
на країну, включаючи обсяги ввезення, вивезення та транзиту товарів:
ГТ = Е + І + Т,
де ГТ – генеральна (загальна) торгівля;
Е – вартість експорту;
І – вартість імпорту;
Т – вартість транзитних товарів, перевезених через територію країни.
Слайд 27У міжнародній торгівлі транзит умовно поділяють на два види: прямий
та опосередкований.
Прямий транзит – це провезення товарів однієї країни до
іншої через територію третьої без складування. Товари прямого транзиту в підсумки зовнішньої торгівлі не включаються, але обліковуються:
за видами транспортних засобів;
за кількістю перевезеного вантажу;
за країнами відправлення та призначення.
Опосередкований транзит – це провезення товарів однієї країни до іншої через територію третьої з розміщенням їх на митних складах. Він обліковується як реекспорт та включається до загального імпорту та експорту.
Слайд 28
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ
ЩОДО ОБСЯГІВ ЕКСПОРТУ ТА ІМПОРТУ
Таблиця 2.5
Слайд 29Зовнішньоторговельний обіг – сума вартості експорту та імпорту країни або
груп країн за певний період: рік, квартал, місяць.
Зовнішньоторговельний обіг показує
загальні обсяги зовнішньоторговельної діяльності, тобто експорту та імпорту в цілому:
ЗТО = Е + І,
де ЗТО – зовнішньоторговельний обіг;
Е – обсяг експорту (у вартісних одиницях);
І – обсяг імпорту (у вартісних одиницях).
Світовий товарообіг – сума вартості експорту та імпорту всіх країн світу (вартість усіх товарів, що перетинають державні кордони).
Слайд 30
ЕКСПОРТ, ІМПОРТ І ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИЙ ОБІГ УКРАЇНИ
ТА ДЕЯКИХ КРАЇН СВІТУ
В 2009 та 2010 р.р.,млрд дол.*
*Розраховано за даними «Statistical Year
book» та «Monthly Bulletin of Statistics» за відповідні роки.
Таблиця 2.6
Слайд 31
ДИНАМІКА СВІТОВОГО ТОВАРООБІГУ У ПОТОЧНИХ ЦІНАХ, млрд. дол.
Таблиця 2.7
Слайд 32Генеральна (загальна) торгівля – прийняте у міжнародній статистиці позначення зовнішньоторговельного
обігу з урахуванням вартості транзитних товарів. Показує загальне зовнішньоторговельне «навантаження»
на країну, включаючи обсяги ввезення, вивезення та транзиту товарів:
ГТ = Е + І + Т,
де ГТ – генеральна (загальна) торгівля;
Е – вартість експорту;
І – вартість імпорту;
Т – вартість транзитних товарів, перевезених через територію країни.
Слайд 33У міжнародній торгівлі транзит умовно поділяють на два види:
прямий;
опосередкований.
Прямий транзит – це провезення товарів однієї країни до іншої
через територію третьої без складування. Товари прямого транзиту в підсумки зовнішньої торгівлі не включаються, але обліковуються:
за видами транспортних засобів;
за кількістю перевезеного вантажу;
за країнами відправлення та призначення.
Опосередкований транзит – це провезення товарів однієї країни до іншої через територію третьої з розміщенням їх на митних складах. Він обліковується як реекспорт та включається до загального імпорту та експорту.
Слайд 34Спеціальна торгівля – експорт та імпорт, зумовлені існуванням двох систем
обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі:
спеціальної системи (The special Trade
System) обліку для деяких видів товарів;
загальної системи (The general Trade System), що застосовується до всіх товарів.
Слайд 35Рис. 2.2. Структура «Генеральної» та «Спеціальної торгівлі»
Слайд 36Спеціальний експорт включає:
національний експорт;
вивезення товарів після переробки під митним контролем;
націоналізовані
товари.
Загальний експорт складається зі спеціального експорту та реекспорту.
Спеціальний імпорт включає:
товари,
ввезені для внутрішнього споживання або переробки;
товари, ввезені для переробки під митним контролем;
товари, ввезені для переробки на приписних митних складах.
Загальний імпорт складається зі спеціального імпорту та вартості товарів, що знаходяться на приписних складах.
Слайд 37Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі – оцінка експорту або імпорту товарів
у незмінних цінах одного періоду (як правило, року) для отримання
інформації щодо руху товарної маси без впливу коливання цін.
Індекс фізичного обсягу розраховується за формулою:
де I ф.о. – індекс фізичного обсягу;
Р0 – ціна товару в базисному періоді;
q1 – кількість товару в періоді, що вивчається;
q0 – кількість товару в базисному періоді.
Слайд 38*Розраховано за даними «Statistical Year book» та «Monthly Bulletin of
Statistics» за відповідні роки.
ДИНАМІКА ІНДЕКСІВ ФІЗИЧНОГО ОБСЯГУ ЕКСПОРТУ ТА ІМПОРТУ
РОЗВИНУТИХ КРАЇН І КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ, 2000 р. = 100
Таблиця 2.8
Слайд 392. Результуючі показники, до яких належать:
сальдо торговельного балансу,
сальдо балансу
послуг,
сальдо балансу поточних операцій,
індекси стану платіжного балансу,
індекс
«умови торгівлі»,
індекс концентрації експорту,
коефіцієнт імпортної залежності країни
Всі ці показники у сукупності характеризують стан зовнішньої торгівлі за критерієм збалансованості експорту та імпорту, ефективності та місця країни в світовій торгівлі.
Слайд 40Баланси міжнародних розрахунків – це співвідношення грошових вимог і зобов’язань,
надходжень і платежів однієї країни стосовно інших країн.
У систему
балансів міжнародних розрахунків входять:
розрахунковий баланс;
баланс міжнародної заборгованості;
платіжний баланс.
Слайд 41Розрахунковий баланс – це співвідношення вимог і зобов’язань даної країни
щодо інших країн на певну дату, незалежно від термінів надходження
платежів. Вимоги та зобов’язання виникають внаслідок участі в міжнародній торгівлі (експорту та імпорту товарів і послуг), міжнародної міграції капіталу (надання та отримання позичок і кредитів), міжнародної міграції робочої сили. Розрахунковий баланс за певний період характеризує лише динаміку вимог і зобов’язань однієї країни стосовно інших, але не може використовуватись для оцінки результативності, збалансованості міжнародних економічних, в т. ч. торговельних відносин. Цю функцію виконує платіжний баланс.
Баланс міжнародної заборгованості за методологією та призначенням наближений до розрахункового балансу, але відрізняється від нього складом статей і має певні особливості в окремих країнах. Так, у США застосовується баланс міжнародних інвестицій, що складається із зарубіжних активів та зобов’язань перед іноземними вкладниками.
Платіжний баланс – це співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, і надходжень, отриманих нею з-за кордону, за певний період (рік, квартал, місяць). Крім того, платіжний баланс фіксується на певну дату (день) для відстеження стану та співвідношення платежів і надходжень.
Слайд 42За методологією Міжнародного Валютного Фонду, платіжний баланс – це систематичний
перелік усіх економічних операцій, що були здійснені за певний проміжок
часу між резидентами даної країни та нерезидентами (резидентами всіх інших країн світу).
Схема платіжного балансу була створена в 1947 р. та опублікована як документ ООН, що став базою для створення Міжнародним Валютним Фондом форм і принципів складання платіжного балансу.
Слайд 43На сьогодні МВФ пропонує таку класифікацію статей платіжного балансу:
А. Поточні операції
Товари
Послуги
Доходи від інвестицій
Інші послуги та доходи
Приватні односторонні перекази
Державні односторонні перекази
Разом
А: баланс поточних операцій
В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал
Прямі інвестиції
Портфельні інвестиції
Інший довгостроковий капітал
Разом: А + В
С. Інший короткостроковий капітал
Слайд 44С. Інший короткостроковий капітал
D. Помилки та пропуски
Разом: А + В + С
+ D
Е. Балансуючі статті
Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл та використання спеціальних прав
запозичень (СПЗ)
Рух золотовалютного резерву
Надзвичайні джерела покриття сальдо
Зобов’язання, що утворюють валютні резерви іноземних офіційних органів
Разом: А + В + С + D + Е
F. Підсумкова зміна резервів
Золото
СПЗ
Резервна позиція в МВФ
Іноземна валюта
Інші вимоги
Кредити МВФ
Слайд 452.1. Сальдо (від італ. saldo – розрахунок, залишок) – різниця між
грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу.
2.1.1. Сальдо торговельного
балансу:
Ст = Ет – Іт ,
де Ст – сальдо торговельного балансу;
Ет – вартість товарного експорту;
Іт – вартість товарного імпорту.
Якщо експорт (надходження) перевищує імпорт (платежі), то сальдо додатне, а торговельний баланс активний. Якщо ж експорт (надходження) менший за імпорт (платежі), то сальдо від’ємне, а торговельний баланс пасивний. Рівність експорту та імпорту утворює нульове сальдо балансу, а сам баланс у таких випадках називається чистим, або нетто-балансом.
Слайд 462.1.2. Сальдо балансу послуг:
Сп = Еп – Іп ,
де Сп –
сальдо балансу послуг;
Еп – вартість експорту послуг;
Іп – вартість імпорту
послуг.
2.1.3. Сальдо балансу поточних операцій:
Спо = Епо – Іпо ,
де Спо – сальдо балансу поточних операцій;
Епо – надходження за статтями балансу поточних операцій;
Іпо – платежі за статтями балансу поточних операцій.
Слайд 47БАЛАНС ПОТОЧНИХ ОПЕРАЦІЙ УКРАЇНИ (1997–2009 рр.)*
Таблиця 2.9
Слайд 482.2. Абсолютні розміри сальдо торговельного балансу, балансу послуг або балансу з
поточних операцій – індекси стану балансу – дають можливість лише
ранжувати країни за цим показником.
Зіставляти ж розміри сальдо по країнах некоректно через те, що країни мають різні економічні та експортні потенціали. У даному випадку доречно використовувати індекс стану балансу, який ще називають індексом покриття експортом імпорту (коефіцієнтом покриття імпорту експортом):
де Е та І – відповідно вартість експорту та імпорту.
Слайд 49Рис. 2.3 Країни з найбільшим позитивним сальдо балансу
товарів у
2009 р., млрд дол.
Слайд 50Рис. 2.4. Країни з найбільшим від’ємним сальдо балансу торгівлі
товарами у
2009 р., млрд дол.
Слайд 51ІНДЕКСИ ПОКРИТТЯ ЕКСПОРТОМ ІМПОРТУ
ОКРЕМИХ КРАЇН СВІТУ, 2009 р.
Таблиця 2.10
Слайд 532.3. Індекс «умови торгівлі» – відношення експортних цін країни до її
імпортних цін. Якщо розглядати випадок, коли країна експортує та імпортує
один товар, то умови торгівлі показують, яку кількість товару А отримує країна за кожну одиницю проданого товару В.
Індекс «умови торгівлі» дає важливу інформацію для оцінки змін у зовнішній торгівлі країн, але використовувати його доцільно тільки в сукупності з даними щодо обсягів торгівлі та причин коливання (зменшення або збільшення) експортних та імпортних цін.
Слайд 54Якщо індекс розраховується щодо великої сукупності товарів, то він визначається
як співвідношення індексів експортних та імпортних цін. Для цього розраховується
індекс експортних цін (в одиницях національної або іншої валюти):
де Рх – індекс експортних цін;
Хі – частка кожного і-го товару в загальній вартості експорту в базовому році;
Рі – відношення поточної експортної ціни на цей товар до його ціни в базовому році.
Аналогічно розраховується й індекс імпортних цін:
де Pm – індекс імпортних цін;
mі – частка кожного і-го товару в загальній вартості імпорту в базовому році;
Рі – відношення поточної імпортної ціни на цей товар до його ціни в базовому році.
Остаточно індекс «умови торгівлі» розраховується як співвідношення двох індексів:
де І у.т. – індекс «умови торгівлі»;
Рх – індекс експортних цін (в одиницях національної або іншої валюти);
Pm – індекс імпортних цін.
На індекс «умови торгівлі» не впливає валюта, що була обрана для розрахунку індексів середніх цін, тому індекси різних країн світу порівнянні між собою. Значення індексу коливається навколо одиниці:
Іу.т. = 1 – умови торгівлі залишились незмінними;
Іу.т. 1 – умови торгівлі поліпшились порівняно з базовим періодом;
Іу.т. 1 – умови торгівлі погіршились порівняно з базовим періодом.
Слайд 55ІНДЕКСИ УМОВ ТОРГІВЛІ РОЗВИНУТИХ КРАЇН
ТА КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ*, 2000
р. = 100
Таблиця 2.12
*Складено за даними «Statistical Year book» за
відповідні роки.
Слайд 562.4. Індекс концентрації експорту (індекс Хіршмана) – застосовується у світових зіставленнях
і показує, наскільки широкий спектр товарів експортує країна. При 239
класифікованих видах продукції (за методологією ООН), він має вигляд:
де Hj – індекс концентрації експорту країни j (j – індекс країни);
n – кількість видів продукції за класифікацією ООН;
і – індекс товару (від 1 до 239);
хі – вартість експорту і-х товарів країною j;
х – загальна вартість експорту країни j, яка розраховується за формулою:
Слайд 57Значення коефіцієнта розміщують у межах:
В останні роки, значення n –
кількість видів продукції за класифікацією ООН значно збільшився і наразі
коливається в межах 259 -261.
Слайд 58Індекс диверсифікації експорту – це індекс відхилення товарної структури експорту
країни від структури світового експорту. Використовується, як правило, для визначення
розбіжностей у структурі зовнішньої торгівлі країн, експорт яких є достатньо різнобічним. Розраховується на базі абсолютного відхилення частки або іншого товару в експорті країни від його частки у світовому експорті. Для цього використовується формула:
де Sj – індекс диверсифікації експорту країни j;
hij – частка і-го товару в загальному експорті країни j;
hi – частка і-го товару в загальному світовому експорті.
Слайд 59Хоча індекс і характеризує кількісну відмінність товарної структури експорту країни
від структури світового чи регіонального експорту, але на його підставі
не можна засвідчувати, що структура експорту однієї країни краща або гірша за іншу.
Значення індексу розміщують у межах:
Недоліком даного показника є його значна залежність від кон’юнктури світових товарних ринків і насамперед від коливання цін на сировину. Навіть незначна їх зміна на окремі товари може суттєво вплинути на рівень індексу диверсифікації експорту країни.
Слайд 612.5. Коефіцієнт імпортної залежності країни – відношення обсягу імпорту певного товару
до обсягу його споживання в країні. Імпортну залежність можна охарактеризувати
як залежність країни від зовнішнього ринку в яких-небудь товарах або їх групах внаслідок відсутності в країні необхідних для виробництва потужностей, сировини, кваліфікованих кадрів або через причини економічного та політичного характеру.
Слайд 653. Структурні показники розвитку міжнародної торгівлі характеризують експортні та імпортні товарні
потоки за такими ознаками, як товарний склад і регіональна спрямованість.
3.1. Товарна
структура експорту – це систематизація за певними ознаками сукупності товарів, що вивозяться з країни (групи країн, всіх країн світу), а товарна структура імпорту – відповідно систематизація за певними ознаками сукупності товарів, що ввозяться до країни або групи країн.
Таким чином, товарна структура експорту може розраховуватися для країни, групи країн, усіх країн світу (товарна структура світового експорту), а товарна структура імпорту – за окремими країнами та групами країн.
Слайд 67При структуризації товарного потоку можуть використовуватися такі ознаки, як походження,
призначення та ступінь обробки товарів
Слайд 68Товарна структура експорту країни – структурований за певними ознаками обсяг
товарного експорту країни за певний період, як правило, рік. Вона
показує експортну спеціалізацію країни та питому вагу кожної товарної позиції в експорті. В більшості країн світу товарна структура експорту складається за основними його статтями.
Товарна структура імпорту країни – структурований за певними ознаками обсяг товарного імпорту країни за певний період, як правило, рік. Вона показує імпортну залежність країни від окремих товарів і товарних груп, а також питому вагу кожної товарної позиції в імпорті. В більшості країн світу товарна структура імпорту також складається за основними його статтями.
Слайд 69Товарна структура експорту групи країн являє собою розподілений за певними
ознаками загальний обсяг товарного експорту цих країн за рік. Вона
показує експортну спеціалізацію цієї групи країн та використовується в міжнародних зіставленнях. Світові економічні організації у подібних порівняннях розподіляють товарні експорт та імпорт за такими позиціями:
продовольчі та сировинні товари, паливо, в т. ч.:
продовольство;
промислова сировина;
паливо;
готові вироби та напівфабрикати, в т. ч.:
хімічні продукти;
машини, обладнання та транспортні засоби;
інші готові вироби;
інші товари.
Товарна структура імпорту групи країн – це розподілений за визначеними ознаками загальний обсяг товарного імпорту цих країн за рік. Показує імпортну залежність цієї групи країн та використовується в міжнародних зіставленнях.
Слайд 70Оскільки інформаційною основою для розрахунку товарної структури є дані митної
статистики, що в більшості країн обліковує експорт та імпорт за
Гармонізованою системою опису та кодування товарів (ГС), а також з метою забезпечення уніфікації в міжнародних зіставленнях, країнами також застосовується товарна структура експорту та імпорту.
Слайд 723.3. Регіональні (географічні) структури експорту та імпорту характеризують розподіл товарних потоків
(в обох напрямах) за місцями (країнами, регіонами) призначення або походження
і класифікуються за структурами експорту та імпорту країни, структурами експорту та імпорту товару (або товарної групи), а також за зовнішньою та внутрішньою структурами.
Слайд 74Зовнішня регіональна структура експорту країни – розподіл національного експорту по
країнах або регіонах призначення. Вона демонструє регіональну спеціалізацію експорту країни
та визначає основні ринки збуту товарів і послуг за кордоном.
Внутрішня регіональна структура експорту країни – розподіл національного експорту по регіонах (адміністративних одиницях) його походження всередині країни. Показує питому вагу кожного регіону (області, землі, штату, провінції тощо) в загальному експорті країни і характеризує участь регіону в зовнішньоторговельній діяльності.
Зовнішня регіональна структура експорту товару – розподіл національного експорту конкретного товару (нафта, газ, деревина тощо) за країнами (регіонами) споживання. На її основі визначаються основні країни-партнери та рівень охоплення світового ринку конкретного товару.
Внутрішня регіональна структура експорту товару – розподіл національного експорту конкретного товару за регіонами (адміністративними одиницями) його формування всередині країни-експортера..
Слайд 77Регіональна структура експорту групи країн – розподіл загального обсягу експорту
країн даної групи за регіонами (країнами) призначення .
Регіональна структура експорту
товару групою країн засвідчує розподіл загального обсягу експорту певного товару (мінеральні добрива, вугілля, транспортні засоби тощо) за країнами (регіонами) споживання.
Регіональна структура світового експорту показує питому вагу кожної країни (або регіону) у світовому експорті, визначаючи основних світових експортерів. Формується за принципом походження експорту, а не за принципом його призначення, як у зовнішній регіональній структурі експорту країни.
Слайд 79Зовнішня регіональна структура імпорту країни – розподіл обсягу імпорту за
країнами його походження.
Внутрішня регіональна структура імпорту країни – розподіл обсягу
національного імпорту за регіонами (адміністративними одиницями) його споживання (використання).
Зовнішня регіональна структура імпорту певного товару – розподіл країн – постачальників певного товару за їх питомою вагою у формуванні загального обсягу імпорту даного товару.
Регіональна структура імпорту групи країн – розподіл загального обсягу імпорту країн даної групи за регіонами (країнами) походження.
Регіональна структура імпорту товару групою країн показує розподіл загального обсягу імпорту певного товару за країнами (регіонами) походження.
Внутрішня регіональна структура імпорту певного товару засвідчує питому вагу регіонів (адміністративних одиниць) усередині країни в споживанні (використанні) певного імпорту товару.
Регіональна структура світового імпорту демонструє питому вагу кожної країни (або регіону) у світовому імпорті. На основі цього показника визначаються найбільші світові імпортери.
Регіональна структура світового імпорту товару – це частка країн-імпортерів товару у світовому обсязі його імпорту. Визначає основних споживачів даного товару на світовому ринку.
Слайд 822.3 Показники інтенсивності, ефективності та динаміки розвитку міжнародної торгівлі
У світовій
практиці для виміру зовнішньоторговельної інтенсивності країн використовується два типи показників:
обсяг зовнішньої торгівлі (або експорту, або імпорту окремо) на душу населення країни;
відношення експорту (або імпорту, або зовнішньоторговельного обігу окремо) до валового внутрішнього продукту (ВВП) країни.
Слайд 86Використовуючи дані щодо експортної квоти країни в аналітичних цілях, слід
брати до уваги такі закономірності:
за стабільних (нормальних) умов відтворення експортна
квота для кожної конкретної країни протягом певного історичного періоду зберігається більш-менш постійною;
експортна квота тим більша, чим вище розвинуті виробничі сили країни;
у великих країнах експортна квота, як правило, менша, ніж у малих;
за відносно однакового рівня розвитку виробничих сил експортна квота тим більша, чим менший економічний потенціал країни;
експортна квота країни тим вища, чим розвинутіші її виробничі сили, чим більше в її галузевій структурі виробництв з поглибленим технологічним розподілом праці, чим меншим є її економічний потенціал та забезпеченість власними природними ресурсами.
Слайд 87Зіставлення реальних експортних квот країн може виявити парадокси такого характеру:
менш
розвинуті країни, що експортують переважно сировину та імпортують, як правило,
товари народного споживання, мають експортну квоту не меншу, а іноді навіть і більшу, ніж високорозвинуті країни, хоча спектр зовнішньоторговельних відносин у менш розвинутих країн також значно бідніший;
у малих країнах експортні квоти можуть перевищувати обсяги валового внутрішнього продукту, причому іноді більше ніж у 2 рази, що може бути зумовлено наявністю великих обсягів реекспорту, який статистично належить до експорту, але до ВВП даної країни ніякого відношення не має, або спричинено розбіжностями в методиках визначення вартості експорту.
Слайд 91На практиці жоден із зазначених показників не має самостійного значення
для оцінки рівня інтенсивності торгівлі країн. Разом з тим, між
рівнем зовнішньоторговельної інтенсивності країн та рівнем їх економічного розвитку існує тісний зв’язок. Крім того, за рівнем зовнішньоторговельної інтенсивності країни можна визначити характер і функції зовнішньої торгівлі
Слайд 94Інтенсивність внутрішньогалузевого обміну в міжнародній торгівлі відображає паралельний експорт та
імпорт виробів тієї самої галузі даної країни (або групи країн)
за певний період (частіше за рік). До внутрішньогалузевого обміну належать такі його види:
обмін диференційованими виробами, в т. ч.:
а) виробами, що задовольняють однакові або схожі потреби, але потребують різних факторів виробництва (наприклад вовняні тканини);
б) виробами, що потребують однакових факторів виробництва, але задовольняють різні потреби (наприклад, бензин і парафін);
в) виробами, що диференціюються за якістю, стилем, дизайном тощо (наприклад, різні марки автомобілів);
обмін деталями, вузлами, напівфабрикатами, які, беручи участь у створенні того самого кінцевого продукту, належать до однієї галузі;
обмін функціонально однорідними виробами, який здійснюється за специфічних умов:
а) реекспорт, тобто імпорт товару з метою його подальшого експорту (з безмитних зон, після відповідної доробки тощо);
б) прикордонна торгівля (наприклад, товари, що мають високі витрати на перевезення відносно ціни самого виробу);
в) експорт та імпорт субститутів (товарів-замінників) у різні сезони року (особливо це стосується сільгосппродуктів).
Слайд 97Показники економічної ефективності експорту та імпорту. Розрахунок економічної ефективності провадиться
шляхом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на
отримання цього ефекту. Економічні результати і витрати ресурсів мають кількісний вимір, а тому й економічна ефективність може вимірюватися кількісно.
