Екологічні проблеми України

чорний дим над заводськими трубами або повалені бульдозером дерева під

новий будівельний майданчик сприймалися як символи технічного прогресу, а перші хімічні та металургійні промислові гіганти викликали ейфорію. Прозріння наступило в останні 25-30 років. І тепер фабричний дим - це вже забруднювач атмосфери, шкідливі токсичні викиди продукції хімічної промисловості становлять глобальну проблему, яка потребує негайного вирішення.

Забруднення повітря

важкою промисловітю, де негативний вплив діяльності людини на навколишнє середовище

став значним, а в багатьох випадках забруднення повітря. Саме до таких територій і належить значна частина України.

збільшується у всьому світі. Майже всі складові вихлопних газів автомобілів

шкідливі для людського організму, а оксиди азоту до того ж беруть активну участь у створенні фотохімічного смогу. Одна вантажівка або один легковик викидає в повітря відповідно 6 м3 чадного газу СО. Забруднюється повітря і пилом гуми з покришок автомобілів і літаків (один автомобіль утворює близько 10 кг гумового пилу).

більше, ніж великі. Це пояснюється не тільки їхньою малою водністю,

але й недостатньою охороною. Найбільш забруднені Південний Буг, річки Донецької і Луганської обла­стей, Чорноморського узбережжя півдня України.
Щороку до водоймищ України потрапляє 5 млн тонн со­лей і значна частина стоків від тваринницьких комплексів. Майже половина мінеральних добрив і отрутохімікатів зми­вається з полів у ріки. Рівень очищення води надзвичайно низький. Існуючі очисні споруди навіть при біологічному очищенні вилучають лише 10— 40 % неорганічних речовин (40 % азоту, ЗО % фосфору, 20 % калію) і практично не вилучають солі важких металів. Деградація, висихання малих річок невідворотно призве­де до деградації великих рік, тому проблема їхнього збере­ження й оздоровлення є однією з найгостріших для нашої молодої держави.

на одного жителя припадає 1000 м3 води місцевого стоку на

рік, але забезпечення неоднакове в різних частинах країни. Так, у Західній економічній зоні воно у 7 разів вище, ніж у Південній, та у 3 рази вище, ніж у Східній. З урахуванням транзитного стоку (Дунай, Дніпро, Сіверський Донець) середнє забезпечення водою становить 3500 м3 на одного жителя.

Забезпечення населення і промисловості прісною водою здійснюється в основному завдяки забору води з річок, яких близько 73 тис.

в Україні двома шляхами. Перший з них — попереджувальні (профілактичні)

заходи, які не допускають надходження токсикантів у ґрунт, другий — очищення ґрунту від тих токсичних речовин, що вже потрапили до нього. Ґрунт — найважливіший ресурс людства. Не буде ґрунту, придатного для одержання продуктів харчування, всі інші людські цінності втратять своє значення. Разом з тим ґрунт — це відновний ресурс, проте його відновлення на два-три порядки дорожче, ніж охорона. Саме тому питаннями охорони ґрунтів повинні володіти всі спеціалісти сільськогосподарського виробництва. Необхідно також докласти значних зусиль спеціалістам в інших галузях народного господарства, тому що руйнування, деградація та забруднення ґрунтів відбувається не тільки на землях сільськогосподарського використання, а й у лісовому та водному господарствах, при будівництві доріг і міст, видобуванні корисних копалин тощо. Слід також сформувати і суспільну думку про важливість для людства ґрунтоохоронних заходів, тому що від цього залежатиме, чи будуть розроблені й впроваджені національні програми з охорони ґрунтів. Необхідна всенародна екологічна освіта.

масштабами свого впливу на довкілля була аварія на четвертому блоці

Чорнобильської АЕС (1986 р.), що визнана найбільшою техногенною катастрофою в історії людства і яка суттєво вплинула на умови проживання мільйонів людей. Найбільше постраждали внаслідок викидів аварійного блоку Україна, Білорусія та Росія. Значно менше були забруднені пост чорнобильськими радіонуклідами території інших європейських країн - Австрії, Англії, Болгарії, Греції, Італії, Німеччини, Норвегії, Польщі, Румунії, Туреччини, Угорщини, Фінляндії, Швеції, Югославії. Сліди чорнобильських випадінь ідентифіковані практично на всіх континентах земної кулі.

і економічний стан України, для якої чорнобильська проблема сьогодні є

однією з визначальних, і від успішного розв’язання якої значним чином залежить як сьогодення держави, так і її майбутнє. Сьогодні, коли з плином часу дещо притупилася гострота сприйняття наслідків Чорнобильської катастрофи, стан екологічної грамотності населення не набагато кращий. Такий стан справ вимагає значного поліпшення радіаційно-гігієнічної освіти населення, суттєвого підвищення рівня викладання відповідних дисциплін в учбових закладах.