Екологічні проблеми ядерної енергетики. Загроза ядерної катастрофи

підтримання на належному рівні систем забезпечення реакторів ядерним пальним, захоронення

відпрацьованого палива і радіоактивних відходів та вивід ядерних об’єктів з експлуатації – дорогі.
екологічна - імовірність аварій та проблема захоронення ядерних відходів
безпека - розповсюдження ядерного озброєння

прісної води в рік, з яких приблизно 40% повертається в

цикл, але з рідкими відходами, що містять продукти корозії, частки золи, смол, технологічні відходи, у тому числі шкідливі компоненти типу важких металів і радіоактивних речовин.
Ці рідини розтікаються по водяних системах, причому шкідливі речовини депонуються у фітоценозах, донних відкладеннях, рибах, поширюються по харчових ланцюгах, попадають на стіл людини.

спустошення зернових районів,
окислення природних середовищ,
зміна електричних властивостей атмосфери

продуктами ядерних вибухів при іспитах ядерної зброї;
отруєння повітряного басейну викидами

пилу, забруднення територій шлаками, що містять радіоактивні речовини при спалюванні викопних палив у казанах електростанцій;
забруднення територій при аваріях на атомних станціях і підприємствах.

АС. Під впливом цих постійно діючих чи аварійних впливів АС,

інших техногенних навантажень відбувається еволюція екосистем у часі, накопичуються і закріплюються зміни станів динамічної рівноваги.

нормальній експлуатації набагато - не менш чим у 5-10 разів

"чистіше" в екологічному відношенні ТЕС.
Однак при аваріях АС можуть робити істотний радіаційний вплив на людей, екосистеми.

серпня  1945 года

людства два приклади використанння ядерної здброї.
Здійснені Збройними силами США на

завершальному етапі Другої світової війни (офіційно оголошена мета - прискорити капітуляцію Японії).

місто Хіросима атомну бомбу «Little Boy» («Малюк») еквівалентом від 13 до 18

кілотонн тротила.
Три дні потому, 9 серпня 1945, атомна бомба «Fat Man» («Товстун») була скинута на місто Нагасакі пілотом Чарльзом Суіни.
Загальна кількість загиблих від 90 до 166 тисяч людей в Хіросимі та
от 60 до 80 тисяч людей — в Нагасакі.

входом в банк, 250 метрів від епіцентру
Хіросіма після атомного вибуху
Кількість загиблих

від вибуху склала від 70 до 80 тисяч чоловік. До кінця 1945 року, в зв'язку з дією радіоактивного зараження і інших пост-ефектів вибуху, загальна кількість загиблих становить від 90 до 166 тисяч чоловік. Після закінчення 5 років, загальна кількість загиблих, з урахуванням померлих від раку та інших довгострокових впливів вибуху, могло досягти або навіть перевищити 200 тисяч осіб.

За 600 м від епіцентру вибуху температура повітря становила 2000 °C, так

що текла поверхня черепиці дахів.
В цій зоні майже всі мешканці Хіросіми згоріли заживо. На відстані 1 км люди зазнали опіків дуже важкого ступеню тяжкості
Пожежі, що сталася після вибуху, спричинили повторні опіки населення. Незвичайна спека, породжена вибухом і пожежами, відчувалася за 20 км від Хіросіми, в районах Кабе та Куре.
Багато людей мали тяжкі поранення від уламків скла та будівельних матеріалів, розкиданих ударною хвилею в результаті руйнації будинків. Ці уламки лишалися в тілі постраждалих десятиліттями після катастрофи. Ударна хвиля спричинила контузії, розрив нутрощів та очей.

яка призводила до лейкозу.
Піком захворювань став період з 1951 по 1952 роки.
Серед хіросімців

найчастіше зустрічався хронічний мієлолейкоз. Ймовірність захворювання була прямо пропорційною дозі отриманої радіації.
Ознаки лейкозу найшвидше проявлялися у молоді. Він супроводжувався зменшенням еритроцитів за рахунок збільшення лейкоцитів в крові, що призводило до порушення життєдіяльності організму. В 1950-х роках лейкоз був невиліковною хворобою, тому більшість хворих загинула.

врятувалися, мали комплекс провини перед загиблими. Їх мучили докори сумління через

те, що вони не змогли врятувати ближніх, врятувалися лише самі, або не могли напоїти спраглих, що помирали. Близько 10% жертв бомбардування мали посттравматичні стресові розлади.