Екологічне право

принципи
екологічного права. Екологічні
правовідносини. Об'єкти
екологічного

права. Суб'єкти
екологічного права.

у сфері
взаємодії суспільства та людини з
навколишнім природним середовищем

з
метою охорони життя та здоров'я
громадян, захисту їх екологічних прав і
свобод, раціонального природокористування й
забезпечення якості навколишнього природного
середовища на користь теперішнього часу та
майбутнього поколінь людей.

нормами екологічного права, які виникають, існують і припиняються відповідно до

вимог і на підставах, передбачених законодавством.

вилученням речовин і енергії з природного середовища. Так, надрокористування пов'язане

з вилученням корисних копалин, мисливство з відстрілом і виловом диких тварин, лісокористування із рубкою лісу тощо;

б) суспільні відносини, пов'язані з використанням корисних властивостей природного об'єкта. Наприклад, сільськогосподарське землекористування засновано на родючості ґрунтів;

в) суспільні відносини, пов'язані з внесенням у природне середовище речовин або енергії, які раніше не існували в природі або існували в незначних обсягах. Так, використання надр здійснюється для захоронення речовин і відходів, атмосферного повітря – для викидів забруднюючих речовин, водойм - для розведення риб тощо;

об'єкта. Наприклад, з метою створення парків, штучних водойм, будівництва шляхів

тощо;

ґ) суспільні відносини, які пов'язані з охороною природних об'єктів, що використовуються, і довкілля у цілому. Щоб попередити негативні впливи господарської та іншої діяльності на довкілля, передбачається здійснення екологічної експертизи, екологічного моніторингу, екологічного контролю, встановлюються ліміти використання природних ресурсів, екологічні вимоги щодо розташування будівництва, експлуатації виробничих та інших господарських об'єктів, відповідальність за порушення екологічних вимог тощо.

відносини в галузі охорони атмосферного повітря;
рослинного світу, включаючи ліси.

присвячені сферам,
де виникають і мають вирішуватися екологічні проблеми
промисловість;
сільське господарство;
транспорт;
енергетика;
населенні

пункти
тощо.
Ця група норм регулює відносини, що виникають у зв'язку із
забезпеченням екологічної безпеки.


Також залежно від характеру правових відносин виділяють
матеріальні норми;
процесуальні.

є;
органи державної влади
органи місцевого самоврядування;
фізичні;
юридичні особи.


Що є підставою для виникнення

екологічних відносин?

як події (відбуваються поза волею людини), або дії (результат вольової

поведінки людини).


Які бувають дії?

є:
аварії, катастрофи, стихійне лихо (повінь, землетрус тощо);
отримання дозволів на

викиди (скиди) забруднюючих речовин, організація проведення обо­в'язкової екологічної експертизи тощо,


Також правопорушення:
недотримання умов спеціального природокористування, що визначені у дозволах на його здійснення;

ігнорування (невиконання) висновків обов'язкової екологічної експертизи;

не дотримання умов надання органами державної влади іншим особам інформації про здійснення природоохоронних заходів, стан довкілля (утаювання такої інформації, її викривлення, перекручування тощо) та ін.

способів, прийомів і засобів впливу на суспільні відносини в галузі

природокористування, охорони навколишнього середовища, екологічної безпеки, а також реалізації екологічних прав і свобод громадян.

які слід захищати від впливу антропогенної діяльності, чи використання яких

потребує спеціального правового регулювання;
органів, які здійснюють регулювання використання природних ресурсів, контролюють дотримання правил природокористування охорони довкілля;
екологічних прав і обов'язків природокористувачів і власників природних ресурсів;
екологічних вимог щодо всіх видів виробничої та іншої господарської та рекреаційної діяльності, які впливають на стан довкілля;
юридичної відповідальності за порушення еколого-правових вимог і правил.

регламентації діяльності суб'єктів екологічних правовідносин.

Імперативний підхід здійснюється шляхом встановлення обов'язкових

для виконання приписів, заборон і обмежень щодо видів діяльності небезпечних для довкілля, пов'язаних із споживанням природних ресурсів.

Наприклад, визначаючи межі екологічно обґрунтованої поведінки, екологічне законодавство забороняє впровадження винаходів, нових технологічних систем, устаткування, речовин і матеріалів, якщо вони не задовольняють вимогам охорони довкілля, нормативам санітарно-гігієнічної безпеки.

Він залишає свободу дій, але в рамках, визначених правовими нормами.

.

Наприклад, колений може вибрати будь-який варіант зменшення викидів (скидів) забруднюючих речовин (запровадити нову технологію, зменшити кількість джерел, що забруднюють довкілля, перейти на новий вид енергозабезпечення виробництва тощо), аби це призвело до дотримання встановлених для даного підприємства нормативів гранично допустимих викидів

права, під якими розуміються
основні системоутворюючі ідеї, закріплені в
загально

правовій і екологічній доктринах
держави, інших основних джерелах і нормах
екологічного законодавства, які спрямовані на
досягнення цілей екологічної політики держави
і що знаходять свою реалізацію в екологічних
відносинах.

У правовій літературі розрізняють загально-
правові та спеціальні (галузеві) принципи
екологічного права.

ухвалення екологічно значущих рішень;
невідворотність відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічного

законодавства;
поєднання заходів стимулювання та юридичної відповідальності за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу;
міжнародна співпраця у сфері використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища; попереджуючий характер і превенція екологічних заходів;
соціальна орієнтованість на формування екологічного світогляду в суспільстві;
узгодженість екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства;
об'єднання міждисциплінарних знань для досягнення сприятливого екологічного ефекту, прогнозування, планування і нормування якості навколишнього природного середовища;
обов'язковість екологічної експертизи для екологічно значущих рішень і об'єктів;
плата за погіршення якості навколишнього природного середовища.

юридичного визначення того, на що спрямоване
еколого-правове регулювання.

Законодавство України про

охорону навколишньо­го
природного середовища наводить досить детальний
перелік об'єктів екологічного права, включаючи до нього:
навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов і процесів;
природні ресурси;
території та об'єкти, що підлягають особливій охороні;
здоров'я і життя людей.


Навколишнє природне середовище - сукупність природних і природно-антропогенних умов (земля, вода, ліси, надра, атмосферне повітря, рослинний і тваринний світ), що оточують людину та є необхідними для її життя і діяльності.

існування людства та найважливіші складові частини
навколишнього природного середовища, які

використовуються
чи можуть бути використані у виробничих, оздоровчих,
рекреаційних та інших цілях.

Природні ресурси поділяються на вичерпні та невичерпні.

До вичерпних відносять: лісові; земельні; водні; мінеральні; фауністичні, які мають властивість зменшуватися та зникати в процесі їх споживання.

Вичерпні природні ресурси поділяються на:
відновлювальні (ґрунтові, рослинні та фауністичні, які в процесі використання здатні відновлюватися);
не відновлювальні (мінеральні, використання яких веде до їх виснаження).

До невичерпних:
сонячні;
кліматичні;
геотермальні;
інші, які не зникають у процесі їх споживання.

регулюванню використання на території України (стаття 5 Закону України "Про

охорону навколиш­нього природного середовища"), відносяться:
земля;
надра;
води;
атмосферне повітря;
ліс та інша рослинність;
тваринний світ.

родючий шар ґрунту.

Суспільні відно­сини у галузі охорони та використання земель

регулюються Земельним кодексом України, Законами України "Про плату за землю" (1992 р.), "Про оренду землі" (1998 р.) та деякими іншими актами законодавства України.


Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Регулювання суспільних відносин у сфері збереження і науково обґрунтованого, раціонального використання надр здійснюється Кодексом України про надра, Гірничим законом України (1999 р.), Законом України "Про державну геологічну службу" (1999 р.) та деякими іншими актами законодавства України.

до складу природних ланок кругообігу води. Водні відносини регулюються Водним

кодексом України та деякими іншими актами законодавства України.
Води підземні - води, що знаходяться нижче рівня зе­мної поверхні в товщах гірських порід верхньої части­ни земної кори в усіх фізичних станах.
Води поверхневі - води різних водних об'єктів, що знаходяться на земній поверхні.
Водний об'єкт - сформований приро­дою або створений штучно об'єкт ландшафту чи геоло­гічна структура, де зосереджуються води (річка, озеро, море, водосховище, канал, водоносний горизонт).

Атмосферне повітря – це зовнішня газоподібна оболонка Землі.
Захист атмосферного повітря від забруднення та інших форм деградації забезпечується Законом України "Про охорону атмосферного повітря" (1992 р.) та де­ якими іншими актами законодавства України.

усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угрупувань

на певній території.
Суспільні відносини в галузі охорони, відновлення та раціонального використання рослинного світу регулюються Законом України "Про рослинний світ" (1999 р.), Лісовим кодексом України (1994 р.) та деякими інши­ми законодавчими актами України.

Тваринний світ включає до себе наступні об'єкти: хордові, у тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби й інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі й інші) тварини в усьому їх видо­вому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), що перебу­вають у стані природної волі; частини диких тварин (роги, шкіра тощо); продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо); залишки викопних тварин; нори, хатки, лігва, мурашки, боброві загати й інше житло і споруди тварин.
Суспільні відносини у сфері охорони, відновлення та раціонального
викорис­тання тваринного світу регулюються Законами України
"Про тваринний світ", "Про мисливське господарство та
полювання" (2000 р.) та деякими іншими законодав­чими актами України.

велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для

збере­ження сприятливої екологічної обстановки, поперед­ження та стабілізації негативних природних процесів і явищ.

До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

галузевому правознавстві прийнято визначати
учасників суспільних

відносин.



До них у сфері екологічних відносин відносяться особи,
котрим відповідно до закону належить право
природокористування, і на які покладено обов'язок
щодо охорони довкілля, забезпечення екологічної
безпеки, раціонального використання, відтворення
природних ресурсів.

поділяються на:
органи державної влади ; (Верховна Рада України, Президент

України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, органи судової і влади та прокуратури);
органи місцевого самоврядування;
юридичні особи;
громадяни.

Зазначені суб'єкти і реалізують свої повноваження у
межах, визначених Конституцією України, законами
України та інших нормативно-правових актах.