Економічні теорії та базисні інститути національної економіки

теорії національної економіки
2.2. Базисні інститути національної економіки

ст. – середина XVIII ст.
вважали зовнішню торгівлю і

грошовий обіг джерелом багатсва і пропагували забезпечення державою активного торгового балансу.

кордон)
Пізній меркантилізм- друга половина XVI ст.
теорія торгового балансу, політична

економія
видатні представники: А. Монкретьен, Т. Мен.

– рух грошей і товарів між окремими країнами

XVIII ст.), представники якої вважали, що джерелом багатства є праця

у сільському господарстві, тому рекомендували урядам своїх країн розвивати саме цю галузь.

англійські економісти А. Сміт і Д. Рікардо (друга половина XVIII

— початок XIX ст.). Основним регулятором економічних процесів визнає ринковий механізм, який ефективно регулює розподіл ресурсів, автоматично встановлює економічну рівновагу (між попитом і пропозицією) і заперечує необхідність втручання держави в економіку.

складові – поділ праці, ціни та конкуренція

вченні К. Маркса, яка обґрунтовує необхідність знищення приватної влас­ності та

конкуренції, заміни стихійного розвитку свідомим, ціле­спрямованим впливом держави на соціально-економічні процеси за допомогою плану на основі суспільної (загальнонародної) власності.

англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса (1883—1946). Обґрунтовує об'єктивну необхідність і

практичне значення державного регулювання національної економіки.

потреби Великої депресії. У теоретичному аспекті ідеї Кейнса сприяли зародженню

нового розділу економічної теорії — макроекономіки — та першим спробам застосовування агрегованих економічних величин. Кейнсіанство відкрило "першу сторінку" в економетричному аналізі національного господарства, ввівши у світ найважливіші математичні інструменти і прийоми. У прак­тичному плані економічна політика, що відображала ідеї Кейнса і яку проводила більшість країн після Другої світової війни, бага­то в чому сприяла виходу їх із кризи і пом'якшенню циклічних коливань.

економічної рівноваги
Необхідність державного втручання в економіку з метою певного коригування

дій ринкових механізмів
Надмірна активність держави є шкідливою і небезпечною

широкого втручання держави в економіку, віддає перевагу непря­мим методам, а

саме — регулюванню грошового обігу.

неолібералізму і стала теоретич­ною основою змішаної системи регулювання ринкової економіки.

що заходи держави зі стабілізації економіки є неефективними. Це обумовлено

тим, що суб'єкти господарювання (підприємці, споживачі, наймані робітники), осмислюючи всю інформацію про об'єкти, які представляють для них грошовий інтерес, розуміючи можливі наслідки економічної політики держави, ведуть себе раціонально: приймають оптимальні (найкращі для них) рішення — рішення, які максимізують їхнє благополуччя.

на відміну від кейнсіанства, пропагує необхідність стимулювання пропозиції, а також

зростання ефективності вироб­ництва на основі зниження витрат виробництва, скорочення прибуткових податків, стимулювання інноваційного підприємництва, скорочення соціальних витрат тощо.

Нобелівської премії американський економіст Джеймс Б'юкенен. її представники виходять з

того, що займаючись політичною діяльністю, беручи участь у розробці й реалізації рішень в економічній сфері, людина, що зайняла державну посаду (державний службовець, парламентарій, президент), не обов'язково буде керуватись інтересами суспільного благополуччя. Використовуючи політичні (бюрократичні) інститути, вона намагатиметься реалізувати свої індивідуальні цілі, отримати політичну чи економічну "ренту". Нерідко використовуються лобізм (діяльність, направлена на забезпечення прийняття громадських рішень в інтересах групи людей), логроллінг (взаємна підтримка рішень певни­ми групами: "ти мені — я тобі"), торгівля голосами (скупка го­лосів). Мета пошуку "ренти" — отримання привілеїв, преференцій, державних кредитів, інформації, обмеження конкуренції тощо.

національної економіки

свого національного суспільно-утворюючого ядра – людини національної

Сім’я – група

людей – громада - суспільство

надання їм суспільно необхідних функцій законодавчої, виконавчої і судової.

життя суспільства, його добробуту

потребує інституційного забезпечення щодо управління та регулювання системи базисних відносин

податків;
Інститут профспілок.