Фінансовий аналіз

капіталу.
Аналіз зобов’язань.
Аналіз кредиторської заборгованості.
Аналіз робочого капіталу підприємства.

джерел фінансування - оцінка фінансового ризику підприємства.
Якщо частка власного капіталу

більша, ніж зобов’язань, то фінансовий ризик кредиторів і інвесторів менший, підприємство є більш фінансово стійким, економічно незалежним.
Завдання аналізу джерел фінансування підприємства:
аналіз обсягу і динаміки капіталу підприємства;
аналіз структури капіталу та її зміни у взаэмозв’язку із зміною фінансового стану;
аналіз складу та структурних змін власного капіталу і зобов’язань (довгострокового і короткострокового капіталів);
оцінки впливу структурних змін джерел фінансування на показники фінансової стійкості та платоспроможності;
пошук резервів збільшення капіталу, підвищення його віддачі та зміцнення фінансової стійкості підприємства.

власного капіталу і зобов’язань ґрунтується на застосуванні балансового рівняння -

адитивної факторної моделі, що дозволяє оцінити впливу її елементів на зміну залишків джерел фінансування:

К = ВК +ЗМВП + ДЗ + ПЗ + ДМП,

де К – капітал підприємства; ВК – власний капітал; ЗМВП – забезпечення наступних витрат і платежів; ДЗ – довгострокові зобов’язання; ПЗ – поточні зобов’язання; ДМП – доходи майбутніх періодів.

і пасивів підприємства базується на перевірці дотримання принципу конгруентності (строки

залучення капіталу повинні бути не менше строків його вкладення в активи):
довгострокові зобов’язання використовуються при формуванні необоротних активів;
короткострокові зобов’язання – для формування оборотних активів;
власний капітал – при формуванні як необоротних , так і оборотних активів.

фінансування” - стан підприємства вважається стійким в короткостроковій і довгостроковій

перспективі, рівень фінансового ризику є низьким, якщо всі необоротні активи й частина оборотних активів забезпечені власним капіталом, тобто в підприємства наявний власний оборотний капітал:
ВОК = НВК – НА >0.

„Модифіковане золоте фінансове правило” - помірний рівень фінансового ризику на підприємстві забезпечується, якщо загальна сума власного капіталу й довгострокових зобов’язань перевищує вартість необоротних активів, тобто у підприємства наявний робочий капітал:
ОК= ОА – КЗ = ОК = ВК+ДЗ-НА > 0.

власного капіталу) характеризує частку коштів, вкладених власниками підприємства в загальну

вартість майна. Нормативне значення ≥ 0,5. Зростання коефіцієнта автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності; зниження фінансового ризику в майбутніх періодах;
коефіцієнт фінансової залежності показує, яка сума загальної вартості активів підприємства припадає на 1 грн. власних коштів. Нормативне значення  2. Чим менше значення коефіцієнта, чим ближче він до 1,0, тим менше фінансова залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Його зростання означає збільшення частки позикового капіталу й втрату фінансової незалежності;
коефіцієнт фінансування – співвідношення зобов’язань і власного капіталу, характеризує обсяг зобов’язань у розрахунку на 1 грн. власного капіталу. Зростання коефіцієнта свідчить про підвищення залежності підприємства від зовнішніх джерел, втрату фінансової автономії. Критичне значення – менше 1.

1. Завдання та основні напрями здійснення аналізу джерел фінансування

якими сплачуються відсотки або інші платежі за право користування коштами

(в т.ч. штрафні санкції),
ВК – власний капітал.
Свідчить про фінансову незалежність підприємства від залучення позикових коштів. Показує, скільки позикових коштів залучає підприємство на 1 грн. власного капіталу.
Оптимальне значення 0,3-0,5. Критичне значення ≥ 1.

1. Завдання та основні напрями здійснення аналізу джерел фінансування

В умовах значної іммобілізації коштів (платоспроможність забезпечується за рахунок скорочення

власних коштів, що знаходяться в обороті;
тривалість одного обороту коштів. Підприємство, швидкість обороту коштів у якого вища, може мати більшу частку позикових джерел у сукупних пасивах без загрози для власної платоспроможності й без збільшення ризику для кредиторів;
співвідношення тривалості виробничо-комерційного циклу і строку погашення кредиторської заборгованості. Чим більший виробничо-комерційний цикл обслуговується капіталом кредитора, тим менше частка власного капіталу може бути в підприємстві;
структура витрат підприємства. Підприємства, у яких питома вага постійних витрат у загальній сумі витрат значна, повинні мати більший обсяг власного капіталу.

1. Завдання та основні напрями здійснення аналізу джерел фінансування

основні аспекти, що формують його сутність.
Обліковий аспект передбачає оцінку початкового

вкладення капіталу та його наступних змін, пов’язаних з додатковими вкладеннями, накопичення нерозподілених сум чистого прибутку.
Фінансовий аспект - розуміння власного капіталу як різниці між активами і зобов’язаннями.
Правовий аспект характеризує залишковий принцип поширення претензій власників на отримані доходи та наявні активи.

формування власного капіталу та визначити наслідки їх змін для фінансової

стійкості підприємства;
визначити правові, договірні та фінансові обмеження в розпорядженні поточним і нерозподіленим прибутком;
оцінити пріоритетність прав на отримання дивідендів;
виявити пріоритетність прав власників у разі ліквідації підприємства.

коефіцієнта зростання активів, то це свідчить про скорочення обсягів та

питомої ваги власних джерел фінансування діяльності підприємства, зниження фінансової стійкості підприємства.
Якщо коефіцієнт зростання власного капіталу збільшується за рахунок проведеної дооцінки необоротних активів і відсоток дооцінки активів перевищує коефіцієнт зростання активів підприємства та/або коефіцієнта зростання власного капіталу, проводиться аналіз обґрунтованості проведеної дооцінки вартості активів з метою виявлення можливого штучного завищення власного капіталу.
Приріст власного капіталу за рахунок реінвестованого прибутку (зростання обсягу та частки додаткового, резервного капіталу і нерозподіленого прибутку) є ознакою покращення фінансового стану, економічного зростання.

власний оборотний капітал; ВК - власний капітал.

Показує питому вагу високоліквідної

мобільної складової в загальному обсязі власного капіталу.
Чим більше коефіцієнт, більше мобільність власного капіталу, вище платоспроможність та фінансова стійкість підприємства.
Має бути не менше 0,2 – 0,5, що дозволяє забезпечити достатню гнучкість у використанні власного капіталу.
Порівнюється з рівнем минулих періодів, середньо галузевими значеннями або рівнем найближчих конкурентів.

даними форми 4 «Звіт про власний капітал»):
рівень надходження власного капіталу

– відношення суми всіх надходжень власного капіталу до його залишку на кінець періоду;
рівень вилучення та іншого використання власного капіталу – відношення сум вилучення та іншого зменшення власного капіталу протягом року до його залишку на початок періоду;
коефіцієнт співвідношення оборотів з надходження і використання власного капіталу – відношення рівня надходження до рівня вилучення та іншого ви
Для зростання власного капіталу і посилення фінансової стійкості надходження власного капіталу має бути вище його вилучення та іншого використання.

стабільності підприємства.
Переважання короткострокових джерел у структурі зобов’язань є негативним

фактом, що характеризує погіршення структури балансу й підвищення ризику втрати фінансової стабільності.
Переважання довгострокових джерел у структурі зобов’язань є позитивним фактом, що характеризує формування більш стабільної структури балансу й зменшення ризику втрати фінансової стабільності.

її погашення може свідчити про погіршення платоспроможності підприємства або про

розширення комерційного кредиту з боку постачальників.
Щоб зробити остаточний висновок, необхідно з’ясувати наявність простроченої кредиторської заборгованості (у платоспроможного підприємства вона відсутня) та залишків грошових коштів (у платоспроможного підприємства наявні значні обсяги і зростання грошових коштів).
Більш інтенсивні темпи зростання кредиторської заборгованості у порівнянні з зростанням активів підприємства свідчать про погіршення його платоспроможності. У цьому випадку обов’язково проводиться поглиблений аналіз на предмет запобігання банкрутству підприємства.

відношення тривалості аналізованого періоду на коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.
Три підходи

щодо розрахунку коефіцієнту оборотності кредиторської заборгованості:
відношення чистого доходу від реалізації до середньорічної суми кредиторської заборгованості;
відношення собівартості реалізованої продукції до середньої за період суми кредиторської заборгованості;
відношення обсягів закупівлі до середньої за період суми товарної кредиторської заборгованості.
Обсяг закупівлі дорівнює різниці між валовими експлуатаційними витратами та витратами на оплату праці (ф.2 р. 240), амортизацію (ф. 2 р. 260) і відрахування на соціальні заходи (ф. 2 р. 250):
Закупівля = Валові експлуатаційні витрати – (Витрати на оплату праці + Відрахування на соціальні заходи + + Амортизаця)
Валові експлуатаційні витрати = Чисті експлуатаційні витрати + Залишок виробничих запасів на кінець періоду + Залишок товарів на кінець періоду
Чисті експлуатаційні витрати = Чистий дохід від реалізації – Прибуток від операційної діяльності




Зростання коефіцієнти означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, зниження – зростання покупок у кредит.

оборотних активів, сформованих за рахунок власних коштів та постійної величини

залученого капіталу підприємства.

Способи розрахунку за агрегованим балансом:
„знизу”: ОК= ОА – КЗ;
„зверху”: ОК = ВК+ДЗ-НА.

оборотних активів і / або зменшення поточних зобов’язань призводить до

збільшення робочого капіталу;
зменшення оборотних активів і / або збільшення поточних зобов’язань призводить до знищення робочого капіталу;
господарські операції, що в однакову обсязі впливають на величину оборотних активів і пасивів, не змінюють величини робочого капіталу, але можуть призвести до перерозподілу його складових елементів.

коли він може перетворюватися в грошові кошти.
Збільшення робочого капіталу, викликане

високими темпами зростання оборотних активів порівняно із зміною короткострокових зобов’язань супроводжується відтоком грошових коштів, тобто зменшує ліквідність підприємства та поточну платоспроможність.
Зменшення робочого капіталу за рахунок швидших темпів росту поточних зобов’язань пов’язано з додатковим одержанням грошових коштів у формі позик але зменшує фінансову стійкість.

фонду за рахунок готівкових внесків або продаж за готівку акцій

підприємства;
продаж необоротних активів;
одержання довгострокових позик і кредитів.
Напрями використанням робочого капіталу:
придбання необоротних активів за грошові кошти або у короткостроковий кредит;
виплати дивідендів готівкою або продукцією;
виплата довгострокової заборгованості.