ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ   Практичне заняття 1 Основи організації занять ЛФК

застосування фізичних вправ в ЛФК

малогрупових занять ЛГ, передбачаються із розрахунку 4 м2 на одного

хворого, тобто площа повинна складати 30-40 м2.
Зал ЛФК призначений для групових занять ЛГ, його площа 80-100 м2.
Для індивідуальних занять може передбачатися кімната площею 16-20 м2.
Необхідно звертати увагу на аерацію місць занять, підтримуючи в кабінеті температуру 18-20°С і забезпечуючи регулярне прибирання приміщення.

Снаряди:
пристінні сходи (шведські),
ослони,
трапеції,
гімнастичні кільця,
канати,
баскетбольні щити

тощо

мішечки (з піском, дробом), волейбольні й баскетбольні м'ячі та ін.

Дуже

важливим устаткуванням є гімнастичні матраци, на яких проводять вправи в положенні лежачи.

Обладнання залу залежить від основних у даному лікувальному закладі форм захворювання, виду занять і віку хворих

режим
Мета цього рухового режиму – забезпечення фізіологічного та психічного спокою

хворого, підтримка основних функцій і мобілізація захисних сил організму, профілактика ускладнень за допомогою поступового розширення рухової активності.
Характеристика: рухова активність хворого різко обмежена. Допоміжні рухи, приймання їжі, туалет здійснюються за допомогою медичного персоналу у ліжку.
Показані дихальні вправи (статичні) і рухи у дистальних відділах кінцівок. Перехід до розширення рухової активності і збільшення фізичних навантажень відбувається за умови сприятливої реакції організму на попереднє фізичне навантаження. Вихідне положення – лежачи на спині

центральної нервової системи, нормалізація функцій, поліпшення процесів газообміну та посилення

екстракардіальних факторів кровообігу. Характеристика: рухи, що необхідні для здійснення туалету, харчування, зміни вихідного положення у ліжку, хворий проводить самостійно або частково за допомогою медичного персоналу. При задовільному стані можливі активні повороти у ліжку (у спокійному темпі), короткочасне (2-3 рази на день по 5-12 хвилин) перебування у постелі у вихідному положенні сидячи (спочатку з опорою на подушки), оволодіння навиками самообслуговування. Дозволено фізичні вправи з навантаженням на дрібні та середні м'язові групи, що виконуються у повільному темпі, з невеликою кількістю повторень; дихальні вправи статичного та динамічного характеру. Вихідні положення – лежачи на спині, лежачи на боці, сидячи.

тонусу центральної нервової системи, мобілізація психічної готовності до збільшення рухової

активності.
Характеристика: перехід хворого у вихідне положення сидячи на ліжку з опущеними ногами або на стільці, потім стоячи з опорою, за допомогою інструктора ЛФК та самостійно. Вихідні положення – лежачи на спині, лежачи на боці, сидячи, стоячи.
При задовільному стані й відсутності протипоказань хворому дозволяють пересуватися у межах палати з наступним відпочинком у вихідному положенні сидячи та лежачи.
Дозволяють фізичні вправи, що охоплюють середні та великі м'язові групи помірної інтенсивності, дихальні вправи.

організму до фізичних навантажень побутового і професійного характеру, підготовка хворого

до виписки зі стаціонару.
Характеристика: вільне пересування у відділення, ходьба по сходам, прогулянки по лікарняній території.
Заняття ЛФК проводиться у кабінеті чи залі ЛФК. Використовують динамічні та статичні вправи для всіх м’язових груп, дихальні вправи, вправи на координацію, на рівновагу, спортивно-прикладні вправи, вправи з предметами, на тренажерах (при показаннях), рухливі ігри, лікувальну ходьбу, прогулянки на свіжому повітрі.
Вихідні положення – лежачи, сидячи, стоячи, в ходьбі.

організму до фізичних навантажень побутового і професійного характеру. Характеристика: тривалість

та інтенсивність фізичного навантаження у перші дні відповідають вільному руховому режиму з наступним поступовим збільшенням навантаження (з урахуванням стану здоров'я).
Показані дихальні вправи, вправи для всіх м’язових груп, спортивно-прикладні вправи, дозована ходьба (у повільному та середньому темпі - в залежності від стану хворого), загартовування (повітряне, водне), рухливі ігри, елементи спортивних ігор, відновна та професійна трудотерапія в умовах відділення реабілітації.
Вихідні положення – лежачи, сидячи, стоячи, в ходьбі.

навантажень професійного характеру. Характеристика: показані вправи для всіх м’язових груп,

дихальні вправи, заняття на тренажерах, спортивно-прикладні вправи, дозована ходьба у середньому темпі та з прискоренням, трудотерапія, теренкур, рухливі та елементи спортивних ігор, загартовування.
Вихідні положення – лежачи, сидячи, стоячи, в ходьбі.

вправи швидкісного характеру та елементами змагання, ігри середньої рухливості, дозовану

ходьба (у зимовий час - ходьба на лижах), ближній туризм, трудотерапія, загартовування.
Складні фізичні вправи, що вимагають достатньої координації, вводяться поступово з урахуванням сприятливої пристосованості організму до передбачуваного фізичного навантаження.
Вихідні положення – лежачи, сидячи, стоячи, в ходьбі

стану різних систем організму, насамперед серцево-судинної і дихальної систем.
Фізичне навантаження

в ЛФК дозується в такий спосіб:
1. Шляхом вибору вихідних положень.
2. Обсягом м’язових груп, що беруть участь у русі.
3. Чергуванням м’язових навантажень.
4. Тривалістю (дозуванням) фізичних вправ.
5. Кількістю повторень кожної вправи.

і дихальних вправ у комплексі ЛГ.
10. Кількістю і характером виконання вправ

(активні, пасивні та ін.).
11. Використанням емоційного фактора і щільністю навантаження в заняттях ЛГ.

(назва) етапі (.... руховий режим)
П.І.Б. хворого _______________________________________________________
Вік ____________________ Місце проведення

____________________________
Загальні та індивідуальні лікувальні завдання _____________________________
Засоби ЛФК (спеціальні та загальні)_____________________________________

малогруповими, груповими та самостійними.
Індивідуальний метод застосовується у важких хворих, в

яких обмежена рухова здатність і які, внаслідок цього, вимагають індивідуального обслуговування. Варіантом індивідуального методу є самостійні заняття, які застосовуються, коли хворому важко відвідувати лікувальну установу або коли він виписаний для доліковування вдома.
Малогруповий та груповий методи найпоширеніші. Підбор хворих у групи варто робити з орієнтуванням на однорідність захворювання. Тому при найменуванні груп виходять із назв захворювань, а принцип їхнього комплектування і метод проведення занять ґрунтуються на функціональному стані хворих.