Господарський розвиток та економічна думка суспільств Східної та Західної

ст. до н.е. – V ст. н.е.)

в осьовий час.
Західна цивілізація та господарський розвиток античних держав

між 800 та 200 рр. до н.е.
Як пише автор,

саме в цей період відбувається “найрізкіший поворот в історії. З’являється людина такого типу, що зберігається й донині. Саме цей час ми коротко й будемо називати осьовим часом ”.
Ясперс К. Смысл и назначение истории. М., 1994

в господарській та техніко-технологічній сферах .
Трансформація соціальної структури суспільства.
Виникнення недержавних

власницьких структур, пов’язаних з індивідуальною трудовою діяльністю людини.
Перетворення системи розподілу (редистрибуція) у податковий апарат.
Поглиблення соціального й майнового розшарування.

нові релігії та їх пророки
Індивідуальне існування людини
Взаємовідносини людини і світу
Взаємовідносини

людини і божества

Взаємовідносини людини і інших людей

З'являється людина з сучасними рисами, яка усвідомлює буття та саму себе, свої межі.

Морально-філософські
вчення

Віровчення, які розв'язали
висунуті мислителями осьового
часу проблеми таким чином,
що це стало зрозумілим

Імперські
структури

всієї структури ментального простору культури.
Руйнування натуралістично-силової системи координат і насичення

раціонально-моральним змістом ціннісно-розумового простору культури .
Відкриття людиною в собі розуму, як суто духовної реальності однорідної з Богом.
Розгляд моралі, як прояв розумної діяльності людини відповідно до вимог Бога-Розуму.

та її меж.
Осягнення людиною величі світу та відчуття власної безпорадності.
Самоусвідомлення

та рефлексія людини (сенс існування).
Створення умов для розвитку духовної культури, інтенсивного духовного руху.
Розмірковування людини над історією та спроби опанування ходу подій.
Вперше постає проблема співвідношення людини і світу.

людини
Звуження економічних функцій держави
Розвитку індивідуальної форми власності
Обумовлює ускладнення
Економічної політики
Суспільної політики
Культури
Залежить

від

„залізного віку” та поширення більш досконалих знарядь праці :
плуг з

сіялкою;
важкий плуг з двома лемешами;
гвинт Архімеда.

Модернізація виробничих процесів:
рядове землеробство;
зрошувальна система з використанням грунтових вод;
система глибинного буріння.

сферою і трансцендентним порядком
Ставлення до правителя
Порядок, що будується не на

досвіді, а на духовному зростанню і постійному вдосконаленню
Було: політика регулює світські порядки
Стало: політика визначає духовне зростання і постійне вдосконалення

Суспільство підзвітне Богу

Було:
Монарх – Бог!
(ставлення як до божества)

Стало:
Монарх – людина, несе відповідальність перед Богом

людини-індивіда
Технологічний
переворот

сфера
Соціальна структура
Деспотія
Суспільно-державна власність на ресурси, які “даровані всьому людству”
Політика примусу
(страх

перед владою: “тремтять і вірують”)

Відсутність господарської свободи та індивідуальності

Адміністративно-бюрократичний контроль над господарством

Монорелігії

Кастовий устрій

Жорстка ієрархія

Рента-податок

Неподільність влади від власності

Система суцільного рабства

- диктатор
Варно-кастове
Господарська структура характеризується фактами:
Буддизм (релігія, філософія, ідеологія, спосіб життя)
Власність

на землю

Ірригаційне землеробство - основна формами господарської діяльності

брахмани

кшатрії

вайші

Державна

Общинна

Безпосередні виробники – общинники-селяни

Основна господарська форма – індивідуальне господарство

Давньоіндійське місто – центр ремісництва і торгівлі

Касти як спадкова професійна діяльність (чітка проява в.. господарської свободи)

Домінування натурального господарства

Організація самоуправління

Релігійно-етичний кодекс
дхарма

Спільні кошти

Жорстка регламентація життя

недоторкані

населення
Будівництво колодязів та іригаційних споруд
Заохочення господарської діяльності
Відносини власності
Державне землеволодіння
Державна власність

на іригаційні споруди

Оренда копалень

Землекористування за умов сплати податків (ренти, податки = 1\6 доходів)

Головна мета економічної політики держави – поповнення скарбниці за рахунок:

Поземельний грошовий податок

Натуральні побори садів, городів, худоби, тощо

Господарство царських маєтків

Торгівля

регламент

Видатки скарбниці

Громадські роботи

Витрати на богослужіння

Утримання двору

Вчення про касти

Закріплення майнових та професійних відмінностей окремих груп населення

Аналіз різних форм рабства

Неможливість рабства для аріїв

Заборона продажу в рабство дітей до 8-ми років

Визнання вільними дітей вільного, що продав себе в рабство

Вільні діти рабині, що народилися від її господаря

відмінності
Клани, сімейно-родові колективи
Конфуціанство
Моїзм
Даосизм
Ідеальне суспільство
Патріархальна родина

умовна власність
Наступний за рангом
Наступний за рангом
Поземний податок до 2\3 врожаю
Відносини

власності на ресурси

суспільства
Вдосконалення держави
Людство
Благородні
Звичайні
Нікчеми
Живуть для інших
Живуть собі на втіху
Необхідність освіченого правителя –

батька народів, який забезпечує:

Рівномірний розподіл багатства

Вміле господарювання

Вигідну праця

Реформи Цинь Шихуана

Закріплення за державою права власності на землю
Адміністративна реформа
Соціальна реформа (Табель про ранги), ліквідація спадкових рангів і запровадження “ титулів знатності ”
Законодавча реформа
Земельна реформа
надання селянину землі у користування
Оплата податків (поземельне оподаткування)

сфера
(структура)
Духовно-культурна підсистема
Держави-поліси
Демократичні засади (Афіни)
Деспотія
(Спарта)
Захист прав власності
Закони Драконта
Закони ХІІ таблиць
Вільні громадяни
Іноземці
Раби
Філософські

вчення, спрямовані на пошук “ідеальнго суспільства”
(Платон, Арістотель)

Спроби аналізу господарських процесів

Право власності на землю

Землеробство -єдино прийнятне зайняття

Ремесло і торгівля

(ойкісне) господарство
Держави-поліси
(Афіни)
Соціальний склад населення
Домовласники
Кревні родичі
Клієнти
Раби
Спарта
Спартіади
Ілоти
Геомори
Деміурги
Раби
Евпатріди
Землевласники
Виробництво товарної продукції
Кредитні відносини
(трапезити)
Ергастерія як форма
організації

ремісничого
виробництва

від доходів, що давала земля:
- перший стан, найбагатший, з нього

обирали архонтів;
- другий та третій стани — воїни, основа війська;
- четвертий (фети) — землі не мали.
Ліквідація боргового рабства;
Підвищення статусу ремісників і торговців (забезпечувалося право на громадянство і отримання землі).
Заборона експорту сільськогосподарської продукції крім оливкової олії — розвиток керамічного виробництва.
Монетна реформа.
Встановлення юридичної рівності громадян.
Реформа спадкового права.

Ксенофонт

(444—354 рр. до н.е)
Основні праці: «Економікос» («Домобудівництво») та «Кіропедія».
- Ревний прихильник та захисник натурального домашнього
господарства, заснованого на праці рабів.

Добробут країни залежить від землеробства, а тому саме воно є головним напрямком господарського розвитку.

Засуджує ремесло та торгівлю, говорячи, що заняття відомими ремеслами є низьким, і вони не мають поваги у містах, адже руйнують тіло працюючого.

Високо ставить заняття ремеслом у домашньому господарстві для задоволення власних потреб, коли воно поєднується із землеробством

Визнавав важливість та корисність для держави праці ремісників, але за умови, що до ремесла залучено рабів та метеків.

Платон
(428—347 рр. До н.е.)
Основні праці: «Держава»; «Закони».
У творі «Держава» :
нерівність випливає із самої природи людини, через що є нездоланною. Кожна людина має одержувати свою частку відповідно до власних здібностей, що і є справедливим.
Основний принцип побудови держави та її природною основою є поділ праці. Усе вільне населення в ідеальній державі він поділяв на три стани за їхньою роллю в суспільстві: філософів, воїнів та третій стан (землероби, ремісники, торговці).
Унаслідок поділу праці з'являються ринок, торгівля і гроші. В процесі обміну відбувається зрівнювання всіх товарів і вони стають порівнянними, хоч і є різними споживчими цінностями. Товари порівнюються за допомогою грошей. Гроші потрібні для забезпечення обміну товарів.
Платон був супротивником продажу товарів у кредит, гостро
засуджував лихварство.
У «Законах» розглядався ще один проект ідеальної держави, економічна
організація якої була більш реалістичною:
передбачалось запобігання надмірній концентрації землі в руках власників через рівномірний її розподіл,
допускалось право володіння і користування (неповне право власності) для представників вищих станів, та можливість передачі землі у спадок тощо.
Але він залишався захисником натурального аграрного господарства, що
використовує переважно працю рабів.

Аристотель

(384—322 до н.е.)
Найвидатніший мислитель давнини.

У своїх працях «Політика» і «Нікомахова етика» виклав проект
«найліпшої держави».


- ділить суспільство на вільних і рабів, а їх працю на розумову й фізичну, що обумовлене лише «законами природи».
- виділяє як провідну галузь економіки землеробство. Уся земля держави має поділятися на дві частини, одна з яких перебуває у державній власності, а друга — в індивідуальній.

- розрізняв два види багатства: багатство як сукупність споживчих цінностей (природне, істинне багатство) і багатство як нагромадження грошей. Відповідно до цього він розрізняв і два види господарської діяльності: економіку і хрематистику.
- розкрив подвійне значення блага
- тлумачить функції грошей. Природними функціями грошей вважав функції засобу обігу й міри вартості, а використання грошей як засобу нагромадження, збагачення відносить уже до хрематистики.
- сформулював поняття “справедливої ціни”.
- розглядає індивідуальну власність як таку, що відповідає людській натурі, виступає проти суспільної власності Платона.

господарство
Ремесло
Торгівля
Вілла
Латифундія - солтис
Спільна земельна власність
Відсутність права на земельну власність
Протиріччя
Реформи Сервія

Тулія

Право власності на землю

Руйнування родових порядків

Закони ХІІ таблиць

Захист прав власності

Основа римського війська

Домашнє натуральне господарство

Базуються на праці рабів

як основа забезпечення державних видатків
Реформа Гракхів
Зростання товарного виробництва с/г продукції
Система

відкупів

Стимулювання процесів “люмпенізації”

Посилення спеціалізації

Лихварство

Поглиблення поділу праці

господарської колони
Поява системи колонату
Раб перетворюється на лібертіна (вільновідпущеника)

більше, купуй якомога менше”.


Пропонує мати у господарстві все, що

потрібно для забезпечення його ефективного функціонування.


Рабів не повинно бути багато, а видатки на їх утримання повинні бути мінімальними.


Вілла Катона – це поєднання натурального господарства та товарного і спеціалізованого, орієнтованого на ринок.

рабів різними способами.


Пропонує дозволити рабам одружуватися та мати власність.

Пропонує на великих сільськогосподарських роботах
використовувати найманих робітників.


Зазначає, що раби краще працюють, якщо господар щедріше
наділяє їх харчами, не шкодує на одяг, дозволяє відпочити й дає
деякі пільги.

із сільським
господарством.


Рекомендував здійснювати поділ праці серед рабів

і більш рівномірно розподіляти їх між різними роботами.


Стверджував, що головною метою ведення господарства є
отримання доходу, а тому власник повинен регулярно відвідувати власне господарство.


Якщо власник не може часто бувати в своїх маєтках, то йому слід
передати землю в обробіток колонам


Розглядав працю колонів, як більш продуктивну, ніж праця раба.