Гр.зан.Т-4.1.ppt

розділу
“Тактика авіації ПС“
дисципліни “Військова підготовка”


Тема

4. „Управління авіаційними підрозділами та частинами”
Заняття 1. „Основи організації управління авіаційними підрозділами та частинами ”

1

частинами.
2. Показати значення управління у підвищенні бойової готовності апч.
3.

Формувати у студентів необхідні навички в організації управління апч.

2

управління авіаційними підрозділами та частинами.
3. Основи роботи командира та штабу

по управлінню авіаційними підрозділами та
частинами.

3

Література:
1.Наставлення з технічного забезпечення авіації ЗСУ (НТЗ-99), Вінниця с.16-18.
2.Навчальний посібник. Тактика авіації ПС. Київ. НАУ, 2007 с.34-31.
3.Учебное пособие. Опыт боевых действий авиации МНС в зоне Персидского залива.Киев,КМУГА,1995.с.19-21.

виконують різні бойові завдання, головною метою яких є нанесення супротивнику

максимальних втрат, досягнення над ним перемоги. При цьому їх бойові дії являють собою єдиний процес двох взаємопов’язаних явищ: дії авіації по виконанню бойових завдань та діяльності командирів та штабів по керуванню авіаційними частинами та підрозділами. Ці явища тісно пов’язані й не можуть існувати окремо: дії апч без управління і, навпаки, управління без апч яки виконують бойові завдання.
Таким чином, управління апч є цілеспрямованою діяльністю командирів та штабів з:
підтримання бойової готовності частин (підрозділів);
підготовці їх до бойових дій;
керування ними при виконанні поставлених завдань.
Мета управління – забезпечити ефективне використання наявних сил і засобів у конкретних умовах обстановки для вирішення поставлених завдань в обмежені терміни та з мінімальними втратами.

4

рішень та планування бойових дій;
постановка та доведення завдань до підлеглих;
організацію

взаємодії, управління всіма видами забезпечення;
управління підготовкою частин і підрозділів до виконання бойових завдань;
управління частинами і підрозділами у ході виконання завдань.
Основою управління є рішення командира.

5

частинами і підрозділами повинна підпорядковуватись певним вимогам, у відповідності до

яких управління авіацією у всіх ланках повинно бути:
стійким;
безперервним;
оперативним;
гнучким;
прихованим.
Великі потенційні можливості супротивника по дезорганізації системи управління шляхом виведення з ладу КП та вузлів зв’язку звичайною і високоточною зброєю, а також використання засобів електронного придушення потребують забезпечення необхідної стійкості та живучості управління.
Таким чином, стійкість управління складається з уміння командирів і штабів виконувати свої функції з управління військами в складній обстановці, яка швидко змінюється, а також при спільному впливі противника на пункти і засоби управління будь-якими видами ураження і електронного придушення.

6

централізовано. Централізоване управління є основною формою управління і передбачає керівництво

з боку старших керівників всією бойовою діяльністю підлеглих як у період підготовки до бойових дій, так і у ході виконання бойових завдань.
Централізація управління, тобто концентрація управління підлеглою авіацією у руках одного авіаційного керівника, не означає підміни дій підлеглих, а тим більш сковування їх ініціативи.
Командир здійснює керівництво підлеглими підрозділами наступними способами:
особисто;
через штаб і інші органи управління;
в поєднанні “особисто і через штаб”, через своїх заступників і керівників служб.

7

частинами здійснюється за допомогою різноманітних технічних засобів управління (ТЗУ) і

бойових документів. До ТЗУ належать:
засоби зв`язку;
системи управління бойовими засобами;
засоби автоматизації і механізації управління.
Засоби зв`язку є основними засобами і матеріальною основою управління авіації. Для забезпечення управління використовуються:
радіо, радіорелейні, тропосферні, космічні, провідні, рухомі та інші засоби зв`язку. За допомогою цих засобів організується телефонний, телеграфний, факсимільний зв`язок і передача даних, а рухливими засобами – фельд’єгерсько-поштовий зв`язок.

8

радіолокаційних, лазерних, телевізійних) засобів, а також розрахунково-обчислювальних пристроїв та засобів

автоматизації, що забезпечують автоматизоване управління літаками і зброєю у повітрі. Ці системи вирішують наступні завдання:
наведення винищувачів-перехоплювачів на повітряні цілі;
наведення літаків ударної авіації на наземні (морські) об`єкти;
вивід літаків ВТА у район десантування;
управління БЛР та іншими ЛА;
виконують інші завдання.
Засоби автоматизації і механізації управління дають можливість скоротити час і розширити можливості по збиранню, обробці та відображенню інформації. До засобів автоматизації і механізації належать:
ЕОМ;
розрахунково-обчислювальні пристрої;
кодувальні і шифрувальні машини;
різноманітні екрани і табло;
планшети, карти і фотоапаратура;
друкарські машинки;
ксерокопіювальні апарати;
датчики, диктофони, магнітофони, аудіо та відео апаратура та інше.

9

частинами і з`єднаннями створюється система управління. Вона включає :
органи управління;
пункти

управління;
технічні засоби управління до яких відносяться: системи зв`язку та РТЗ, автоматизовані системи управління (АСУ) та інші системи.
Органи управління. До органів управління належать командування, штаби, посадові особи, відділення і служби. Їх найважливіші завдання:
підготовка апч і приведення їх у найвищі ступені бойової готовності і керування ними у ході приведення в бойову готовність до бойових дій;
підготовка апч до несення бойового чергування і керування силами, що чергують;
підготовка апч до перебазування і керування ними у ході перебазування;
підготовка апч до бойових дій і керування ними у ході виконання бойових завдань;
військове виховання особового складу апч;
організація бойової підготовки в апч.

10

готовність і підготовку частини (підрозділу), правильне використання підлеглими сил і

успішне виконання ними завдань, а також за виховання і моральний стан особового складу. Штаб апч є основним органом управління. Свою роботу він планує і здійснює на основі рішень і вказівок командира, розпоряджень вищого штабу і в залежності від обставин, що склалися. Організацію діяльності штабу та керівництво нею здійснює начальник штабу – перший заступник командира авіаційної частини на підставі його рішень, а також розпоряджень і вказівок вищих штабів. Заступники командира і керівники служб частини відповідають за своєчасне і якісне виконання заходів по бойовій і мобілізаційній готовності, виконання завдань підлеглими, за організацію і здійснення відповідних видів забезпечення.

11

підготовці і у ході бойових дій створюються пункти управління.
Під пунктом

управління (ПУ) розуміється підготовлений і організований для роботи колектив посадових осіб і комплекс технічних засобів з персоналом, який їх обслуговує.
Для управління підрозділами при підготовці та в ході ведення бойових дій в авбр створюються система пунктів управління:
командний пункт авіаційної бригади (КП авбр);
запасний командний пункт авіаційної бригади (ЗКП авбр);
командно-диспетчерський (КДП);
стартові командні пункти (СКП);
командні пункти авіаційних ескадрилій (КП ае);
пункти управління підрозділами авбр в тому числі пункт управління інженерно-авіаційним забезпеченням (ПУ ІАЗ);
повітряні пункти управління (ПвПУ);
пункти наведення авіаціі (ПНА).

12

інформації між органами управління, ПУ і екіпажами літаків. Для організації

зв`язку і РТЗ застосовуються засоби зв`язку розглянуті вище, а також можуть застосовуватись засоби автоматизованого управління. Відрив командирів від засобів зв`язку неприпустимий. Автоматизовані системи управління(АСУ).АСУ застосовуються для підвищення ефективності управління апч і авіаційними комплексами. Основу АСУ складають комплексні засоби автоматизації, якими оснащені органи і пункти управління, а також вузли і канали зв`язку, джерела інформації, авіаційні комплекси і спеціальні системи.

Системи зв`язку і РТЗ.

13

спеціального призначення.
АСУ авіаційними частинами забезпечує автоматизоване управління АПЧ у ході

підготовки бойових дій.
АСУ бойовими засобами призначені для управління авіаційними комплексами і засобами ураження цілей у відповідності з їх бойовими можливостями.
АСУ спец. призначення використовуються для підвищення оперативності, обробки і доведення до органів управління частин спец. інформації (про радіолокаційну, хімічну, бактеріологічну, метрологічну та іншу обстановку).

14

та авбр.
Управління авіаційної частиною – це творча діяльність командира і

його штабу з організації і ведення бойових дій авіаційними частинами, яка спрямована на своєчасне виконання бойових завдань.
3.1. Робота командира і штабу при підготовці до бойових дій.
а) Загальні положення.
Підготовка бойових дій частини полягає в проведенні комплексу заходів щодо організації бойових дій і їхньому всебічному забезпеченню, з метою успішного виконання поставлених бойових завдань. Вона починається з одержанням бойового завдання і завершується доповіддю старшому начальнику про готовність авіаційної частини до її виконання.

15

планування бойових дій;
постановку бойових завдань підлеглим підрозділам;
організацію взаємодії;
підготовку підлеглих підрозділів

до бойових дій;
організацію усіх видів забезпечення;
організацію управління (керування);
контроль за ходом підготовки до бойових дій;
безпосередню підготовку до бойового польоту.
При підготовці бойових дій можуть застосовуватися:
метод послідовної роботи;
метод паралельної роботи;
сполучення цих методів (у різних ланках).

16

ставляться на добу, детально – на перший виліт, орієнтовно –

на наступні події, підрозділам – на день (ніч), детально – на перший виліт, орієнтовно – на наступні події.
З одержанням бойового завдання командир частини зобов’язаний:
усвідомити завдання і зробити розрахунок часу;
довести її зміст посадовим особам частини (начальнику штабу, своїм заступникам, начальникам служб, командирам частин, що забезпечують);
визначити першочергові заходи;
дати вказівки начальнику штабу та іншим посадовим особам по підготовці даних і пропозицій для прийняття рішення;
оцінити обстановку;
прийняти рішення і доповісти його старшому начальнику;
віддати бойовий наказ (бойове розпорядження).

17

складу залучених сил, виділеного часу, умов базування, наявності засобів зв’язку

й АСУ і необхідності доведення визначеного обсягу інформації до підлеглих бойове завдання ставиться (доводиться):
бойовим наказом;
бойовим розпорядженням;
сигналами бойового керування.
Бойовий наказ, бойове розпорядження розроблюються на основі прийнятого рішення. Завдання в них викладаються ясно, коротко, так, щоб виключалася можливість різного їхнього тлумачення.

18

між підлеглими підрозділами з урахуванням характеру бойового завдання, умов обстановки,

бойових можливостей підрозділів і вказівок старшого начальника.
Взаємодія частини з частинами та підрозділами інших видів Збройних Сил і родів військ, а також із частинами інших родів авіації організується старшим начальником. Командир (начальник штабу чи його представник) частини в цьому випадку за вказівкою старшого начальника погоджує взаємодію.
Командир частини, організовуючи забезпечення бойових дій, визначає завдання по видах забезпечення, необхідні сили, засоби і терміни виконання основних заходів. Контроль за підготовкою підрозділів до виконання поставлених завдань є обов’язком усіх командирів, офіцерів штабу і служб. Контроль повинен бути постійним і цілеспрямованим.

19

початком і в ході бойових дій командир і штаб частини

зобов’язані безупинно добувати й аналізувати дані обстановки, доводити їх до підлеглих, уточнювати прийняті рішення й організовувати їх виконання.
Командир частини керує підлеглими підрозділами з командного пункту чи зі свого літака.
З КП командир частини керує вильотом підрозділів (екіпажів) на виконання поставлених бойових завдань, уточнює раніше поставлені чи ставить їм нові бойові завдання, контролює хід виконання бойових завдань , організує підготовку підрозділів (екіпажів) до повторних вильотів та їхнє всебічне забезпечення, вживає заходів до швидкого відновлення боєздатності підрозділів, які зазнали ударів супротивника.
Зі свого літака (вертольота) командир частини керує підрозділами в ході бойового польоту.

20

забезпечити їх високу бойову готовність і ефективне виконання бойових завдань.
Для

забезпечення управління застосовуються різноманітні засоби зв`язку. Система зв`язку і РТЗ у частинах повинна володіти високою бойовою готовністю, стійкістю, високою мобільністю безпекою, забезпечувати своєчасну, правдиву і приховану передачу всіх видів повідомлень.

21

Київ. НАУ, 2007, с 12-17.
Резниченко В.Г. Тактика. Москва, Воениздат, 1988,

с 51-90.
Советская Военная Энциклопедия. Москва. Воениздат, 1976, т.6, с 542.
Тема наступного заняття: Тема 5. Заняття 5.1.

22