Хімічні, біологічні та психофізіологічні фактори небезпек

постійно стикається з великою кількістю шкідливих речовин, які можуть викликати

різні види захворювання, розлади здоров’я, а також травматизм як у процесі контакту, так і через певний проміжок часу. На сьогодні відомо близько 7 млн. хімічних речовин та сполук, із яких 60 тис. використовуються у діяльності людини. На міжнародному ринку кожного року з’являється від 500 до 1 000 нових хімічних сполук та сумішей.

отрути, які використовуються у виробництві (органічні розчинники, барвники) і є

джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки (наприклад, ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо); n отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві для боротьби з бур’янами, гризунами, комахами (гербіциди, пестициди, інсектициди); n лікарські препарати; n побутові хімічні речовини, які використовуються у якості харчових добавок, засобів санітарії, особистої гігієни, косметичних засобів; n біологічні отрути: рослинні та тваринні, які містяться у рослинах і грибах, тваринах і комахах; n отруйні речовини: зарин, іприт, фосген та ін.

викликати травми, захворювання або відхилення у стані здоров’я. Більша частина хімічних

речовин являють собою відходи різних виробництв і надходять у навколишнє середовище у вигляді газів, рідин, твердих хімічних сполук. Вони вступають у взаємодію з компонентами навколишнього середовища, потрапляють в організм людини і можуть виникати різні отруєння. Шляхи проникнення шкідливих речовин в організм людини: через органи дихання, шкіру, рани, шлунково-кишковий тракт. Вплив шкідливих речовин на організм людини залежить від кількості речовини, що потрапила в нього, її токсичності, тривалості надходження і механізму взаємодії. Крім того, він залежить від статі, віку, індивідуальних особливостей організму, метеорологічних умов навколишнього середовища, хімічної структури і фізичних властивостей речовини. 

шкідливих речовин вивчає наука токсикологія, яка є однією з галузей

медицини. Токсикологія називає шкідливими такі речовини, які в умовах різної діяльності людини можуть викликати погіршення здоров’я або смерть.
Дія шкідливих речовин проявляється у вигляді гострих та хронічних отруєнь.
Гострі отруєння характеризуються короткочасною дією відносно великої кількості шкідливих речовин і яскравим проявом безпосередньо в момент дії через невеликий проміжок часу.

в організм у відносно невеликій кількості.
Залежно від характеру дії на

організм людини хімічні шкідливі речовини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, задушливої дії та ті, що впливають на репродуктивну функцію, сенсибілізатори.
Загальні токсичні речовини – це речовини, що викликають отруєння усього організму людини або впливають на його окремі системи (наприклад, кровотворення, ЦНС). Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо. 

шкіри (наприклад, хлорацетофенон, адамсит, хлор, фтор і азотомісткі сполуки).
Мутагенні речовини

призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини тощо).
Канцерогенні речовини – викликають, як правило, злоякісні новоутворення – пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).
Речовини задушливої дії призводять до токсичного набрякання легень (оксид азоту, отруйні речовини).

радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець тощо.
Сенсибілізатори – речовини, що діють як

алергени. Це, наприклад, розчинники, формалін, лаки на основі нітро- та нітрозосполук тощо.

класи небезпеки:
надзвичайно небезпечні, що мають ГДКрз - менш 0,1 мг/м3

у повітрі (смертельна концентрація в повітрі менш 500мг/м3 );
високо небезпечні – ГДКрз - 0,11,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі 500-5000 мг/м3);
помірковано небезпечні - ГДКрз-0,110,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі 500050000 мг/м3);
мало небезпечні ГДКрз>10,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі > 50000 мг/м3).

летальні, що призводять або можуть призвести до смерті (у 5

% випадків): термін дії до 10 діб;
– тимчасові, що призводять до нудоти, блювоти, набрякання легенів, болі у грудях: термін дії від 2 до 5 діб;
– короткочасові – тривалість декілька годин. Призводять до подразнення у носі, ротовій порожнині, головного болю, задухи, загальної слабості, зниження температури.

виступають біологічні речовини – це збудники інфекційних захворювань. До них

належать різні види мікроорганізмів – бактерії, віруси, грибки тощо. Характерними властивостями цих речовин є: – висока ефективність зараження людей; – здатність викликати захворювання у результаті контакту здорової людини із хворою або з певними зараженими предметами; – наявність певного інкубаційного періоду, тобто з моменту зараження до прояву певного захворювання (від декількох годин до десятків днів);

в негерметизовані приміщення, інженерні споруди і заражати в них людей

тощо. В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти багатьма шляхами: – через верхні дихальні шляхи (повітрям); – через шлунково-кишковий тракт (повітряно-капельним); – через проникнення у кров (в основному передаються кровоносними паразитами); – через шкіру; – через слизові оболонки. Основними інфекційними захворюваннями в наш час вважають: чуму, сибірську язву, сап, холеру, лихоманку, віспу, ботулізм, грип тощо. Проникаючи у внутрішні органи людини, збудники інфекційних захворювань можуть викликати різні розлади як клінічного, так і анатомічного характеру. Деякі із збудників захворювань можуть спричиняти інфекційні хвороби через харчі (воду, молоко, продукти), вживаючи які, людина хворіє. Поширенню багатьох інфекцій сприяють і комахи, а також недотримання правил особистої гігієни.

цих захворювань паразитують на слизових оболонках носа, горла, гортані, тобто

на слизових так званих верхніх дихальних шляхах. Під час спілкування хворого із здоровою людиною збудник захворювання передається під час розмови – з носа і рота найдрібніші частки слизу розбризкуються і внаслідок цього відбувається ураження здорової людини. Патогенні мікроорганізми легко проникають у верхні дихальні шляхи здорової людини. Внаслідок цього відбувається поширення епідемій, особливо в місцях скупчення людей. Боротьба з цими захворюваннями ведеться шляхом ізоляції хворих людей, за допомогою правил особистої гігієни та безпеки, а також при використанні різних видів гігієни. 

необхідно використовувати такі засоби, як ізоляція інфікованих людей, їх лікування,

захист неінфікованих людей від укусів комах, знищення збудників інфекційних захворювань тощо. Якщо хворий уражений інфекцією зовнішніх покривів, то його необхідно повністю ізолювати, створити замкнене коло передачі інфекцій, зробити родичам та близьким потерпілого в момент ураження певні види щеплення. Патогенність – здатність живих істот (як правило, мікроорганізмів) викликати захворювання інших організмів.

уражень шкіри при променевій терапії та інших хворобах. При отруєнні

алоем може боліти в животі.

алкалоїдів, інозит, каротин, мурашина, дубильна і яблучна кислоти; у стеблах

є камедь. Отруйними речовинами є глікозид гедерін і сапоніни, що подразнюють шкіру і слизові оболонки. Відомі випадки отруєння дітей ягодами плющу. При симптомах отруєння розширюються зіниці, затуманюється свідомість, починаються галюцинації, порушується серцева діяльність.

парканами та деревами. Також її називають декоративним горошком.  Ця  квітка 

є абсолютно токсична, може спричинити нудоту, судоми та діарею.  Часом для покращення стану хворого  може знадобитись навіть і  крапельниця.

Цвіте фіолетовими, синіми, рожевими, або зеленкувато-білими квітками, які зібрані у

великі китиці. Ці гарні  квіти викликають біль у шлунку, нудоту, свербіж, слабкість і потовиділення.

35-40 сантиметрів.  Жовтогарячі квіти  і стебла арніки гірської є отруйними,

оскільки містять  алкалоїд геленалін. Ця  речовина легко проникає через слизові оболонки та шкіру  в організм, спричиняючи інтоксикацію. При симптомах отруєння спостерігається нудота, ускладнене дихання, блювота, пітливість, кишкові коліти, пронос, та  можлива зупинка серця.

червону квітку із тичинкою. Рослина має ще й іншу назву

– «квітка фламінго». При отруєнні цією чудовою квіткою в роті виникає печія, набряки, опіки. Голос може стати скрипучим, постраждалому важко ковтати. Згодом симптоми минають, а швидко полегшити їх можуть холодні рідини, солодка, насіння льону і знеболювальне.

отрута  не діє так сильно, проте пилок з її квітів

може спричинити свербіж, почервоніння і набряк шкіри. Хризантему дуже люблять в Японії, її там оспівують в піснях, а також і вживають в національній кухні.

Деякі представники  цього виду сягають  до 23 метрів заввишки. Незважаючи

на різноманіття сортів, фікус є  токсичною рослиною. Він викликає алергійні реакції шкіри, свербіж і набряки.

Випадково спробувавши  цю вічнозелену рослину, викличе печію у роті, підвищене

слиновиділення, нудоту, розлад травлення і пощипування шкіри. У складніших випадках може бути головний і м’язовий біль, запаморочення. В таких випадках потрібно прийняти  препарати для нормалізації серцебиття і зняття неприємних симптомів.

Вважалося, що сон-трава має бактерицидну, проти грибкову та  заспокійливу дію.

Настоями  і відварами  з сушеної рослини  лікували астму, бронхіт, мігрень, невралгії, остеохондроз, подагру, ревматизм, туберкульоз, коросту, екзему, гінекологічні захворювання. Потрібно остерігатися попадання на шкіру її соку , яка викликає появу бульбашок на шкірі а навіть може викликати нариви, прийнята всередину спричиняє   запалення нирок, шлунково-кишкового тракту, параліч серця і дихання. Та при висушуванні сон-трави  отруйні речовини зникають.

кореневищах  містяться біологічно активні речовини. Вживання  їх всередину у великих

кількостях  у людини викликає сильне роздратування шлунково-кишкового тракту.

гострим запахом, що викликають сльозотечу, чхання, кашель, почервоніння і запалення

шкіри. Дані реакції проявляються сильніше у дітей, тому що через  свою цікавість вони часто пробують на смак  будь-які листя.

виявлені алкалоїди, що володіють дією, подібним кураре – знаменита отрута

індіанців, яку вони наносили на стріли. Найбільше алкалоїдів буває в коренях на початку вегетації рослини, а в листках  в період плодоношення. Вони знижують м’язовий тонус і пригнічують нервову провідність, впливають на підкіркові центри головного мозку, внаслідок чого знижують кров’яний тиск. При токсичних дозах настає  смерть від паралічу дихання, що супроводжується ураженням серця.

коробочку з кришечкою. Уся рослина смертельно отруйна!

і проковтнути один її листок, то доза отрути буде майже

смертельною для дорослої людини!

більшу.
Смертельно отруйна!

маленькі щетинки, дотик до яких викликає сильний опік. Сопілочку зі

стебла робити небезпечно!!!

з водою. Плід – червона ягода – теж отруйний.

отруйна, небезпечний навіть запах. Греки та китайці виготовляли з аконіту

отруту для стріл. У Непалі ним отруювали наживку для великих хижаків та питну воду при нападі ворога.

Всі частини рослини дуже отруйні!

та отруєння.

в них міститься отрута соланін. У пророслій картоплі також підвищений

вміст соланіну, вживати її в їжу не рекомендується.
Ні окріп, ні розпечена сковорідка не можуть знешкодити соланін!

невідомих для вас рослин, якщо ви  не впевнені, що вони

їстівні. Будьте обережними  і хай вам щастить!

мух.
Основные отличия от других мух:
хоботок, длинная тонкая структура которого

придает нижней части головки треугольную форму и указывает вперед

000 лет. Считается, что родиной малярии является Западная и Центральная

Африка. Древнейшие найденные окаменелости комаров с остатками малярийных паразитов имеют возраст 30 миллионов лет…

всегда; ожог кораблика вызывает локальную боль, отек, эритему, мышечные подергивания,

тошноту, рвоту (drucker.narod.ru) Нижняя часть пузыря синяя, сверху - ярко-красный гребень, и весь он переливается голубыми, фиолетовыми, пурпурными цветами, нежно серебрится. Плавательный пузырь физалии размером всего 30 сантиметров похож на красивую резиновую шапочку.

2008

невелико - с теннисный мяч, и имеет округлую кубическую форму.

От нижних углов куба отходят четыре выроста, напоминающие "руки". Каждая "рука" делится на несколько "пальцев", с которых свисает до шестидесяти щупалец, усеянных стрекательными клетками. Щупальца достигают полутора метров. Морские осы появляются у северных берегов Австралии между октябрем и мартом в тихую погоду во время прилива. Они почти невидимы в воде, и довольно быстро плавают, (скорость передвижения морской осы 4 километра в час). Поэтому от столкновения с ней трудно уберечься. Трудно поверить, что этот комок живой слизи на самом деле настоящий убийца. За 25 лет около штата Квинсленд (Австралия) от ожогов морской осы погибли около 60 человек, в то время как жертвами акул стали лишь тринадцать. Яд морской осы невероятно силен и, даже разбавленный в 10 000 раз, убивает морскую свинку через 10 секунд после введения. Пораженный морской осой испытывает мучительную боль, часто сопровождающуюся потерей сознания. Мгновенно прерывается дыхание, и за 1-2 минуты наступает паралич сердца.

90 % аварій, катастроф, травм на виробництві та у побуті

здійснюється з вини самої людини (загибель “Титаніка”, аварія на Чорнобильській АЕС і т. п.). Як відомо, будь-який вид діяльності людини породжує виникнення різноманітних видів небезпек. Найбільша кількість небезпек виникає, в першу чергу, у процесі трудової діяльності. Це обумовлено двома причинами: перша – увесь проміжок активного часу протягом доби людина займається трудовою діяльністю (робота, навчання, спорт, активний відпочинок і т. д.), тобто підвищується імовірність прояву небезпек; друга – виробничі процеси, в яких здійснюється перетворення речовин, енергії та інформації і виникають основні техногенні небезпеки.

та психічний.  Фізіологічний компонент пов’язаний із фізіологічними можливостями кожного індивідуума і

визначається роботою його м’язів, системи кровообігу, дихання, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату. Дія цих систем координується (мимоволі) центральною нервовою системою. У цьому процесі витрачається велика кількість енергії, кисню для активізації обмінних процесів. Галузь фізіології, яка вивчає зміни функціонального стану людини залежно від характеру і типу трудової діяльності і розробляє найоптимальніші режими (умови) праці та відпочинку, називається фізіологією праці. 

виділяють пізнавальні процеси, за допомогою яких людина пізнає світ (відчуття,

сприйняття, увага, пам’ять, уява, мислення і мовлення), та психічні властивості (або стан особистості), які регулюють спілкування людей один із одним, безпосередньо керують вчинками і діями (здібності, темперамент, характер, емоції та почуття, мотивація і воля). Психологічні стани відрізняються різноманітністю і характером. Вони обумовлюють особливості психічної діяльності в конкретний період часу і можуть позитивно або негативно впливати на протікання всіх психічних процесів.

діяльності залежно від суспільно-історичних і конкретних виробничих умов, знарядь праці,

методів навчання праці і психологічних якостей особистості, називається психологією праці. Протікання психічних і фізіологічних процесів при трудовій діяльності людини і вимоги, що висуваються до цих процесів у різних видах праці, вивчає психофізіологія праці Останнім часом значну увагу при вирішенні проблем безпеки життєдіяльності приділяють психофізіологічним небезпекам, які виникають у процесі діяльності людини. 

психічних станів, які спостерігаються в процесі діяльності.  Діяльність людини з позиції

аналізу небезпек ми розглядаємо як систему, що складається з двох підсистем: “людина” (організм – особистість) і “життєве середовище”. Небезпеки, які виникають в підсистемі “життєве середовище ” були розглянуті в попередніх лек-ціях. Небезпеки, які формуються в підсистемі “людина”, визначаються антропометричними, фізіологічними, психологічними, та психофізіологічними можливостями людини виконувати будь-яку діяльність.  Людська діяльність носить різноманітний характер і за функціями, які виконуються, поділяється на дві групи: фізичну та розумову. Фізична діяльність – це діяльність, пов’язана з конкретними предметними діями та виконанням людиною енергетичних функцій (наприклад, перевезення вантажу, інструментальне виробництво тощо); а розумова діяльність пов’язана з психічними процесами, під час яких людина планує свої дії, оперуючи образами та мовними символами.  Людина в діяльності виступає як особистість, що має певні мотиви і намічені цілі. В якості мотивів можуть виступати потреби, почуття тощо. Для здійснення діяльності необхідно мати об’єкт діяльності, внутрішні мотиви, а також співвідношення мотивів з цілями, які хоче досягти людина в результаті своєї діяльності. Наприклад, людину до діяльності може спонукати або особисте збагачення (задоволення особистих потреб), або неможливість фізичного існування без праці.

Ця праця об’єднує роботи, пов’язані з прийомом та переробкою інформації,

які потребують переважного напруження уваги, сенсорного апарату, пам’яті, а також активації про-цесів мислення, емоційної сфери. Операторська праця відрізняється великою відповідальністю і високим рівнем нервово-емоціонального напруження. Управлінська праця визначається надмірним ростом об’єму інформації, зростанням дефіциту часу для її переробки, підвищен-ням особистої відповідальності за прийняття рішень, періодичним виникненням конфліктних ситуацій. Творча праця потребує значного об’єму пам’яті, напруження уваги, нервово-емоційного напруження.  Праця викладача – постійний контакт з людьми, підвищена відповідальність, дефіцит часу і інформації для прийняття рішення. Це обумовлює високий ступінь нервово-емоційного напруження.

напруження, росту обсягу інформації, великого об’єму пам’яті, підвищеної уваги, знань

психології людини, постійного контакту з людьми, уміння володіти ситуацією, передбачення конфліктної ситуації і підвищеної особистої відповідальності за прийняття рішень. Праця студента (учня) потребує розвиненої пам’яті, уваги, сприйняття і характеризується наявністю стресових ситуацій. На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не говорить про її легкість. Основним працюючим органом під час такого виду праці виступає мозок. При інтенсивній інтелектуальній діяльності потреба мозку в енергії підвищується і складає 15–20 % від зага-льного об’єму в організмі. При цьому вживання кисню 100 г кори головного мозку в 5 разів більше, ніж витрати скелетними м’язами тієї ж ваги при максимальному навантаженні. При читанні в голос витрати енергії підвищуються на 48 %; при виступі з публічною лекцією – на 94 %; у операторів обчислювальних машин – 60–100 %.

ЦНС, ускладнюється прийом і переробка інформації, виникають функціональні зв’язки, нові

комплекси умовних рефлексів, зростає роль функцій уваги, пам’яті, напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них. Для розумової діяльності характерні напруження уваги, сприйняття, пам’яті, велика кількість стресів, малорухливий спосіб життя, вимушена одноманітна поза – все це зумовлює застійні явища у м’язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання мозку киснем, зростає потреба в глюкозі. Погіршуються також функції зорового аналізатора: стійкість ясного бачення, гострота зору, зорова працездатність, збільшується час зорово-моторної реакції.

в середньому у 5–10 разів вище, ніж при фізичній праці.

Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму – втома, що з часом може перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму. При виконанні розумової праці мають місце зсуви у вегетативних функціях людини: підвищення кров’яного тиску, зміни ЕКГ, збільшення легеневої вентиляції і вживання кисню, підвищення температури тіла. Після закінчення розумової праці втома залишається довше, ніж при фізичній праці. Люди, що займаються розумовим видом діяльності, навіть у стані перевтоми здатні довгий час виконувати свої обов’язки без особливого зниження рівня працездатності і продуктивності.

переробки інформації на ніч; вони працюють не лише 8–12 годин

на добу, а майже постійно, з короткими переключеннями. Це і є підтвердженням так званої інформативної теорії, згідно з якою людина під час сну перероблює інформацію, отриману в період активної бадьорості. Фізична і розумова види діяльності вимагають різного напруження певних функціональних систем організму. Тому навантаження необхідно класифікувати відповідно важкості і напруженості. Важкість праці – це напруження функціональних систем, які зумовлені фізичним навантаженням. Напруженість, у свою чергу, характеризує рівень напруження центральної нервової системи. 

час роботи, відповідність робочого місця і засобів праці анатомо-фізіологічним особливостям

людини і розв’язати цілий ряд практичних питань: раціональні режими праці і відпочинку, організація робочого місця, проведення професійного добору та профорієнтації тощо. Кожен вид діяльності, кожна професія, а особливо професія працівника правоохоронних органів, податкової служби та податкової міліції, висуває особливі вимоги до психічних властивостей, станів і процесів працівників. При цьому виділяються такі особливості людини, як її темперамент, характер, уважність, сприйняття, пам’ять, мислення, емоції, психомоторика, освіта, досвід, виховання та здоров’я, які визначають здібності людини до цієї діяльності, регулюють взаємовідносини між людьми і безпосередньо керують вчинками і діями

психофізіологічними. Психофізіологічні небезпеки у сучасному світі є чинниками цілісності чи розладу,

стійкості чи дисгармонії, спокою чи тривоги, успіху чи невдач, фізичного та морального благополуччя життя людини.  До психофізіологічних факторів небезпек відносяться: – недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху тощо); – порушення зв’язків між сенсорними та моторними центрами, внаслідок чого людина не здатна реагувати адекватно на ті чи інші зміни, що сприймаються органами відчуття; – дефекти координації рухів (особливо складних рухів та операцій, прийомів тощо); – підвищена емоційність;

психологічне втомлення); – емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, пов’язані

з побутом, сім’єю, друзями, керівництвом); – необережність (може призвести до ураження не лише окремої людини, а й усього колективу); – відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість у досягненні цілей, невдоволення оплатою праці, монотонність праці, відсутність пізнавального моменту, тобто нецікава робота тощо); – недостатність досвіду (поява імовірної помилки, невірні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання зробити помилку посилюють імовірність нещасного випадку).

та податкової міліції характерні ще такі психофізіологічні фактори, що визначають

схильність до небезпек:  – недостатня психологічна підготовленість до екстремальних ситуацій; – втрати пильності, ігнорування небезпекою, невміння вчасно її розпізнати; – переоцінка своїх можливостей, самовпевненість; – відсутність почуття небезпеки; – неврівноваженість та підвищена схильність до ризику; – уповільненість реакцій; – низька активність, загальмованість; – підвищена активність; – схильність до паніки; – довірливість; – легковажність; – запальність, гарячність; – імпульсивність; – низький інтелектуальний рівень.

тиск, натяг, зусилля, а також зовнiшнiй вплив, який створює цей

стан. Вперше це слово з’явилося в 1303 роцi у вiршах поета Роберта Маннiнга: «...ця мука була манною небесною, яку господь послав людям, якi перебували в пустелi 40 зим i знаходились у великому стресi».

прояви древньої, сформованої в ходi еволюцiї оборонної реакції, або як

її називають «реакції боротьби і втечі». Ця реакцiя миттєво включалась у наших предкiв при найменшiй загрозi, забезпечуючи з максимальною швидкiстю мобiлiзацiю сил органiзму, необхiдних для боротьби з ворогом або втечi вiд нього. Успадкована вiд тварин, вона включається у людини при будь-якiй загрозi органiзму зовнi. В цьому — одне iз основних джерел хвороботворностi стресiв.

мозок оцінює як негативні, якщо немає можливості від них захищатися

або позбавлятися. Таким чином, причиною емоційного стресу є ставлення до відповідної дії. Характер реакції тому залежить від особового ставлення людини до ситуації, дії і, отже, від його типологічних, індивідуальних особливостей, особливостей усвідомлення соціально-значущих сигналів або комплексів сигналів (конфліктні ситуації, соціальна або економічна невизначеність, очікування чого-небудь неприємного і т.п.).

активує гіпофіз, який викидає гормон АКТГ — активатор наднирників. Одночасно

підвищується активність симпатичної нервової системи, ведуча до посилення роботи серця, підвищення рівня артеріального тиску, збільшення здатності згущуватися крові і т.д. Зрештою і гормони, і нервова система поступово піднімають працездатність людини. Цю початкову стадію стресу називають «тривогою», оскільки вона мобілізує організм на дію проти стресора, — це стадія перебудови. Вона характеризується емоційним збудженням, коли різні механізми організму починають працювати з великою напруженням, причому взаємодія між ними часто порушується, що може привести до тимчасового зниження працездатності. Крім того, у разі патології або функціональних порушень в якій-небудь системі органів відповідна частина організму може не витримати (наприклад, при збільшенні артеріального тиску може лопнути кровоносна судина, якщо її стінки уражені склеротичними змінами).

симпатичної системи зберігається на високому рівні. Це дозволяє впоратися з

несприятливою дією і підтримувати високу розумову і фізичну працездатність.
Обидві перші стадії стресу об'єднують в єдине ціле — еустрес. Це адаптивна, фізіологічно нормальна частина стресу. Еустрес підвищує можливості людини.

виявився дуже могутнім, то адаптивні механізми організму виявляються вичерпаними. Це

третя стадія — «виснаження», коли знижується працездатність, падає імунітет, утворюються виразки шлунку і кишечника. Тому третя стадія стресу є патологічною і її позначають як дістрес. Це фактично дезадаптація організму. Найчастіше розвиток негативних наслідків визначається виникаючими у відповідь на стресову ситуацію негативними емоційними реакціями. Негативні емоції в свою чергу підсилюють протікання стресу, тому для цієї стадії характерний стан психічної дезадаптації.

яка оптимізує взаємостосунки між різними вегетативними системами, є адекватним «додатком»

стресових механізмів.
Рух — це кінцевий етап будь-якої мозкової діяльності. Через системну організацію людського організму рух тісно пов'язаний із діяльністю внутрішніх органів. Це сполучення в значній мірі опосередковане через мозок. Тому виключення такого природного біологічного компоненту, як рух, помітно позначається на стані нервової системи — порушується нормальний перебіг процесів збудження і гальмування, і збудження починає переважати. Оскільки під час емоційної напруги збудження в ЦНС досягає великої сили і не знаходить «виходу» в русі, воно дезорганізовуватиме нормальну роботу мозку і перебіг психічних процесів. Крім того, з'являється надмірна кількість гормонів, які викликають порушення обміну речовин, доцільні тільки при високому рівні рухової активності.