Хіміки та Органіки

1884) французький хімік, член Паризької академії наук (1867) і її

президент з 1881 р.
Роботи Вюрца відносяться головним чином до органічної хімії, яку він збагатив відкриттям нових сполук і нових загальних методів синтезу.

Вюрц був переконаним прихильником передових напрямів хімії свого часу - атомно-молекулярного вчення і теорії хімічної будови А. М. Бутлерова, поширенню яких сприяв. Він розумів величезне значення періодичного закону Д. І. Менделєєва і сприяв визнанню його за кордоном. Всі навчальні посібники та монографія Вюрца отримали в свій час широке поширення.

13 липня 1896)
Німецький хімік-органік, застосував теорію валентності до органічних речовин.
Експериментальні

роботи Кекуле відносяться до органічної хімії .
З метою перевірки гіпотези про рівноцінність всіх атомів водню в бензолі він отримав його галоген - , нітро- , аміно- і карбоксопохідне; займався також дослідженнями ненасичених кислот і синтетичних барвників. Однак основні роботи
Кекуле були присвячені теоретичної хімії;
головною його заслугою стало створення теорії валентності.
Кекуле кілька років був президентом Німецького хімічного товариства . Він був одним з організаторів Міжнародного конгресу хіміків( 1860 )

1892)
Німецький хімік-органік.
Гофман виявив в кам'яновугільній смолі анілін і хінолін,

запропонував спосіб отримання первинних амінів з амідів карбонових кислот. Роботи Гофмана і його школи мали велике значення для створення промислової переробки кам'яновугільної смоли і виробництва синтетичних барвників.

присвячені вирішенню спільних проблем органічної хімії і синтезу найпростіших вуглеводнів.
Вивчаючи

продукти перегонки нафти і кам'яного вугілля, знайшов, що граничні вуглеводні слід розглядати як основу, з якої утворюються всі інші класи органічних сполук. Довів (1868), що всі чотири валентності вуглецю тотожних

хімік-органік
Німецький хімік-органік, синтезував ізомасляную кислоту, гуанідинів і α-амінокислоти, встановив будову

спиртів і карбонових кислот, досліджував незалежно від Ельтекова перегрупування еноли в альдегіди і кетони, а також пінаколіновую перегрупування, встановив структурну формулу нафталіну. Ввів в лабораторну практику конічну колбу (колба Ерленмейера) і газову піч для елементного аналізу

з 1775 року - член Королівської шведської академії наук. За

освітою і фахом - фармацевт. Працював в аптеках різних міст Швеції, де і проводив хімічні дослідження з 1757 року.

Отримав хлор дією соляної кислоти на піролюзіт при нагріванні (1774 рік);
Отримав гліцерин дією оксидів свинцю на рослінні и тварінні жири;
Отримав з природніх мінералів молібденіту и шеєліту - відповідно оксиди молібдену (1778) i вольфраму (1781).
Відкрів тетрафторід кремнію (1771), оксид барію (1774), міш'яковістій ​​Воден (1775), ряд кислот: Вінну (1769), кремнійфторістоводневу та фтороводневу (1771), міш'якову кислоту (1775), щавлеву (1776), молочні (1780 р.), синильну (1782), лимон (1784) та ін.

і біохімік, доктор медицини (1908).
У 1930 р. Фішер був нагороджений

Нобелівською премією з хімії «за дослідження з конструювання геміну і хлорофілу, особливо за синтез Геміну».

1873) Німецький хімік, президент Баварської Академіїі Наук (з 1860), один

Із засновніків агрохімії.

Розробив теорію мінерального живлення рослин, що сприяло розвитку виробництва мінеральних добрив і впровадження їх у землеробство. Вважав принципово можливим синтез будь-яких агрохімічних сполук. Поряд з цим припускав існування «життєвої сили». Відкрив ізомерію (1823). Автор хімічної теорії бродіння і гниття, один із творців теорії радикалів. Добув багато органічних речовин. Сформулював Закон мінімуму, названий його іменем.

хімік, основоположник теорії хімічної будови, яка лежить в основі сучасної

органічної хімії, засновник школи хіміків-органіків.

Наукова діяльність Бутлерова була спрямована на створення і утвердження теорії будови органічних сполук. Бутлеров вважав, що кожній молекулі речовини відповідає певна будова, яку можна виразити за допомогою формули, де більш-менш точно відображені реальні зв'язкБутлеров добув полімер формальдегіду (1859), синтезував уротропін (1860), вперше добув штучну цукристу речовину (1861). Він синтезував третинні спирти, передбачені його ж теорією, добув ізобутилен і відкрив реакцію його полімеризації.и та розташування атомів у молекулі.

1904)
Російський хімік, засновник наукової школи. Розвиваючи теорію хімічної будови

А. М. Бутлерова, досліджував взаємний вплив атомів в органічних сполуках і встановив ряд закономірностей (у тому числі правило приєднання гідрогалогенідов до ненасичених вуглеводнів з подвійною і потрійною зв'язком, згодом назване його ім'ям в 1869 році).

Відкрив изомерию жирних кислот (1865). З початку 80-х рр.. досліджував кавказькі нафти, відкрив нафтени. Сприяв розвитку вітчизняної хімічної промисловості. Один з організаторів Російського хімічного товариства (1868). Батько архітектора Н. В. Марковникова.

хімік-органік
З 1886 року - Професор органічної хімії Варшавського університету; з

1898 р. одночасно декан хімічного відділення Варшавського політехнічного інституту.

Спільно з А. М. Зайцевим відкрив (1875) реакцію отримання вторинних і третинних спиртів дією цинку і алкилгалогенидов на карбонільні з'єднання. Використовуючи цю реакцію, здійснив (1874-1885) синтез ряду спиртів.