КАФЕДРА ОНКОЛОГІЇ З КУРСАМИ РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ТА РЕАНІМАТОЛОГІЇ МЕДИЧНОГО

УжНУ

РАК ЛЕГЕНЬ

1 350

000 (12,3%)
Рак молочної золози 1 050 000 (10,4%)
Рак товстої кишки 945 000 (9,4%)
Рак шлунку 876 000 (8,7%)
Рак печінки 564 000 (5,6%)
Рак предміхурової 543 000 (5,4%)
залози

ІV ст.
24,1% 47% 22,3%
69,3%

Однорічна летальність

65,6%
5-річне виживання 8-9% (США – 14%)

пухлин легень у чоловіків і 45% у

жінок обумовлена палінням.
Канцерогени, радіаційні елементи у воді та грунті, у виробництві;
Генетичний фактор - при наявності в сімї злоякісних пухлин ризик раку легень у прямих родичів зростає в 3-4 рази.
Хронічні захворювання бронхів та легенів – основи для впливу канцерогенів.

розрізняють центральний рак, що розвивається з епітелію слизової головних часткових

та початкових відділів сегментарних бронхів та периферійний, що росте з епітелію слизової субсегментарних бронхів та бронхіол.

(екзофітний тип росту), тобто переважним ростом в просвіт бронху та

перибронхіальним ростом пухлини з переважним ростом в тканину легені (інфільтративний тип росту) – перибронхіально-вузлові та перибронхіально-розгалужені пухлини. Центральні форми раку легень складають до 3/4 злоякісних пухлин цього органу.

Пневмонієподібний
3. Перибронхіальний розгалужений 3. Рак верхівки
1
2
3
1
2
3

або змішаним.

сегментарних та часткових бронхів та судин до воріт легенів, а

також під плеврою між долями.
ІІ - лімфатичні залози, розташовані у воротах легені. Межа між цими двома групами лімфатичних залоз умовна.
ІІІ - лімфатичні залози середостіння, серед яких виділяють групу біфуркаційних, нижніх трахеобронхіальних та паратрахеальних залоз.
ІV – надключичних, шийних, рідше аксилярних лімфатичних вузлів.

плевру з появою ексудату, або без, головний мозок, рідше -

в наднирники, шкіру, перикард, протилежну легеню і т.д.

при бронхоскопії , але пухлина визначається наявністю злоякісних клітин в

харкотинні.
ТІ - пухлина до 3 см в діаметрі оточена вісцеральною плеврою чи легеневою тканиною, при бронхоскопії не відмічається ураження, інфільтрації головного бронха.
Т2 - пухлина > за 3 см, знаходиться на віддалені > 2 см від біфуркаційного кіля.
ТЗ - пухлина будь-якого розміру, що переходить безпосередньо на сусідні анатомічні структури. Край пухлини < 2 см від біфуркаційного кіля.
Т4 - пухлина будь-якого розміру з інфільтрацією середостіння, серця, магістральних судин, трахеї стравоходу, тіл хребців, біфуркаційного кіля, або плевральний ексудат із наявністю ракових клітин у ньому.

лімфатичних вузлів.
NІ - уражені лімфатичні вузли кореня легені (перибронхіальні, внутрішньолегеневі)

на стороні патології.
N2 - уражені лімфатичні вузли середостіння на боці патології.
NЗ - ураження лімфатичних вузлів кореня легені чи середостіння
на протилежному боці, або надключичних лімфатичних вузлів.

наявні віддалені метастази.
Мх - метастази сумнівні.

рак легені (ЦРЛ):
Ендобронхільний вузловий;
Перибронхіальний вузловий;
Перибронхілальний розгалужений.
2. Периферичний рак легені (ПРЛ):
Кругла

пухлина або “шароподібний рак”
Пневмонієподібний рак
Рак верхівки легені (Пенкоста)
3. Атипові форми:
Медіастенальний;
Легеневий карциноматоз
Кісткова, мозгова та ін.

та морфологічної будови;
Стадії процесу;
Ускладнень;
Паранеоплазій

ведучий симптом раннього раку легенів;
Задишка при фізичному навантажені, як ранній

симптом раку легенів, спостерігається приблизно у 40% випадків.
Біль – в грудях займає серед симптомів раку легенів друге місце і відмічається у 60-70% хворих;
Лихоманка – також спостерігається у багатьох хворих (60-70%) і нерідко буває єдиним проявом захворювання.

Симптоматика та клініка РЛ

бронха (інтенсивний сухий кашель, на протязі всієї доби, виснажливий);
Синдром патологічних

виділень (виділення мокротиння різного характеру з неприємним запахом, кровохаркання);
Температурний синдром (від субфебрильної до гектичної);
Больовий синдром (біль різного характеру, поверхневий, глибокий, часто при акті дихання)
Функціональний синдром (задуха, пітливість, серцебиття, акроціаноз, утруднене дихання)
Паранеопластичний синдром та синдром запальних ознак

фактор;
Огляд – колір шкіри, деформація грудної клітки, перкусія, аускультація, пальпація

регіонарних л/в, симптом Горнера та ін.;
Лабораторні методи –на жаль малоінформативні,
ШОЕ, лейкоцитоз = запалення,
3-5 кратне обстеження харкотиння,
цитологічне обстеження плеврального випоту

обстеження патологічні зміни
не виявляються не тому, що вони відсутні,

а тому, що
методами володіють недостатньою мірою;
2. Якщо патологічний субстрат у легенях незрозумілий для
інтерпретації, то перше, що слід виключити, то є РЛ.
3. При запальних процесах у легенях більше вислуховується,
ніж проглядається.
4. При пухлинних процесах у легенях більше проглядається,
ніж вислуховується.
5. Для раку легенів характерні “ножиці” (розбіжність)
6. Рецидивний характер легеневих захворювань > 3-х міс.

та фронтальній;
3. Томографія;
4. Бронхографія;
Основні ознаки центрального раку – ателектаз;
Периферичного –

кругла пухлина, картина запалення, абсцесу і т.д.

Фібробронхоскопія + біопсія – дає гістологічне підтвердження:
1. Прямі ознаки: + тканина, деформація, звуження просвіту;
2. Непрямі ознаки: інфільтрація слизової, ригідність стінки, деформації, нечіткий малюнок кілець і т.д.
3. Біопсія: шматочкова, зішкріб, відбитки слизової, змивні води, трансбронхіальна та трансторакальна пункції та ін.

природу патологічного процесу в легенях і середостінні не встановлено –

показанна ВІДЕОТОРАКОСКОПІЯ, ТОРАКОТОМІЯ

РЛ:
чутлива форма – дрібноклітинний (вівсяно-, лімфо-, веретено-, поліморфно-клітинні) та

резистентна – недрібноклітинний (плоскоклітинний, залозистий, крупноклітинний). Тому лікування грунтується на особливостях морфологічної форми пухлини.

віддалених метастазів є хірургічний. Тривалість життя після хірургічного лікування залежить

від стадії захворювання, поширеності процесу.
Не рекомендують проводити оперативні втручання при ТЗ-4 N2-3.

чи обох долей, а також сегменту легені з регіонарними лімфатичними

вузлами кореня та частково середостіння. Цим вимогам відповідають такі операції, як лоб – і білобектомія, пневмонектомія. Сегментарна резекція легень можлива при периферійному раку Т1NоМо

лобектомій і 11% радикальних операцій. Радикалізм втручань забезпечують адекватним відступом

лінії резекції бронху від пухлини (клиноподібна, вікончата при ендобронхіальному процесі та циркулярна при інфільтрації входу часткового бронху).

виживаємість після хірургічного лікування РЛ І-ІІ стадій.

раку легенів залишається не вирішеним, через високу післяопераційну летальність 7-16%.

раку легень I-II стадії
Стадія 0(ТisN0М0) – сегментектомія або лобектомія, допустима

фізична деструкція пухлини (лазерна, кріогенна, термічна), можлива брахітерапія.
Стадія IА – IВ(Т1 - 2N0М0) – радикальна лобектомія, пневмонектомії або бронхопластична операція з лімфодисекцією.
Стадія IIА – IIВ(Т1 - 2N1М0, Т3N0М0 ) – лобектомія, пневмонектомія або бронхопластична операція з лімфодисекцією. При N+ і недиференційованому ракові - адювантна хіміо-променева терапія.
Зменшення обєму операції або лімфодисекції недопустимо, так як у 30% хворих виявляються метастази в регіонарні лімфовузли.

роки в зв'язку з запровадженням в онкологічну практику установок та

телегаматерапії, лінійних прискорювачів, бетатронів.

лікування, або самостійно при наявності протипоказань до хірургічного втручання в

основному при локалізованих формах захворювання.

на результати проведених раніше рандомізованих випробувань, в яких не проводилось

адекватного визначення стадій ТNМ.

інших методів лікування або неможливості їх проведення через розповсюдженість процесу,

а також при рецидивах хвороби, коли інші методи лікування вичерпані. Використовуються комбінації активних по відношенню до раку легень препаратів метотрексату, андріаміцину, циклофосфану, цисплетіну, прокарбазину, фторурацилу, мітоміцину – С, вінкристіну.

починають з променевої терапії або комбінованого лікування (опромінення і поліхіміотерапія).

При місцево – розповсюджених формах лікування починають з поліхіміотерапії, а потім підключають променеву терапію. У випадках генералізації і дисемінації процесу основним методом є поліхіміотерапія.

що обумовлено великою частотою мікрометастазів
(у 25-60%), які до

певного часу при клініко – рентгенологічному досліджені не виявляються, а цитостатики у зв’язку з наявністю гематоенцефалічного бар’єру не завжди можуть припинити їх розвиток.