Комунальний заклад Бердянський медичний коледж Запорізької обласної ради

ХІМІЇ НА ТЕМУ: «ІV група періодичної системи. Загальна характеристика групи. Вугілля активоване,

натрію гідрокарбонат.» Розроблено: Бондаренко О. І., спеціалістом першої категорії, викладачем фармацевтичної хімії 2013 р.

германій, олово, свинець. Характерна ступінь окислення для цієї групи (+ІІ)

та (+ІV). Металічний характер простих речовин збільшується від карбону до свинцю.
Для медицини найбільш важливу роль грає карбон та його сполуки.
 
Розповсюдження у природі.
Карбон ─ основна головна частина всіх організмів, тринадцятий елемент по розповсюдженості на Землі. Зустрічається як у вільному виді (алмаз, графіт), та і в зв’язаному стані (діоксид карбону, карбонати, вугілля, нафта, природний газ, бітуми).

Серед неорганічних сполук карбону в медичній практиці застосовуються активоване вугілля і натрію гідрокарбонат.

повітря. Для збільшення адсорбційної здатності вугілля обробляють перегрітою парою при

800 °С. При цьому видаляються смолисті речовини. Потім проводять обробку вугілля розчинами цинку хлориду, магнію хлориду, натрію гідроксиду або фосфатної кислоти з подальшим нагріванням до 300—400 °С. При цьому додані речовини розкладаються і відганяються, розпушуючи вугілля і збільшуючи поверхню пор. Далі вугілля ретельно промивають водою для очищення від домішок і висушують. У лікарському засобі є мікропори — видимі в мікроскоп (d = 10-1—10 -3см) та ультрапори— невидимі в мікроскоп (d = 9,2•10-7 см). Ультрапори відіграють головну роль в адсорбційних процесах. Загальна їх поверхня в 1 г активованого вугілля становить понад 1000 м2.

приділяє велику увагу чистоті вугілля активованого. Регламентується вміст домішок хлоридів,

сульфатів, важких металів, феруму, арсену. Не повинно бути сульфідів, ціанідів.

Визначають адсорбційну здатність вугілля активованого з метиленовим синім та ступінь подрібнення.

Зберігання. У добре закупореній тарі, в сухому місці.

Застосування. При диспепсії, харчових інтоксикаціях, отруєнні алкалоїдами, солями важких металів.

М.м. 84,0









 

кристалічний порошок без запаху, солонкувато-лужний на смак, стійкий у сухому

повітрі, повільно розкладається у вологому. Розчинний у воді, практично нерозчинний у 95 %-вому спирті. Водні розчини мають лужну реакцію.

фенолфталеїну — з'являється блідо-рожеве забарвлення. При нагріванні одержаного розчину виділяються

бульбашки газу і розчин забарвлюється у червоний колір:




2. За іонами НСО3- :
а) при додаванні розчину кислоти до натрію гідрокарбонату виділяються бульбашки газу:

білий осад, на відміну від карбонату, тільки при кип'ятінні.




3.

За іонами Na+:
а) з розчином калію піроантимонату (калію гексагідроксо-стибіату (V)) - утворюється білий осад:


б) з розчином реактиву метоксифенілоцтової кислоти – ут-ворюється об'ємний білий кристалічний осад:

випадає знову при наступному додаванні розчину амонію карбонату.

в) сіль натрію,

змочена кислотою хлористоводневою роз-веденою і внесена в безбарвне полум'я, забарвлює його у жовтий колір.

Випробування на чистоту. Розчин має бути прозорим, безбарвним.
рН свіжо приготованого р-ну не має перевищувати 8,6.
 
Кількісне визначення. Ацидиметрія, пряме титрування, індикатор — метиловий оранжевий, Е= М. м.

кислотності шлункового соку; відхаркувальний засіб при запальних процесах дихальних шляхів

з трудним відходженням мокротиння; розчин NaHCO3 застосовують як плазмозамінний лужний розчин при метаболічному ацидозі для відновлення кислотно-основної рівноваги (при гіпоксії, шоку, недостатності нирок, інфекційних захворюваннях тощо). Також розчин має протимікробну, протимікозну дію і застосовується для полоскань, спринцювань.