Корунд ( рубіни і сапфіри )

алюмінію шаруватої будови.
Рубіни і сапфіри (різновиди шляхетного корунду) займають поряд

з діамантом і смарагдом провідне місце у всіх класифікаціях ювелірних каменів.
Колір шляхетних корундів може бути різний: безбарвний (лейкосапфір), червоний різної інтенсивності і відтінків (рубін), синій або голубий різної інтенсивності і відтінків, рожевий (через домішку Ti4+), зелений, фіолетовий, оранжевий, жовтий, коричневий (сапфіри).
Мінерал кристалізується у тригональній сингонії. Він займає друге місце за твердістю після діаманта. Спайність недосконала. Має сильний дихроїзм.
Твердість: 9. Густина: 3,96-4,05 г/см3. - рубін, 3,99-4 г/см3. - сапфір. Спайність відсутня. Блиск: скляний. Прозорість: ювелірний корунд усіх забарвлень прозорий. Світлозаломлення: n = 1,766-1,774. Двозаломлення: 0,008. Дисперсія: 0,018.
В УФ променях рубіни світяться червоним кольором. Сині сапфіри не люмінесціюють.
Жовті сапфіри володіють жовто-оранжевою люмінесценцією.
Великі рубіни зустрічаються дуже рідко. Так, за період 1870-1970 рр. було знайдено понад 300 кристалів діаманта масою понад 200 кар, а таких рубінів – усього кілька штук.
Також рідкісні великі сапфіри.
Великі огранені рубіни і сапфіри є гордістю зібрань різних музеїв світу. Так, в Алмазному фонді в Москві зберігається “Держава імператорська”; у верхній частині вона прикрашена сапфіром з о.Шрі-Ланка масою 200 кар. Там же зберігається брошка з сапфіром масою 258 кар.
В Британській колекції зберігається найбільший оранжевий сапфір (маса 57,30 кар.).

різних мінеральних асоціаціях, в деяких з них він є породоутворюючим.

Головно пов'язаний з геологічними комплексами магматичного, постмагматичного (пегматит) і метаморфічного генезису. Стійкий в процесах денудації - нагромаджується в розсипах.
Характерними корундвмісними об'єктами є корундові сіеніти і сієніт-пегматити, які утворюють дайки і жили серед лужних сієнітів або граніто-гнейсів і гнейсів поблизу контактів їх з масивами лужних або нефелінових сієнітів. Такі родовища Ільменських і Вишневих гір в Росії, провінцій Онтаріо і Квебек в Канаді, Мадраса і Кашміра в Індії, острова Шрі-Ланка (Цейлон) та інші.
Серед ультраосновних порід і серпентинітів, у разі прориву їх дайками кислого або середнього складу (апліти, анортозити), внаслідок десилікації останніх утворюються специфічні дрібно-, середньо- і грубозернисті породи, які вміщують корунд - плюмазити, марундити, киштиміти (вміст корунду в останніх досягає 90%). Прикладом родовищ цього типу є Борзовське родовище корунду на Уралі (південна частина Вішневогорського лужного комплексу). Цікаве родовище масиву Рай-З на Полярному Уралі, де красивий карміново-червоний корунд (розміри кристалів досягають 20 см) тяжіє до дайок плагіоклазитів, переважно до слюдитових зон в них.

є гідротермально-метасоматичними породами, до яких приурочені мусковіт-корундові і андалузит-корундові лінзоподібні

і жилоподібні тіла і гнізда. У самих кварцитах вкрапленість корунду також присутня.
Метаморфічні мусковіт-силіманіт-корундові і кіаніт-корундові породи в гнейсах і кристалічних сланцях відомі на Україні, в Якутії (родовище Чайніт), Індії та інших регіонах.
Цікаві родовища корунду, головно - рубіну, в метаморфізованих мармурах. Вони утворюються в результаті контактового метасоматозу при прориві карбонатних товщ магматичними породами, як правило основного складу. Прикладом родовищ такого типу може слугувати Кучинське родовище на Південному Уралі.

Сході рубін з давніх давен вважався найціннішим ювелірним каменем. Він

слугував талісманом, його вставляли у різні прикраси. Йому приписували різні надприродні властивості.
Червоний колір рубіна зумовлений домішками іонів Cr3+. В густозабарвлених різновидах вміст Cr2O3 може досягати 4 %. На відтінки забарвлення впливають домішки інших хромофорів: коричневий відтінок – іони Fe, фіолетовий – V. Інтенсивність і відтінки кольорів рубіна сильно коливаються. На цьому грунтується поділ торгових сортів на “файн” (чудовий), темний і світлий колір.
Ще є торгові сорти рубіну: бірманський, сіамський і цейлонський.
В кінці 1970-х років з’явилися “африканські рубіни” (з Кенії і Танзанії), за якістю вони подібні до бірманських.

“голубиної крові”. Поставляється із Південно-Східної Азії – Бірма, Таїланд, Камбоджа,

В’єтнам, Шрі-Ланка.

Азії.

рожевого кольору (домішка Ti4+) називають рожевими сапфірами.

Пражському кафедральному соборі; найбільший зірчастий рубін "Россера Рівза" (138,7 карат)

в США; рубін "Делон" (100 карат) - в Американському музеї природничої історії; "Мир" - 43 карати, що отримав назву в честь закінчення Першої світової війни, - знаходиться в приватній колекції.

Однак найбільший рубін, величиною з куряче яйце, вагою в 256 каратів, належав королю Богемії Рудольфу II, пізніше він був піднесений в подарунок імператриці Єкатерині II.

Найбільш цінні рубіни червоного кольору з легким фіолетовим відтінком. Найменш цінні - з коричневим. Знижує вартість каменя і нерівномірність забарвлення. У 1980 році в США ціни на бірманські рубіни масою в один карат дорівнювали від 2500 до 3500 доларів, сіамські - від 1200 до 1600 і на рожеві - до 500 доларів.

за іменем свого володаря Россера Рівза, рекламного магната. Він купив

камінь в середині 1950-х років. У 1965 році магнат подарував камінь Національному музею природничої історії Смітсонівського інституту (м. Вашингтон).
Вага рубіна складає 138,7 карата. Огранений кабошоном. Володіє ефектом астеризму. Знайдений на о. Шрі-Ланка.
Особливостями цього рубіна є поєднання відмінного кольору , прозорості і виразності зірки.
На американському ринку камінь з’явився у 1953 році. Поверхня каменя була сильно подряпана і вимагала повторного полірування; припускають, що камінь до цього мав європейського володаря або володарів упродовж 50-100 років. Можливо вони привезли його зі Шрі-Ланки в період 1853-1903 років під час британського правління на цьому острові.
У 1953 році камінь був придбаний Робертом Фішером в Лондоні за невідому суму. Тоді камінь важив трохи більше 140 каратів. Фішер доручив ювеліру обробити і заново відполірувати рубін. Потім через фірму Firestone & Parson він подарував рубін Россеру Рівзу.

був знайдений рубін масою 440 каратів. Це один з найбільших

у світі рубін на сьогоднішній день. Камінь темний, насичено-бордового кольору і має цілісну структуру.
Обробку і полірування рубіна запропонували відомому канадському огранювальнику Томасу Макфі, представнику компанії True North Gems Inc. Після огранювальних робіт, які тривали понад 10 місяців, рубін став важити 302 карати і був названий огранювальником «Кітаа».
Орієнтовна вартість цього рубіна понад 450 000 тисяч доларів.

світі - маса 2475 каратів (459 грам). В перекладі з

хінді «Царь самоцвітів»). Він належить індійському адвокату Віджая-раджа, який отримав його у спадщину від своїх предків, царів Імперії Віджаянагар.
Рубін був відкритий світові його володарем у 1986 році. Пізніше, у 1988 році, він показав інший рубін масою 1370 каратів, відомий як «Нееланджалі», який був занесений в Книгу Рекордів Гінесса, як найбільший у світі рубін подвійної зірки. Пізніше адвокат показав свій третій рубін, який посунув «Раджаратну» з першого місця у списку найкрупніших рубінів. Він рубін важив 3553 карата, називався «Равіратна». Рахується найбільшим у світі рубіном і найбільшим у світі зірчастим рубіном.
“Раджаратна” початково важив 2805 каратів. Втрати при огранюванні склали усього 330 каратів, що свідчить про те, що початково камінь був дуже хорошої ювелірної якості, так що навіть невелика втрата ваги дозволила відкрити його надзвичайну красу.

тисяч за карат. При цьому рекордом є ціна 425 тисяч

за карат, встановлена при продажі рубіна масою 8,62 карата, вставленого в перстень Bulgari; він був проданий Лоуренсом Граффом за 3 637 480 доларів на аукціоні Крісті в Санкт-Моріце у лютому 2006 року. Так що 80 тисяч за карат для Раджаратни – це не межа, якщо його будуть продавати. Питання в тому, чи порівнюється він за якістю з рубіном Граффа.
Після того, як в 1988 році Віджая-раджа здивував увесь світ рубіном “Равіратна”, він показав необроблений рубін масою 45000 каратів, який оцінюється в астрономічну суму – більйон доларів!
З міркувань безпеки зараз камені знаходяться в надійних банківських сховищах по усьому світу, оскільки знайти для них найти відповідного покупця дуже важко.

у світі.
Він має темно-червоний колір і в ньому відбивається

рухлива шестипроменева зірка. Експерти оцінюють його вартість у 500 мільйонів доларів, тобто 140 тисяч доларів за карат.

ювелірні камені (головним чином лазурит і сапфір). Забарвлення синє, фіолетове,

зелене, жовте, помаранчеве, рожеве. Зустрічаються сапфіри чорні, безбарвні і найбільш дорогі темно-блакитні та волошково-сині (королівський сапфір). Нерідко забарвлення сапфірів розподіляється нерівномірно: у одному камені можна спостерігати два-три відтінки і навіть різні кольори. Відомі сапфіри, що володіють «олександритовим ефектом» і змінюють забарвлення залежно від джерела освітлення. Синій колір природного сапфіра обумовлений присутністю заліза в двох- і трьохвалентній формі, жовтий – домішкою трьохвалентного заліза, оранжевий – головним чином домішкою хрому, у фіолетовому корунді присутні залізо (Fe2+, Fe3+), Cr3+ та іноді титан. Якщо до цих хромофорів додається ще й ванадій, з'являється «олександритовий ефект».
Блиск у сапфіра скляний. Спайність відсутня, але нерідко спостерігається поперечна окремість. Сингонія тригональна. Форма кристалів зазвичай подовжена дипірамідальна, веретеноподібна або бочкоподібна. Сапфір утворюється в мармурах, базальтах або пегматитах. Добувається головним чином з розсипів. Кращі сапфіри поставляють Індія, Шрі-Ланка і Таїланд. Інші постачальники – Австралія, Колумбія, Кенія, США.

в яких після обробки у вигляді кабошона виявляється 6- або

12-променева зірка, що ковзає поверхнею каменя при його повороті. Ця властивість (астеризм) зумовлена включеннями тонких голочок рутилу, орієнтованих за певними кристалографічними напрямами, що пересікаються під кутом 120 °, або наявністю порожнистих трубчастих каналів, які проходять в кристалі в цих же напрямках.
Найціннішими вважаються волошково-сині сапфіри (бірманські і цейлонські). Рідкісними є оранжеві сапфіри кольору сонця, що сходить (ланкійські сапфіри під назвою “падпараджа”). “Падпараджа” – один з найдорожчих коштовних каменів. Ціна його широко коливається залежно від розміру і якості. Вартість найкращих може складати тисячі і навіть десятки тисяч доларів за карат. Найкрупніший сапфір “падпараджа” вагою 100,18 кар зберігається у Смітсонівському музеї природничої історії (США).
Оскільки сапфіри “падпараджа” цінуються дуже високо в останні роки на ринку широке розповсюдження отримали ошляхетнені рожеві сапфіри із Мадагаскару. Ошляхетнення здійснюється або методом іонної імплантації (прокалювання огранених каменів за температури біля 1800° С), або гама-опроміненням. Але отримане такими методами забарвлення не стійке і вартість таких каменів нижча, ніж справжніх сапфірів “падпараджа”.

річ. Здається, як коштовний камінь не назви, нічого не зміниться.

Це далеко не так. Можна носити в перстені звичайний зелений форстерит, але відношення до каменя відразу зміниться, якщо його назвати, наприклад, вечірнім смарагдом. Одна справа володіти рожево-оранжевим корундом і зовсім інша справа, якщо у вашому перстені сяє цейлонський сапфір з таємничою назвою “падпараджа”, від якої навіває екзотикою Південно-Східної Азії.

імператорської влади.
Виготовлена у 1762 році для коронації імператриці Єкатерини II.
Золото,

срібло, діаманти, сапфір (200 кар). Великий діамант має масу 46,92 кар.
Висота держави з хрестом - 24 см.

російський цар Олександр II як подарунок дружині на виставці в

Лондоні. Камінь вставлений в ажурну золоту оправу, яка інкрустована великою кількістю дрібних і великих діамантів. Цей сапфір вважається найбільшим (258 кар) і найкрасивішим сапфіром у світі. Його вага, унікальна оригінальна огранка, дивовижний бузково-синій насичений колір у поєднанні з прозорістю і чистотою каменя вражають уяву. На камені нанесено понад 100 граней, з вишуканим смаком підібрана і оправа із діамантів. Верхня частина каменя суцільно вкрита дрібними шестикутними фасетами, і промені світла, розбиваючись об цю багатогранну поверхню, фонтанами ллються в різні сторони, створюючи приємну м’яку гру. Брошка виготовлена в середині XIX ст.

де давно вже існують розроблені родовища, у 1995 році був

знайдений найбільший в світі голубий сапфір вагою 61 500 каратів (12,3 кг). Назвали його «Сапфір Тисячоліття». Вартість його оцінюється в межах від 90 до 500 мільйонів доларів. «Сапфір Тисячоліття» не став надбанням жодного музею і на даний час знаходиться в приватній колекції в Гонконзі.
Головним дизайнером проекту «Сапфір Тисячоліття» був відомий художник Алесіо Босхі. За його задумкою на сапфірі вирізані головні віхи історії. На камені можна побачити Колумба, Мікеланджело, Моцарта, Баха, Бетховена, Ньютона, Ейнштейна та інші ключеві фігури історії людства.

бірманське походження і насичений та інтенсивний синій колір.
У 1934 році

американський мультимільйонер Джон Д. Рокфеллер купив цей камінь у якогось індійського магараджи. Сапфір тоді важив 66,03 карата. Потім камінь переогранили, вставили в брошку і продали за 170 тисяч доларів.
З часом сапфір був проданий на аукціоні за 1,5 мільйона доларів. Новий володар злегка його переогранив (камінь став важити 62,02 карати), вставив в платиновий перстень і продав приватному американському колекціонеру з кількома прекрасними діамантами.
У 1988 році колекція пішла з молотка, і «Сапфір Рокфеллерів» знову був виставлений на аукціоні. Його ціна склала 2,85 мільйона доларів. Через 3 роки на аукціоні Сотбі в Нью-Йорку сапфір був проданий за 3 мільйона 31 тисячу доларів. Ця ціна поки що є абсолютним світовим рекордом продажі голубого сапфіра. Рекордною є і вартість одного карата: 48 871 долар. Таким чином, ціна каменя (незважаючи на деяку втрату у вазі) за три десятиліття зросла майже у 18 разів.

світі (563,35 карата), володіє ефектом астеризму. Був знайдений на острові

Шрі-Ланка біля трьохсот років назад, в 19 столітті належав відомому фінансисту Джону Пірпонту Моргану, потім був дарований Нью-Йоркському музею природничої історії, де і знаходиться зараз. 29 жовтня 1964 року грабіжники пограбували музей; сапфір “Зірка Індії” був викрадений разом з іншими коштовностями. Майже через 3 роки його вдалося повернути на місце: викрадений сапфір разом з кількома іншими коштовностями був знайдений на автовокзалі Майямі, в камері зберігання, після чого був повернений в музей.
Камінь непрозорий, сіро-синього кольору і молочного відтінку. Огранений в формі кабошона. Його унікальність полягає в тому, що ефект астеризму у вигляді шестипроменевої зірки проявляється на обох сторонах каменя.

сапфіром у світі. Був знайдений в роках в провінції Квінсленд

на північному сходу Австралії.
Камінь має овальну форму і оброблений у вигляді кабошона.
Початково Чорна Зірка був коштовним каменем великого розміру вагою понад 1000 каратів. Цей коштовний камінь був випадково знайдений в 1938 році 12-річним хлопчиком Ройєм Спенсером на сапфіровій копальні, де працював його батько. В той час не було відомо, що сапфіри можуть бути чорними і камінь використовували для того, щоби тримати двері у будинку закритими.
Через 10 років Гаррі Спенсер, батько Роя, дізнався, що інколи сапфіри можуть мати чорний колір і коштують дуже дорого. Він відніс камінь на експертизу і та показала, що сапфір вагою 1156 каратів, може принести йому ціле багатство.
У 1947 році камінь придбав ювелір вірменського походження Гаррі Казанян за 18000 доларів.
Він ризикнув огранити камінь у вигляді кабошона. Закінчений 733-каратний чорний сапфір демонстрував блискучу шестипроменеву зірку під дією природного або штучного світла. Вартість сапфіра в 1949 році складала 1 мільйон доларів.             
Довгий час сапфір знаходився в сім’ї Казаняна і вважався її талісманом, який приносив удачу, але згодом був проданий анонімному покупцю.
Вважається, що теперішня вартість цього сапфіра складає 88 мільйонів доларів.

«Великий сапфір Людовіка XIV».
За легендою камінь знайшов

торговець дерев’яними ложками в індійській провінції Бенгалі. Згодом його володарем був італієць Франческо Марія Марескотті Располі, маркіз Черветері. Потім сапфір був придбаний Людовіком XIV.
Сапфір “Располі” - це кристал вагою 135,8 карата майже бездоганного синього кольору. Його форма – простий кубічний шестигранник – результат огранки, яку зробили у давнину в Індії.
Після покупки Людовіком XIV сапфір був частиною коштовностей Французської Корони, уник відомого пограбування державної казни 1792 року, коли злодії вкрали відомі діаманти “Регент”, “Сансі”, Синій Таверн’є”.
Зараз сапфір можна спостерігати як частину виставочної експозиції в галереї Апполона парижського Лувра.

своєї останньої володарки Ребекки Гуггенхайм Логан, яка і подарувала сапфір

Смітсонівському музею природничої історії. Він вставлений в перстень і обрамлений двадцятьма ювелірними вставками з чистих діамантів.
Вага сапфіра 422,99 карата. Камінь має насичений синій колір, внутрішньо бездоганний, огранений кушоном (подушкою). Рахується другим за величиною ограненим сапфіром.
Рання історія сапфіра невідома, за винятком того, що знайдений він був на Шрі-Ланці, там же був огранений і вивезений з острова у XIX столітті.

забарвлення отримав свою назву за іменем його колишньої володарки румунської

королеви Марії, дружини короля Фердинанда. Король купив камінь, встановлений у діамантове кольє, у 1921 році за рік до своєї коронації і подарував це кольє своїй дружині, яка носила його разом з вишуканою сапфіровою тіарою.
Вперше сапфір згадувався у 1913 році, коли його придбала ювелірна фірма Картьє и вставила в гарне діамантове кольє. Слава цього випробу розповсюдилась далеко, на нього спеціально приїжджали подивитися королева Іспанії Вікторія Євгенія з королевою-матір’ю Марією Кристіною і принцесою Бурбон. Чутки дійшли і до Румунії, тому не дивно, що Фердинанд придбав кольє для своєї дружини.
Камінь успадкував син Михаїл, який після втечі з країни у 1947 році перепродав сапфір Гаррі Уїнстону. В подальшому камінь був оформлений ним у платиновий кулон с діамантовими ставками у вигляді трьох квіток.
19 листопада 2003 року на аукціоні Крісті в Женеві сапфір був оцінений на суму 1,2-1,8 мільйона швейцарських франків (0,87-1,32 мільйона американських доларів). Однак його купили за вищу ціну – за 1 494 480 доларів. Покупець залишився невідомим.

основними лампрофірами, пегматитами, скарновими вапняками, високоглиноземистими гнейсами, амфіболітами.
Важливе місце займають

елювіальні, делювіальні і делювіально-алювіальні родовища.
Кожному генетичному типу відповідають свої типоморфні особливості корундів (форма кристалів, забарвлення, включення). Так, до магматичного типу в лужних основних лампрофірах відноситься родовище Його-Галч (шт. Монтана, США). Тут пластинчасті кристали сапфіру мають включення шпінелі, рутилу, слюди.
З базальтами пов’язані р-ща рубіну і сапфіру в Австралії (великий постачальник сапфірів на ринок, 80 % усього світового видобутку сапфірів на суму 15 млн. дол.). Тут кристали усічені дитригональними пірамідами – зелені, оранжево-жовті, інколи з астеризмом, а також “олександритовим” ефектом.
Сапфіри із Камбоджі містять включення ториту і польових шпатів. Сіамські сапфіри (Таїланд) містять плагіоклаз, колумбіт, піротин, халькопірит, характерні полісинтетичні двійники.
З пегматитами пов’язані р-ща сапфірів Бірми. Пластинчасті і бочкоподібні кристали голубого, синього і зеленого кольору; включення рутилу, апатиту, циркону, монациту, флогопіту, магнетиту.

кристали сапфіру, забарвлення синє, фіолетове, зелене і жовте.
В Танзанії родовища

рубінів зустрічаються у вермикулітоподібних жилах серед серпентинізованих ультраосновних гірських порід. Кристали великі (до 2-4 см), таблитчасті і бочкоподібні.
Родовища рубінів Бірми пов’язані із скарновими вапняками, на контакті з дайками гранітів або граніт-пегматитів. Особливість бірманських рубінів – численні включення голчастого рутилу, шпінелі, апатиту, олівіну.
Родовища сапфіпів о.Шрі-Ланка пов’язані із силікатними ендоскарнами і делювіально-алювіальними розсипищами. Зустрічаються у вигляді бочкоподібних і призматичних кристалів синього і голубувато-синього кольору. Включення: циркон, гранат, шпінель, слюда, гематит, турмалін, рутил, халькопірит, рідинні і газово-рідинні включення.
За забарвленням, включеннями та іншими ознаками можна розрізнити природні рубіни і сапфіри із різних родовищ. Це можна робити і для синтетичних аналогів.
Діагностика шляхетних корундів утруднена тим, що багато мінералів, які використовують як імітації. Рубін плутають зі шпінеллю, червоними гранатами, турмалінами (рубелітами), деякими топазами. Від усіх цих мінералів рубін відрізняється високою твердістю. Рубін володіє двозаломленням, чим відрізняється від кубічних гранату і шпінелі. Рубін проявляє яскраво-червону фотолюмінесценцію.

1910 р. (Франція).

у 1891 р.
Сировиною для синтезу корунду слугує тонко змелений порошок

оксиду алюмінію, який отримують при кальцинації амоній-алюмінієвих квасців. Для забарвлення кристалів добавляють оксиди перехідних металів в концентраціях 0,1-2,0 %: оксид хрому для рубіну, оксиди заліза і титану для сапфіру, оксиди нікелю для жовтого корунду, оксиди кобальту для зеленого корунду.
Ефект астеризму отримують при додаванні у вихідну сировину невеликої кількості (біля 0,3 %) оксиду титану. Після синтезу отримані кристали відпалюють тривалий час в окиснювальному середовищі за температури від 1100 до 1500° С; при цьому відбувається пересичення оксиду титану і виділення тонких орієнтованих голок рутилу, які забезпечують відомий ефект шестипроменевої зірки.
Вирощують синтетичні корунди і методом Чохральського. Цим методом можна отримати корунди будь-якої форми – трубчасті, стрічкові, стрижневі та ін. Такі профільовані вироби із корундів мають широке застосування в техніці.

Вернейля
Метод хімічних транспортних реакцій

синтетичних корундів дуже близькі до природних.
В спектрах

поглинання синтетичних фіолетових, синіх і зелених сапфірів на відміну від природних відсутні деякі смуги поглинання (454, 467, 473 нм).
Особливо важлива для розпізнавання синтетичних і природних рубінів і сапфірів наявність включень, тріщин, каналів, характер розподілу забарвлення, двійникування. Для цього використовують стереомікроскопи з потужним освітленням – у відбитому і прохідному світлі. Для кращої чіткості зображення використовується вода, спирт або імерсійні рідини.
Особливістю природних рубінів і сапфірів – наявність включень рутилу, а також інших мінералів.
Дуже характерною особливістю природних сапфірів – велика кількість газово-рідинних включень, які утворюють химерні візерунки, що нагадують соти, гратки, відбитки пальців. Інколи рідинні включення виповнюють трубоподібні канали.

мають не таке широке розповсюдження, як у сапфірів.
Характерною відмінністю природних

рубінів є нерівномірне плямисте забарвлення. В зіркових рубінах проявляється гексагональна зональність забарвлення.
В природних сапфірах спостерігається зональний і зонально-секторіальний розподіл забарвлення у вигляді чергування чітких паралельних смуг різної інтенсивності забарвлення, які розміщуються на одній прямій або по сторонах правильного гексагона.
Для синтетичних корундів (рубінів і сапфірів) характерні газові включення різного розміру і форми (округлої, овальної, видовженої, веретеноподібної), поодинокі і скупчення у вигляді плям, смуг, хмаринок. Такі бульбашки газу здаються темними в прохідному світлі, у відбитому вони мають вигляд яскравих концентричних кілець.
Тверді включення в синтетичних корундах можуть бути представлені “непроплавами” – непрореагованими частинками продуктів синтезу, пилом металів, які вводяться в корунд як легуючі присадки.
Хороша діагностична ознака синтетичних корундів – криволінійний розподіл забарвлення, що пов’язано з отриманням їх методом Вернейля.

потоків, що обумовлені оптичною неоднорідністю каменя.
Визначити синтетичні корунди, які імітують

діаманти, олександрити, смарагди, аквамарини, топази та ін., не важко, так як їхні основні фізичні властивості відрізняються від природних корундів. Серед рекомендованих методів діагностики є метод визначення кольору люмінесценції. Наприклад, олександроподібний синтетичний корунд на відміну від натурального олександриту в УФ променях світиться оранжево-коричневим кольором.