Культура Європи 18 ст

відігравати таку самостійну роль. Розширюється коло музичних інструментів, особливою повагою

користуються майстри, які їх виготовляють. У руслі бароко з характерною для нього умовністю і поширенням синтезу мистецтв виникає новий музичний жанр - опера, який висунув на перший план красу мелодії. Зароджується він в Італії, але швидко поширюється по всій Європі.Основою стає принцип симфонізму - особливої якості розвитку музичної думки, коли нова ідея народжується поступово, в перетворенні початкового образу, головна тема породжує побічну, яка контрастує з головною. Саме такий підхід втілився в новому жанрі - симфонії. Вінчала музичне мистецтво XVIII ст. і готувала новий прорив творчість великого Вольфганга Амадея Моцарта, Й. С. Баха, Й.Гайдна, Г.Ф.Генделя та К.В.Глюка.

Видатний німецький композитор, органіст і скрипаль, представник

стилю бароко, один із творців світової музичної класики, вважається одним із найвизначніших композиторів світу. Він узагальнив досягнення музичного мистецтва перехідного періоду від бароко до класицизму, а в майстерності поліфонії не знав собі рівних серед сучасників..

Бах зі своєю групою
“Музыкальное содружество”

Австрійський композитор, представник віденського класицизму, який

вважається одним із найгеніальніших музикантів в історії людства. Творчий доробок Моцарта складає понад 600 творів: більш 40 симфоній, понад 20 опер, велику кількість інструментальних концертів (зокрема 27 фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35 сонат для скрипки, Реквієм та багато інших інструментальних та хорових творів.

Сини Моцарта.
Малюнок Ганса Гансена,
Відень,1800

Будинок, де народився Моцарт

1759р.
Композитор німецького походження епохи бароко, який жив у

Великобританії. Свої перші опери, «Амелія» і «Нерон», Гендель написав в 1705 р. В Італії, до нього приходить слава майстра італійської опери. Він створив новий музичний жанр - "Англійську ораторію". За своє життя Гендель написав близько 50 опер, 23 ораторії, безліч церковних хоралів, органних концертів, а також ряд творів розважального характеру

Скульптура роботи
Ж.-Ж. Сальмсона,
встановлена біля Музею
мистецтв в Рубо
(Франція)

Німецький композитор, представник музичного класицизму. Автор 107

опер, К.В.Ґлюк вважається реформатором оперного мистецтва,. Ґлюк був різнобічно обдарованим музикантом - він грав на багатьох інструментах. Разом з віденським балетмейстером і лібретистом Г. Анджоліні він створив і поставив на сцені кілька хореографічних драм. Ґлюк був також видатним оперним диригентом.

Х.В.Ґлюк є автором 107 опер,
серед яких найвідоміші -
«Орфей і Еврідіка»,
«Альцеста»,
«Іфігенія в Тавриді»









Сцена з опери Х.В.Ґлюка «Орфей і Еврідіка».

р.
Австрійський композитор, представник віденської класичної школи, один з

основоположників таких музичних жанрів, як симфонія і струнний квартет.Під керівництвом Гайдна постає невеликий оркестр, для якого композитор складає свої перші симфонії. Творчий здобуток Йозефа Гайдна 104 симфонії, 83 квартети, 52 фортепіанні сонати, ораторії, 14 мес, опери.

почуттів і переживань людини. Інтимність, ліризм образів, але й аналітична

спостережливість. Європейський живопис 18-го століття в основному характеризується трьома стилями - це рококо, неокласицизм і бароко. Століття починається з живопису БАРОКО. Найхарактерніші риси бароко - помітна барвистість і динамічність. За стилем бароко слідує стиль рококо, і, тоді як бароко тяжіє до монументальної урочистості, Рококо віддає перевагу витонченість і легкість. За рококо слідує неокласицизм, яким і увінчається 18-е століття. Цьому стилю властиві звернення до античності, повернення до симетрії.

Був французьким живописцем, чия коротка кар'єра заохотила

відродження інтересу до кольору і руху (в традиції Корреджіо і Рубенса), і оживляла Бароковий вплив на живопис, що, зрештою, стало відомо як Рококо. Йому приписують винахід жанру fetes galantes: сцени буколічні й ідилічної чарівності, залиті мелодраматичністю.

“Італійські
комедіанти”






“Суспільство в парку”

Італійський художник, голова венеціанської школи ведутістов, майстер

міських пейзажів у стилі бароко. Першою роботою Каналя, яка достеменно відома дослідникам, адже має авторський підпис, є «Архітектурне капріччо» (1723).

“Площа сеньорії
у Флоренції”




“Турин”

1779 р.
Відомий художник Франції доби Просвітництва, представник реалізму.

Малював жанрові композиції, натюрморти, декілька портретів. Серед замовників майстра була і імператриця з Росії Катерина ||. Непрестижність натюрмортів примусила художника так ретельно їх малювати, так вкладати в них майстерність, хист і свої почуття, що вони впадали у око.

Був французьким живописцем, прихильником стилю Рококо, відомий своїми

ідилічними і чуттєвими картинами в класичній тематиці, декоративними алегоріями, що представляють мистецтва або пасторальні заняття.

Лондон

Був італійським художником, який писав міські пейзажі

та гравюри. Він був учнем і племінником Каналетто, і іноді також використовував прославлене ім'я останнього, таким чином, підписуючись як Бернардо Каналетто.

князівстві Ліхтенштейн.

символом століття. Загальним для просвітників було схиляння перед людським розумом,

віра в його перетворюючу силу. У звільненні від неуцтва бачився шлях до справедливого суспільства. Про те, яким же буде це справедливе суспільство, які методи допустимі в боротьбі за нього, висловлювалися різні погляди - від цілком помірних до найбільш радикальних.

Locke, 1632-1704), англійський філософ, один із основних представників англійського емпіризму

та Просвітництва.

Дені Дідро (1713-1780),французький філософ.Здійснив грандіозне видання - 28 томів за 21 рік.

є його “Міркування про походження йоснови нерівності між людьми”.
Шарль

Луї де Монтеск'є(1689- 1755),французький правник, письменник і політичний мислитель. Автор статей до «Енциклопедії», або Тлумачного словника наук,мистецтв та ремесла».

на високі (трагедія, епопея, ода) та низькі (комедія, сатира, байка).

Кожен жанр мав свої канони та чіткі межі, що не допускали їх змішування. Провідне місце в цій ієрархії належало трагедії. Трагедії П. Корнеля та Ж. Расіна, байки Ж. Лафонтена, сатира Н. Буало, комедії Мольєра не лише намагалися вирішити суспільні конфлікти в ідеальній сфері античності, а переносили їх у зону тогочасних соціально-етичних, моральних колізій, що спричинило розвиток реалізму. Найбільше це стосувалося творчості Мольєра, яка поєднала різні ідейно-художні течії, визначивши подальший розвиток літератури. Комедії Мольєра перестали бути "низьким" жанром. Його найкращі п´єси за тематикою, філософським, психологічним та моральним звучанням досягли рівня трагедії. З кінця XVII ст. класицизм вступив у смугу занепаду, відродившись в епоху Просвітництва.