Лібералізація руху громадян України до ЄС

господарства і
міжнародних економічних відносин
Інституту міжнародних відносин
Київський національний університет
Імені Тараса Шевченка

міграційної політики ЄС з питань трудової міграції
Міграційний профіль ЄС: поточну

ситуацію
Міграційний профіль України
Співробітництво України та ЄС у міграційній сфері

демографічних потребах країни, які держава й суспільні інститути реалізують з

метою управління міграційними потоками, забезпечення належних умов для гармонійного співіснування громадян і мігрантів, сталого соціально-економічного розвитку.

об'єднання тощо

важливу роль і мала значний вплив як на структуру, так

і на загальну кількість населення окремих країн.
Рух мігрантів у країнах ЄС не був гомогенним.
Впродовж останніх 70 років Європа еволюціонувала з регіону, що мав чисту еміграцію, в регіон чистої імміграції.
За цей період - прогресивне послаблення обмежень на мобільність робочої сили між деякими європейськими країнами.

ЄС ТОДІ (1960) ЄС ТЕПЕР (2013)
408,4 млн. чол. 506,0 млн. чол.

населення

впродовж чотирьох окремих етапів
1945 – 1960 рр.
Повернення переміщених в

результаті війни
Деколонізація
Репатріація
Міграція, мотивована пропозицією

Жваве відновлення економіки
Нестача робочих рук
Відкриття кордонів
Міграція, мотивована попитом

1960 – 1974 рр.

1975 – 1989 рр.

Нафтові шоки
Зменшення кількості іммігрантів
Стримана політика імміграції

Падіння Берлінського муру
Конфлікти на Балканах
Зняття бар'єрів на переміщення робочої сили

1989 – 2000 рр.

ст. демографічні процеси і вимоги ринку праці ввійшли в суперечність

із заборонною міграційною політикою більшості країн ЄС, остання стала переглядатися у бік більш диференційованого, вибіркового підходу до різних категорій країн і видів спеціальностей
Розширення ЄС у 2004 році порушило рівновагу на ринку праці ЄС через збільшення відтоку робочої сили з нових членів до старих, хоча цей потік був достатньо невеликим (через «нерозширення» Шенгенської зони)
Після розширення (2004) міграційна політика старих держав-членів загалом змінилася:
жорсткіше регулювання стосовно міграційних потоків з Африки, Близького Сходу, інших мусульманських країн
до нових країн-членів (А8) було застосовано формулу “2+3+2” (відкриття ринків робочої сили ЄС-15 протягом семирічного перехідного періоду);
обмеження припливу мігрантів із низькою кваліфікацією та заохочення (за допомогою різноманітних програм) висококваліфікованої робочої сили
запровадження певними країнами амністій щодо нелегальних трудових мігрантів

що притягує мігрантів як із близького, так і з далекого

зарубіжжя, міграційне питання є одним із найменш впорядкованих на загальноєвропейському рівні.
Кожна держава-член Євросоюзу зберігає за собою право вирішувати, яку кількість іммігрантів їй допускати на власну територію.
Полярні підходи окремих країн ЄС: від масової легалізації зарубіжних працівників до жорсткої і консервативної політики щодо депортації нелегалів.

про створення Європейського об’єднання вугілля та сталі (1951)
Договори про створення

Європейського співтовариства з атомної енергії та Європейського економічного співтовариства (1957):
вперше гарантовано вільний рух робочої сили в межах країн Західної Європи
право вільного пересування поширювалося лише на громадян країн ЄЕС

Єдиний Європейський Акт (1986):
єдиний простір без внутрішніх кордонів, в

межах якого гарантується вільний рух товарів, осіб, послуг та капіталу
Лісабонський саміт ЄС (2000):
проблеми зайнятості, економічних реформ та суспільної єдності
Лісабонська стратегія на 2000-2010:
необхідність залучення мігрантів для забезпечення конкурентних позицій Союзу
нагальність формування спільної імміграційної політики зокрема у питаннях адмісії економічних мігрантів  

“Гаазька програма” (2004):
розробка системи заходів для законного працевлаштування іммігрантів

відповідно до вимог ринку праці
гарантування успішної інтеграції мігрантів у приймаюче суспільство
розрахована на 5 років
Глобальний підхід з управління міграцією (2005):
співпраця країн ЄС із країнами Африки та Середземномор’я   

План політики щодо легальної міграції на 2006-2009:
правова база та

умови для залучення до країн ЄС трудових мігрантів із третіх країн, включаючи заходи для ефективного управління міжнародними міграційними потоками
інструменти сприяння обміну інформацією через міграційний портал ЄС та Європейський портал трудової мобільності (EURES)
подальше сприяння успішній інтеграції мігрантів у приймаюче суспільство
співпраця з країнами походження іммігрантів з питань «відтоку інтелекту», кругової міграції, програм мовної підготовки… 
Блакитна карта (2009):
базується на робочому контракті, строк - від 1 до 4  років з можливістю поновлення  

Стокгольмська програма «Відкрита та безпечна Європа на благо та захист

громадян» на 2010-2014:
включення міграційних питань у різні галузі політики ЄС, зокрема до спільної зовнішньої політики
більш гнучка міграційна політика та поглиблення співробітництва з країнами походження й транзиту мігрантів
Порядок денний ЄС з питань міграції (2015):
зниження стимулів для нелегальної міграції (посилення FRONTEX)
забезпечення безпеки зовнішніх кордонів
посилення спільної політики з надання притулку
нова політика легальної міграції: перегляд “Блакитної карти”, зміна пріоритетів у політиці інтеграції, полегшення грошових переказів

від населення ЄС-27

міграції дещо втрачає сенс розподіл мігрантів на категорії відповідно до

рівня їхньої кваліфікації.
У даному сенсі доцільно зосереджуватися на політиці стосовно критичних професійних груп на ринку праці ЄС. 
Деякі з них, як наприклад у галузі науки, охорони здоров’я, освіти вважаються висококваліфікованими. Інші категорії (наприклад, у сфері будівництва, сільського господарства, туризму) можуть не відповідати традиційному визначенню кваліфікованої праці, однак вони є цінними з точки зору задоволення попиту на відповідну робочу силу.
На сьогодні на європейському ринку праці існують сегменти, в яких дефіцит праці скорочується завдяки трудовим іммігрантам за усіма рівнями кваліфікації (готельний бізнес, будівництво, домогосподарства).

населення серед загальної кількості населення (близько 5,5 млн. осіб)
Один із

лідерів за абсолютними показниками еміграції з показником в 0,5 мігрантів
Ключові напрямки еміграції: Російська Федерація, Польща, США, Казахстан, Ізраїль, Німеччина, Молдова, Італія, Білорусь, Іспанія
За кордоном перебувають не менше ніж 1,5 млн.  українських робітників (7,5% трудового потенціалу країни)
З 10 головних «коридорів» міграції у світі 2 припадає на Україну
За кордоном лише легально перебувають 1,869 млн. українських громадян, що складає 4,1% від населення України, загалом ця цифра сягає до 3 млн. трудових мігрантів протягом року

Україна знаходилася у десятці країн, з яких відбувався притік мігрантів

до ЄС:

6.5 млрд. дол. США (2014)
53.7% - грошові перекази робітників, які

працюють за кордоном більше року
Частка країн ЄС у загальному обсязі грошових переказів - майже 35%:
Лідер - Німеччина (5.9% від загального обсягу).
Зростання грошових переказів в Україну - зі Сполученого Королівства та Ірландії

для України приймаючих країн в ЄС, серед них Італія, Іспанія

та Португалія, мають тенденцію до обмеження можливостей легального в’їзду до їхніх країн іммігрантів, а також отримання можливості легального працевлаштування.
Ключові рестрикційні заходи з боку ЄС:
встановлення квот на кількість трудових мігрантів
збільшення переліку вимог при поданні заявки на отримання візи
ускладнення процедур видачі робочих дозволів, а також дозволів на проживання

р., перебрала на себе частину повноважень
Міністерства внутрішніх справ України,

Міністерства культури України,
Державного комітету України у справах
національностей та релігій.
Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. в ДМС передано підрозділ міліції міграційного контролю загальною граничною чисельністю 1500 одиниць.

«ДМС України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється

для реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі, протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів», а завданнями визначено: «внесення пропозицій щодо формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції)..», «а також реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції)» з досить чітким акцентом на протидію нелегальній міграції, розгляду питань біженців та імміграції загалом.

працевлаштування серед країн ЄС лише з Латвією, Литвою, та Словаччиною.

Також з такими країнами як Болгарія, Естонія, Іспанія, Латвія, Литва, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Угорщина та Чехія щодо соціального забезпечення робітників, які легально працюють за кордоном. Необхідність розширення кількості та поглиблення якості таких договорів для України видається очевидною, оскільки саме від практичних двосторонніх домовленостей залежить ефективність використання Україною її еміграційного потенціалу, з можливістю його майбутнього використання на батьківщині.

асоціацію між Україною та ЄС дає можливість поглибити інтеграцію України

в Європейський ринок праці.
Стаття 16 Угоди:
співробітництво у сфері міграції, притулку та управління кордонами.
Стаття 17 Угоди:
робітникам з України гарантуються рівні трудові права з правами місцевих громадян країн ЄС, відповідно до національно законодавства в таких країнах. Аналогічні зобов’язання бере на себе і Україна стосовно робітників з країн-членів ЄС
Стаття 18 Угоди:
мобільність працівників

Угоди:
виконання Угоди між Україною та ЄС про реадмісію осіб

(2007), а також Угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз (2007).
Стаття 89 Угоди:
тимчасова присутність фізичних осіб для цілей економічної діяльності
Стаття 98 Угоди:
можливість найму працівників, що визначаються як «основний персонал»

Угоди не надають можливості вільного доступу на ринки праці країн

ЄС
Тимчасова присутність фізичних осіб для ведення комерційної діяльності: певні позитивні наслідки для міграції кваліфікованих та висококваліфікованих робітників, а також бізнес мігрантів
Лібералізація доступу економічних мігрантів з України майже не впливає на можливість вільного доступу на ринок праці ЄС для ключових секторів зайнятості трудових мігрантів з України
Відсутня спільна міграційна політика ЄС щодо трудової міграції з третіх країн: Україні надалі необхідно розвивати пріоритетно двосторонні відносини та розширювати перелік угод про працевлаштування та гарантії соціального забезпечення в ключових країнах-імпортерах робочої сили в ЄС

про асоціацію між Україною та ЄС

до міграції в Східних та Південно-Східних сусідів ЄС, вказує на

превалювання економічних пріоритетів над захистом громадянських прав в міграційній політиці країн-членів. Це знаходить своє відображення і в двосторонніх угодах з приводу реадміссії, в т.ч. і між ЄС та Україною.

окремі моменти співпраці між Сторонами щодо гарантування права на міграцію

та захист прав мігрантів в країнах призначення.

управлінню кордонами.

В даній статті декларується важливість спільного керування міграцією

між країнами, включення важливих проблем міграційної сфери до національних стратегій економічного розвитку регіонів походження міграції. В цій статті передбачається, що ЄС та Україна докладатимуть спільних зусиль для подолання причин виникнення міграції, запровадженні ефективної політики протидії нелегальній міграції, співпрацюватимуть в реалізації прав біженців, відповідно до умов Конвенції ООН про статус біженців 1951 р., а також Протоколу щодо статусу біженців 1967 р.

з правами місцевих громадян країн ЄС, відповідно до національно законодавства

в таких країнах. Аналогічні зобов’язання бере на себе і Україна стосовно робітників з країн-членів ЄС.

передбачається, що для українських трудових мігрантів повинні бути збережені, а

за можливості, і покращенні можливості для доступу на ринок праці ЄС. Акцент робиться, в першу чергу, на тих країнах, що вже підписали з Україною Угоди про працевлаштування робітників, іншим же державам ЄС пропонується вивчити можливість укладання відповідних умов. Інші можливості, такі як розширення доступу для професійного навчання українців в ЄС, розглядатиме Рада Асоціації, при цьому вона враховуватиме поточний стан справ на ринку праці країн ЄС.

для цілей економічної діяльності. Відповідно до положень статті 98, підприємства

України та ЄС, при здійсненні свої економічної діяльність через дочірні підприємства, філії та представництва, що засновані на території ЄС та України, відповідно до законодавства приймаючої країни, мають можливість наймати працівників, що визначаються як «основний персонал».

Фізичні особи, що працюють на керівних посадах та несуть відповідальність

за заснування підприємства. Дані робітники не повинні отримувати оплату з боку приймаючої сторони в країні заснування такого підприємства.
Персонал, переведений в межах корпорації. Дана категорія включає в себе працівників, що працюють на підприємствах ЄС або України терміном не менше одного року та були тимчасово переведені на роботу в підрозділ підприємства, що працює на території іншої Сторони Угоди. До цієї категорії відносяться як керівники, так і спеціалісти.

особи та їхні дочірні підприємства, філії та представництва. Дозвіл на

роботу в такому разі не повинен перевищувати періоду працевлаштування даного працівника, але не більше трьох років. При цьому, для бізнес-відвідувачів тимчасове перебування не може перевищувати 90 днів протягом одного року. Також юридичні особи України та країн членів ЄС мають право приймати на роботу в свої відділення закордоном випускників-стажерів. В такому разі їхній тимчасовий в’їзд не повинен перевищувати один рік.

2008: започатковано Діалог щодо лібералізації ЄС візового режиму для українських

громадян
2010: представлено План дій з лібералізації візового режиму (ПДЛВР)