Лекция 1. Тема 14. Норма права

нормы права.
Структура нормы права.
Способы изложения норм права.
Классификация норм права.
Классификация структурных

элементов нормы права.

теме
Соотношение нормы права и формы её воплощения.
Особенности изложения норм

права в статьях нормативно-правовых актов (характеристика способов изложения норм права).
Соотношение нормы права и статьи нормативно-правового акта.
К лекции № 2 по теме
Примеры структурных элементов нормы права по классификации.
Примеры норм права по классификации.

государством и обеспеченное его принудительной силой правило поведения общего характера,

направленное на урегулирование общественного отношения.

в официальном источнике права (законе, международно-правовом договоре и т.д.). Норма

права четко и недвусмысленно определяет линию дозволенного или должного поведения своего адресата (субъективные права или юридические обязанности);
связь с государством. Нормы права либо устанавливаются государством (например, путем принятия закона, издания подзаконного акта), либо признаются государством (например, путем ратификации международного договора). Связь с государством проявляется и в том, что исполнение норм права обеспечивается силой государственного принуждения;

права распространяются на всех людей, независимо от того, знакомы ли

они с этими нормами, и рассчитаны на многократную реализацию;
4) системность. Норма права сама по себе представляет микросистему, состоящую из гипотезы, диспозиции и санкции. Кроме того, каждая норма неразрывно связана с другими, образуя целостную систему национального или международного права;
5) регулятивность. Правовая норма выступает в качестве регулятора общественного отношения и средства разрешения конфликтов;

обязывающий, дозволяющий или запрещающий характер;
7) представительно-обязывающий характер. Норма – двустороннее

правило поведения. Одним субъектам она предоставляет право, на других возлагает обязанности. Этот признак выступает проявлением такого принципа права как единство прав и обязанностей. Благими пожеланиями можно назвать те права, которые не обеспечены обязанностями соответствующих лиц. Представительно-обязывающий характер не у всех норм выражен одинаково. Четко он виден прежде всего в регулятивных нормах (гражданских, трудовых, семейно-брачных и т.п.), в которых фиксируются как права, так и обязанности субъектов. В охранительных нормах (уголовных, административных) больший упор делается на воплощение запретов и обязанностей).

разделение на составные части (элементы) и взаимосвязь этих частей между

собой.

жизненные обстоятельства, иначе — юридические факты), при которых данная правовая

норма вступает в действие.

и/или обязанности, возникающие в случае наступления жизненных обстоятельств, зафиксированных гипотезой.

Диспозиция является сердцевиной правовой нормы:
без нее правовая норма не имеет смысла и не может существовать.
Иначе говоря, диспозиция содержит определенное правовое предписание адресату нормы:
совершить действие,
воздержаться от действия,
действовать по своему усмотрению.

случае неисполнения обязанности или нарушения запрета, указанного в диспозиции нормы.

без санкции – бессильны.

от характера заданного ею правового предписания.
В дозволяющих нормах реально

присутствуют только гипотеза и диспозиция.
В обязывающих нормах либо присутствуют все элементы, либо гипотеза и диспозиция.
В запрещающих нормах, как правило, — диспозиция и санкция.
Особенность структуры процессуальных норм состоит в том, что их элементы являются производными от соответствующих норм материального права и являются формой их реализации. Гипотеза процессуальной нормы заложена в гипотезе и диспозиции нормы материального права.
Презумптивная норма имеет структуру, состоящую из трех элементов (гипотезы, диспозиции и контрпрезумпции) и конструируется по следующей схеме: «Если А (гипотеза), то предполагается Б (диспозиция), пока не доказано обратное (контрпрезумпция)».

ИЗЛОЖЕНИЯ НОРМ ПРАВА В СТАТЬЯХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВЫХ АКТОВ
По полноте изложения:
прямой

способ;
отсылочный способ;
бланкетный способ.
2. По характеру нормативного обобщения (в зависимости от уровня обобщения фактических обстоятельств и их детализации):
абстрактный способ;
казуистический (казуальный) способ.

викладені в статті нормативного акта в повному обсязі.

викладається частина норми і робиться відсилання до тексту, у якому

міститься відсутня частина (інша частина цієї самої статті, інша стаття цього самого нормативно-правового акта або інший нормативно-правовий акт).

закріплюється сам факт існування правила поведінки (диспозиція) і визначаються юридично

значущі наслідки реалізації порушення суб'єктом цього правила (санкція).

До того ж безпосередньо в статті не міститься інформація про сутність і зміст самого правила.

обставин, настання яких обумовлює виникнення правила поведінки.

конкретні індивідуальні ознаки, зводячи до загальних, абстрактних категорій, які детально

розкриваються в статтях інших нормативно-правових актів.

умова, за наявності або відсутності якої пов'язується дія юридичної норми

(Наприклад, ст. 183 Сімейного кодексу України: якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік — батьком дитини).
2. Гіпотеза складна — пов'язує реалізацію правового припису за наявності декількох умов. Наприклад, відповідно до ст. 219 Сімейного кодексу України: усиновлення дитини проводиться без згоди батьків, якщо вони: 1) невідомі; 2) визнані безвісно відсутніми; 3) визнані недієздатними. У зазначеному прикладі для усиновлення дитини без згоди батьків достатньо хоча б однієї з перерахованих умов.

перелік декількох умов, кожної з яких досить для реалізації правового

припису. Наприклад, суддя відмовляє в прийнятті позовної заяви у випадку, якщо: 1) заява не підлягає розгляду і дозволу в порядку цивільного судочинства; 2) наявне рішення суду, що вступило в законну силу, у суперечці між тими самими сторонами, про той самий предмет і на тих самих підставах. У наведеному прикладі кожної з перерахованих умов досить для відмови судді в прийнятті заяви.
4. Гіпотеза позитивна пов'язує реалізацію правового припису з фактом наявності визначених обставин (Наприклад, ч. 2 ст. 76 Конституції України містить положення відповідно до якого народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року.

поведінки, закріпленого в диспозиції норми права, стає можливою у випадку

фактичного ненастання визначених у гіпотезі умов (Наприклад, відповідно до п. 4 ст. 692 Цивільного кодексу України: якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу).

саме правило поведінки (суб'єктивні права та юридичні обов'язки) — дозвіл,

зобов'язання або заборону, але не розкриває його детально, через простоту самого правила (наприклад, відповідно до п. 1 ст. 245 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу).
2. Диспозиція описова — диспозиція містить не тільки найменування варіанта поведінки (суб'єктивних прав та юридичних обов'язків) — дозвіл, зобов'язання, або заборону, але й перелік його основних ознак (наприклад, у кримінальному праві крадіжка та перелік ознак, що її характеризують).

опису правила поведінки (суб'єктивних прав чи юридичних обов'язків), а відсилає

для ознайомлення з ним до іншої статті цього закону, у якій дається опис відповідного виду діяння (наприклад, п. 2 ст. 665 Цивільного кодексу України містить таке положення: якщо продавець відмовився передати річ покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до ст. 620 цього Кодексу).
4. Диспозиція бланкетна — диспозиція вказує на факт наявності правила поведінки (суб'єктивні права або юридичні обов'язки), не розкриває його змісту проте або відсилають для ознайомлення з ним до іншого нормативно-правового акта, в якому описуються саме правило поведінки суб'єктів права, або передбачається, що правозастосовувач повинен в силу власного професійного рівня, володіти необхідною інформацією (наприклад, відповідно до п. 2 ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом).

закріплює варіант можливої поведінки, реалізація якого здійснюється з волі самого

суб'єкта (наприклад, відповідно до п.1 ст. 410 Цивільного кодексу України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою).
6. Диспозиція зобов'язуюча — диспозиція, що закріплює варіант належної поведінки, здійснювати який суб'єкт зобов‘язаний, незалежно від волі самого суб'єкта права та його ставлення до цього правового припису (наприклад, відповідно до п. 2 ст. 410 Цивільного кодексу України землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою).

визначає правило поведінки суб'єктів, їхні суб'єктивні права та юридичні обов'язки

(наприклад, відповідно до ч.1 п.1 ст. 692 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару).
8. Диспозиція відносно визначена — диспозиція, що чітко не визначає правило поведінки суб'єктів, не містить достатньо повної інформації про суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників правових відносин. Суб'єктам необхідно самим з'ясовувати, які суб'єктивні права вони мають та які юридичні обов'язки їм потрібно буде виконувати (наприклад, відповідно до ч.1 ст. 257 Сімейного кодексу України баба, дід мають право спілкуватися зі своїми онуками, правнуками, брати участь у їх вихованні).

містить декілька варіантів поведінки суб'єктів, у процесі реалізації ними суб'єктивних

прав та юридичних обов'язків, але в підсумку передбачає настання лише одного (наприклад, відповідно до п. 1 статті 708 Цивільного кодексу України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків недоліків, не застережених продавцем, покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від товару і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми).

у чіткій конкретній формі закріплюється вид і розмір покарання, що

застосовується до правопорушника (наприклад, відповідно до ст. 135 КУпАП безквитковий проїзд пасажира, а так само перевезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років у міському транспорті має наслідком накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду).
2. Санкція відносно визначена — санкція, що встановлює мінімальну і максимальну (або тільки максимальну) межу можливого покарання. Конкретизація міри покарання, до того ж, залежить від власного розсуду правозастосовувача (наприклад, відповідно до ст. 168-8 КУпАП здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії має наслідком накладення штрафу від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян).

декілька варіантів несприятливих наслідків, що викладені через з'єднально-роз'єднувальні сполучники «або»,

«чи», з яких суб'єкт правозастосування може використати щодо особи, що порушила норму права тільки одне — найдоцільніше для конкретного випадку (наприклад, відповідно до ст. 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання, передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей — має наслідком попередження або накладення штрафу від одного до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян).
4. Санкція кумулятивна — санкція, що передбачає об'єднання декількох видів покарань (основного і додаткового).

негативного державного примусу, що застосовується виключно судом до осіб, які

визнані винними в скоєнні такого суспільно небезпечного діяння як злочин.
6. Санкція адміністративно-правова — санкція, яка є мірою негативного державного примусу, що застосовується компетентними державними органами та іншими уповноваженими суб'єктами до осіб, які визнані винними в скоєнні такого суспільно шкідливого діяння як адміністративний проступок.
7. Санкція дисциплінарна — санкція, яка є мірою негативного впливу, що застосовується адміністрацією підприємств, установ та організацій та іншими уповноваженими суб'єктами до осіб, які порушили вимоги внутрішньої дисципліни.

міру активного негативного впливу, що застосовується уповноваженими суб'єктами до осіб,

які порушили вимоги правових норм (наприклад, позбавлення волі, штраф, догана, стягнення матеріального збитку тощо).
9. Санкція попереджувальна — санкція, що передбачає активну профілактичну діяльність з боку правоохоронних органів та інших уповноважених суб'єктів, з метою недопущення протиправної поведінки суб'єктів права (попередження, скасування акта державної влади або адміністративного акта, примусове лікування тощо).

позитивних правових наслідків за виконання вимог правових норм та суспільно

корисну поведінку, має на меті настання сприятливих наслідків для осіб, що здійснили суспільно-корисні діяння. Цей вид санкції спрямований на стимулювання соціально-активної правомірної поведінки (наприклад, нагородження громадянина за досягнення в трудовій діяльності Почесною грамотою Верховної Ради України).
11. Санкція правовідновлювальна — санкція, що передбачає не покарання правопорушника, а відновлення попереднього стану порушених суб'єктивних прав, свобод та законних інтересів (наприклад, ст. 39 КУпАП, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню).

– непосредственно устанавливают права и обязанности адресатов норм;
Специализированные нормы:
Нормы-основы —

это правовые предписания, которые закрепляют устои конституционного порядка государства, основы социально-экономической, политической и госу­дарственной жизни, взаимоотношения государства и лич­ности, формы собственности и др.
Нормы-принципы — это правовые предписания, которые выражают и закрепляют принципы права. Нормы-принципы могут выступать как нормативно-правовая основа решения юридического дела, в частности, при выявлении пробелов в праве.

это правовые предписания, которые определяют цель, задачи отдельных институтов или

отраслей права (например, задачей Конституционного Суда является гарантирование верховенства Конституции — ст. 2 Закона «О Конституционном Суде Украины»).
4) Нормы-дефиниции — это нормы, которые содержат определения правовых категорий и понятий (например, определение преступления в ст. 11 Уголовного кодекса Украины).

предположение относительно определенного юридического состояния или явления (згідно із ст.

62 Конституції України «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду» і далі «Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину», тобто ніхто не може бути визнаним винним у скоєнні злочину, а також притягнутим до відповідальності інакше як за вмотивованим рішенням суду (презумпція невинуватості).
6) Темпоральные нормы (нормы-сроки) — это такие правовые предписания, которые указывают на время, наступление или истечение которого влечет определенные юридические последствия (например, срок исковой давности).

уже доказанного факта. Например, факты в одном деле, установленные вступившим

в законную силу решением суда, не должны доказываться снова при рассмотрении других дел, в которых принимают участие одни и те же лица.
8) Нормы-фикции — это закрепленное в правовых актах нормативное предписание, которое условно провозглашает факт (или обстоятельство), не являющееся установленным.

по своему составу юридические явления. Так, в юридической практике используется

конструкция состава преступления.
10) Оперативные нормы — нормы, которые играют подсобную роль, определяя время вступления в силу нормативно-правового акта, его распространение на новый круг лиц или новые отношения.
11) Нормы-арбитры (коллизионные нормы) — нормы, которые регулируют выбор нормы в случае расхождения между несколькими нормами.

гражданско-правовые нормы,
административно-правовые нормы,
другие отраслевые нормы.

(содержащие властные предписания, не допускающие никаких отклонений);
2.диспозитивные нормы (их предписания

могут варьироваться по усмотрению участников отношения).

(предоставляют адресату нормы право совершить какое-либо действие);
обязывающие нормы (содержит обязанность

адресата нормы совершить какое-то действие);
запрещающие нормы (предписывает адресату воздержаться от указанного в норме действия).

правовые нормы.
Как правило, нормы права создаются как постоянно действующие.

правовые нормы (распространяются на все население);
специальные правовые нормы (распространяются

на определенный круг лиц, например, государственные служащие, дети, беженцы);
исключительные правовые нормы (делают изъятия из общих и специальных норм, например, для дипломатических представителей).

на всю территорию страны);
локальные правовые нормы (распространяются только на

один регион страны);

нормы (устанавливают вид и меру ответственности за нарушение прав и

за неисполнение обязанностей);

адресатов);
процессуальные нормы (устанавливают порядок реализации норм материального права.

вновь возникшие общественные отношения);
производные правовые нормы (конкретизируют первичные правовые нормы,

указывают на порядок их реализации).

Классификация правовых норм дает представление об их многообразии и различных способах влияния на поведение людей.