Лекція № 1 1 н а тему: СПРИЙМАННЯ

характеристика окремих видів. 3. Властивості сприймання: предметність, цілісність, структурність, константність,

осмисленість, вибірковість, аперцепція. 4. Ілюзії сприймання. Спостереження і спостережливість.

ПЛАН

процес відображення предметів і явищ навколишньої дійсності, які діють у

даний момент на аналізатори людини в цілому.

в даний момент
(якщо подразник діяв раніше –

мова може йти про пам’ять, якщо впливатиме в майбутньому – це може бути уява).

при відчуттях відображаються лише окремі властивості предметів (колір, форма, освітленість, віддаленість та ін.);
при сприйманні предмет відображається у цілому (відображаємо не окремі звуки, а мелодію; не окремі кольори, а картину).

Відмінне:

аперцепція.
Дорослий за пелюсткою сприймає квітку, за запахом – речовину,

за контуром зображення – рибу. Дошкільник не може сприймати трикутник, якщо три палички не завершуються кутами (він бачить лише три палички). Про це явище засвідчує
фі-феномен за М. Вертгеймером
(якщо у темній кімнаті дуже щвидко почергово засвічувати дві лампочки, то ми можемо побачити не дві лампочки, а дугу, яка насправді не існує).

Макс Вертгеймер

зміст предмета, який сприймається);
почуттями
(певним чином до нього ставимось).
волею
(довільно організовуємо

процесс сприймання);

мовленням

(називаємо предмет сприймання);

своїм походженням сприймання є рефлекторним процесом.
В основі сприймань лежать

взаємозв’язки двох видів:

міжаналізаторні зв’язки (наприклад, у процесі сприймання яблука ми відображаємо його жовтогарячий колір за допомогою зорового аналізатора; п’янкий терпкуватий запах – за допомогою нюхового; кисло-солодкий смак – за допомогою смакового; гладеньку прохолодну поверхню – за допомогою дотикового, а постукування зерняток у стиглому плоді – за допомогою слухового аналізатора);

відображаємо його смислове та емоційне наповнення за допомогою взаємозв’язків, які

виникають у слуховому аналізаторі; аналогічне відбувається і в зоровому аналізаторі при сприйманні картини).

від конкретного змісту об’єктів: сприймання явищ природи, мовлення, творів мистецтва,

результатів техніки та ін;

за провідним аналізатором: зорові, слухові, смакові, нюхові, дотикові, статичні, кінестетичні;

за формами існування матерії: простору, часу, руху.

Сприймання руху – це відображення змін положення об’єктів у просторі впродовж певного проміжку часу. Основну роль при сприйманні руху відіграють зоровий та кінестетичний аналізатори, які схоплюють напрям і швидкість руху.
Підсилює таке сприймання і слуховий аналізатор.

самого предмету, у результаті чого зникає різниця між реальним предметом

і його образом (виникає об’єктивізація – образ наче зливається з самим об’єктом; бачимо не відображення будинку, книги, ручки, а самі ці предмети);

- цілісність – структурна єдність частин сприйнятого, коли навіть за окремою ознакою вимальовується образ у всій повнотті та багатогранності (за контуром – постать);
- структурність;

(ця властивість має свою відносність – коли переходиться певна межа,

томи бачимо землю з літака, як план місцевості);

- осмисленість – розуміння суті сприйнятого об’єкта, його призначення, належності до певного классу, групи, категорії (школа – навчальний заклад; сквер – місце відпочинку);

- вибірковість – відбір із великої кількості впливів лише окремих, які відображаються з достатньою чіткістю і усвідомленням;

- аперцепція – залежність сприймання від змісту всього попереднього досвіду.