Лекція № 1 на тему: ” Актуальні питання теорії фінансового права ” Проблеми

сучасного визначення предмета та методу фінансового права.

Принципи фінансового права.

Система фінансового

права та система фінансового законодавства, їх співвідношення.

Дія норм фінансового права та конкуренція фінансово-правових приписів, співвідношення законності та доцільності у фінансовому праві

Суб’єкти фінансового права та фінансових правовідносин, проблема представництва у фінансовому праві.

поглядів на виникнення та місце фінансового права
К.С.Бельський, характеризуючи загальну

лінію розвитку науки фінансового права в Західній Європі в XIX—XX вв., указує, що в цілому в західноєвропейській літературі впродовж другої половини XIX—XX ст. панували дві теорії:
одна заперечувала всяку самостійність фінансового права і не визнавала меж між фінансовим правом і фінансовою наукою;
друга, будучи нормативістською, бачила завдання науки фінансового права у вивченні позитивного законодавства, а галузь фінансового права самостійною не визнавалась.
1) Такі вчені, як В. К. Райхер, С. С. Студенікін, М. Д. Шаргородський, О. С. Йоффе, Ю. К. Толстой, І. С. Гуревич, Н.І . Магід, Г. І. Петров обгрунтовували позицію, яка фактично заперечувала самостійність фінансового права як галузі права і визнавали її або частиною адміністративного права, або комплексною галуззю права.
2) Інші автори (Р. О. Халфіна, М. І. Піскотін, В. В. Бесчеревних, Б. Н. Іванов) вважають, що фінансове право раніше існувало в рамках державного та адміністративного права і згодом відмежувалося від зазначених галузей, успадкувавши частину їх предмета і методу правового регулювання.

складались з 1940-х років по теперішній час і найбільш часто

зустрічаються.
Перша з них заперечувала самостійність фінансового права як галузі права, розглядаючи його як частину адміністративного і (або) державного (конституційного) права.
Друга точка зору є вельми поширеною, її прихильники (Б. Н. Іванов, М. В. Карасева, М. І. Піскотін, Р. О. Халфіна, З. Д. Ципкин, Е. Ю. Грачева, Э. Д. Соколова і ін.) виходять з положення про те, що фінансове право сформувалося як самостійна галузь, що виділилася з державного і адміністративного права.
Третя точка зору (І. Бесчеревних, З. І. Вільнянській, О. Н. Горбунова, М. А. Гурвіч, Ю. А. Ровінський, Н. И. Хімічева та ін.) передбачає галузеву самостійність фінансового права. Проте вони вважають, що фінансове право не виділялося з адміністративного або державного, а з самого початку формувалося як самостійне і відносно відособлений правовий підрозділ.
Четверта точка зору припускає обгрунтування комплексного характеру галузі фінансового права (І. З. Гуревіч, В. К. Райхер і ін.).

фінансового права:
1) Предмет: Фінансове господарство держави – фінансове право як

комплексна галузь (сукупність приватно-правових та публічно-правових норм).
Фінансово-правові норми регулюють відносини, пов'язані з державним господарством, тобто майном та грошовими коштами, що належать державі.
2) Предмет: Державне господарство – адміністративно-фінансове право.
державне господарство є особлива форма соціального господарства: воно керується єдиною волею і має самостійну фінансову владу - фінансовий суверенітет. Вважали, що вивчення останнього як особливої форми державного владарювання не може обмежуватися одними лише економічними методами; необхідні й методи юридичні.
3) управління державними фінансами (фінансове управління) – радянське адміністративно-фінансове право
Адміністративно-фінансове право досліджує державне господарство не з економічної, а з адміністративно-фінансової точки зору (і не економічними, а юридичними методами):.

період розуміння предмету фінансової науки і предмету фінансового права істотно

звужується. У обох випадках, відповідно, предметом вивчення і предметом правового регулювання виступають виключно грошові відносини.
Крім того, М. А. Гурвич одним з перших широко починає використовувати для визначення відносин, що регулюються фінансовим правом, категорію «фінансова діяльність держави».
Дана категорія, що розмежовує в країнах з ринковою економікою державні і приватні фінанси і що означає управління першими, в радянській науці фінансового права втілила в собі тоталітарне керівництво всіма фінансами з боку держави.
5) Предмет: владно-майнові відносини в сфері фінансової діяльності держави – радянське соціалістичне фінансове право
Завдяки виділенню і всебічному обґрунтуванню таких фінансово-правових категорій і понять, як предмет і метод, сутність і зміст, система і джерела радянського фінансового права, фінансова діяльність соціалістичної держави, фінансова система соціалістичної держави, фінансово-правові акти і ряду інших концепція науки соціалістичного фінансового права набула цілісного характеру.
6) Предмет: владно-майнові та пов’язані з ними немайнові відносини в сфері публічних фінансів , що складаються в галузі фінансової діяльності держави – пострадянське фінансове право

системи в період розвитку ринкових відносин і зміцнення державної фінансової

дисципліни, за допомогою розробки ефективних заходів, направлених на попередження, припинення і виявлення порушень у сфері фінансового законодавства, та вдосконалення фінансово-правового провадження, кола заходів фінансово-правової відповідальності.
2. Вдосконалення фінансового контролю: прийняття закону „Про фінансовий контроль”, вдосконалення взаємодії між органами фінансового контролю та правоохоронними органами.
3. Вдосконалення фінансового законодавства.
4. Вдосконалення понятійного апарату.
5. Вдосконалення правового режиму публічних фондів, міжбюджетних відносин та відносин між бюджетами та позабюджетними фондами.
6. Підвищення ефективності повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування як суб’єктів фінансової діяльності та вдосконалення регулятивної їх діяльності у сфері фінансів.
7. Вирішення питань організаційного порядку:
розвиток форм наукових контактів з ученими інших країн (в області фінансів);
вдосконалення фінансового права з огляду на розвиток науки і галузі в зарубіжних країнах, зокрема ЄС;
переклад іноземної літератури з фінансового права на українську мову, вивчення передового зарубіжного досвіду у сфері фінансової діяльності, його запозичення і реалізація в сучасних умовах до сучасних вітчизняних проблем;
8. Підвищення фінансової безпеки держави.

відносять до публічних фондів коштів (Нечай А.),
до публічних відносять

також суспільні фонди коштів, які створені:
за участю держави (правотворчий акт)
на них розповсюджується фінансовий контроль
держава бере участь в поповненні даного фонду (кошти надходять переважно або в тому числі і з бюджету, інших публічних фондів коштів)
держава бере участь в управлінні цими фондами
(Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Фонд Суспільного телебачення та радіомовлення)
Вчені акцентують, що на противагу цивільному праву фінансове право регулює питання режиму фондів, мобілізації фінансових ресурсів до нього, а саме відносини щодо переходу об’єкта власності від одного суб’єкта до іншого (публічного), питання розпорядження коштами фондів як об’єктом власності (Крохіна).

4. Фінансове право регулює відносини в сфері публічних фінансів чи виходить за ці межі?
Структура публічних фінансів впливає на структуру системи фінансового права, однак, фінансові правовідносини виходять за межі економічних фінансових відносин, оскільки фінансово-правові норми регулюють також відносини в сфері обліку, фінансового контролю, фінансово-правової відповідальності.

грошовий характер більшості фінансових правовідносин.

7. Якщо основною формою правового регулювання

в цивільному праві виступає договір, в адміністративному праві - адміністративний акт, в конституційному праві - закон, то для фінансового права характерним юридичним засобом є фінансово-правовий акт. Останнім часом підвищується роль договірного регулювання фінансових правовідносин.

8. Однією з сучасних тенденцій фінансово-правового регулювання є його інтернаціоналізація. Таким чином, норми міжнародного права набувають характеру прямої дії, безпосередньо породжують права і обов'язки суб'єктів, підлягають застосуванню в судах і інших державних органах.

9. Формалізованність фінансово-правового регулювання, що припускає великий об'єм і значення процесуальних норм і процедур. Це створює додаткові гарантії для захисту як державних, так і приватних інтересів у сфері фінансової діяльності.

10. Активне використання методів рекомендацій.

провідна галузь в системі права. Вона закріплює основи суспільного устрою

і політики держави, правового положення особи, державний устрій, принципи організації і діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Фінансове право базується і розвивається на цих основах.

Адміністративне право регулює суспільні відносини в галузі державного управління, здійснюваного передусім органами виконавчої влади. Норми адміністративного права регулюють:
засади та складові компетенції органів держави та місцевого самоврядування,
їх ієрархічне співвідношення,
закладають засади здійснення державного контролю та
регулюють порядок його здійснення, що розповсюджується на фінансовий контроль в частині, що не суперечить фінансовому законодавству, тощо
а фінансове право:
розвиває ті елементи компетенції органів, які стосуються реалізації ними фінансової діяльності держави,
наділяє цих органів новими фінансово-правовими статусами,
наділяє владними повноваженнями й організації, що не мають статусу органів, та ряд фізичних осіб (аудитори, тимчасові адміністратори та ліквідатори банків, тощо),
встановлює особливості фінансового контролю, тощо.

бюджетних коштів.
Ознаки використання коштів:
плановість;
цільовий характер;
ефективність;
економія;
здійснюється в межах затверджених лімітів.

Фінансовий контроль

- це система заходів щодо додержання законності, фінансової дисципліни і раціональності у під час здійснення фінансової діяльності держави та місцевого самоврядування. Забезпечується врегульованим нормами фінансового права фінансовим (передусім бухгалтерським) обліком. Поділяється на публічний та приватний.

Наприклад, в ст. 6 Закону «Про банки та банківську діяльність»

встановлено, що «законодавство про господарські товариства поширюється на банки у частині, що не суперечить цьому Закону». В ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу, зазначається, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України;

3) пріоритет пізніше прийнятого акта щодо раніше прийнятого (lex posterior derogat priori).
Проблема: законодавець часом зловживає цим правилом і обмежує дію норм Бюджетного кодексу в положеннях щорічних законів про Державний бюджет.
4) нормативно встановлений пріоритет. Іноді вищі державні органи приймають нормативно-правові акти, які безпосередньо вирішують правові колізії. Наприклад, з питань банкрутства банків законодавство про санацію та банкрутство застосовується в частині, що не суперечить Закону «Про банки та банківську діяльність».
Проблема: іноді такий пріоритет встановлюється на підзаконному рівні.