Мал і тіла сонячної системи

форма: від кульової до сигароподібної;
різна структура поверхні, здатність відбивати світло;
різні

періоди осьового обертання: від декількох годин до декількох діб.

Астероїд – “зіркоподібний”
Імена астероїдів – назви божеств, відомих людей, часто спереду вказують рік відкриття

Загальна кількість астероїдів – 30-50 тисяч, розміром більше 200 км – близько 30 штук, від 80 до 200 км – близько тисячі.
Найбільший астероїд – Церера, радіус 470 км.
Найближчі до Сонця астероїди – Фаетон і Ікар, найбільш віддалений – Хірон.
На астероїді Гаспра є магнітне поле.

червоним еліпсом

Ерос – перший астероїд, який досліджений космічною станцією NEAR
Найбільший астероїд

- Церера. Діаметр – близько 1030 км. За гіпотезою має чистий лід.

з КА 27.06.1997 р. На видимій частині астероїда видні численні

ударні кратери з размірами від 0,5 до 30 км. На видимій поверхні є 5 кратерів з діаметром більше 20 км (!).

Великий кратер астероїда Ерос

Дактиль (1,5 км). Обертається на відстані 100 км від Іди

Небезпека:

близько тисячі астероїдів мають орбіти, які перетинають орбіту Землі

Аризонський кратер – утворився від падіння небесного тіла вагою 10 000 т.

і хвіст;
рухаються по дуже витягнутих, еліпсоподібних орбітах навколо Сонця;
переважна більшість

комет знаходяться в хмарі Оорта (1012 – 1013 штук) та поясі Копейра (35 тис. розмірами більше 100 км, інших – близько 1 млрд.)

Рух по орбіті комети Галлея

комети Шумейкера-Леві-9 з Юпітером, 1992 рік
Комета Галлея в небі над

штатом Джорджія, 1986 рік. Період обертання навколо Сонця – 76 років

крижані ядра комет, що падали на ранню Землю

від 80 до 130 км при вторгненні в земну атмосферу

метеорних тіл (шматків каменю або скупчення космічного пилу).
Боліди – особливо яскраві метеори.
Метеорити – метеорні тіла, які досягають Землі.
Радіант – точка на небі, з якої розлітаються метеори.

Метеорні потоки:
Персеїди (20 липня – 20 серпня);
Ліріди (середина квітня);
Леоніди (середина листопада).

Спостереження боліда в штаті Вайомінг, 1972 рік (час 101 с).

поклала дерева на площі діаметром більше 100 км.
Вчені не знайшли

практично ніяких останків самого боліда. Швидше за все, Тунгуський метеорит був кометою або невеликим (~30 м) астероїдом, що врізався в Землю.

компютері. Метеорит розміром ~10 см через стелю попав у принтер

і відскочив до стінки (внизу на врізці).

Слід від удару 12-кілограмового метеориту

тому в результаті падіння невеликого астероїда близько 100 м у

поперечнику утворилося заглиблення, яке мало глибину 700 метрів і діаметр 4 х 10 кілометрів. Нині воно має назву Ільїнецький кратер.
В 1851 р. професор Київського університету К.Феофілактов шукав у цих місцях поклади горючих корисних копалин.
Вчених здивувало те, що мінерали мали незвичайну форму — були ніби сплюснутими під дією величезного тиску. А за кілометр від цього місця на поверхню виходила дуже крихка порода, найвірогідніше, після впливу високої температури.

100 до 1000 т неземної речовини.
Але тільки 1% від

цієї кількості представлено великими уламками, що мають можливість долетіти до її поверхні.
Тобто, щодня на Землю падає від 1 до 10 т метеоритів(!). Але падають вони переважно в місцях, де людина її не бачить (океани, ліси).
Якщо маса тіла невелика, то продовжується подальше зменшення його швидкості до величини 50-150 м/с. З такими швидкостями на Землю упала більшість метеоритів.
Але при великій масі тіло не встигає ні згоріти, ні сильно загальмуватися і тому зіштовхується з поверхнею з космічною швидкістю. У цьому випадку відбувається вибух, викликаний переходом великої кінетичної енергії тіла в теплову, механічну й інші види енергії, а на земній поверхні утвориться вибуховий кратер. В результаті значна частина речовини плавиться і випаровується.